Головна

Поняття психокорекції. Характерні особливості психокорекційного процесу в групі АСПН

  1. Uuml; Характерні риси економічного розвитку Стародавньої Греції та Стародавнього Риму
  2. Автокореляційна функція сигналу. Основні поняття та визначення.
  3. Аг. право як галузь права, його історичні витоки та особливості
  4. Адмін. юстиція: поняття, види та особливості її становлення вУ
  5. Акцизний податок: поняття, платник, об»єкт, підакцизна продукція.
  6. Апарат держави: поняття та структура
  7. Апарат держави: поняття, структура та принципи функціонування.

Психокорекція - це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психології або поведінки людини з допомогою спеціальних засобів психологічного впливу.

Психокорекції підлягають недоліки, що не мають органічної основи і не представляють собою такі стійкі якості, які формуються досить рано і надалі практично не змінюються.

Виділяють специфічні риси психокорекційного процесу, що відрізняють його від психотерапії.

- Психокорекція орієнтована на клінічно здорову особистість людей, що мають у повсякденному житті психологічні труднощі, проблеми, скарги невротичного характеру, а також на людей, що відчувають себе добре, однак бажаючих змінити своє життя або ставлять перед собою мету розвитку особистості.

- Корекція орієнтується на здорові сторони особистості незалежно від ступеня порушення.

- У психокорекції частіше орієнтуються на сьогодення і майбутнє клієнтів.

- Психокорекція звичайно орієнтується на середньострокову допомогу (на відміну від короткостроковій - до 15 зустрічей - допомоги при консультуванні та довгостроковою - до декількох років - допомоги при психотерапії).

- У психокорекції акцентується ціннісний вклад психолога, хоча відхиляється нав'язування певних цінностей клієнта.

- Психокорекційні впливи спрямовані на зміну поведінки і розвиток особистості клієнта.

Основна відмінність психокорекції від впливів, спрямованих на психологічний розвиток людини, полягає в тому, що психокорекція має справу з вже сформованими якостями особистості чи видами поведінки і спрямована на їх переробку, в той час як основна задача розвитку полягає в тому, щоб при відсутності або недостатньому

розвитку сформувати в людини потрібні психологічні якості.

Різниця між психотерапією і психокорекції полягає в тому, що психотерапія має справу з різного роду порушеннями у людей, що страждають різними видами соматичних або психічних захворювань (розладів). багато аномалії психіки та поведінки людей, які проявляються в захворюваннях, схожі на ті, з якими має справу психолог, який займається психокорекції. однак людей, що звертаються за допомогою до психотерапевта, зазвичай називають хворими чи пацієнтами, а тих, хто потребує тільки корекційної допомоги, іменують клієнтами.

1.3. Характерні особливості психокорекційного процесу в групі АСПН (за книгою Яценко «Основи глибинної психокорекції»)

Психокорекції в групі АСПН властива орієнтація на з'ясування глибинно-психологічних передумов труднощів спілкування, породжуваних особистісною проблемою. Проблема набуває статусу особистісної, якщо вихідні дані (тобто потрібна інформація для її розв'язання) залишаються невидимими для суб'єкта, тобто ним не усвідомлюються. Тому психокорекційний процес у групі АСПН потребує дослідження несвідомої сфери психіки. АСПН - це навчання глибинно-психологічного аналізу отримуваного в групі поведінкового матеріалу. Це може бути вербальна або невербальна продукція, малюнки чи топологічні моделі. АСПН - це передусім навчання, а не тренування, бо в основу отримуваних результатів покладено точність психодіагностики та вміння цілісно аналізувати поведінкову продукцію.

Психокорекційний процес АСПН завжди охоплює дослідницький аспект, що ґрунтується на спільній активності учасника групи і психолога, який веде групу. Цим групова психокорекція відрізняється від традиційних методів, що мають за мету донести готові знання, втілити їх у практику. В групі АСПН учасники набувають дослідницьких навичок аналізу моделі спілкування, яке складається спонтанно й невимушено.

Психокорекція в групі не передбачає навчання на абстрактних моделях, без співвіднесення їх із досвідом її членів. Воно будується на матеріалі кожного з учасників, породженому в ситуації «тут і тепер». Аналіз попереднього досвіду відбувається шляхом його введення в групу через моделювання. Для цього мінімізується подання сюжету й актуалізується спонтанність і свобода поведінки.

Психокорекційний процес у групі АСПН зливається з динамікою розвитку групи й індивідуальним пізнанням несвідомих першопричин особистіших проблем суб'єкта.

На відміну від соціально-перцептивного тренінгу, робота в групі АСПН цілковито зорієнтована на пізнання характеру особистісних проблем членів групи та дослідження життєвих передумов їх формування. Робота з соціально-перцептивними моделями в АСПН підпорядковується завданням і конкретним цілям індивідуально-особистіс-ної психокорекції.

Психокорекційні цілі з самого початку визначаються лише в загальному вигляді, їх конкретизація відбувається в ході роботи групи.

Психодіагностика в АСПН має процесуальний характер. Вона відповідає вимогам багаторівневості та порційності. Завдяки такій психодіагностиці груповий процес із часом набуває керованого характеру й цілеспрямованості, зорієнтованої на забезпечення індивідуально-неповторного психокорекційного результату для кожного з учасників навчання.

Психодіагностичні прогнози в групі АСПН зумовлюються пізнанням неусвідомлюваної логіки поведінки, а не вербальне вираженим змістом проблеми; психодіагностика в групі має багаторівневий, повздовжній характер і здійснюється в процесі психокорекційної взаємодії психолога з учасниками навчання, що не передбачає врахування якихось позагрупових даних - чи то результатів тестового обстеження, чи побутово-службових відомостей про учасника, а грунтується на логіці його поведінкового матеріалу. Найкращим є варіант, коли учасники АСПН зустрілися вперше, тобто не були знайомі раніше. Тоді є надія на «стерильність» зворотного зв'язку, на його підпорядкованість груповим нормам і цілям, а не на компенсацію попередніх образ. За таких умов підвищується значущість зворотного зв'язку та групових висновків, особливо якщо вони психодіагностично точні.

Розглядаючи специфіку психокорекції в групі АСПН, не можна обминути таке питання, як роль і значення різноманітних групових прийомів, методів, вправ тощо. В групі АСПН використовуються деякі відомі з літератури вправи, але їх психологічне навантаження в АСПН набуває нового смислу завдяки глибиному характеру аналізу результатів. Повздовжній (цілісний) аналіз поведінкового матеріалу в групі АСПН відкриває можливість виходу на несвідому сферу психіки суб'єкта, що не є поширеним для тренінгових груп. Важливо й те, що в АСПН постійно відбувається винахід «своїх», групових вправ і прийомів у ситуації «тут і тепер». Велику роль у роботі групи АСПН відіграє психомалюнок. Особливим здобутком є розроблена методика цілісного аналізу малюнків у комплексі виконаних тем.

У своїй основі психокорекція в групі зорієнтована на пізнання індивідуальної неповторності несвідомого кожного учасника навчання. Логіка несвідомого зумовлює когнітивний рівень базових захисних диспозицій.

Метод АСПН можна застосовувати для дослідження особливостей «психологічних захистів».

Психокорекція в АСПН є багаторівневою і ґрунтується на механізмах позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції на вищому рівні психічного розвитку.

 



Методи психології | Увага та методи розвитку уважності

Гра та її роль у психічному розвитку дитини. | Феномен Едіпового комплексу. | Комунікація, спілкування та їх засоби. | КРИЗОВІ ПЕРІОДИ ДИТИНСТВА. | АКТИВНЕ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ НАВЧАННЯ ЯК ФОРМА ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ. | ОСНОВНІ НАПРЯМКИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ. | СУТНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ К. ХОРНІ. | Прийняття правил групи | Пам'ять як психічний процес | Види психодіагностичних методик |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати