На головну

Захисник і особливості його участі при провадженні у кримінальній справі. Обов'язкова участь захисника.

  1. Amp; 29. Внутрішня політика Катерини 2. Особливості освіченого абсолютизму в Росії.
  2. Amp; 49. Особливості розвитку, капіталізму в Росії в другій половині XIX століття.
  3. Amp; 8. Участь Росії в першій світовій війні 1914-1918гг.
  4. B) Закон великих чисел полягає в тому, що сума великого числа випадкових величин прагне до певного межі.
  5. Сільськогосподарські картографування, його особливості та завдання.
  6. Засоби нормалізації повітря в виробничих приміщеннях
  7. Структурні особливості факторів згортання крові.

Захисник - особа, яка здійснює в установленому КПК України порядку захист прав та ін-тересов підозрюваних і обвинувачуваних і що надає їм юридичну допомогу при виробниц-стве у кримінальній справі (ч.1 ст.49 КПК).

У Російській Федерації кожному гарантується право на отримання кваліфікований-ної юридичної допомоги. У випадках, передбачених законом, юридична допомога оказ-ється безкоштовно. Кожен затриманий, укладений під варту, обвинувачуваний у скоєнні злочину має право користуватися допомогою адвоката (захисника) з моменту відпо-відно затримання, взяття під варту або пред'явлення звинувачення (ст.48 Конституції РФ).

Захисник починає брати участь у кримінальній справі (ч.3 ст.49 КПК):

1) з моменту винесення постанови про притягнення особи в якості обвинуваченого (ст.172 КПК), за винятком наведених нижче випадків, коли участь захисника починається на більш ранніх етапах провадження у кримінальній справі;

2) з моменту порушення кримінальної справи щодо конкретної особи (ст. Ст.146-147, 223 КПК; ст.318, ч.3 ст.319 КПК);

3) з моменту фактичного затримання (п.15 ст.5 КПК) особи, підозрюваного в здійснений-ванні злочину, у випадках:

а) затримання при наявності однієї з підстав, передбачених ст.91 КПК, органом дізнання, слідчим або прокурором особи за підозрою в скоєнні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі (п.11 ст.5 КПК, ст.91 КПК і ст.92 КПК);

б) застосування до цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту на строк до 10 діб відповідно до ст.100 КПК;

4) з моменту оголошення особі, підозрюваному в скоєнні злочину, постанов-лення про призначення судово-психіатричної експертизи;

5) з моменту початку здійснення інших заходів процесуального примусу чи інших процесуальних дій, які зачіпають права і свободи особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Адвокат допускається до участі в кримінальній справі як захисника при пред'явленні посвідчення адвоката і ордери (ч.4 ст.49 КПК). Ніхто не має права вимагати від адвоката і його довірителя пред'явлення угоди про надання юридичної допомоги для вступу адвоката в справу (ч.2 ст.6 Федерального закону "Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Російській Федерації").

Закон не обмежує числа обвинувачених (підозрюваних), яких може захищати на дізнанні, досудовому слідстві або в суді один захисник. Однак це не свідчить про наявність "безмежній можливості захищати в одній справі будь-яке число обвинувачених (підозрюваних)". Укладаючи угоду з клієнтом, адвокат повинен оцінювати обсяг і складність справи, враховувати можливість виникнення протиріч у обвинувачених в майбутньому і т. П.

Крім того, одне і те ж особа не може бути захисником двох підозрюваних або про-звинувачуючи, якщо інтереси одного з них суперечать інтересам іншого (ч.6 ст.49 КПК). Од-ночасно здійснення однією особою захисту двох і більше обвинувачених, які мають проти-воречівие інтереси у справі (наприклад, обвинувачені дають суперечливі свідчення відноси-кові ролі та участі кожного у скоєному, перекладаючи вину один на одного; один з со-учасників визнає провину, а інший заперечує пред'явлене обвинувачення), визнається порушенням кримінально-процесуального закону (п.4 ч.2 ст.381 КПК), що тягне скасування вироку. Порушенням права на захист визнається також здійснення адвокатом захисту особи, інтереси якої суперечать інтересам іншої особи, якій цей адвокат раніше надавав юридичну допомогу по іншій справі (див. П.3 ч.1 ст.72 КПК).

Захист підозрюваного, обвинуваченого вважається прийнятою адвокатом з моменту заклю-чення їм з довірителем угоди про надання юридичної допомоги самому довірителю або призначеній ним особі.

Адвокат не має права відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого (ч.7 ст.49 КПК; п.6 ч.4 ст.6 Федерального закону "Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Російській Федерації").

Відмова адвоката від прийнятого на себе захисту не може бути пояснений будь-якої причи-ною, наприклад, тим, що він вважає вину обвинуваченого доведеною, хоча той провину не визнає. Відмова від продовження прийнятої захисту неприпустимий, оскільки він позбавляє обвинуваченого важливого права - мати обраного ним або призначеного йому захисника, який, на думку звинувачувати-мого, досить кваліфікований для здійснення його захисту від пред'явленого обвине-ня. Адвокат, не маючи права відмовитися від прийнятої захисту, має обрати таку лінію за-щити, яка б відповідала позиції обвинуваченого і максимально захищала його від не обгрунтованого засудження.

Закон надає захиснику широкі можливості для реалізації своїх процесу-альних прав в кримінальному судочинстві.

З метою реального забезпечення здійснення судочинства на основі змагаючись-ності і рівноправності сторін в законі передбачено, що участь захисника в кримінальному судочинстві обов'язково, якщо (ст.51 КПК):

1) підозрюваний, обвинувачений не відмовилися від захисника в порядку, встановленому ст.52 КПК;

2) підозрюваний, обвинувачений є неповнолітніми;

3) підозрюваний, обвинувачений в силу фізичних чи психічних вад не мо-гут самостійно здійснювати своє право на захист. У виробництві про застосування прийнятий-дітельнуюробочу заходів медичного характеру участь захисника є обов'язковою з моменту винесення щодо особи постанови про призначення судово-психіатричної експертизи, якщо захисник раніше не брав участі в кримінальній справі (ст.438 КПК);

4) підозрюваний, обвинувачений не володіють мовою, якою ведеться провадження у кримінальній справі (див. Ст.18 КПК);

5) особа обвинувачується у вчиненні злочину, за який може бути призначено нака-пізнання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ятнадцять років, довічне позбавлення волі або смертна кара;

6) кримінальна справа підлягає розгляду судом за участю присяжних засідателів (див. П.2 ч.2 ст.30; ч.3 ст.31; ст. Ст.324-353 КПК);

7) обвинувачений заявив клопотання про розгляд кримінальної справи в порядку, встанов-леному гл.40 КПК (особливий порядок прийняття судового рішення за згодою обвинуваченого з пред'явленим йому обвинуваченням - п.2 ч.5 ст.217, п.4 ч.2 ст .229, ст. ст.314-317 КПК).

У випадках, коли підозрюваний, обвинувачений не відмовилися від захисника в порядку, встановленому ст.52 КПК, або є неповнолітніми, або в силу фізичних чи психічних недоліків не можуть самостійно здійснювати своє право на захист, або не володіють мовою, якою ведеться провадження по кримінальній справі, а також, коли особа обвинувачується у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ятнадцять років, довічне позбавлення волі або смертна кара, участь захисника забезпечується дізнавачем, слідчим, прокурором або судом з відповідних моментів, зазначених в ч.3 ст.49 КПК, а у випадках, якщо кримінальну справу під-лежить розгляду судом за участю присяжних засідателів, або в особливому порядку доль-ного розгляду (гл.40 КПК), - з моменту заяви хоча б одним з обвинувачених ходу-тайства про розгляд кримінальної справи судом за участю присяжних засідателів або ходу-тайства про розгляд кримінальної справи в порядку, встановленому гл.40 КПК (див. ч.2 ст.51 КПК).

Якщо по конкретній справі участь захисника стає обов'язковим (див. Ч.1 ст.51 і ч.3 ст.49 КПК), а захисник не запрошений самими підозрюваним, обвинуваченим, його законним представником, а також іншими особами за дорученням або за згодою підозрюваного , обві-няемого, то дізнавач, слідчий, прокурор або суд забезпечують участь захисника в кримінальному судочинстві.

42. Обставини, що виключають участь у провадженні у кримінальній справі захисника, представника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.

Адвокат або інша особа, що допускається до участі в провадженні у кримінальній справі в якості захисника або представника по визначенню чи постанови суду, не можуть виконувати в кримінальній справі обов'язки захисника або представника при виявленні йдуть-нізацією, що вказують на можливість залишення захищається чи подається без належного захисту або юридичної допомоги.

Визначення кола зазначених обставин зумовлена ??необхідністю виключити випадки можливої ??орієнтації захисника або представника на першочергове або одночасним-менное задоволення в ході провадження у кримінальній справі інтересів, що розходяться з інтересами підзахисного або яку представляють.

Участь захисника або представника в провадженні у кримінальній справі виключається незалежно від того, коли ними надавалася юридична допомога особам, інтереси яких суперечать інтересам захищається або особи, яку представляють, навіть якщо надання допомоги здійснювалося до порушення кримінальної справи.

При наявності обставин, зазначених у статті 72 КПК України, адвокат або інша особа не має права укладати угоду про здійснення захисту або представництва. Захисник, представник потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача не має права брати участь у провадженні у кримінальній справі, якщо він:

1) раніше брав участь у виробництві у даній кримінальній справі в якості судді, про-курора, слідчого, дізнавача, секретаря судового засідання, свідка, експерта, спеціа-листа, перекладача або понятого;

2) є близьким родичем або родичем судді, прокурора, слідчого, дізнавача, секретаря судового засідання, який брав або бере участь у виробництві у даній кримінальній справі, або особи, інтереси якої суперечать інтересам учасника кримінального судочинства, яка уклала з ним угоду про надання захисту;

3) надає або раніше надавав юридичну допомогу особі, інтереси якого проти-воречат інтересам захищається ним підозрюваного, обвинуваченого або представленого ним потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача.

Виявлення підозрюваним, обвинуваченим, а також потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем обставин, що виключають участь адвоката або іншої особи в якості захисника або представника у кримінальній справі, передбачає їх відмова від надання юридичної допомоги з боку даного адвоката або даної особи. Така відмова може бути заявлений як до, так і після укладення угоди про здійснення захисту чи представництва і виключає необхідність прийняття дізнавачем, слідчим, прокурором, судом рішення про відвід.

Відведення захисника або представника може відбутися, якщо обставини, виключаю-щие їх участь у виробництві по кримінальній справі, виявляються після прийняття на себе адво-катом або іншою особою процесуальних обов'язків по здійсненню захисту чи представництва.

Приймаючи рішення про відвід захисника чи представника, посадові особи, веду-щие провадження у кримінальній справі, зобов'язані враховувати думку відповідно подзащіт-ного або особи, яку представляють. Якщо підстави для відводу наявності, але всупереч встановленим фактам підозрюваний, обвинувачений або потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач наполягають на продовженні виконання їх захисником або представником своїх процесуальних обов'язків, слід керуватися вимогами закону, що зобов'язують дізнавача, слідчого, прокурора, суд здійснити відведення.

У разі прийняття рішення про відвід захисника підозрюваному, обвинуваченому забезпе-чується право скористатися допомогою іншого захисника, а потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві надається можливість залучити до участі в кримінальній справі іншого представника.

43. Обвинувальний висновок: вимоги до його змісту і форми.

Діяльність слідчого завершується складанням обвинувального висновку. У цьому процесуальному акті формулюються сутність справи і звинувачення, висновок слідчого про скоєння обвинуваченим певного злочину і про необхідність направлення справи до суду (ст.220 КПК).

Обвинувальний висновок має важливе юридичне значення. Воно визначає пре-дели судового розгляду як щодо осіб, так і по відношенню до предмета обвинувачення. Цей акт дозволяє обвинуваченому своєчасно підготуватися до участі в судовому з'ясуємо-будівництві. Воно систематизує всі матеріали попереднього розслідування і визначає межі судового розгляду. Виклад державним обвинувачем на початку доль-ного слідства звинувачення (ст.273 КПК) або вступне заяву (ст.335 КПК) повинні бути засновані на обвинувальному висновку. Обвинувальний висновок має містити такі реквізити: прізвище, ім'я, по батькові обвинуваченого (обвинувачених), дані про їх особисто-сті, істота звинувачення з викладом місця і часу вчинення злочину, його спосо-бов, мотивів, наслідків та інших обставин, що мають значення для справи , юридичне формулювання обвинувачення із зазначенням пункту, частини, статті КК, перелік доказів, як підтверджують звинувачення, так і приводяться стороною захисту, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, дані про потерпілого, характер та розмір шкоди. Виклад усіх обставин справи підкріплюється посиланням на томи і листи кримінальної справи.

Обвинувальний висновок має бути складено так, щоб участь в скоєнні злочину кожного обвинуваченого було індивідуалізовано.

Якщо особі пред'явлено обвинувачення у вчиненні кількох злочинів, підпадаю-чих під дію різних статей кримінального закону, в обвинувальному висновку повинно бути зазначено, які конкретно дії ставляться цьому особі по кожній з статей.

При скоєнні злочину декількома особами обставини справи повинні бути викладені таким чином, щоб було видно, які конкретно дії і за якою статтею уго-ловного закону ставляться кожному з них.

Формулювання звинувачення в обвинувальному висновку не може істотно отли-тися від пред'явленого обвинувачення і погіршувати становище обвинуваченого або порушувати його право на захист.

В обвинувальному висновку наводиться короткий зміст докази, представленого стороною обвинувачення і стороною захисту. Формулювання звинувачення за своїм обсягом повинна відповідати тій, яка викладена в постанові про притягнення як обвинуваченого. Якщо в процесі розслідування деякі епізоди злочинної діяльності не підтвердилися або до скоєного може бути застосований кримінальний закон, пом'якшує покарання, такі зміни можуть бути внесені до формулювання обвинувачення.

В обвинувальному висновку необхідні посилання на томи і листи кримінальної справи. Воно повинно бути підписано слідчим із зазначенням місця і дати його складання. До обві-чої висновку додається список осіб, які слід викликати в суд з боку звинувачення і захисту із зазначенням їх місця проживання чи місця перебування, про терміни слід-наслідком, запобіжний захід, в тому числі часу утримання під вартою, домашній арешт, ре- жавних доказах, цивільному позові та заходи його забезпечення, заходи щодо забезпечення прав утриманців (при їх наявності у обвинуваченого або потерпілого). Після підписання слідчим обвинувального висновку справа не пізніше доби направити прокуророві. Якщо обвинувачений не володіє або недостатньо володіє мовою, якою ведеться провадження у справі, слідчий зобов'язаний забезпечити переклад обвинувального висновку (ч.6 ст.220 КПК).

Здійснюючи нагляд за виконанням законів у ході всього розслідування, прокурор зо-зан після закінчення слідства ще раз перевірити всі матеріали і відповісти на наступні пи-си: зібрані чи в установленому законом порядку докази, що підтверджують, що мало місце діяння, осудна обвинуваченому; чи містить воно склад злочину; чи немає йдуть-нізацією, що тягнуть за собою припинення провадження у справі; проведено слідство з додержанням вимог всебічності, повноти і об'єктивності; обгрунтовано обвинувачення зібраними по справі доказами; пред'явлено обвинувачення по всіх злочинах; чи притягнуті як обвинувачені всі особи, які викриті у скоєнні злочину; правильно чи кваліфіковано злочинне діяння; правильно обрано запобіжний захід; чи вжито заходів щодо забезпечення цивільного позову і можливої ??конфіскації майна; чи виявлені причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, і чи вжито необхідних заходів до їх усунення; чи дотримані в ході розслідування всі вимоги кримінально-процесуального закону; правильно чи складено саме обвинувальний висновок.

Залежно від відповідей на ці питання прокурор протягом п'яти діб приймає одне з таких рішень.

Визнавши, що при провадженні у справі були дотримані всі передбачені законом правила, обвинувальний висновок відповідає вимогам ст.220 КПК, прокурор стверджує своєю резолюцією обвинувальний висновок.

Прокурор має право скласти новий обвинувальний висновок, однак тільки в тому слу-чаї, якщо не зазнають суттєвих змін звинувачення і не погіршується становище обвинуваченого і його право на захист.

У тому випадку, якщо щодо окремих обвинувачених повністю відпали підстави для провадження у справі або кримінального переслідування, - припинити в цій частині кримінальну справу або кримінальне переслідування.

Прокурор приймає рішення про повернення справи слідчому для виробництва до-додаткового слідства або пересоставления обвинувального висновку при необхідності кваліфікації дій обвинуваченого за законом, що передбачає більш тяжкий злочин, розширенні обсягу обвинувачення, для усунення процесуальних порушень.

Прокурор має право в обвинувальному висновку звузити обсяг обвинувачення або застосувати закон про менш тяжкий злочин, скасувати або змінити раніше обрану міру запобіжного заходу, доповнити або скоротити список осіб, які підлягають виклику в суд. Однак право скорочення списку не поширюється на свідків з боку захисту.

У всіх випадках, крім затвердження обвинувального висновку, прокурором має бути винесено відповідну постанову.

До направлення справи до суду копія обвинувального висновку з додатком вручається обвинуваченому. Це дає йому можливість завчасно підготуватися до захисту в суді.

Про направлення справи до суду прокурор повідомляє потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників. Цим особам роз'яснюється їх право заявити клопотання про проведення попереднього слухання. Надійшло клопотання розглядається судом, який вирішує, чи є підстави проведення попереднього слухання (п.6 ст.228 КПК).

 



Виробництво експертизи на попередньому слідстві. | Підготовчі дії судді до судового засідання після його призначення.

Поняття кримінального переслідування і його види. Повноваження органів та осіб щодо здійснення кримінального переслідування. | Особливості участі потерпілого в кримінальному переслідуванні. | Збирання доказів та його суб'єкти. | Підсудність і підслідність кримінальних справ. | Кримінально-процесуальні правовідносини. Передумови виникнення та розвитку. | Підстави і порядок укладення досудової угоди про співпрацю. | Процесуальні повноваження головуючого в судовому засіданні. | Учасники кримінального судочинства з боку звинувачення. Їх права і обов'язки. | Учасники кримінального судочинства з боку захисту. Права та обов'язки. | Інші учасники кримінального судочинства. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати