Головна

Другий період

  1. Висвітліть розвиток української культури у період національного відродження на українських землях у складі Австрійської та Російської імперій 19-20ст.
  2. Дайте визначення предмету Історія України, розкрийте методологічні принципи, джерела вивчення предмету та його наукову періодізацію.
  3. Дайте характеристику розвитку духовної культури, освіти та науковіх знань на українських землях у період литовсько-польської доби.
  4. Джерела римського права посткласичного періоду (Інституції Юстиніана, Дигести, Кодекс).
  5. Діяльність юристів Риму у посткласичний період - важливе джерело розвитку римського права. Закони Феодосія ІІ та Валентина ІІІ в 426 р "Про цитування".
  6. Інструктажі з питань охорони праці на підприємстві: види, періодичність, зміст.

Свій другий етап Винниченко починає драмами: «Дисгармонія», «Великий Молох», «Щаблі життя». За ними йдуть: «Memento», «Базар», «Брехня», «Чорна Пантера і Білий Медвідь». Попри те, що в деяких із них революційна дійсність знаходить відоме відображення (наприклад, «Дисгармонія»), вони все ж об'єктивно-занепадницькі, нереволюційні. Також нереволюційні, занепадницькі і його романи («Рівновага», «Чесність з собою», «Записки Кирпатого Мефістофеля», «Посвій», «Божки», «Хочу!»). Винниченко тут уже звертається винятково до охопленої реакцією української інтелігенції. Це пояснюється поразкою революції і національного руху. Письменник-політик не бачив виходу для бідняцьких, напівпролетарських категорій села. І Винниченко, не звертаючись до пролетаріату, починає боротьбу із негативними якостями інтелігентської категорії «роду людського», хоче перевиховати її і без болю вилікувати. Тому Винниченко намагається художньо розв'язувати хворобливі для інтелігента проблеми моралі, норм поведінки, проповідуючи «социалістичну» реформу. Цим пояснюється і перехід до жанру драми, а згодом і роману.

На літературну творчість В. Винниченка цього періоду вплинули філософські концепції Ф. Ніцше.

Він передусім нещадно розкриває гнійники і критикує. У цій критиці він жорстокий і відвертий, але і поверховий, частково публіцистичний. Тут Винниченко у більшості випадків займає позицію індивідуального удосконалення. Протестуючи проти бруду, Винниченко виводить «позитивних» реформаторів, які сповідують свободу особистості по відношенню до колективу, «чесність із собою» тощо.

Винниченко розвиває і свій стиль, почавши із удосконаленого новими формальними елементами і мотивами реалізму перших оповідань; далі він дедалі більше переходить до імпресіоністичного стилю, яке у бездоганному вигляді можна побачити в творах і малої («Промінь сонця», «Зіна») і великої форми («Записки кирпатого Мефістофеля»). Психологічний реалізм як перехідний етап панує в перших романах і більшості драм, які вирізняються сценічністю, гостротою і цікавістю інтриги, яка побудована на контрастах.

Найкращі твори Винниченка відзначаються великою майстерністю. Імпресіонізм його характерно вирізняється, наприклад, фіксацією дієвих, переважно зорових деталей, а також тонких і водночас гостро діючих психологічних рухів-рефлексів. Сюжет, часто банальний і нескладний, Винниченко завжди загострює антитезами, а також несподіваними зовнішніми ефектами, насичуючи свої твори актуальними проблемами.

В еміграції Винниченко активно береться до літературної роботи з 1925 року. Його п'єси «Брехня», «Чорна Пантера і Білий Медвідь», «Закон», «Гріх» перекладаються на німецьку мову і з'являються в театрах Німеччини та інших європейських країн. Друкуються і перекладаються його романи «Чесність з собою», «Записки Кирпатого Мефістофеля»... На екранах Німеччини в 1922 році демонструється фільм «Чорна Пантера» (нім. «Die schwarze Pantherin»)[2]. Не забувають про Винниченка і в Україні. Київський державний драматичний театр імені Івана Франка здійснює постановку п'єси «Над». Проблеми сценічного втілення п'єс обговорювали з драматургом Костянтин Станіславський і Володимир Немирович-Данченко, Микола Садовський і Гнат Юра. Лесь Курбас у своєму «Молодому театрі» поставив «Чорну Пантеру і Білого Медведя» за участю режисера-постановника Гната Юри.

«ЧОРНА ПАНТЕРА І БІЛИЙ МЕДВІДЬ». У творі автор намагається художньо розв'язати хворобливі для інтелігента проблеми моралі, норми поведінки, починає боротьбу із його негативними якостями.

Присутні такі конфлікти:

Твір складається із чотирьох дій.

Це історія молодої сім'ї: невизнаного генія і його дружини. Вони потрапляють в залежну ситуацію - їхня маленька дитина, Лесик, хворіє, його потрібно вивезти з Парижу. Батько хлопчика, Білий Ведмідь, почав малювати геніальне полотно (свою дружину з дитиною на руках). Тут проявляється егоїстична натура митця, він відмовляється їхати, бо треба закінчити свою роботу. Окрім цього навколо героїв точаться різні інтриги за участю Сніжинки та Мулена.

Рита покидає сім'ю, проте швидко повертається до сина. Кульмінацією п'єси стає момент, коли Сніжинка і Янсон планували позичити сім'ї гроші і відправити матір із дитиною за кордон. Чоловік пропонує жінці віддатися Мулену за гроші, які «вилікують» Лесика.

Змучений хлопчик помирає. Рита не хоче втрачати сім'ю, тому підлаштовується під чоловіка, дозволяє йому докінчити свій шедевр. В кінці твору вона дає Корнію сонних крапель і знищує полотно.

Автор вводить алегоричні образи двох хижих, сильних звірів - Пантери і Ведмедя. Вони не можуть вжитися між собою і весь час борються. Ця боротьба призводить до тяжких наслідків.

Корній Каневич (Білий Медвідь)

«Високий, трохи незграбний, мішкуватий, має довге, пишне, біле волосся, як грива...». Він займає пасивну роль, його майже не хвилює те, що відбувається довкола: ні інтриги, ні здоров'я дитини, ні почуття дружини. Полотно замінило йому цілий світ. Він помічає зміни на обличчі Лесика, і тут же мчить до полотна, щоб внести ці зміни фарбою. Корній впевнений: для того, щоб дати щось сім'ї - сім'я повинна дати щось йому. Для нього важлива душа, вічне, вище, а тіло - це щось зовсім не потрібне. Саме тому він пропонує своїй дружині продаватися за гроші. Він згодний зі Сніжинкою, яка називає його сина «шматком м'яса». Трагедія цього персонажа полягає в тому, що він забув, що для того, щоб бути митцем і творити вічне - перш за все треба бути людиною, жити на землі.

Рита Каневич (Чорна Пантера)

«Дуже тонка, гнучка, одягнена в чорне, лице з різкими рисами, розвиненими щелепами, жагуче, майже дике і грубе, але гарне.» Як і кожна жінка, Рита прагне бачити свою сім'ю щасливою та здоровою. Хворобу сина вона переживає болісно, особливо не отримуючи підтримки чоловіка. У полотні жінка бачить ворога, прагне знищити його. У момент відчаю Рита покидає рідний дім, але невдовзі повертається. Втеча від реальності не вдається. Навіть втративши сина, жінка здається перед амбіціями «генія», щоб не залишитися на самоті. Вона сподівається поступово змінити світогляд митця.



Перший період | РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ І ЛІТЕРАТУРИ В УКРАЇНІ У ПЕРШЕ ДВАДЦЯТИЛІТТЯ XX СТ. ПОЯВА НОВИХ ТЕЧІЙ І НАПРЯМІВ. ЛІТЕРАТУРНІ УГРУПУВАННЯ

ПРОБЛЕМАТИКА ДРАМАТИЧНИХ ПОЕМ «НА ПОЛІ КРОВІ» ТА «ОДЕРЖИМА» ЛЕСІ УКРАЇНКИ | ВІЧНИЙ КОНФЛІКТ СВОБОДИ ДУХУ ТА КАМІННОГО КОНСЕРВАТИВНОГО ПРИНЦИПУ У ДРАМІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «КАМІННИЙ ГОСПОДАР». ОБРАЗИ АННИ, ДОЛОРЕС ТА ДОН ЖУАНА | ІДЕЯ НЕЗНИЩЕННОСТІ І НЕВМИРУЩОСТІ ДУХУ У ДРАМІ-ФЕЄРІЇ «ЛІСОВА ПІСНЯ». МІФО-ПОЕТИЧНА ОСНОВА ДРАМИ | МОДЕРНІЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. МИСТЕЦЬКІ ТЕЧІЇ ТА НАПРЯМКИ. ВЕКТОРИ ХУДОЖНІХ ПОШУКІВ | ІМПРЕСІОНІЗМ У ТВОРЧОСТІ М. КОЦЮБИНСЬКОГО. ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИКИ І ПСИХОЛОГІЗМ НОВЕЛ «PERSONA GRATA», «СОН», «ЛЯЛЕЧКА», «ЦВІТ ЯБЛУНІ» ТА ІН. | ТЕМА МИТЦЯ І ТВОРЧОСТІ У М. КОЦЮБИНСЬКОГО НА ОСНОВІ НОВЕЛ «INTERMEZZO», «ЦВІТ ЯБЛУНІ». ЗАСОБИ ІМПРЕСІОНІЗМУ | ФУТУРИЗМ. ПОЕЗІЯ МИХАЙЛЯ СЕМЕНКА | Стадії розвитку |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати