На головну

Особливості відповідальності підприємців за порушення договірних зобов'язань.

  1. Amp; 29. Внутрішня політика Катерини 2. Особливості освіченого абсолютизму в Росії.
  2. Amp; 49. Особливості розвитку, капіталізму в Росії в другій половині XIX століття.
  3. Сільськогосподарські картографування, його особливості та завдання.
  4. Структурні особливості факторів згортання крові.
  5. DataSet важливі особливості. Зміна даних в DataRow. Перегляд даних в DataTable. паралелізм
  6. ER-моделювання. Призначення і особливості в рівнянні з UML-діаграмами. Нотації ER-діаграм.
  7. I. Порушення частоти менструації

Відповідальність за порушення договірних зобов'язань - В сфері підприємництва (підприємницька договірна відповідальність) як вид цивільно-правової відповідальності є санкцію за порушення договірного зобов'язання.

Основною формою відповідальності за порушення договірних зобов'язань в сфері підприємництва є відшкодування збитків. Відповідно до п. 1 ст. 393 ЦК боржник зобов'язаний відшкодувати кредитору збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 15 ГК під збитками розуміються витрати, які особа, чиє право порушене, зробило або повинне буде зробити для відновлення порушеного права, втрата або пошкодження його майна (реальний збиток), а також неодержані доходи, які ця особа одержала б при звичайних умовах цивільного обороту, якби його право не було порушене (упущена вигода). Якщо порушення права принесло особі, яка допустила це порушення, доходи, упущена вигода особи, право якої порушено, має визначатися в розмірі не меншому, ніж такі доходи.

Відшкодування збитків як форма цивільно-правової відповідальності характеризується наступними особливостями.По-перше, відшкодування збитків завжди носить майновий характер. По-друге, відшкодування збитків при невиконанні чи неналежному виконанні договору - це відповідальність сторін договору один перед одним. По-третє, відшкодування збитків носить завжди компенсаційний характер (Комерційне право Ч. I. Під ред. В. Ф. Попондопуло, В. Ф. Яковлевої).

Відповідно до п. 1 ст. 15 ЦК особа, право якої порушено, може вимагати повного відшкодування заподіяних йому збитків, якщо законом або договором не передбачено відшкодування збитків у меншому розмірі.

Порушення зобов'язань в сфері підприємництва нерідко тягне за собою не тільки відшкодування боржником завданих збитків, а й сплату неустойки, встановленої законом або договором.

Відповідно до ст. 330 ГК неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору в разі невиконання або належного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Таким чином, підставою для стягнення неустойки визнається порушення боржником своїх зобов'язань.

У разі, коли законом або договором встановлено неустойку, при порушенні відповідного зобов'язання та застосуванні в зв'язку з цим відповідальності співвідношення підлягають сплаті неустойки та збитків визначається за правилами ст. 394 ГК. Відповідно до неї, за загальним правилом, збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою. Однак це правило має диспозитивний характер, тому законом або договором можуть передбачатися випадки: коли допускається стягнення тільки неустойки, але не збитків (це характерно для договорів перевезення); коли за вибором кредитора можуть бути стягнуті або неустойка, або збитки; коли збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад неустойки. Останній випадок (так звана штрафна неустойка) характеризує одну з особливостей відповідальності за порушення підприємницьких договорів, коли за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань стягуються в повному розмірі збитки і понад збитків - неустойка.

Разом з тим на вимогу про сплату неустойки кредитор не зобов'язаний доводити заподіяння йому збитків, т. Е. Неустойка стягується за сам факт порушення зобов'язання, коли відсутня необхідність доводити наявність збитків, завданих таким порушенням. Тому неустойка є не тільки широко застосовуваним способом забезпечення виконання зобов'язань в сфері підприємництва, а й формою відповідальності за порушення договірних зобов'язань.

У підприємницької діяльності особливе значення має виконання грошового зобов'язання і відповідно - відповідальність за невиконання такого зобов'язання (ст. 395 ЦК).

Обов'язок боржника сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами встановлена ??для всіх випадків їх неправомірного утримання, відхилення від їхнього повернення, іншої прострочення в їхній сплаті або безпідставного отримання або заощадження за рахунок іншої особи.

Відсотки, передбачені п. 1 ст. 395 ГК, підлягають сплаті незалежно від того, чи отримані чужі грошові кошти відповідно до договору або при відсутності договірних відносин. Як користування чужими грошовими коштами слід кваліфікувати також прострочення сплати боржником грошових сум за передані йому товари, виконані роботи, надані послуги.

Стосовно збитків відсотки, так само як і неустойка, носять заліковий характер. При наявності підстав підлягають відшкодуванню боржником кредитору збитки сплачуються лише в частині, що перевищує суму відсотків за користування чужими грошовими коштами (п. 2 ст. 395 ЦК).

Розмір відсотків, що підлягають сплаті за користування чужими грошовими коштами, визначається існуючої в місці проживання кредитора-громадянина (місце знаходження юридичної особи) обліковою ставкою банківського відсотка на день виконання грошового зобов'язання. В даний час у відносинах між організаціями і громадянами Російської Федерації підлягають сплаті відсотки в розмірі єдиної облікової ставки Центрального банку РФ по кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам (ставка рефінансування).

Передбачені п. 1 ст. 395 ГК відсотки підлягають сплаті тільки на відповідну суму грошових коштів і не повинні нараховуватися на відсотки за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не передбачено законом.

Відсотки підлягають сплаті за весь період користування чужими коштами по день фактичної сплати цих коштів кредитору, якщо законом, іншими правовими актами або договором не визначений коротший термін.

Підстава відповідальності за порушення договірних зобов'язань в сфері підприємництва. За загальним правилом, підставою цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення, необхідний для відшкодування збитків: протиправну поведінку боржника, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і наступними збитками, вина боржника (Комерційне право. Ч. I. Під ред. В. Ф. Попондопуло, В. Ф. Яковлевої).

Суб'єкт підприємницької діяльності, будучи стороною договору, пов'язаного із здійсненням підприємницької діяльності, несе підвищену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання по підприємницькому договором. Він відповідає за випадкове (невинне) невиконання або неналежне виконання зобов'язання за таким договором.

Правило п. 3 ст. 401 ГК має диспозитивний характер і застосовується тоді, коли законом або договором не передбачаються інші підстави відповідальності за порушення договірних зобов'язань в сфері підприємництва. Так, відповідно до ГК суб'єкти підприємницької діяльності, які не виконали зобов'язання або неналежним чином виконали зобов'язання, несуть відповідальність за наявності вини (ст. 538, п. 2 ст. 547 ЦК). Інші підстави відповідальності можуть передбачатися угодою сторін (ст. 793 ЦК).

Інша особливість відповідальності за порушення договірних зобов'язань в сфері підприємництва полягає в тому, що на боржника - суб'єкта підприємницької діяльності покладається відповідальність за дії його найманих працівників, які спричинили невиконання або неналежне виконання зобов'язання (ст. 402 ЦК).



Порядок укладення, зміни та розірвання договорів в сфері здійснення підприємницької діяльності. | Зобов'язання по передачі майна

Правове становище виробничого кооперативу. | ліквідація кооперативу | Правове становище фінансово-промислових груп. | Дії зобов'язаних суб'єктів | Питання 32. Правовий режим статутного (складеного) капіталу господарських товариств і товариств. | Доп питання історія | Питання 34 Розгляд справ про банкрутство в арбітражному суді. | Питання 35. Процедури банкрутства (спостереження, фінансове оздоровлення, зовнішнє управління, конкурсне виробництво, мирову угоду). | Питання 39 Поняття і способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності. | Види договорів у підприємницькій діяльності. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати