Періодизація Горшковій. | Матеріал з УМКД (стор. 22). У скороченні. | Матеріал з УМКД (стор. 27). У скороченні. | Матеріал з УМКД (стор. 28). | Матеріал з УМКД (стор. 29) | Питання 12. Наслідки падіння скорочених в області голосних. | Матеріал з УМКД (стор. 38) | Матеріал з УМКД (стор. 36). У скороченні. | Питання 23. Уніфікація типів відмінювання в давньоруській мові. | Питання 24. Руйнування категорії двоїни, його сліди в сучасній російській мові. |

загрузка...
загрузка...
На головну

Руйнування відмінювання іменників з давньої основою на приголосний.

  1. II. ОСОБЛИВОСТІ ОЛІМПІЙСЬКОГО РУХУ В Стародавньої Греції
  2. Агіографія Стародавньої Русі. Своєрідність житія як типу тексту, його функції.
  3. Архітектура Стародавньої Греції. Епоха класики. V - IV ст. до н.е.
  4. Б) Стародавній Греції
  5. У чому своєрідність філософії Стародавньої Індії?
  6. Види людини. Розселення найдавніших людей.
  7. Зовнішньоекономічні зв'язку Київської Русі

Історія іменників чоловічого роду з давньою основою на * n почалася з того, що стара форма називного відмінка однини Ками, реми була витіснена формою знахідного відмінка однини КАМІНЬ, РЕМІНЬ. Після встановлення форми на -ЕНЬ в називному відмінку ці слова, як і слово дьнь, збіглися за своїм фонетичному вигляді і морфологічної структурі зі словами чоловічого роду з колишньої основою на * i (типу вогонь, ПЬРСТЕНЬ) і стали схилятися за цим типом; а коли слова чоловічого роду з основою на * i перейшли в основи на * jo, разом з ними туди перейшли і слова КАМІНЬ, РЕМІНЬ, дьнь.

Точно також не могли зберегтися в даному типі і слова середнього роду з давньою основою на * s, Називний відмінок однини яких збігався з формою називного відмінка однини слів середнього роду з основою на * o, типу СЕЛО, весла. У зв'язку з цим зближення і перехід іменників «СЛОВО», «НЕБО», «Т?ЛО», «ДИВО» і т.п. в основи на * o почалися дуже рано, у всякому разі раніше, ніж руйнування відмін на інші приголосні. Взагалі, як видно, форми непрямих відмінків від слів даного типу з суфіксом [-ес-] не були властиві живому російській мові, а були приналежністю лише письмової книжної мови, у розвитку якої велику роль грав старослов'янську мову. Не випадковий адже той факт, що похідні від слів з древньою основою на * s, характерні для живої мови, утворені від форм цих слів без суфікса -ес- (пор., Наприклад, «прислів'я», «дослівний» від «слово», «тільце», «натільний» від «тіло», «дивак», «чудний» від «диво») і, навпаки, похідні від форм з суфіксом -ес- носять явно книжковий характер (наприклад «словесний», «словесність», «тілесний», «чудовий», «небесний» і т. д.) У кілька особливому положенні тут знаходяться похідні від «коло» - колесо, де, з одного боку, є «нісенітниця», а з іншого - «околиця», «обхідний». Однак доля слова «коло» виявилася взагалі відмінною від долі інших слів цієї групи. Це пов'язано з тим, що якщо всі слова з давньої основою на * s втратили в однині суфікс -ес- в непрямих відмінках за зразком імен. пад., то в слові «коло», навпаки, цей суфікс виник і в імен. пад. за зразком непрямих. Як видно, ця обставина і створило можливість для виникнення похідних від «коло» з суфіксом -ес- і в живій російській мові. Однак і в тому і в іншому випадку слова середнього роду з давньою основою на * s потрапили під вплив основ на * o твердої різновиди (типу «село», «весло») і отримали відмінкові форми за зразком цього останнього відміни. Що стосується множини, то й тут доля слів цього типу виявилася не зовсім однаковою, бо деякі з них зберегли суфікс -ес-, наприклад «небеса», «чудеса» (не кажучи, звичайно, про слово «колеса»), а інші загубили його так само, як і в однині, наприклад «слова», «тіла». В цілому і ця група слів пішла з особливого схиляння з основою на приголосний в продуктивний тип на * o.

Своєрідною виявилася історія і слів середнього роду з основою на * t, Куди входили назви молодих тварин. Своєрідність їх історії полягала в тому, що всі вони отримали в імен. пад. од. ч. суфікс -енок: теля, козеня, осля, ягня, лоша, дитина і т. д. замість ін-рос. тел?, козьл?, осьл?, жереб? і т. д. Цей факт зумовив і подальший розвиток даної групи слів: придбавши суфікс -онок в називному відмінку однини, вони стали словами чоловічого роду і перейшли в схиляння з основою на * o. Однак так сталося лише в однині; у множині ж ці слова, зберігши колишній суфікс -ат- (пор. телята, козенята, ягнята і т. д.), зберегли в цілому і старе своє схиляння.

Нарешті, слова середнього роду на * n, Типу ім?, верем?, с?м? і т. Д., І слова жіночого роду на * r, т. е. мати, д'чі, в однині також втратили колишні відмінкові форми по відміні з основою на приголосний. Однак ці слова зберегли своєрідність в тому, що в непрямих відмінках у сучасній російській мові вони мають так зване "нарощення", що представляє собою за походженням залишок колишнього словотворчого суфікса * -men або * -ter. Так, якщо в ін-рос. формі імен. пад. С?М?) суфікс не зберігався в силу дії закону відкритого складу, то в рід. пад. «С?мене» він виступав у вигляді -ен-. Точно так само було і в співвідношенні імен. пад. «Мати», «д'чі» і непрямих, скажімо, рід. пад. «Матере», «д'чере». Такі співвідношення збереглися і в сучасних: ім'я, насіння - імені, насіння, мати, дочка (відсутність кінцевого [і] - результат повної редукції голосного) - матері, дочки і т. П. Однак тільки цим і обмежується своєрідність відміни цих двох груп слів , так як по закінченнях відмінкових форм вони повністю примикають до відміни з давньої основою на * i.

 



Руйнування парадигм непродуктивних типів відмінювання | РЕВОЛЮЦІЯ В КРАЇНІ давньоруської ІМЕННИКІВ
загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати