Головна |
Я опускаю голову ... мій будинок зруйнований.
30.
Через день, під вечір мені подзвонив Антон.
- І як все пройшло?
Я стиснула губи і підняла погляд на розваленого на дивані Дениса, голосно жує величезна соковите зелене яблуко.
- Мені потрібно піднятися до себе ... почекай хвилину.
Денис байдуже глянув в мою сторону, і знову взявся захоплено роздивлятися в казна-яким дивом уцілілий телик.
Я швиденько піднялася по сходах і закрилася у себе в кімнаті.
- А як ти сам думаєш? Він ... у нього дивний стан. Він взагалі дивно себе веде останні два дні.
- Знову божеволіє і руйнує будинок?
- Ні. Сміється і ... наче зовсім всім задоволений.
- Це виверт! - Вигукнув Антон в трубку - Він чіпляє тебе.
- Яким чином?
- Хитрий шахрай ... я його недооцінив.
- Перестань. Хитрий? Він? Дивний Денис ще сильніше лякає мене, ніж звичайний добродушний.
- І вірно. Трохи обережності тобі не зашкодить.
- Я в іншому сенсі.
- А я саме в цьому ... в тихому болоті, так би мовити. Не вір йому, він просто зрозумів, як тебе ...
- Денис! - Здригнулася я при вигляді хлопця в дверях своєї спальні.
- Ага! - Засяяв той і, пройшовши повз, вивалив на моє ліжко купу флаконів з шампунем і всякою всячиною для душа - У мене кран валяється на підлозі. Не можу включити воду. Сподіваюся ти не проти?
- Що таке? - Запитав Антон - Він там?
- Емм ... ні, звичайно. - Мої думки кудись зникли - Тобто так, там ... тобто тут.
Він пручається. Боюся уявити, що зараз твориться в його голові і в серці. І я так вдячна, що не відчуваю цього. | Денис, підморгнувши мені, стягнув з себе шорти і, закинувши білосніжне рушник на шию, пройшов в мою ванну.
Хлопець посміхнувся. Я оторопіла. | Денис усміхається і відходить, щоб налити випити і мені. | Я мало не поперхнулася. | Денис застиг, вчепившись обома руками мені в майку. | І тут же я в цьому переконалася, коли на додачу до моїх думок слідом за його фразою пішла єхидна посмішка. | Я підійшла і сіла поруч, забравши у нього з рук залишки задоволення. | О ні. Тільки не ресторан. | Туман незабаром вивітрився з моєї голови. Тут же перехотілося дурниць і повернулося відчуття теплої і тягучою провини. | Ні-і, я нічогісінько не домоглася. | Через хвилину гадану нескінченністю, Денис, нарешті, зволив-таки відреагувати. |