Головна

Стадії розвитку

  1. Виникнення і основні етапи розвитку середньовічної схоластичної філософії
  2. Виникнення та основні етапи розвитку феодальної держави в Німеччині.
  3. Глава 13 Стадії вчинення злочину
  4. Дайте характеристику розвитку духовної культури, освіти та науковіх знань на українських землях у період литовсько-польської доби.
  5. Дві тенденції в розвитку російської психології.
  6. Динаміка ек. розвитку та його фактори
  7. Діяльність юристів Риму у посткласичний період - важливе джерело розвитку римського права. Закони Феодосія ІІ та Валентина ІІІ в 426 р "Про цитування".

В розвиткові футуризму в Україні можна виділити такі стадії:

  1. Кверофутуризм - пошуковий футуризм, коли обожнювалися рух, шукання, динаміка. Мистецтво йшло «по колу» - всі рівні, все однаково цінне.
  2. Панфутуризм - смерть «старого» мистецтва, якому протиставлялося метамистецтво. У цей час Семенко практикує метод поезомалярства: єдність художнього слова й споглядального мистецтва. Найголовніше - бути сучасними. Поезію треба розкласти до букви, а образотворче мистецтво -до складників фарби.

Про український футуризм почали згадувати порівняно недавно. Проте не слід забувати, що у 10-30 роки XX століття це була потужна авангардна течія у нашій літературі. Очолював групу футуристів Михайло Семенко. Людина-блискавка, людина, яка вміла робити мертві петлі у поетичному небі; людина, яка стверджувалась і вдосконалювалась, розробляючи власний неповторний стиль. Разом із тим поет мав вразливу душу, яку можна порівняти зі злетом "несмілого" білого метелика (вірш "Метелик").

Провідним поетичним образом у поезії М. Семенка є місто. Його він оспівував у кількох поезіях із назвою "Місто", ці твори мають другу назву за першим рядком: "Вдихаю я тонку отруту...", "Блимно і крапно", "Сонце освітлювало...", "Зойкно вилітали...", "Вечір подощовий...", "Місто мокре", "Ось те сте...". А також у віршах із надзвичайно промовистими назвами, що відображують міську атрибутику: "Будинки", "Тротуар", "Улиці", "Асфальт", "В кафе". Михайло Семенко захоплюється міськими пейзажами, із задоволенням вдихає запах бензину, обожнює швидкий рух, який він називає "життєрухом", любить посидіти з друзями в кав'ярні, сходити в кіно, яке входило тоді в моду. У поезії він головним критерієм вартісності вважає оригінальність думки і словесну гру. Навіть із назв творів Михайла Семенка можна здогадатись, що він є прихильником неологізмів. Про значення багатьох таких слів читач легко здогадується, а над деякими доводиться задуматись. Твори М. Семенка тримають читацьку думку у постійному напруженні, тому їх цікаво читати і аналізувати.

Візьмімо, наприклад, вірш "Бажання". Тільки такий оригінальний митець, як Михайло Семенко, міг поставити таке безглузде, на перший погляд, запитання:

Чому не можна перевернути світ?

Щоб поставити все догори ногами?

Виявляється, що подібне "бажання" М. Семенко може здійснити сам і не знайдеться сміливця, хто посмів би йому заперечити. Перевертання світу, здійснене ліричним героєм поезії М. Семенка, виглядає дещо дивним. Він стягує місяця й дає йому "березової каші", роздає дітям зірки замість іграшок, а служниці Маші дарує весняні берези, щоб її покохав Петька. Михайло Семенко любить постійні зміни, постійну динаміку. Його не влаштовує навіть сама природа, він називає її "балаганом" і прагне, щоб її "чорти вхопили", адже його "бажання" неможливо виконати.
Вірш "Запрошення" - це звернення до прийдешніх поколінь. Поет усім тим, хто хоче його "духа визвать" обіцяє показати безліч світів "оригінальних і капризних", безліч шляхів, а також відчинити замкнуті двері. Михайлові Семенку вдалося перемогти "всі стихії й дощі", тому, звичайно, прогулятися з ним вночі було б цікаво.
Таку ж цікаву прогулянку обіцяє поет і у другому вірші з аналогічною назвою "Запрошення". Цього разу він пропонує піднятися на Батиєву гору, бо там "гарно", "симпатично й різнобарвно". Поет знає, що дехто дивиться на футуристів "як на звірів", проте він хоче подолати таке несправедливе ставлення з боку суспільства до нього і його друзів, прагне довіри й доброзичливості з боку читачів, він пише:

Люди ми сильні, молоді, сміливі -

Не боїмось нікого й бажаємо усім добра.

Незважаючи на екзотичність мислення Михайла Семенка, непримиренність його натури, його твори мають посісти належне їм місце в літературному процесі, повернутися до читачів і стати предметом широких дискусій, адже цей поет став провідною зіркою авангардного руху в Україні, зробив гідний внесок у її відродження, яке згодом назвали "розстріляним".

42. ТВОРЧІСТЬ НЕОКЛАСИКІВ (М. ЗЕРОВ, М. РИЛЬСЬКИЙ, Ю. КЛЕН, М. ДРАЙ-ХМАРА)

Неокла́сики - група українських поетів та письменників-модерністів початку 20 століття.

На відміну від інших груп, «Неокласики» не дбали про своє організаційне оформлення і не виступали з ідейно-естетичними маніфестами. Проте їхня присутність у літературному житті була досить вагомою, що позначилося не лише на творчому рівні, а й під час літературних дискусій 1925- 1928 pp.

Неокласицизм (з грецької новий і зразковий) - течія в літературі та мистецтві, що з'явилась значно пізніше занепаду класицизму як літературного напряму і знайшла свій вияв у використанні античних тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів, проголошенні гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод. Неокласицизм виник в західноєвропейській літературі в середині XIX ст. До групи українських неокласиків у 20-х роках XX ст. належали М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський, П. Филипович, Юрій Клен (О. Бургардт). Вони відмежовувались від так званої пролетарської культури, прагнули наслідувати мистецтво минулих епох, віддавали перевагу історико-культурній та морально-психологічній проблематиці.

Те, що неокласики прагнули впроваджувати в своїй творчості форми та методи грецького й римського мистецтва, представникам влади здалось невизнанням радянської дійсності. Тому в 1935р. були заарештовані М. Зеров, Павло Филипович, М. Драй-Хмара, яких звинувачували в шпигунстві на користь чужоземної держави, в підготуванні й спробі вчинити терористичні замахи на представників уряду та партії і в приналежності до таємної контрреволюційної організації, очолюваної професором Миколою Зеровим.

Проходив у цій справі і неокласик М. Рильський, але через деякий час був звільнений. Юрій Клен (О. Бургардт), скориставшись своїм німецьким походженням, виїхав до Німеччини на лікування і не повернувся. А М. Зеров був розстріляний 1937 р., П. Филипович загинув на Соловках того ж 1937 р., М. Драй-Хмара помер у концтаборі на Колимі в 1939 р.

Справді масовими літературними організаціями того часу стали Спілка селянських письменників «Плуг» (1922) та Спілка пролетарських письменників «Гарт» (1923).

До неокласиків належали Микола Зеров, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, Освальд Бургардт (псевдонім Юрій Клен), Максим Рильський. Неокласики позиціонували себе як естетів і жорстко протиставляли себе народництву і романтизму. Крім художньої творчості, члени групи були також активними літературними критиками та теоретиками українського модернізму.

Неокласики належать до так званих письменників доби розстріляного відродження.

 



ФУТУРИЗМ. ПОЕЗІЯ МИХАЙЛЯ СЕМЕНКА | Характеристика связей и язык моделирования

ПРОБЛЕМАТИКА ДРАМАТИЧНИХ ПОЕМ «НА ПОЛІ КРОВІ» ТА «ОДЕРЖИМА» ЛЕСІ УКРАЇНКИ | ВІЧНИЙ КОНФЛІКТ СВОБОДИ ДУХУ ТА КАМІННОГО КОНСЕРВАТИВНОГО ПРИНЦИПУ У ДРАМІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «КАМІННИЙ ГОСПОДАР». ОБРАЗИ АННИ, ДОЛОРЕС ТА ДОН ЖУАНА | ІДЕЯ НЕЗНИЩЕННОСТІ І НЕВМИРУЩОСТІ ДУХУ У ДРАМІ-ФЕЄРІЇ «ЛІСОВА ПІСНЯ». МІФО-ПОЕТИЧНА ОСНОВА ДРАМИ | МОДЕРНІЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. МИСТЕЦЬКІ ТЕЧІЇ ТА НАПРЯМКИ. ВЕКТОРИ ХУДОЖНІХ ПОШУКІВ | ІМПРЕСІОНІЗМ У ТВОРЧОСТІ М. КОЦЮБИНСЬКОГО. ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИКИ І ПСИХОЛОГІЗМ НОВЕЛ «PERSONA GRATA», «СОН», «ЛЯЛЕЧКА», «ЦВІТ ЯБЛУНІ» ТА ІН. | ТЕМА МИТЦЯ І ТВОРЧОСТІ У М. КОЦЮБИНСЬКОГО НА ОСНОВІ НОВЕЛ «INTERMEZZO», «ЦВІТ ЯБЛУНІ». ЗАСОБИ ІМПРЕСІОНІЗМУ | Перший період | Другий період | РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ І ЛІТЕРАТУРИ В УКРАЇНІ У ПЕРШЕ ДВАДЦЯТИЛІТТЯ XX СТ. ПОЯВА НОВИХ ТЕЧІЙ І НАПРЯМІВ. ЛІТЕРАТУРНІ УГРУПУВАННЯ |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати