На головну

Метод середніх та граничних показників.

  1. Стандартний алгоритм симплекс-методу
  2. DFD - методологія в проектуванні ІС
  3. I.3.3. Методи виносу в натуру проектних точок.
  4. I.3.4. Методи підготовки даних для перенесення проекту на місцевість.
  5. III. Опис експериментальної установки та методу вимірювання
  6. III. Опис експериментальної установки та методу вимірювання
  7. III. Опис експериментальної установки та методу вимірювання

Теоретичний аналіз дозволяє не тільки визначити обсяг виробництва, при якому прибуток максимізує, а й встановити величину цього прибутку. Для цього знайдемо величину середнього прибутку, одержуваної на одиницю продукції:

АП = AR - АС.

В умовах досконалої конкуренції середній прибуток дорівнює різниці між ціною і середніми витратами:

АП = Р- АС.

В такому випадку сукупний прибуток визначається множенням середньої прибутку на кількість випущеної продукції:

ТП = АП - Q.

Проілюструємо це графічно. На рис.3 зображено криві граничних витрат (характеризують пропозицію фірми), середніх загальних витрат і середніх змінних витрат. Ринкова ціна продукту Рпоказує, на якому рівні проходить горизонтальна лінія попиту на продукцію фірми, вона ж - крива граничного і середнього доходу фірми. Точка перетину цієї горизонтальній лінії з кривою граничних витрат - це точка рівноваги фірми (Е), А відповідний цій точці випуск продукції QE максимізує прибуток. точка рівноваги Е на рис.3 розташована по вертикалі вище кривої середніх витрат, що означає, що AR, або Р, вище середніх витрат. Отже, вертикальний відрізок ЄК між кривою АТС і точкою рівноваги і буде відповідати величині середнього прибутку. Що ж стосується величини сукупного прибутку, то її неважко визначити, помноживши середню прибуток на випуск продукції: це площа прямокутника PEKN.

 

рис.3 Максимізація прибутку фірми.

 * * *

Було б помилкою вважати, що фірма завжди отримує економічний прибуток. Більш того, далеко не завжди фірма може отримати нормальний прибуток. Ситуація на ринку може виявитися несприятливої, а ринкова ціна може опуститися настільки низько, що загальні середні витрати не будуть цілком компенсуватися, отже, не буде і нормального прибутку. Дана ситуація відображена графічно на рис.4. Ринкова ціна Р і відповідна їй крива попиту на продукцію фірми розташована нижче всієї кривої середніх витрат. Тому в точці рівноваги, так само як і при будь-якому іншому обсязі виробництва, фірма буде нести економічні збитки. Величина збитків на одиницю продукту становить різницю між середніми витратами і ринковою ціною продукту. На рис.4 це відповідає інтервалу РЄ. Загальна величина збитків дорівнює площі прямокутника ВСЕРЕ, або твору середніх збитків на обсяг випуску продукту.

 

рис.4. Мінімізація збитків фірми.

Як би не була неприємна ситуація з економічними збитками, це не означає, що підприємству слід негайно припиняти виробництво, що фірма повинна йти з ринку. У деяких умовах доцільно продовжувати виробництво, незважаючи на збитки.

Розглянемо докладніше подібну ситуацію. Якщо фірма закриває провадження, це не означає, що вона звільняється від втрат. Существуютпостоянние витрати, що не залежать від обсягу продукції, що випускається. Це платежі, які необхідно здійснювати, навіть якщо фірма взагалі нічого в даний момент не виробляє. Тому при закритті фірма зазнає збитків (в короткостроковому періоді), рівні постійних витрат (площа прямокутника BCFA).

Однак крім постійних витрат існують ще й змінні витрати. Якщо ціна досить висока, щоб покрити цей вид витрат, то раціональним для фірми буде рішення продовжувати виробництво, щоб отримати операційний прибуток і мінімізувати збитки. На рис.4 показано, що лінія попиту проходить нижча кривої середніх витрат, але в точці рівноваги - вище кривої середніх змінних витрат. В силу цього дана ціна дозволяє фірмі отримати операційний прибуток (надлишок ціни над середніми перемінними витратами, помножений на обсяг випуску продукції), що дорівнює площі прямокутника PЕEFA. Цей прибуток дозволяє зменшити економічні втрати фірми до величини, рівної площі прямокутника ВСЕРЕ. Реальні збитки складуть в цьому випадку величину, рівну різниці постійних витрат і операційного прибутку.

Таким чином, при ціні, яка нижче середніх, але вище середніх змінних витрат, фірма не може отримувати прибуток в точці рівноваги, але вона може мінімізувати свої економічні втрати. У короткостроковому періоді раціональним буде рішення продовжувати виробництво.

Якщо ж ринкова ціна спускається настільки низько, що вона не може покрити не тільки середні витрати в цілому, але навіть і середні змінні витрати (рис.5), виробництво стає недоцільним навіть у короткостроковому періоді. При цьому точкою закриття фірми буде сама нижня точка кривої середніх змінних витрат.

 

рис.5 Точка закриття фірми.

Звідси можна зробити важливе спостереження. Не вся крива слушних витрат уособлює собою криву пропозиції фірми, а тільки та її частина, яка лежить вище кривої її середніх змінних витрат.



Умови максимізації прибутку фірми | Рівновага фірми в довгостроковому періоді

Роль, місце і функції фірми в ринковій економіці | Рівновага фірми в короткостроковому періоді. | Характеризує так звану виробничу ефективність фірми. | Теорія максимізації доходу від продажів | Ставлення нерозподіленого частини прибутку до розподіленої утворює норму нерозподіленого прибутку або норму утримання прибутку. | Яким же чином може відбуватися зростання фірми? | Теорії множинності цілей | Поняття ринкової структури і її типи | поняття конкуренції | функції конкуренції |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати