На головну

Перша світова війна. Наростання кризи.

  1. Amp; 2. Перша російська революція 1905-1907 рр .: причини, хід і підсумки.
  2. Amp; 32. Друга світова війна.
  3. I Світова
  4. I світова війна: причини, хід, підсумки.
  5. II Світова війна. Причини, передумови. Початок військових дій. Перший етап. Польська кампанія.
  6. Quot; Ведомости "- перша російська газета.
  7. V2: Утворення Московської держави (XIV - перша третина XVI ст.)

Незабаром після японської війни напруженість відносин між Англією і Росією ослабла, бо Англія більше не очікувала агресії. дій від Росії; навпаки, Німеччина з її сильною армією, з її сильним флотом і з її швидким екон. розвитком стає військової, політ. і екон. суперницею Англії; з іншого боку, Росія була незадоволена тією політикою австрійської експансії (в 1889 укладено Троїстий союз = Німеччина + Австро-Угорщина + Італія) на Балканах, в якій Німеччина підтримувала свою союзницю, хоча імператор Микола прагнув до збереження з Німеччиною добросусідських відносин. У 1893 був укладений союз між Росією і Францією, а в 1907 угоду Росії з Англією (Антанта), що регулювали отн-я двох країн з Афганістаном та Іраном, ринки збуту кіт. були предметом взаємних домагань. Так склалися два блоки держав, беру участь. в першій світовій війні. В ході самої війни їх склад кілька вим .. Італія долучилася до блоку Антанти, а Болгарія і Туреччина - до блоку Німеччини і Австро-Угорщини.

Приводом до війни було вбивство 15 червня 1914 Сараєво, столиці Боснії, спадкоємця австрійського престолу Франца Фердинанда під час його перебування на маневрах австрійської армії. Боснія і Герцеговина були захоплені Австро-Угорщиною ще в 1908. Тоді ж при її сприянні було образ. гос-во Албанія, відрізала Сербію від Адріатичного моря. Призначення маневрів на 15 червня, день нац. жалоби сербів, було провокацією з боку Австро-Угорщини. Використовуючи те обст-во, що Сербія не прийняла один з пунктів австрійського ультиматуму, Австро-Угорщина оголосила їй війну. У відповідь на мобілізацію російської армію 19 липня 1914 Німеччина оголосила їй війну.

З перших же днів війни в Європі утворилося два фронти: Західний (у Бельгії та Франції) і Східний (проти Росії). Уже початок війни показало недоліки підготовки Росії до ведення бойових операцій, залежність дій російської армії від пів-я на Західному фронті. Це призвело до кінця 1914 до втрати захопленої раніше ініціативи в Сх. Пруссії та Галичині.

Навесні 1915 австро-угорська армія, ісп. беззаперечну перевагу в артилерії, вибила російські війська з Галичини і частини Волині. У свою чергу німці зайняли Польщу, Литву і частину Латвії - Курляндию. Поразки російської армії в 1915 отримали назву Великого відступу. Почалася масова евакуація населення і майна із західних губерній. Це загострило транспортні та продовольчі проблеми. Вони переросли в кризу, який прав-во так і не могло дозволити. У містах виникли "хвости" - черги за продовольством. Неконтрольований випуск паперових грошей породив інфляцію. Все це разом з припливом біженців в великі міста викликало масове невдоволення народу. Почалися виступи робітників проти війни.

У 1915 був створений Прогресивний блок в Думі на чолі з П. Н. Мілюков. До нього увійшли прогресисти, кадети, октябристи, центристи і частина націоналістів, а також три групи членів Держ. ради - академічна, центру і безпартійні. Тим самим Держ. комітет чи не вперше з часу його виникнення в 1810 вступив в боротьбу на боці т-ва. Прогресивний блок підтримували також меншовики та есери. Блок представляв значну силу. У IV Думі він мав 268 голосів з 397. Він вимагав від царя створення міністерства довіри за участю товариств. діячів, політ. амністії та цілого ряду реформ. Буржуазія спробувала зміцнити свої зв'язки з робітниками, створивши робоче прав-во в військово-промислових комітетах, покликаних допомогти мобілізації пром-ти на військове вироб-во. Однак вибори від робітників в ВПК викликали розкол, з одного боку, між правими есерами і меншовиками, погоджується співпрацювати в них "для контролю над деят-ю буржуазії", і, з іншого боку, більшовиками і есерами-інтернаціоналістами, вист. проти імперіалістичної війни, за поразку царизму і исп-е ситуації для розвитку револ. руху. У вересні 1915 в Швейцарії, в Циммервальде, інтернаціоналістський рух оформилося як міжнародна сила, були прийняті слід. гасло: "світ без анексій і контрибуцій". В рез-ті "робочі групи" були обрані лише в 25% ВПК.

1916 був успішним для Росії. Було налагоджено озброєння і постачання армії. У травні 1916 почався знаменитий Брусиловський прорив - наступ Південно-Західного фронту під командуванням генерала А. А. Брусилова, в результаті якого австрійський фронт був прорваний і війська супротивника д.б.н. відступити на 70-120 км, втративши 1,5 млн. чоловік убитими, пораненими і полоненими. Це поставило Австро-Угорщину на межу політ. і військової катастрофи. На допомогу їй Німеччина д.б.н. перекинути з Франції 11 дивізій, що допомогло союзникам здобути перемогу в битві під Верденом і почати наступ на Соммі. В знак вдячності союзники погодилися в разі перемоги передати Росії Константинополь (Стамбул) і чорноморські протоки.

Але втрати російської армії були величезними (вбито, поранено і взято в полон близько 7,5 млн. Чоловік). Армія втратила свій кадровий склад. Більшість з новоприбулих в війська перебували в казармах через недостатньо. військової підготовки, брак офіцерів для їх навчання і незабезпеченість зброєю. З цих "західних полків", серед кіт. були і гвардійські частини, распол. в Петербурзі, почалося розкладання армії. У них діяли револ. агітатори, які направляли невдоволення цих відірваних від землі селян проти царя і "багатих" поміщиків і капіталістів. У фронтових частинах почалися братання з солдатами супротивника і дезертирство. Авторитет офіцерів падав. Посилювався вплив револ. агітаторів. Це дозволило з самого початку револ. подій забезпеч. силам революції підтримку армії.

До кінця 1916 ж / д криза прийняв хронич. характер. Через нерегулярного підвезення заводам не вистачало палива і металу, містам - хліба, а в сільській місцевості, особливо на півдні, скупчувалися надлишки продовольства. Известия про це викликали гостре невдоволення жителів Москви і Петрограда. Люди повинні були щодня проводити по дек. годин в чергах. Населення обурювалося і деят-ю спекулянтів, серед кіт. було чимало придворних і вихідців з буржуазії. Вони наживали величезні статки на військових замовленнях.

У роки війни в Росії набули масового розпод-е органи гос.-політ. регулювання пром-ти, через кіт. фактично розподілялися казенні гроші серед наближених імператора. В атмосфері морального розкладання наближених Нік. II намагався навести порядок за допомогою нескінченної зміни прем'єр-міністрів і членів прав-ва. В. М. Пуришкевич назвав це "міністерської чехардою". Але невдоволення мас все росло, воно було напр. в першу чергу проти царя, цариці, Распутіна і царських наближених. У них бачили зрадників інтересів країни і винуватців поразки армії.

В ум-х майже повної товариств. ізоляції влади П. Н. Мілюков 1 грудня 1916 на засіданні Думи звинуватив прав-во в тому, що його члени або дурні, або зрадники. Мова Мілюкова прогриміла на всю країну як виклик правлячої династії. Незабаром був убитий Распутін. Однак цар не бажав йти на поступки Прогресивному блоку. Нове загострення продовольчої кризи в кінці лютого 1917 року, виступи жінок, загальний страйк робітників Петрограда, до кіт. 27 лютого приєднані. солдати трьох гвардійських полків, переросли в буржуазно-демокр. револ-ю. 2 березня імператор Нік. II, залишений усіма, підписав (в Пскові) акт зречення від престолу, кіт. він передав своєму братові великому князю Михайлу Олександровичу, але Михайло не прийняв престолу, надавши вирішення питання про форму правління в Росії майбутньому Установчих зборів.

З перемогою Жовтневої револ-і Радянське прав-во звернулося до всіх воюючих державам з предл-м про укладення миру без анексії і контрибуції, кіт. було відкинуто Антантою і США. У цих умовах Радянський гос-во змушене було зробити висновок важкий для себе Брестський мир 1918. За ум. Брестського миру від Росії відторгалася територія загальною площею 780 тис. Км2 з населенням 56 млн. Чоловік (майже 1/3 населення імперії). Це Польща, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія, частина Білорусії, України, некіт. райони Закавказзя. До револ-і тут знаходячи. 27% оброблюваної землі, 26% ж / д мережі, 38% текстильної пром-ти, виплавлялось 73% залози і стали, видобувалося 89% кам'яного вугілля. проживало 40% промисло. робітників.

На Зап. фронті, де з травня 1918 почали дійств. амер. війська, військові дії завершилися повною поразкою Німеччини і її союзників. 11 листопада Німеччину капітулювала. Закінчать. ум. мирних договорів з Німеччиною та її союзниками були вироблені на Паризькій мирній конференції 1919-1920 (Рад. Росія не була запрошена).



Столипін | Лютнева революція 1917.

Зовнішня політика Росії на початку XIX ст. Вітчизняна війна 1812 р | декабристи | Сперанський | Внутр. і зовн. політика Миколи 1 | Селянська реформа 1861 | Буржуазні реформи 60-70-х років. Перехід до капіталізму | Кримська війна | Російська культура другої половини XIX ст. | Соціально-політичний та економічний розвиток росії | революція 1905-1907 |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати