Головна

Класно-урочна система.

  1. V2: Дихальна система. Носова порожнина. Гортань. Трахея.
  2. V2: анатомічні. Особливості сечовидільної системи новонародженого.
  3. V2: Середній мозок. Проміжний мозок. Гіпоталамо-гіпофізарна система. Третій шлуночок. Аферентні шляху. Еферентні шляху екстрапірамідної системи.
  4. Авторитарна політична система.
  5. Агроекологія. Агроекосистеми. Відмінність агроекосистем від природних екосистем.
  6. Англо-американська правова система.
  7. Англо-саксонська правова система.

Але урок може змінювати структуру і модифікацію, в залежності від завдань і методів навчальної роботи. Наприклад, урок-гра, урок-конференція, діалог, практикум.

особливості шкільного уроку:

- Урок передбачає реалізацію функцій навчання в комплексі (освітньої, розвиваючої і виховує);

- дидактична структура уроку має сувору систему побудови:

- Певне організаційне початок і постановка завдань уроку;

- Актуалізація необхідних знань і умінь, включаючи перевірку домашнього завдання;

- Пояснення нового матеріалу;

- Закріплення або повторення вивченого на уроці;

- Контроль і оцінка навчальних досягнень учнів протягом уроку;

- Підведення підсумків уроку;

- Завдання на будинок;

- Зміст уроку відповідає освітньому державному стандарту, навчальній програмі відповідної шкільної дисципліни в рамках шкільного навчального плану;

- Кожен урок є ланкою в системі уроків;

- Урок відповідає основним принципам навчання; в ньому вчитель застосовує певну систему методів і засобів навчання для досягнення поставлених цілей уроку;

- Основою побудови уроку є вміле використання методів, засобів навчання, а також поєднання колективних, групових та індивідуальних форм роботи з учнями і облік їх індивідуально-психологічних особливостей.

Особливості уроку обумовлені його метою і місцем в цілісній системі навчання.

Структура уроку втілює закономірності і логіку процесу навчання.

типи уроків визначаються особливостями головних завдань, різноманітністю змістовно-методичного інструментування і варіативністю способів організації навчання.

1. Комбінований урок (найбільш поширений тип уроку в практиці). Його структура: організаційна частина (1-2 хв), перевірка до нього завдання (10-12 хв), вивчення нового матеріалу (15-20 хв), закріплення і зіставлення нового з раніше вивченим матеріалом, виконання практичних завдань (10-15 хв ), підбиття підсумку уроку (5 хв), домашнє завдання (2-3 хв).

2. Урок вивчення нового матеріалу можна застосувати, як правило, в практиці навчання старшокласників. В рамках даного типу проводяться урок-лекція проблемний урок, урок-конференція, кіноурок, урок-дослідження. Ефективність уроку даного типу визначається якістю і рівнем освоєння нового навчального матеріалу всіма учнями.

3. Урок закріплення знань і вдосконалення умінь і навичок проводиться у вигляді семінару, практикуму, екскурсії, самостійних робіт і Лабороторного практикуму. Значну частину часу займає повторення і закріплення знань, практична робота по застосуванню, розширенню і поглибленню знань, по формуванню умінь і закріплення навичок.

4. Урок узагальнення і систематизації націлений на системне повторення великих блоків навчального матеріалу по вузлових питань програми, які мають вирішальне значення для оволодіння предметом в цілому. При проведенні такого уроку вчитель ставить перед учнями проблеми, вказує джерела отримання додаткової інформації, а також типові завдання і практичні вправи, завдання і роботи творчого характеру. В ході таких уроків здійснюється перевірка і оцінка знань, умінь і навичок учнів на декілька тем, що вивчаються протягом тривалого періоду-чверті, півріччя, року навчання.

5. Урок контролю і корекції знань, умінь і навичок призначений для оцінки результатів навчання, діагностики рівня навченості учнів, ступеня готовності учнів застосовувати свої знання, вміння та навички в різних ситуаціях навчання. Він також передбачає внесення змін в роботу педагога з конкретними учнями. Видами таких уроків у шкільній практиці можуть бути усний або письмове опитування, диктант, виклад або самостійне рішення задач і прикладів, виконання практичних робіт, залік, іспит, самостійна або контрольна робота, залік, тестування. Всі ці види уроків організовуються після вивчення великих тем і розділів навчального предмета. За результатами підсумкового уроку наступне заняття присвячується аналізу типових помилок, «прогалин» в знаннях, визначення додаткових завдань.

Крім уроків використовуються:

екскурсія - Форма навчання, сполучена з виходом за межі школи для вивчення предметів і явищ в їх природному вигляді. Екскурсії можуть бути предметними і комплексними.

-Консультації проводяться для опрацювання неясних учням або важких для них питань.

-По Міру необхідності можуть проводитися додаткові заняття для групи учнів, які потребують допомоги або тренуванні.

-особлива Групу форм додаткових занять по предмету представляють предметні гуртки, наукові товариства, творчі об'єднання школярів, а також періодично проводяться конференції, конкурси, олімпіади, огляди, декади і т. Д.

Невід'ємна частиною традиційного навчання виступає домашня підготовка учнів.

ПЕРЕВАГИ класно-урочної системи ПЕРЕД ІНШИМИ СИСТЕМАМИ

Виявляються насамперед у тому, що при масовому охопленні дітей шкільного віку навчальними заняттями класно-урочна система забезпечує організаційну чіткість і безперервність роботи учнів

стимулюючий вплив класного колективу на навчальну діяльність кожного учня;

передбачає тісний зв'язок обов'язкової навчальної та позанавчальної роботи школярів;

забезпечує можливості поєднання масових, групових та індивідуальних форм навчальної роботи.

Класно-урочна система навчання включає в себе поряд з уроком цілий комплекс форм організації навчального процесу. До них відносяться: лекції, семінарські заняття, заліки, екскурсії, іспити, консультації, співбесіду, урок творчості, діалог, гра, комп'ютерні.

В рамках цих форм навчання може бути організована колективна, групова, індивідуальна, фронтальна роботи, як диференційованого, так і недиференційованого характеру. Коли одне і теж завдання дається всього класу (лабораторні роботи, письмова роботи), то це буде недиференційованої індивідуальної роботи фронтального характеру, а коли клас в цілому або кожна група окремо колективно вирішує одну проблему, спільно опановує спільною темою, то тут виступає колективна, фронтальна або групова робота.

Найважливішою особливістю перерахованих вище форм організацій навчання є і те, що на будь-який з них учень навчається працювати: слухати, обговорювати питання при колективній роботі, зосереджуватися і організовувати свою роботу, висловлювати свої судження, вислуховувати інших, спростовувати їх доводи або погоджуватися з ними, аргументувати свої докази, складати конспекти, працювати з джерелами знань, планувати свої дії.

При груповій роботі школярі засвоюють елементи організаційної діяльності лідера, співробітника, підлеглого, формує досвід вступати в контакти з навколишнім середовищем дорослих - в ділові, виробничі, соціальні відносини. Велику роль виконує організаційні форми навчання і у вихованні учнів, де головним виступає характер самоврядування особистістю.

 



Сучасні форми організації освітнього процесу та місце уроку в ньому. | Компетентність як мета сучасної шкільної освіти.

Педагогіка як мистецтво. | Психічні явища. | Відмінності життєвих психологічних знань від наукових. | Інтерпретаційні методи. | Зв'язок з іншими науками. | Основні напрямки психології | ВЗАІМОЗВЯЗЬ МПІ, ПСИХОЛОГІЇ ТА ПЕДАГОГІКИ. | Суб'єкти освітнього цілепокладання. | таксономія Блума | Питання 4. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати