Головна

Банкрутство та ліквідація організацій (підприємств).

  1. Аварії і їх ліквідація
  2. Акти органів міжнародних організацій.
  3. Аналіз імпортних операцій організацій.
  4. Аналіз сильних і слабких сторін організацій, можливостей і загроз.
  5. банкрутство
  6. банкрутство

Згідно з Федеральним законом (ФЗ) про неспроможність (банкрутство) від 8 січня 1998 (гл. I, ст. 2) це поняття трактується так: «неспроможність (банкрутство) - Визнання арбітражним судом або оголошена боржником нездатність боржника в повному обсязі задовольнити вимогам кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів ». Ознака банкрутства юридичної особи (ст. 3, п. 2) сформульовано таким чином: «Юридична особа вважається нездатним задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів, якщо відповідні зобов'язання зі сплати обов'язкових платежів, якщо відповідні зобов'язання і (або), обов'язки не виконані їм у протягом трьох місяців з моменту дати їх виконання ». В цьому випадку відновлюються поточні платежі підприємства-боржника, і воно напередодні свого банкрутства може звертатися до арбітражного суду.

Підприємство вважається банкрутом після визнання факту неспроможності арбітражним судом, а також, якщо воно офіційно оголошує про своє банкрутство і ліквідації, яка здійснюється в процесі конкурсного виробництва. Мета конкурсного виробництва - відповідне задоволення всіх вимог кредиторів; оголошення підприємства вільним від заборгованості; охорона протиборчих сторін від незаконних дій у відношенні один до одного.

Закон не переслідує мети обов'язкової ліквідації підприємства при наявності ознак банкрутства. Якщо є можливість оздоровити (відновити), діяльність запобігання його ліквідації, передбачаються спеціальні реорганізаційні процедури, в тому числі призначення арбітражним судом розпорядника майна майном боржника. Реорганізаційні процедури приймаються арбітражним судом після звернення до суду, але до оголошення боржника неспроможним (банкрутом).

В процес провадження у справі може бути досягнуто мирової угоди сторін. Допускаються й позасудові процедури, коли боржник може врегулювати свої відносини з кредиторами таким чином, що підприємство продовжить свою діяльність або ж станеться добровільна ліквідація під контролем кредиторів.

Ліквідація збанкрутілих підприємств. Підприємство-боржник оголошується банкрутом, якщо заходи а процесі його санації не залучили до очікуваних результатів. Потім за рішенням арбітражного суду створюється спеціальна комісія для проведення ліквідаційних процедур (ліквідаційна комісія). До її складу включаються представники зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також Фонду державного майна, якщо банкрутом визнано державне підприємство. Ліквідаційна комісія відповідно до чинного законодавства здійснює загальне управління майном підприємства-банкрута. Процес здійснення ліквідаційних процедур при банкрутстві включає: 1. Оцінку майна підприємства-банкрута за балансовою вартістю. Така оцінка проводиться на основі повної інвентаризації майна підприємства;

2. Оцінку майна підприємства-банкрута за ринковою вартістю. У цьому випадку майно підприємства-банкрута підлягає реалізації з метою задоволення вимог кредиторів, воно повинно бути попередньо оцінений за мінімальною ринковою вартістю; 3. Визначення ліквідаційної маси. Основу для формування ліквідаційної маси складає все майно підприємства-боржника, оцінене за ринковою вартістю, за передбаченим чинним законодавством вилученням; 4. Вибір найбільш ефективних форм продажу майна. Рішення про це приймає ліквідаційна комісія за погодженням зі зборами кредиторів. Цей вибір грунтується на отриманні максимально можливої ??суми коштів від реалізації майна; 5. Забезпечення задоволення претензій кредиторів. Ця процедура найбільш складна в процесі здійснення ліквідаційних процедур при банкрутстві.

Джерелом забезпечення такого задоволення претензій є кошти, виручені від продажу майна боржника. Сума цих коштів розподіляється в певній черговості. В першу чергу відшкодовуються витрати: арбітражного суду; ліквідаційної комісії; розпорядників майна; задовольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою. Потім виконуються зобов'язання перед: працівниками підприємства-банкрута; задовольняються вимоги по загальнодержавних і місцевих податків, податкових платежів до бюджету, органів державного страхування та пенсійного забезпечення; вимоги кредиторів, не забезпечені заставою; вимоги щодо повернення внесків працівників до статутного фонду і виплат по акціях трудового колективу; інших вимог. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів від продажу майна для повного задоволення всіх вимог однієї черги, претензії задовольняються пропорційно належної кожному кредитору сумі; 6. Розробку ліквідаційного балансу ліквідаційною комісією після повного задоволення всіх вимог кредиторів і подачу його в арбітражний суд. Якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна після задоволення вимог кредиторів, арбітражний суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Якщо ж у підприємства-банкрута достатньо майна для задоволення всіх вимог кредиторів (досить з позицій законодавства для його функціонування в даній організаційно-правовій формі), воно вважається вільним від боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

 



Роль кризи в соціально-економічному розвитку | Поняття та ознаки фінансів.

Умови і фактори максимізації прибутку | Питання: Виручка і прибуток фірми, чистий прибуток | Питання: Конкуренція: поняття, види. | Ринки факторів виробництва: Ринок Праці | Питання: Основні макроекономічні показники. Методи розрахунку ВНП. | Методи розрахунку ВНП | Питання: Сутність і функції грошей. Грошові агрегати. | грошові агрегати | Інфляція і її види | безробіття |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати