На головну

Фактори ускладнюють адекватне сприйняття в спілкуванні.

  1. III. Спілкування як сприйняття людьми один одного (перцептивна сторона спілкування)
  2. А) Внутрішні чинники
  3. А) Сприйняття
  4. Амортизаційні відрахування. Фактори, що впливають на вибір амортизаційної політики організації.
  5. АНТІАЛІМЕНТАРНИЕ ФАКТОРИ ХАРЧУВАННЯ
  6. Антропогенез, його основні фактори і періоди
  7. Б 13.1 Фактори, що впливають на точність обробки виробів

До утрудненого спілкування (З. о.) Слід ставитися як до глобальному, інтегральному феномену, як до явища, представленому в свідомості і переживання партнерів (В. Н. Куніцина). Поява труднощів О., на думку Л. А. Петровської, обумовлено особливостями психол. природи людини і людських відносин. Негармонійне розвиток разл. характеристик особистості, її відносин і соціального контексту супроводжує людину протягом усього його життя. Саме О., в силу його природи, є «важкою» діяльністю. У ньому потенційно і актуально містяться елементи, що утрудняють оптимальний рівень його функціонування. Особливості експресії й мови, соціально-перцептивної сфери особистості, системи її відносин, форм звернень, рівні розвитку навичок взаємодії та умови О. перетворюють будь-який етап О. в складну, багатоаспектну діяльність. Підставою для віднесення О. до утрудненого виступають: 1) виявлені його відмінності від моделей оптимального О., 2) недостатній його результат (відмінність отриманого результату О. від його цілей), 3) незадоволеність суб'єктів О. процесом його протікання; 4) супровід процесу О. такими соціально-психол. феноменами, як конфлікт, сварка і ін., к-які руйнують взаємини суб'єктів О. (хоча, напр., в діловому О. партнери і досягають намічених для себе цілей), 5) ін. У вузькому сенсі слова, З. о. - це не означає. тертя і збої в сфері міжособистісного О. Для такого О. є характерним: збереження, безперервність контактів між партнерами; опр. ступінь усвідомлення випробовуваних труднощів; пошук причин, що призводять до ускладнень в О .; спроби самост. подолання соціально-перцептивних, интеракционную, комунікативних бар'єрів. У широкому сенсі слова, З. о. - Це всі види і форми О. (від міжособистісного до міжгрупового), що призводять до деструктивних змін поведінки конкретних людей і спільнот; до відмови від О .; до зниження рівня усвідомлення причин, що ведуть до ускладнень в О .; до зменшення, а в ряді випадків до зникнення спроб самост. виходу з виниклих труднощів; до формування емоційно тривожного ставлення до будь-якої ситуації О. В закордон. психології поняття З. о. позначається термінами miscommunication, communicаtion breakdown (розрив О.), pseudocommunication (псевдокоммуникация), communicаtion failure (неуспішне О.), deficiency communication (дефіцітарную О.). Найбільш близьким за змістом до поняття З. о. є дефіцитарності О .: партнери відчувають незадоволення, для них не представляється можливим досягти поставлених цілей. Вони не мають можливості встановити відкритий діалог, перед ними постають непередбачені і небажані перешкоди, в результаті розвивається нерозуміння, виникають тертя і конфлікти. У вітч. психології склалася традиція приділяти особливу увагу суб'єктивних факторів, причин виникнення труднощів у О. (А. А. Бодальов і Г. А. Ковальов); підкреслювалося, що наслідком цих «суб'єктивних труднощів», є об'єктивна картина порушень - не досягнення мети, незадоволення мотиву, неотримання бажаного результату і т. д. У контексті особистісного підходу до З. о. розглядаються соціальні здібності, потреби, відносини, спрямованість, цінності та смисли особистості. Ідея ціннісного ставлення до іншого об'єднує багато вітч. дослідження О. В них, як правило, «ядром справжнього О.», О. з «людським обличчям» є ставлення до іншого і до самого себе як до суб'єкта, неповторному в своїй активності, як до цінності. Отже, ставлення до іншого і до себе як до об'єкта, невизнання унікальності Я, обмеження свободи вибору способів і засобів самовираження веде до виникнення труднощів у процесі О. В вітч. психології виділяються труднощі О., к-які потім використовуються як підстави їх класифікації (Лабунська, Менджерицкая, Бреус, 2001): а) об'єктивні-суб'єктивні, б) первинні-вторинні, в) усвідомлювані і неусвідомлювані, г) ситуативні - стійкі, д ) міжкультурні - культурно-специфічні, е) общевозрастние-гендерні, статеві, ж) индивидуально-психологические-личностные-социально-психологические, з) когнитивно-эмоциональные-мотивационные-инструментальные, і) компоненти структури О .: социально-перцептивные-коммуникативные-интерактивные, к) вербальні-невербальні. На думку І. П. Шкуратової (1994), кожна грань О. дає новий критерій для класифікації причин З. о. Розглядається також спектр труднощів О., в залежності від сили їх прояву. І. А. Зимова (1973), В. А. Кан-Калик та Г. А. Ковальов (1985) розглядають О. як процес вирішення комунікативних завдань, к-які розрізняються різним ступенем труднощі. У концепції труднощів міжособистісного О., розробляється В. Н. Куніцина, представлені характеристики особистості, що сприяють виникненню порушень, бар'єрів і власне труднощів О. Важливими для розуміння ролі особистості у виникненні З. о. є орієнтири поділу феноменів «порушене О.», «бар'єри О.», «труднощі О.», позначені В. Н. Куніцина. Ці феномени відрізняються один від одного тим, як ставляться (ступінь незадоволеності О.), переживають (ступінь емоційної напруги) і беруть участь в О. партнери (ступінь залученості в О. і наслідки їх дій один для одного). Головна відмінність між ними - це можливість усунення різноманітних причин З. о., Серед яких брало називаються такі особистісні властивості спілкуються, як марнославство, заздрість, егоїзм, систематичне приниження іншого в ситуаціях, що виключають відсіч і самозахист. Не тільки яскраво виражені негативні риси характеру ведуть до З. о., Але і такі особливості особистості, к-які, як правило, розглядаються в кач. недоліків і не відносяться до негативних, негативних: невпевненість в собі, боязкість, замкнутість, нетовариськість, залежність від зовнішніх. обставин і оцінок, безініціативність, недостатній самоконтроль і саморегуляція станів. Процес О. буде також утруднений, якщо партнери, або один з них, демонструють домінантно-ворожо-ігнорує систему відносин, агресивно-знецінюючий стиль комунікації, к-рий виражається в залякуванні і підкоренні партнера, в нескінченній насильницької конкуренції з ним за типом «ти або я". До тертя і збоїв в О. призводить низький рівень розвитку таких соціально-перцептивних здібностей, як: 1) здатності до розуміння ін. Людину, к-раю проявляється в невмінні вникати в стану порухів душі оточуючих, в неможливості бачити світ очима ін. Людину, в неадекватності відтворення уявлень і змісту впливів; 2) здатності до емпатії, в якій переважає егоцентрична спрямованість емоційного резонансу, згорнутість співчуття і сприяння, неадекватність сприйняття емоційних станів іншої; 3) здатності до ідентифікації; 4) низький рівень розвитку психол. проникливості, спостережливості, що обумовлюють миттєве усвідомлення проблем, що виникають в процесі О., і швидкий пошук їх вирішення з опорою на власне чуттєве сприйняття; 5) упередженість, ригідність сприйняття іншого, дотримання забобонам і стереотипам. На думку В. А. Петровського (1992), то, що народжується в процесі будь-якого О., не піддається повній операционализации, осмислення, призводить до його «неадаптівним наслідків», до тих форм і способів поведінки, к-які самими партнерами, як правило, розцінюються як прояв їх індивідуальності, суб'єктності і не обов'язково осмислюються як фактори, що ускладнюють їх О. З. о. передбачає ситуацію, в якій один або обидва партнери з різним ступенем усвідомленості і інтенціональності фрустріруют соціальні та екзистенційні потреби іншого, заважають досягненню цілей О. В результаті цього один або обидва партнери відчувають гострі емоційні переживання, що супроводжуються нервово-псіхіч. напругою, демонструють нерозуміння, що призводить до непорозумінь, збоїв в інтеракції, до порушень в розвитку особистості. До ситуацій утрудненого О., в першу чергу, відносяться ситуації «обмеження», «відмови», «звинувачення», «образи». Головні сфери розгляду ситуацій З. о .: міжособистісне, рольове, міжгруповое, міжетнічне, міжкультурна взаємодія. Психол. трактування причин З. о. передбачає нерозривний взаємозв'язок між спілкуванням і особистістю, контекстами її життєдіяльності, історією відносин, їх включеністю в опр. соціокультурний контекст. Літ .: Бодалев А. А., Ковальов Г. А. Психологічне труднощі спілкування і їх подолання // Педагогіка. 1992. № 5-6; Куніцина В. Н. Порушення, бар'єри, труднощі міжособистісного неформального спілкування // Актуальні проблеми психологічної теорії і практики. 1995; Лабунська В. А., Менджерицкая Ю. А. Бреус Є. Д. Психологія утрудненого спілкування. М., 2001; Паригін Б. Д. Анатомія спілкування. СПб., 1999; Цуканова Є. В. Психологічні проблеми міжособистісного спілкування. Київ, 1985. В. А. Лабунська



Етапи спілкування. | Спілкування як комунікація. Причини поганої комунікації.

Вищі почуття людини. | Афект. Настрій. | Поняття про настрої | Загальне поняття про особистість. Індивідуальність. Індивід. | Поняття Я-образу. | Основні підходи до вивчення особистості. | аналіз статусу | Як формується характер. | Спілкування. Види. | Стилі спілкування. Засоби спілкування. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати