Головна

Роль кризи в соціально-економічному розвитку

  1. Анатомо-фізіологічні та психологічні передумови переходу до підліткового вікових категорій. Проблема кризи підліткового віку.
  2. Близнюковий метод вивчення генетики, можливості методу. Визначення співвідносних ролі спадковості і середовища в розвитку ознак і патологічних станах людини.
  3. У ПОПЕРЕДЖЕННЯ І КОРЕКЦІЇ ВІДХИЛЕНЬ У РОЗВИТКУ І ПОВЕДІНЦІ ДИТИНИ
  4. У процесі навчання у молодших школярів на основі життєвих понять формуються наукові поняття, що дозволяє говорити про розвиток основ понятійного, або теоретичного мислення.
  5. У розвитку мислення людини
  6. У формуванні і розвитку свідомості.
  7. В. І. Вернадський про розвиток ноосферного свідомості.

Соціально-економічна система в будь-якому своєму вигляді і будь-якій формі має дві тенденції свого існування: функціонування та розвиток.

Функціонування організації - це підтримка її життєдіяльності, збереження функцій, що визначають її цілісність, якісну визначеність, сутнісні характеристики.

Розвиток організації - це придбання нової якості, що зміцнює життєдіяльність в умовах середовища, що змінюється.

Функціонування і розвиток найтіснішим чином пов'язані між собою.

Наприклад, функціонування соціально-економічної системи характеризує обов'язкова наявність предмета праці, засобів праці і людини, який здійснює трудову діяльність. При цьому функціонування соціально-економічної системи можливе лише за певному відповідність цих ознак: засоби праці можуть змінювати його предмет, людина повинна володіти засобами праці, результат повинен відповідати інтересам і потребам людини.

Розвиток характеризує зміни в предметі, засобах праці і в людині. Критерієм цих змін є поява нової якості, що зміцнює стабільність і гармонійність функціонування соціально-економічної системи або створює принципово нові умови для цього.

Кризи відображають не тільки протиріччя функціонування і розвитку, але можуть виникати і в самих процесах функціонування. Це можуть бути, наприклад, протиріччя між рівнем техніки і кваліфікацією персоналу, між технологіями та умовами її використання (приміщення, кліматичне середовище, технологічна культура й ін.).

Криза - це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі (організації), що загрожує її життєстійкості в навколишньому середовищі

44. Стратегія і тактика в антикризовому управлінні:

Антикризове управління - Це управління, певним чином предвідящіе небезпеку кризи, що передбачає аналіз його симптомів, заходів щодо зниження негативних наслідків кри-зиса і використання його факторів для подальшого розвитку.

Суть антикризового управління виражається в наступних положеннях:

а) кризи можна передбачати, очікувати і викликати;

б) кризи в певній мірі можна прискорювати, випереджати, відсувати;

в) до криз можна і необхідно готуватися;

г) кризи можна пом'якшувати;

д) управління в умовах кризи вимагає особливих підходів, спеціальних знань, досвіду і мистецтва;

е) кризові процеси можуть бути до певної межі керованими;

ж) управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їхні наслідки.

стратегія - Це конкретний довгостроковий план досягнення певної мети, а вироблення стратегії - це процес знаходження певної мети і складання довгострокового плану. Такий підхід ґрунтується на тому, що всі виникаючі зміни передбачувані, що відбуваються в середовищі процеси носять детермінований характер і піддаються повному контролю і управління.

Антикризова маркетингова стратегія: разом з тактичним рішенням ті-кущіх завдань представляє цілісний єдиний процес управління ринком з боку підприємств - виробників товарів. Як короткострокові, так і довгострокові маркетингові програми вимагають розробки і застосування такої стратегії, яка при заданих умовах забезпечила б підприємству бажаний рівень ділової активності і ефективності діяльності. Стратегія маркетингу служить локомотивом інших складових стратегічного плану управління підприємством. Ця стратегія повинна бути націлена на підтримку і розвиток продажів, вдосконалення виробництва відповідно до запитів покупців, розвиток інтелектуального потенціалу співробітників фірми, який проявляється в розширенні асортименту та якості вироблених товарів. Освоєння нових ринків, збільшення збуту повинні носити довгостроковий характер, узгоджується з життєвим циклом товарів і самого підприємства (підрозділів). Залежно від прогнозу ситуації на ринку і можливостей самого підприємства вибирається тип антикризової маркетингової стратегії.

-Стратегія Повернення підприємства на ринок. Передбачає появу підприємства на колишньому ринку зі своїми товарами або послугами, які не є новинкою для даного ринку і також наявними у конкурентів. Для реалізації цієї стратегії необхідно поліпшення організації маркетингу і збуту (навчання ??рсонала, створення відділу маркетингу, проведення досліджень з аналізу ринку, інтенсифікація діяльності по про-руху товару, а також введення післяпродажного сервісу). Вже згадана стратегія найменш витратна для відновлення платоспроможності підприємства, особливо для того слу-чаю, коли ніша залишилася не зайнятою конкурентами або ринок продовжує розширюватися. Така стратегія застосовується для підпри-ємств з продукцією, яка користується ринковим попитом. Реалізується на початковому ета?е відновлення нормальної діяль-ності підприємства. Антикризова стратегія повернення підприємства на ринок була застосована для оздоровлення підприємств гумово-технічної промисловості, машинобудування, меблевої, текстильної промисловості, виробництва будівельних матеріалів.

-Стратегія Розвитку ринку. Підприємство розширює збут своїх товарів і (або) послуг в результаті пошуку і створення нових ринків збуту. Для реалізації цієї стратегії необхідно встановлення нових прямих контактів зі споживачами продукції (в тому числі на експортних ринках), активізація створення на нових ринках дилерської мережі, впровадження інструментів аналізу конкуренції (оцінка показників, збір інформації, оцінка продукції і т.д.), планування і проведення рекламної кампанії. Дана стратегія виправдана тоді, коли підприємство прагне розширити свій ринок проникненням на нові географічні ринки за рахунок скорочення витрат і підвищення якості, тобто зростання конкурентоспроможності продукції. Антикризова стратегія розвитку ринку була застосована для оздоровлення підприємства фармацевтичної галузі.

-Стратегія Розробки товару. Здійснюється за допомогою створення принципово нових або модифікації товарів, що випускаються, вже наявних на старих ринках. Застосовується для підприємств, які не мають продукції, що користується попитом у покупців, а також, якщо вже є розробки товару ринкового попиту. Дана стратегія вимагає вкладення додаткових фінансових коштів в розробку, освоєння і просування на ринок нового товару. Его ризикована стратегія для кризового підприємства, в тому числі в пошуку джерела фінансування. У той же час при ??реоріентаціі асортименту на запити платоспроможних клієнтів може виявитися єдиною можливістю пожвавлення діяльності, притоку інвестиційних ресурсів.

-Стратегії диверсифікації. Припускає, що підприємство намагається вийти на нові ринки, для чого вводить в свій асортимент нові товари. Також ризикована стратегія, вона може зажадати великих інвестицій. В умовах недостатньої інформованості про запити клієнтів і їх фінансове благополуччя така обставина є скрутним для підприємств, що мають великі борги. Стратегія передбачає розробку нових продуктів, впроваджуваних на нові ринки.

-Стратегії відходу з ринку (ліквідація підприємства як господарюючого суб'єкта або підрозділу). Стратегія приймається тільки після ретельного аналізу економічної (продовження функціонування) і ліквідаційної вартостей. В даному випадку задіяний і соціальний фактор (багато підприємств є містоутворюючими, і їх ліквідація може призвести до різкого загострення соціальної напруженості). Ліквідація підприємства може бути як добровільною, так і примусовою (на вимогу кредиторів через суд). Розрахунок ліквідаційної вартості (вартості підприємства, що виставляється на продаж) заснований на оціню-ке ринкової вартості активів і зобов'язань. Для ліквідації (продажу) активів підприємство змушене платити комісійні посередникам, нести витрати на демонтаж, знижувати ціну проти ринкової вартості для обес??ченія ліквідності. Отже, ліквідаційна вартість - це очікувана виручка (після всіх витрат і податків) від продажу активів підприємства.

Антикризова виробнича стратегія. Основне завдання виробничого менеджменту в кризових ної ситуації полягає у визначенні умов і засобів, що забезпечують підтримку необхідного організаційно-технічного рівня виробництва, спрямованих на стимулювання розвитку ринкових відносин, що забезпечують вихід підприємства з кризового стану.

-Стратегія Поліпшення якості продукції. Поліпшення якості стає одним з найбільш ключових факторів, що впливають на стратегію компаній. В даний час в іноземних компаніях відбувається загальне рух до тотального контролю якості. У зв'язку з цим для досягнення конкурентоспроможності продукції вітчизняних фірм необхідно також впроваджувати у себе «все-загальне управління якістю».

-Стратегія Структурної ?перестройкі підприємства. Для реалізації даної стратегії можна розглянути наступні заходи: виділення окремих виробництв в самостійні підприємства, ?передачу на баланс місцевих органів влади деяких об'єктів соцкультпобуту, консервацію збиткових виробництв, закриття безперспективних виробничих ліній, реорганізацію виробництва, модернізацію цехової структури, зосередження устаткування на менших площах. Кінцева мета такої реорганізації - оптимізація величини мультиплікатора «Виручка / Активи» для досягнення бажаної величини рентабельності активів.

-Стратегія Зміни номенклатури і асортименту продукції. Більшість російських підприємств орієнтоване на багатосерійне виробництво. Більш широкий с?ектр задоволення запитів клієнтів дозволить диференціювати збут і підвищити маневреність управління прибутком за рахунок оптимізації асортиментної політики. Антикризова стратегія зміни номенклатури і асортименту продукції була застосована для оздоровлення текстильного і фармацевтичного підприємств.

-Стратегія Підвищення економічної ефективності виробництва. Всі виробничі о?ераціі досліджуються з різних сторін.

Антикризова кадрова / управлінська стратегія. Поліпшення кадрового потенціалу. Якщо фінансові прогнози показують збитки від основної діяльності, то продовження функціонування бізнесу пов'язане, як правило, зі зміною управлінської команди. Управління ?персоналом підприємств аналізується в функціональних зрізах: маркетинг, виробництво, фінанси і кадри. Відповідальність і повноваження деле???уются керівникам структурних підрозділів, виділяються центри відповідальності обліку витрат і прибутків. Колектив активно включається в реорганізацію структури підприємства.

На управління ?персоналом кризового підприємства також впливають зовнішні (законодавче регулювання трудових відносин, ситуація на ринку праці, активність професійних і громадських об'єднань) і внутрішні (цілі фірми, організаційна структура, стиль управління, умови праці, потенціал колективу) фактори.

Антикризова політика управління ?персоналом неплатоспроможного підприємства концентрується на розробці головних принципів і пріоритетів кадрової політики, плануванні структури і штату за призначенням, резервам і ??ремещенію, створенні і підтримці інформаційної бази про рух кадрів, мотивації праці, формуванні програми адаптації до змін, профорієнтації та ?переподготовкі, методів оцінки відповідності кадрової політики довгострокової стратегії фірми.

Для відновлення платоспроможності і виходу підприємства на нормальний режим роботи, характерний для рентабельного і зростаючого бізнесу, закріплення позиції підприємства на ринку керівник повинен мати у своєму розпорядженні командою, здатною підходити до роботи творчо, професійно, переломити негативно ситуацію за рахунок перемоги конструктивних сил над деструктивними силами.

Підвищення кваліфікації ?персонала, усунення дублювання, налагодження взаємодії між підрозділами і цілі оздоровлення - головні ланки кадрової політики кризового підприємства. Щоб ефективно рухатися назустріч поставленої мети, керівник повинен координувати роботу і спонукати людей її виконувати.

Антикризова фінансова стратегія. Розробка фінансової стратегії виходу з кризи повинна перебувати в повній згоді зі стратегічним завданням зростання вартості чистих активів (або приведенням її у відповідність з прогнозом продажів), що, в кінцевому рахунку, веде до максимізації ринкової вартості бізнесу та підтримці його інвестиційної привабливості. Розробка антикризової фінансової стратегії підприємства націлена на побудову ефективної системи управління фінансами, за допомогою якої можна обес??чіть рішення стратегічних і тактичних завдань його діяльності.

-Стратегія Підвищення ліквідності активів. Направлена ??на зростання вартості чистих активів (власного капіталу) як необхідної умови дотримання стратегічного напрямку оздоровлення: «фінансова реструктуризація - зростання вартості чистих активів при скороченні збитків і нарощуванні прибутку - досягнення фінансових показників, що характеризують рентабельний і зростаючий бізнес».

-Стратегія Оптимізації структури капіталу. Спрямована на досягнення прийнятного співвідношення боргу і власності, як правило, в загальній сумі джерел довгострокового фінансування (що і досягається зростанням вартості чистих активів), мінімізацію витрат на залучений капітал і, в кінцевому рахунку, зростання ринкової вартості бізнесу.

Проблема залучення інвестицій, спроможних створити потужний імпульс фінансово-господарського розвитку, актуальна для більшості підприємств. Розглядаються такі варіанти, як додаткова емісія акцій, випуск облігацій, залучення довгострокових кредитів і позик, іноземного капіталу, субсидій, дотацій, грантів від держави та інших фондів, а також використання лізингу як методу оновлення основних засобів.

-Стратегія Поліпшення системи обліку і контролю витрат. Спрямована на організацію системи управлінського обліку з метою концентрації уваги керівництва на виявлення внутрішніх резервів, стратегічне і о?ератівное управління витратами і прибутком, зростання конкурентоспроможності.

-Стратегія Оптимізації прибутку. Включає посилення контролю рентабельності продукції і вартості о??раціонних активів, використання можливостей цінової політики (арбітражного ціноутворення) і оптимізації асортиментної політики. Стратегія має на меті виявлення доданої вартості, «захованої» всередині підприємства в можливих резервах підрозділів (центрів відповідальності), здатних збільшити свій внесок в покриття постійних витрат і отримання бажаного прибутку.

Підводячи підсумок розгляду стратегій, необхідно відзначити, що при виборі антикризової маркетингової стратегії доцільно концентрувати сили і засоби на якійсь одній стратегії. В інших функціональних підсистемах управління підприємством можна вибрати більше однієї стратегії виходу з кризи, так як вони в деяких випадках доповнюють один одного.

Тактика антикризового управління - Заходи, спрямовані на реалізацію обраної антикризової стратегії.

Тактичне планування має здійснюватися в рамках обраної стратегії. Якщо оперативні заходи по виходу з економічної кризи здійснюються у відриві від стратегічних цілей, це може привести до короткочасного поліпшення фінансового становища, але не дозволить усунути глибинні причини кризових явищ.

Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу з економічної кризи можуть бути наступними: скорочення витрат, закриття підрозділів, скорочення персоналу, зменшення обсягів виробництва і збуту, активні маркетингові дослідження, підвищення цін на продукцію, виявлення і використання внутрішніх резервів, модернізація, залучення фахівців, отримання кредитів, зміцнення дисципліни і т.д. Стратегічне й оперативне планування взаємопов'язані, і займатися одним у відриві від іншого неможливо. Тактичне планування має здійснюватися в рамках обраної стратегії. В процесі реалізації обраної антикризової стратегії менеджери повинні довести ідеї нової стратегії і сенс цілей до персоналу з метою широкого їх залучення в процес реалізації антикризової стратегії.

45. Державне регулювання кризових ситуацій:

Поняття «антикризове управління» пов'язано з безпосереднім впливом суб'єкта управління на об'єкт управління.

Антикризове регулювання - Це політика уряду, яка спрямована на захист від кризових ситуацій і запобігання неспроможності підприємств, а, отже, і кожного громадянина країни. Це політика, в рамках якої вибудовуються шляху для максимального використання науково-технічного потенціалу та для впровадження інноваційних шляхів розвитку в усі сфери діяльності. Також антикризове регулювання має спиратися на попередній досвід не тільки своєї країни, але і на світовій. Розробляти політику антикризових заходів слід на основі знань, отриманих в минулому: які відбувалися кризи, яка ділова циклічність, які саме були викликані наслідки (як негативні, так і позитивні). Адже нерідко криза - це початок нового вектора, зміна застарілих технологій на сучасні. Саме тому необхідна повна діагностика всіх можливих аспектів.

Виділяють дві основні форми державного регулювання: I. Прямі, що мають на увазі під собою безпосередній вплив держави на сукупні попит і пропозиція; II. Непрямі, які передбачають опосередкований вплив держави. Прикладами прямого впливу можна назвати створення державного сектора, перерозподіл доходів і програмування економіки; прикладами непрямого впливу - відповідна діяльність кредитно-фінансової і податкової систем.

У кризових ситуаціях свої управлінські функції держава реалізує в декількох сферах:

1. Організація управління підприємствами федерального підпорядкування. При цьому Міністерство державного майна Росії здійснює управління майном (майновими комплексами), а оперативне керівництво (управління) виробництвом - галузеві міністерства і відомства.

2. Участь в управлінні підприємствами з державною часткою власності. Здійснюється воно шляхом включення (виборів або призначення) до органів управління цих підприємств представників держави.

3. Держава володіє нерухомим майном (золотий фонд державної власності). Правильне використання і управління цим майном сприяє запобіганню або ліквідації наслідків кризових ситуацій.

4. У власності держави перебуває переважна частина земельних угідь, в тому числі сільгоспугіддя, лісовий фонд. Тут держава має право безпосереднього впливу і впливу на процеси, що протікають за участю земельних ресурсів.

5. Держава має право контролю відносин власності в регіонах, в тому числі переведення власності з регіональної в федеральну.

За цим напрямком відповідно до Конституції РФ держава має право безпосередньо керувати кризовими ситуаціями або, іншими словами, здійснювати антикризове управління.

Антикризове регулювання економіки - Це непрямий вплив держави на товаровиробників. Державне регулювання покликане:

а) стимулювати позитивні соціально-економічні процеси;

б) обмежувати можливі антисоціальні наслідки гри стихійно-ринкових сил, страхувати суспільство від них.

В арсеналі держави є широкий набір засобів і методів регулювання кризових ситуацій за наступними напрямками:

- Нормативно-законодавча діяльність;

- Фінанси;

- Виробництво;

- Перерозподіл доходів.

1. Нормативно-законодавча діяльність. У цивільному законодавстві «економічної конструкцією» по праву слід вважати Цивільний кодекс Р Ф. Це образний вислів дуже точно і ємко характеризує особливо важливе значення Цивільного кодексу в регулюванні економіки країни. Його норми відповідно до п. 1 ст. 76 Конституції РФ мають «пряму дію на всій території Російської Федерації».

2. Фінанси. Фінансове регулювання - це управління сукупністю грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні держави, а також джерелами доходів, статтями витрат, порядком їх формування та використання. Бюджетна політика визначається рядом специфічних факторів і перш за все економічною і фінансовою кризою.

Наприклад, фінансова політика в роки переходу до ринку привела не тільки до витіснення довгострокових кредитів короткостроковими, а й до скорочення обсягів кредитування.

3. Виробництво. Подолання кризового стану в значній мірі визначається впровадженням досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, зміною спрямованості експорту.

Забезпечити вирішення цього завдання може тільки держава. Однак у федерального Уряду на даному етапі можливості обмежені. Тому в рішенні цього питання велика роль місцевих органів влади.

4. Перерозподіл доходів. Головним в цій діяльності є запобігання масового безробіття, абсолютної бідності, підтримку рівня життя бідних верств населення не нижче прожиткового мінімуму. Все це вкрай необхідно, щоб вивести економіку країни з кризи.

Таким чином, в умовах кризи зростає необхідність поєднання ринкових механізмів з державним регулюванням соціально-економічних процесів на всіх рівнях - від федерального до муніципального.

безробіття | Банкрутство та ліквідація організацій (підприємств).


Ефективність управління та її показники 4 сторінка | Умови і фактори максимізації прибутку | Питання: Виручка і прибуток фірми, чистий прибуток | Питання: Конкуренція: поняття, види. | Ринки факторів виробництва: Ринок Праці | Питання: Основні макроекономічні показники. Методи розрахунку ВНП. | Методи розрахунку ВНП | Питання: Сутність і функції грошей. Грошові агрегати. | грошові агрегати | Інфляція і її види |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати