Головна

Технологія групової роботи з клієнтами системи соц. захисту

  1. A) Добре організовані системи
  2. ART-підсистеми
  3. B) Погано організовані (або дифузні) системи
  4. D) установам і підприємствам кримінально-виконавчої системи, організаціям інвалідів
  5. I Етап. Ухвалення рішення про створення системи якості
  6. I.1. Образотворчі властивості фронтальної проекції двох-пірамідної системи Хеопса-Голоду
  7. I.1. Структура грошової системи

Технологія соц. роботи - це сукупність наукових знань, засобів, прийомів, методів і організаційних процедур, спрямованих на оптимізацію об'єкта соціального впливу. До найважливіших видів технологій соц. роботи відносяться: соц. реабілітація, соц. корекція, соц. терапія. Вони орієнтують на цілісний підхід до людини, врахування його інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, на створення суспільних умов, що сприяють мобілізації потенціалу внутрішніх сил особистості для вирішення виниклих проблем і труднощів. Важко переоцінити значення технологій соц. захисту, соц. допомоги соц. підтримки. Завдяки їм вдається здійснити адресну соц. допомога перш за все відчувають гостру потребу і слабо соціально захищеним групам населення, які опинилися у важкій життєвій ситуації.

Не менш значимі і приватні технології, науково обгрунтовані технологічні стандарти роботи з конкретними групами - інвалідами, пенсіонерами, одинокими і хворими людьми, безробітними, біженцями та іншими категоріями, що включають необхідне опис завдань, ресурсів, заходів, дій, інших складових. Вони дозволяють здійснити індивідуальний підхід до кожного клієнта і допомогти у вирішенні виниклих у нього проблем.

Соц. робота з групою - метод, який використовується з метою надання людині допомоги за допомогою передачі групового досвіду для розвитку його фізичних і духовних сил, формування соц. поведінки. В даний час від 6 до 10% соц. працівників використовують цей метод як основний. Однак, оскільки сім'ю можна визначити як «найбільш впливову групу», а організацію - як сукупність кількох малих груп, на практиці будь-соц. працівник в тій чи іншій мірі має справу з групою.

Метод групової роботи - Це спільна діяльність людей, яка працюючи в групах по 2-10 чоловік над певними завданнями і проблемами, самостійно спрямовують свою діяльність, обирають засоби своєї роботи і встановлюють норми взаємодії. Найбільш важливий результат групової роботи - перетворення внутрішнього світу її учасників. Основа цих перетворень - переосмислення життєвих цінностей. Добре організована групова робота дає можливість зупинитися в повсякденному гонці, і задуматися над сенсом власного життя. Таким чином, в груповій роботі може здійснюватися процес групової корекції (зміна, поправка, виправлення) цінностей.

Метод групової роботи соц. роботи активно розробляється в 70-і роки. Особливе значення для розробки методу зіграли результати досліджень теорії малих груп (Я. Коломінський, Р. Кричевський, К. Рудестам і ін.). До найважливіших висновків можна віднести наступні положення: мала група сприяє виходу з ролі «тільки слухача»; в малій групі стає реальним пізнання власної точки зору, власного життєвого досвіду, особистих можливостей; в малій групі можлива зворотний зв'язок, т. е. з'ясування того, як індивід впливає на інших своєю поведінкою і словом; мала група може стати інструментом накопичення особистого досвіду, способом управління і перевірки досягнутого.

Мета методу групової роботи - надання допомоги клієнту через передачу групового досвіду для розвитку його фізичних і духовних сил, формування соц-го поведінки. Реалізація цієї мети може бути досягнута за рахунок якої організації групової діяльності і соц-ної активності членів групи в досягненні загальнозначущих цілей, або розширення сфери індивідуального досвіду і самосвідомості в інтенсивному спілкуванні, або включення групи в продуктивну творчу діяльність.

Реалізація методу групової соц. роботи залежить від цілей і завдань групи. У практиці соц. роботи виділяють різні групи. Наприклад, категорію соціокультурних груп складають групи відновлення, групи відновлення умінь, освітні групи, групи самодопомоги. Крім цього, існують ще терапевтичні групи, діяльність яких спрямована на вирішення псіхоматіческіх і екзистенціальних проблем.

Залежно від цілей групи позиція соц. працівника може бути різною. Якщо група орієнтована на досягнення будь-яких загальнозначущих в широкому правовому і цивільному контексті цілей (наприклад, відкриття спортивного майданчика в мікрорайоні), то соц. працівник виконує роль організатора і координатора зовнішньої зв'язків групи. Якщо мета групи - розширення сфери самосвідомості і індивідуального досвіду за рахунок інтенсивного і рефлексивного спілкування (наприклад, тренінг комунікативних навичок), то в цьому випадку соц. працівник - посередник внутрігруппововго взаємодії.

Метод групової соц. роботи не має якогось «застиглого» виду, в даний час з'являються нові оригінальні форми, такі як метод сімейної терапії.

Соц. захист населення - Це сукупність соц.- економіч. заходів, що проводяться державою і спрямованих на забезпечення непрацездатних громадян РФ трудовими пенсіями по старості, інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, за вислугу років, соц. пенсіями, посібниками по тимчасової непрацездатності, по вагітності та пологах, на утримання дітей, по безробіттю, на поховання, надання адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення, допомоги громадянам, які потрапили в екстремальні ситуації, в тому числі біженцям і переселенцям, на санаторно-курортне лікування, зміст в будинках для людей похилого віку та інвалідів, забезпечення інвалідів транспортними засобами, протезно-ортопедичними виробами, професійне навчання і перенавчання інвалідів, їх працевлаштування, на створення комплексу нових соц. служб - Центрів соц. обслуговування населення, соц. допомога на дому, соц. притулки для дітей, соц. готелі і т. д.

Соц. забезпечення - Це основна частина соц. захисту населення. Законом встановлюються державні пенсії та соц. пенсії, заохочується добровільне соц. страхування, створення додаткових форм соц. забезпечення і добродійності.

Кожен громадянин має право на соц. захист. Конституція покладає обов'язок на державу створювати всі необхідні умови для здійснення цього права.

У першочерговому порядку в соц. захисту РФ потребують: громадяни похилого віку, особливо одинокі і самотньо проживають (в тому числі і самотні подружні пари); інваліди ВВВ і сім'ї загиблих військовослужбовців; інваліди, в тому числі з дитинства, і діти - інваліди; громадяни, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та радіоактивних викидів в інші місцях; безробітні; вимушені біженці і переселенці; діти з девіантною поведінкою; сім'ї, в яких проживають діти-інваліди, діти - круглі сироти, алкоголіки і наркомани; малозабезпечені сім'ї; багатодітні сім'ї; одинокі матері; громадяни, інфіковані ВІЛ та хворі на СНІД; особи з обмеженими можливостями; бомжі.

Прийнято виділяти два основних типи груп: створені спеціально для роботи з їх членами і рішення внутрішньогрупових проблем (внутрішньо орієнтовані) і створені для досягнення будь-якої зовнішньої по відношенню до групи мети. Внутрішньо орієнтовані групи, в свою чергу, поділяються на два типи: а (націлені на нормальний розвиток своїх членів (групи соціалізації); б) групи, мета яких - виправлення відхилень, що виникли в ході попередньої соціалізації (групи ресоціалізації). Кожен з цих типів груп, в свою чергу, диференціюється в залежності від завдань, які вирішуються в ході роботи з групою.

Соц. працівник повинен, по-перше, допомогти членам групи утворити систему взаємодопомоги (це його основне завдання); по-друге, розуміти характер і зміст групових процесів і використовувати їх для досягнення цілей групи, допомагати в цьому членам групи; по-третє, прагнути підвищити здатність членів групи діяти незалежно; по-четверте, допомогти членам групи усвідомити свою спільність до моменту припинення діяльності групи.

У кількісному відношенні група не повинна налічувати щонайменше три людини - в іншому випадку не можуть бути досягнуті розгорнута кооперація, спеціалізація, інші групові ефекти. Чим менше група, тим швидше і успішніше вона може вирішити поставлену задачу.

Бажано, щоб група була однорідною за віковим складом і рівнем інтелекту (якої не повинен бути низьким). За статевою ознакою група може налічувати 40% чоловіків і 60% жінок або навпаки. При комплектуванні групи важливо враховувати і такі якісні категорії: компетентність і професіоналізм в області розв'язуваної проблеми; зацікавленість у вирішенні завдання; добровільність участі; хороші або нейтральні взаємини.

До факторів, що сприяють груповій роботі, потрібно віднести: адекватність складу групи тих завдань, які вона вирішує; значимість завдання для всіх учасників; відповідність технологій взаємодії груповим нормами характеру розв'язуваної задачі; оптимальний склад і чисельність групи; гармонійний розподіл ролей. Оптимальність умов не завжди означає їх сприятливість. Іноді група працює краще і ставати більш згуртованою, а учасники відчувають себе емоційно більш залученими, якщо у групи є «ворог». Деякі соц. працівники мають схильність набирати очки, породжуючи зовнішнього ворога.

Розв'язувана групою завдання повинна бути досить конкретної, чітко сформульованої, зрозумілою і потенційно можливо розв'язати.

Дослідження ефективності надання соц. допомоги. | ПИТАННЯ № 29/3. Технологія організації управлінської діяльності в системі соц. захисту.


Вопрос12 / 3. | Соціальна реабілітація. Значення і способи організації, технології. | Соціальна терапія. Основні напрямки. | Технологія соціальної експертизи. Способи організації. | Охарактеризуйте особливості медико-соціальної та судово медичної експертизи. | Технологія соц-го проектування. Принципи реалізації. | Соціальна інформація. Технологія роботи з інформаційними «масивами». | Технологія соціального конструювання. | Технології соціального прогнозування. | Технології індивідуальної роботи з клієнтом в системі соц-ой захисту. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати