Головна

Філ-я поз-ма - осн-е етапи фор-я і розвитку

  1. A) Федеральна служба по нагляду у сфері охорони здоров'я і соціального розвитку (Росздравнадзор)
  2. Amp; 49. Особливості розвитку, капіталізму в Росії в другій половині XIX століття.
  3. Сучасні технології фізичного розвитку і виховання дітей дошкільного віку.
  4. I. Основні тенденції післявоєнного розвитку Західної Європи.
  5. I.3.2. Цілі і основні етапи розбивочних робіт.
  6. II. закономірність загального руху і розвитку
  7. III. Цілі, завдання та результати розвитку фінансового ринку на період до 2020 року

Під Вт пол19в поз-м стан-ся наиб. влият-м теч-м зап філ. П. оголосив єдиний-м джерелом-м істинного знання конкр-е, приватні науки і виступив проти ф. як метафиз-й, але за ф. як особливу науку. Під метаф. розуміли умозр-ю ф. буття (онтологію, гносеологію) Говорили, що тільки совок-ть наук дає право гов-ть про світ в цілому. т. о. якщо ф. наукова то вона д. розпрощатися зі спробою судити про світ у цілому. Це реакція на нездатність старої філ-ії вирішити пробл-и, пов'язані з розвитком науки. Поняття колишньої філ-й (про буття, сущ-ти, прич-ах), кіт. в силу їх високої абстракт-ти не м. б. перевірені або дозволені за допомогою досвіду, П оголосив помилковими і лиш-ми сенсу. П зробив спроби осмислити-я істини на основі точного експери-ого знання. 3 етапи в Евола-і поз-ма:1.власне позитивізм(Конт, миль, Спенсер) 2. емпіріокритицизм(Ернст Мах, Ріхард Авенаріус) 3. неопозитивізм (Шлік, Карнап, Нейроз, Вітгенштейн, Рассел). Осн-ль поз О. конт його робота: "Курс позитивної Ф" Осн-е ідеї - три закони: 1) трьох стадій; 2) постійного підпорядкування уяви спостереженню; 3) енціклоп-й закон, клас-я наук. 3 стадії чол-го пізнання по Конту: 1) теологічна - госп-во релігія, пояс-е явл-я дією сверхестеств-х сил. 2) метафізична - госп-тво філ-й, поясню-е явл-я абстрактними сущ-ми і прич-ми. 3) госп-під позитив-х наук, явл-я пояснені науково. Спроба классиф наук. Ієрархія наук д. Б. вибудована від простого до складного. мат-ке відводиться гл. роль як основі колич-х методів дослідні-я. Емпіріокр-м - Теорія критики досвіду. Мета кр-ки - очистити досвід від метафиз. Осн-ли Авенаріус і Мах - Осн закон пізнання - економія Перемишль-я. Намагалися освоб-ть знання від абстракції, від таких понять як матерія, субстанції-я, необхідність, причинність та ін. Закликали не пояснювати, а описувати. В результаті емпіріокр. висуває уявлення про світ як сов-ти нейтральних ел-тів і нічиїх ощущ-й. Заперечують об'єкт-е сущ-е і саму возм-сть пізнання. Неопоз-м Рассел провозгл-л логіку сущн-ю Ф. Якщо піддати аналізу кожн. Філ-ю проблему, ок-ся, що це пр-ма логіки. Пр-ма створення соверш. мови Н. Принципи логічний. поз-ма: 1. Принцип верифікації. Критерій істинності - сопост-е з фактами чуттєвий. досвіду. Конт поділяє метафізику і науковість за принципом дослідної перевірки. Т. к. Об'єкт-я реал-ть дослідним шляхом НЕ устанав-ма, а все, що ми м. Знати отраж-ся в яз., То тому звернулися до пит-м мови.

45 постпозитивізмом Наз-ся множ-во конц-й, кіт. прийшли на зміну позитивізму. Осіб. вним. приділяється раціон-м методам пізнання. ПОППЕР методологія верифікації в науці покладено переконання абсол-ти істини, а це ілюзорне представл-е. Рано чи пізно на місце старої теорії приходять-т нова, і старе знання призн-ся помиляючись третьому = »завдання теорії і філ-і науч. позн-я, заключ-ся не в пошуку істини, а в проблемі зростання знань. Зростання зн-й досяг-ся в процесі раціон-й дискусії, кіт. незмінно виступає критикою сущ-го знання = »наз-е теор. Крит. Рац-зм П. вважає, що вчені роблять відкриття, простуючи немає від фактів до теорії, а від гіпотез до єдиний-им висказив-ям. Т. к. Жодна теорія не м. Б. подтвержд. закінчено-но, то вона по визна-ю має гіпотет-й хар-р, її обр-ють не закони, а правдопод перші утверж-я. Будь-яка теорія ненадійна і схильна до помилок. Закінчено-но підтвердити теорію не можна, зате її м. Спростувати (фальсифікувати). Теор. Фальс-на, якщо вона суперечить дослідним даним. Фальс-ая теор. замін-ся нової, на кіт. обрушується град раціон-й критики. Зростання науч-го знання м. Виразити схемою: початкова пробл. - Множ-во тимчасових рішень осн. проблеми, виправлення виявлених помилок-нова проблема. Наук-й призн-ся конц-я, кіт. я піддається сопост-ю з досвідченими даними = »вона в будь-який момент м. б сфальс-на. На відміну від науки, філ не піддається Фальс-і, т. Е. Не ним. науч-го хар-ра. Але, не володіючи науч. статусом, вона володіє сенсом, без неї не обійтися. Рассел і Вітгенштейн пост-ли своєї зад-їй постр-е логічний. соверш-го мови науки з його елем-их сост-х частин - прос-х (атомарних) і складність х, сост-х з прос-х (молекул-их) судився-ий-теор. «Логич-го атомізму». Ця ідея оказ-сь плодотв. для конструюють-я мистецтв-их формалізованих яз-в і разв-я символич-ой логіки.

46. ??прим-зм. осн-е напр-я Ф. прим-ма.Екзистенціалізм-філ-я сущ-я. Ірраціоналістіческая філ. Наїб. най. предст-ли: Хайдеггер, релігії (Ясперс, Марсель) Атеистический (Сартр ,. Камю, Аббаньяно). У Герм е. став склад-ся після 1 світ війни (обст-ка озлоблення і зневіри) Нов хвиля - Франц. часів окупації і після 2 світ війни. Е. пост-ли питання про сенс життя, про долю чіл, про вибір і особисту відповід-ти в умовах істор-х катастроф і проти-чий. Результат-й пункт філ. Е. - изолир-й, самотній індивід, всі інтереси кіт. сосред-ни на ньому ж самому, на його собст-м ненадійному і тлінному сущ-і. Прим-е проблеми - це такі пробл, кіт. виникають з самого факту сущ чол-ка. Е оголошень предметом ф. - Буття. Екзистенція предст-ет собою центр-е ядро ??чол-го, завдяки чому я виступає не як окремий мислящія. індивід і не як мислящія. загальне, а як окрема неповторна. особистість. У повсякденний. життя чол. не усвідомлює ек, для цього йому треба ок-ся в прикордонній ситуації. Знаходячи себе як прим, лю-на знаходить свободу. Свобода-лю-на сам вільно вибирає свою сущ-ть, стає тим, ким він себе зробить, несе повну відповід-ть за свій вибір. Розв. сос-ет саме чол. сущ-е, чол і є свобода. Розв. розуміється як щось незрозуміле, ірраціо-е. Характ рисою чол сущ явл-ся те, що він не сам вибирає ум-я св. сущ, він закинутий в світ і підвладний долі. Це приводить їх до думки, що крім чол сущ-я сущ потойбічна реальність. Особистість і т-во. Т-во - загальна безособова сила, переважна і разруш індивід-сть, що забирає у чол його буття., Навяз лич-і трафаретні смаки, звичаї, погляди. Хайдеггер.Первинно настрій, т. Е. Форма нерозвиненого свідомості. Апріорні форми чол особистості явл турбота, тривога, страх. Щоб осягнути сенс буття, ч-к повинен відмовитися від цільових установок, усвідомити свою тлінність, грешность.КамюГл. питання-сенс чол. сущ-я. Чи варто життя того, щоб жити? Сущ-е ч-ка абсурдно, вводить категорію абсурду в свою філ. 2 способи втечі від абсурда- непокорство (заколот) і самогубство. не витримуючи, чол бунтує, звідси рев-ції. Ідея бунту м. Появ-ся не т. У пригнобленого, але і у того, хто бачить ці гноблення. Ідея бунту м. Метушня-ть т. В тому заг-ве, де нерівність приховано за позірним рівністю. Лю-на д. Жити так, щоб бути щасливим в цьому абсурдному світі.

47 Псіхоан. і філ. Фрейд-ма. Неофр.Фр-м-наз-е теорії і методу псіхоан через. суть її полягає у відриві психіки від мат-их умов і причин, що її породжують. Психіка рас-ся як щось самост-е, сущ-її парал-но матер-м проц-ам і управл-е особливими, непізнаваними, вічними псих-ми силами, що лежать за межами созн-я. Над душею ч-ка панують незмінні псих-е конфл-ти бессозн-их прагну-ий до насолоджуючись-ю (преж. Нд. Статевою), до агресії. Все псих-е стану, всі дії ч-ка, а потім і все іст-ие подій. і заг-ті явл-я Фрейд піддає псіхоан-зу, т. е. тлумачить як виявлю-е бессозн-х, і перш за все секс-их, спричиняючи-ий. лібідо, В першу роботах сексуальна енергія ч-ка, явл руху. силою психіки. Енергія лібідо не може накапл-ся, не знаходячи виходу. Тому спрацьовує хутро-зм захисту, і енергія осущ-ся в дозволених дію-ях - спорт, ис-во, робота, твор-во. Т. о., Лібідо стає рух силою прогресу. Схема психіки складається з 3х шарів. Древній, глибинний, неусвідомлений -Оно. Воно живе в собі і для себе, не зважаючи на зовн. світом. визначає долі народів і навіть світу. 2ий шар- его-Я, свідомість і самосозн. лич-ти. Його функція - бути посередником між емоціями, кіт-ті задає Воно і зовн. світом, між потягом і його удовлет третьому. 3ий шар над-Я - підсвідомість, Формується в процесі воспит-я і вбирання соц-их норм Звів соц-ті явл-я до біол-їм, при цьому почерк-л репресивний хар-р культури, т. Е. Соц норми і цін-ти, мор-ті установки і політ-ие огран пригнічують природ інстинкти людей, тим самим позбавляють їх свободи, насолоджуючись. і щастя. На його думку, люди були б щасливішими, якби відмова-сь від цивил-ції. Неофрейдізм (послід-ли ФРЕЙДА) Юнг ввів поняття коллект-ого бессозн-го, де у вигляді ізнач-их псих-их структур -архетіпов зберігається досвід чол-ва. Основне утримуючі "індивідуалізація", прагнення до самореал-ії. Якщо життя цьому перешкоджає, відбувається пожвавлення архетипів бессозн-ого, виникають символ-ие образи, захоплюючи ч-ка. При цьому вважав, що на них будуються всі великі ідеї. Представники шкіл "культурного психоаналізу" (Хорні, Кардинер, Александер та ін.),зберігають незайманою осн. ідеал-ю лінію З. Фрейда, відмовляючись лише від тенденції бачити у всіх явищах чол-й життя сексуальне підґрунтя і від деяких ін. методологічно несущ-х особливостей класичного Ф. Фромм-психокульти-й фрейдизм. Перехід від біол-ой частини до соціопсіхологізму. Намагається зрозуміти механізм взаємодій-ия психологич і социальн факторів заг-ого розв. Ігнорують. класову структуру, а сущ-ть ч-ка і історич проц. розуміє тільки абстрактно-псих-ки. вірно говорить про превращ-і ч-ка в річ, відчужуючи-ії, каже, що капіталізм хворе ірраціональне т-во, намагається поєднати марксизм з фрейдизмом

48. Філ. життя в Герм. (Ніцше, Шпенглер) «Філ. життя »- культ-но-логічний-е теч. в соврем-ой філ-ії. Вона намагається осягнути сферу культ., Виходячи з тих функцій, кіт. культ. виконує в житті ч-ка. Тісно пов'язана з літературою і спокуса-м. «Ф. ж. »виступила за реабілітацію життя, проти її ущемлені. і збіднення розсудливим, політ., економ-їм і ін. утилітарними підходами. У зв'язку з цим, поняття «життя» (центр. Пон. В цьому філ. Теч.) Покликане замін. пон. «Буття». Поставши-ли теч. противоп-ють «ж» «б». Буття-статичне стан. Життя - це рух, становлення. «Ні буття, є тільки становл.» (Ніцше) Становл.- першооснова, граничне зрозумілий. Ряд представ. почерк-ли, що ж. - Це і деят-ть, творч. Творячи., самовиражаясь. ч-ка, форми об'єктивізації ч-ка в культ-е, позвол-ие йому реаліз-ть і пізнавати самого себе. Сл-но, ж.-це і чол-ая життя, і основа буття. Кожен індивід відчуває себе в рамках якоїсь величезної ж., Що зачіпає його і погрожуючи-їй йому. Він чувст-т себе подчин-им якимось потокам ж. Ж. як потік невловима розсудливе. методами позн. Її позн. осущ. на осн. переж-я і спільно пережити. (Розуміння); інтуїції, віри, любові. Шпенглер Освальд - В 1ої раб. «Захід Євр.» (Впечатл. Від 1 світ. Війни) критик-л Європоцентризм, історизм. Їм він противопост. уч-е про множ-ве рівноцінних за рівнем зрілості культ. (8: егип-ая, індійські., Вавилон., Кит., Гр.-рим., Зап.-евр. І к-ра майа) Їх сущ-е свид. НЕ од. проц. мир. іст., а од. виявлю. життя у Вселен. Ідея кругообігу, затверджений. циклич-ть разв-я, почерк. індивід-ть, викл-ть к-р. Рух-е іст. розглядає. як разв-е (юність, розквіт, занепад) куль-но-іст-их форм. ? про співвідносячи. к-ри і цив-ції. Цив-я-симптом відмирання цілого кул-ого світу як орг-ма, повернення в небуття к-ри. Ніцше- Створ-ль етичні-ой интерпр. «Ф. ж. ». Розгорнувши. концепцію «волі до влади» на осн. «Волі до ж.» Пон. Волі - основа всього істотного, Н. надає цьому пон. соц.- характер. відтінок. «В. до ст. »- основа права сільнго. Таким правом повинен руков. підлий. ін. ч-к у всіх сферах своєї жізнедейт. (Основа влади чоловік. Над жін.) Прагну. зрівняні. в прав. м. і ж. - Показ-ль занепаду і разлож. влади. Мораль, визна-ними зрозумілий. Кіт. явл. пон. добра і зла., виник. як слідство. почуття перевершують-ва одних люд. над ін .: арістокр. над рабами. Н. пропаганд. подвійну мораль сверхч-ка. За отнош. ін. до ін. - це зглянутися., дотримаю., ніжні, горді і дружелюбність. люди. За отн. до чужих вони як необузд звірі, свободн. від моральних гальм. Зовн. особ. сверхч-ка Н. вважав «вроджений. благородство »,« арістокр-ть ». в дійств. сверхч-к не ім-л, його необх. виростити. У цьому мета чол-ва.

Ст-е рус філ-й м. В ід. пр-та слав-в і зап | Вивчення історії дозволяє з'ясувати, які інтереси відображає політика тих чи інших політичних партій, їх лідерів, і співвіднести класові, соціальні інтереси з загальнолюдськими.


Матерія і форма (ейдос). Потенція і акт. | Теоцентризм європейської філософської думки. Патристика і схоластика. | Боротьба реалізму і номіналізму в європейській середньовічній традиції | Ідеї ??гуманізму і натурфілософії в навчаннях епохи Відродження | Віз і форе Ф. нов. вр. Англія емпірією Ф .. | Раціоналістична лінія в європейській філософії епохи Нового Часу (Р. Декарт, Б. спиноза, Г. Лейбніц). | Раціон-а лінія в євр. філ. Нов. вр. | Німецька класична філософія: загальна характеристика. | І. кант - основоположник німецької класичної філософії. Основні ідеї та проблеми кантівської філософії. Соціально-політичні погляди І. канта. | Гегель - верш. НКФ. Сис-ма і метод. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати