Головна

Структура характеру

  1. I-d диаграмма влажного воздуха, ее структура. Характерные случаи изменения состояния воздуха и их изображение на I-d диаграмме.
  2. I. Конституционный строй РФ: понятие, структура и базовые характеристики.
  3. I. Структура.
  4. I.1. Структура денежной системы
  5. II. Психологическая структура и распределение функций в системах "человек - техника". Роли и основные функции человека
  6. II. Социальная структура и правовое положение основных групп населения.
  7. II. Структура государственного устройства РФ.

У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти:

1. спрямованість

2. переконання

3. розумові риси

4. емоції

5. волю

6. темперамент

7. повноту

8. цілісність

9. визначеність

10. силу

Спрямованість є головною складовою структури характеру особистості. Вона виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні особистості до вчинків і діяльності людей і до самої себе. Залежно від домінуючих матеріальних або духовних потреб, ціннісних установок особистості, інтересів і вподобань життя одних людей наповнене корисною діяльністю, вони невтомно працюють та виконують громадський обов'язок. Рушієм їх вчинків є гуманність, оптимізм, контахтність.

Переконання - це знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру й визначають ставлення до дійсності, вчинки, поведінку. Переконання виявляються в принциповості, непідкупності, правдивості, вимогливості до себе.

Розумові риси характеру виявляються в розсудливості, спостережливості, поміркованості. Спостережливість і розсудливість сприяють швидкій орієнтації в обставинах. Нерозсудливі люди легко хапаються за будь-яку справу, діють під впливом імпульсу. Розумова інертність, навпаки, виявляється в пасивності, байдужості, повільності, коли потрібно прийняти рішення, або у поверховому ставленні до справи без урахування її важливості.

Емоції стають підґрунтям таких рис характеру, як гарячковість, запальність, надмірна або вдавана співчутливість, всепрощення або брутальність, грубість, "товстошкірість", нечутливість до страждань інших, нездатність співчувати.

Моральні, естетичні, пізнавальні, практичні почуття завдяки наявності в них емоцій можуть виявлятись або в екзальтованості, або в спокійному, поміркованому ставленні до явищ природи, мистецтва, вчинків людей.

Воля як складова структури характеру зумовлює його силу, непохитність. Сильна воля робить характер самостійним, стійким, непохитним, мужнім, людина з таким характером здатна досягати бажаної мети. Люди із слабкою волею - слабохарактерні. Навіть маючи багато знань і значний досвід, вони не здатні наполягати на справедливості і виявляють нерішучість, страх.

Темперамент як складова структури характеру є динамічною формою його вияву. Одні й ті самі переконання, погляди, знання люди з різним темпераментом виявляють своєрідно з точки зору сили, врівноваженості та рухливості дій.

Повнота характеру - це всебічний розвиток головних його структурних компонентів - розумових, моральних, емоційно-вольових. Розсудливість такої людини завжди узгоджена з емоційною врівноваженістю та самовладанням.

Внутрішня єдність рис характеру визначає його цілісність. Вона виявляється в єдності слова й діла або її відсутності у вчинках.

У людей без характеру помітні розбіжність у поглядах, відсутність цілеспрямованості рис характеру, випадковість їх виявлення, залежність їх виявлення від обставин, а не від внутрішніх установок особистості.

Особливо важливою рисою характеру є його визначеність. Сила і незалежність особистості, що виявляються в її прагненнях і переконаннях, у боротьбі за досягнення поставленої мети свідчать про визначеність її характеру.

Визначеність характеру людини як суб'єкта діяльності позначається на принциповості та сумлінності дій незалежно від важливості доручення. На людину з визначеним характером можна покладатися, доручаючи їй важливі справи, - вона виконає доручення відповідно до його мети, змісту справи та способів виконання. Про людей з невизначеним характером важко сказати, добрі вони чи погані. Це люди безпринципні, без чітких позицій у політичному, трудовому житті, у побуті.

Сила характеру виявляється в енергійних діях, завзятті та активності діяльності, боротьбі за доведення справи до завершення, незважаючи на жодні перешкоди. Такі люди не бояться труднощів, уміють їх подолати. Це новатори в праці, ентузіасти, ініціатори.

2. (Дайте тлумачення поняттю "надійність оператора технічної системи",...)-перша частина питання.

Надійність оператора - здатність виконувати в повному об'ємі покладені на нього функції при певних умовах роботи. Надійність оператора суттєво впливає на надійність СЛМ. В процесі роботи СЛМ техніка може відмовляти, а людина допускати помилки, але при певних умовах компенсувати відмови техніки і свої помилки.

В. Д. Небиліцин визначає основні характеристики надійності операторської праці, важливі для більш повного аналізу цієї діяльності:
1) «довготривала» витривалість (опірність втоми до кінця дня і, особливо, при монотонній роботі);
2) витривалість до екстреного напрузі і перенапруги (так, при аваріях необхідно виконувати максимальний обсяг робіт в мінімальні терміни);
3) перешкодостійкість (стійкість уваги);
4) спонтанна відволікання (стійкість до внутрішніх відволікаючим чинникам, особливо в умовах пасивного спостереження в операторів-контролерів);
5) реакція на непередбачені подразники (в разі непередбаченого сигналу інколи спостерігається період «психічної рефракторная», коли сприйняття звужується і концентрується лише на джерелі цього подразника, не помічаючи інші важливі сигнали);
6) переключення уваги (скорочення часу на «входження» в діяльність по виконанню нової роботи;
7) стійкість до дії чинників середовища (температури, тиску, вологості, вібрації, шуму, прискоренню і т.п.).
При оцінці надійності оператора першою справою необхідно визначити, що розуміється під відмовою оператора. За аналогією з визначенням відмови технічних пристроїв в інженерній психології відмова людини-оператора розглядається як невиконання ним приписаних дій або зниження якості їх виконання за межі, необхідні для досягнення мети.
Відмови оператора іноді підрозділяють таким чином:
- Активні і пасивні (перші пов'язують з неправильним упізнанням сигналів, неправильним виконанням дій, і пр., другі - з помилками пам'яті, уваги та ін);
- Раптові і поступові (відмова виникає стрибкоподібно або в результаті поступового накопичення зрушень);
- Явні і неявні (виявляються відразу або згодом).
- Стійкі і тимчасові. Стійкими називаються такі відмови, причина яких може бути усунена наданням людині часу або умов для відновлення працездатності. Причинами їх є хвороба, сон, стомлення і т.д. Тимчасові - це такі відмови, причина яких самоустраніма. Приклад їх помилки в роботі оператора. Характерним для таких відмов є те, що вони не пов'язані з якимись змінами в організмі оператора.

« до 2гої частини питання-(...наведіть важливі психофізіологічні та психологічні фактори надійності оператора та проаналізуйте її співвідношення з поняттям "ефективність оператора".)»

До основних характеристик оператора, які впливають на ефективність його роботи, відносять швидкодію, точність, надійність, психічну напруженість.

Швидкодія- час рішення задачі оператором, тобто час від моменту появи сигналу до моменту закінчення виконання управляючих дій.

Точність роботи оператора - ступінь відповідності виконання ним певних функцій заданому алгоритму. Розрізняють систематичні і випадкові похибки оператора.

Точність роботи оператора залежить від характеристик сигналу, ступеня складності задач, умов і темпу роботи, функціонального стану нервової системи, індивідуальних особливостей, часу неперервної роботи оператора, втомлюваності та інших факторів. Точність оператора росте із збільшенням часу його навчання (тренування) і з деякого моменту досягає максимального значення.

Надійність оператора -(- зазначена вище).

Психічна напруженість. Специфічна характеристика оператора - напруженість діяльності. Напруженість праці оператора виникає внаслідок складності виконуваної роботи (операційна напруженість) або в результаті дії негативних подразників (емоційна напруженість). Про напруженість праці судять за величиною відхилень умов праці від нормальних.

На результати діяльності оператора впливає характер поступаючого інформаційного потоку. Тому при визначенні напруженості оператора використовують гранично допустимі норми, які характеризують значення його інформаційного навантаження: коефіцієнт завантаженості, період зайнятості, час перебування інформації на обробці, швидкість поступання інформації.

Для зменшення перевантаження оператора рекомендується: - видавати йому інформацію з деяким випередженням до початку виконання; - скорочувати потік інформації до необхідного мінімуму, відокремлюючи менш важливу для її отримання по запиту; - передбачати фільтрацію інформації, дозволяючи оператору відбирати дані у відповідності з його можливостями та умовами праці; - розробляти раціональну схему діяльності оператора; - надавати можливість оператору використовувати для прийняття рішення максимально можливий час, передбачаючи сигналізатори допустимого часу; - зберігати за бажанням оператора необхідну інформацію на деякий час.

 



Категорії психологічної науки. Основні підходи до їх виділення. | Гештальттерапія і її зв'язок з іншими психотерапевтичними напрямами.

Діагностіка інтелекту | НАПРАВЛЕНИЯ В ПСИХОТЕРАПИИ | Психодіагностика конституціональних диспозицій. | Проаналізуйте психологічні особливості та основні чинники прийняття оптимальних рішень в діяльності операторів технічних систем. | Надійність психологічних тестів. | Валідність психологічних тестів | Его-стани | Теорія сценаріїв | Класифікація психодіагностичних методик. | Групова психотерапія: основні положення та особливості. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати