На головну

питання 61

право спільної сумісної власності. розділ і виділ майна.

Загальна спільна власність.

При виникненні права спільної сумісної власності частки спів-власників заздалегідь не визначені. Це можливо тільки в слу-чаї припинення права спільної сумісної власності і возникно-нення права спільної часткової або роздільної власності на відповід-ветствующее майно. Тому знаходження майна в загальній сумісного стной власності передбачає особливий порядок володіння, користу-вання і розпорядження майном, викликаний довірчими від-відносинами співвласників.

Відповідно до ст. 253 ГК учасники спільної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними, спільно володіють і користуються спільним майном. Розпорядження майном, знаходячи-щимся у спільній власності, здійснюється за згодою всіх учасників, яке передбачається незалежно від того, хто з участни-ков здійснює операцію щодо розпорядження майном.

Встановлення таких правил розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності, вимагає спеціальної регламентації визнання угод недійсними з мотивів відсутності злагоди-ся інших учасників. Відповідно до п. 3 ст. 253 ГК досконала одним з учасників спільної власності угода, пов'язана з рас-започаткували спільним майном, м. Б. визнана недійсною на вимогу інших учасників з мотивів відсутності у який вчинив правочин необхідних повноважень тільки в разі, якщо доведено, що інша сторона в угоді знала або свідомо повинна була знати про це.

Чинне законодавство передбачає тільки два випадки виникнення права спільної сумісної власності: спільна собст-ності подружжя і спільна власність членів селянського (фермерського) господарства. Для кожного з цих випадків встановлені осо-сті правового режиму спільної сумісної власності.

Загальна спільна власність подружжя. Законний ре-жим майна подружжя. Шлюбний договір.

Правовий режим спільної сумісної власності подружжя регулює-ся нормами ЦК і Сімейного кодексу. Необхідною умовою возникно-нення спільної власності подружжя є укладання шлюбу. Спори про майно, придбаному подружжям до шлюбу, рассматрива-ються за правилами про індивідуальну або спільної часткової влас-ності.

Після реєстрації шлюбу законним режимом придбаного подружжям майна стає режим спільної сумісної власності (ст. 256 ЦК, ст. 33 Сімейного кодексу). Дане положення законодавств-ва не є імперативним. Подружжя має право укласти угоду (шлюбний договір), змінивши правовий режим майна, нажитого в шлюбі.

Відповідно до п. 2 ст. 34 Сімейного кодексу до загального майна подружжя, відносяться доходи кожного з подружжя від трудової діяль-ності, підприємницької діяльності та результатів интеллектуаль-ної діяльності, отримані ними пенсії, допомоги, а також інші гро-ні виплати, які мають спеціального цільового призначення (суми матеріальної допомоги, суми, виплачені за відшкодування збитків у зв'язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, і ??ін.). Спільним майном подружжя є також слід придбати тенние за рахунок їх загальних доходів рухомі і нерухомі речі, ЦБ, паї, вклади, частки в капіталі, внесені в кредитні установи або в інші комерційні організації, і будь-яке інше нажите подружжям в період шлюбу майно незалежно від того , на ім'я кого з подружжя воно приоб-ретено або на ім'я кого або ким із подружжя внесені грошові кошти. При цьому Сімейний кодекс вказує, що право на спільне майно належить також дружину, який у період шлюбу вів домашнє господарство, доглядав за дітьми або з інших поважних причи-нам не мав самостійного доходу.

Пункт 2 ст. 256 ГК встановлює умови, при яких майно, на-ходячи у власності кожного з подружжя, м. Б. в судовому по-рядку визнане їх спільною власністю. Це допускається, якщо буде встановлено, що протягом шлюбу за рахунок спільного майна подружжя або особистого майна другого з подружжя було зроблено вло-вання, значно збільшують вартість цього майна (реконст-рукція, переобладнання і т.п.).

За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення м. Б. звернуто лише на майно, яке перебуває в його власності, а також на його частку в спільному майні подружжя, яка належала б йому при раз-справі цього майна.

Володіння, користування і розпорядження. Відповідно до п. 3 ст. 35 Сімейного кодексу для здійснення одним з подружжя угоди за розпорядженням нерухомістю та угоди, що вимагає нотаріального посвідчення і (або) реєстрації у встановленому законом порядку, необхідно отримати нотаріально засвідчена згода дру-гого чоловіка. Чоловік, чиє згода не було отримано, вправі вимагати визнання угоди недійсною в судовому порядку протягом року з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про здійснення даної зро-ки. Цей термін слід вважати терміном позовної давності.

Власність селянського (фермерського господарства). Розділ майна та виділ зі складу одного з членів.

Селянське (фермерське) господарство (далі також - фермерське госпо-ство) являє собою об'єднання громадян, пов'язаних спорідненістю і (або) властивістю, що мають у спільній власності майно і спільно здійснюють виробничу та іншу господарську діяльність (виробництво, переробку, зберігання, транспортування і реалізацію сільськогосподарської продукції), засновану на їх особистій участі.

Фермерське господарство здійснює підприємницьку діяль-ність без створення юридичної особи. (С) ФЗ.

До складу майна фермерського господарства можуть входити земельну ділянку, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші со-оружения, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарські та інші техніка та обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше необхідне для здійснення діяльності фермерського господарства майно.

Плоди, продукція та доходи, отримані фермерським господарством в ре-док використання його майна, є спільним майном чле-нів фермерського господарства.

Майно фермерського господарства належить його членам на праві спільної власності, якщо угодою між ними не встановлено інше.

Частки членів фермерського господарства при частковій власності на майно фермерського господарства встановлюються угодою між членами фермерського господарства.

Члени фермерського господарства спільно володіють і користуються имущест-вом фермерського господарства. Порядок володіння і користування майном фермерського господарства визначається угодою, укладеною між членами фермерського господарства відповідно до статті 4 цього ФЗ.

Порядок розпорядження майном фермерського господарства визначає-ся угодою, укладеною між членами фермерського господарства відповідно до статті 4 цього ФЗ.

2. Розпорядження майном фермерського господарства здійснюється в інтересах фермерського господарства главою фермерського господарства.

3. По угодах, укладених главою фермерського господарства в інтересах фермерського господарства, відповідає фермерське господарство своїм имущест-вом, визначених у статті 6 цього ФЗ. Угода, укладена гла-вої фермерського господарства, вважається вчиненою в інтересах фермер-ського господарства, якщо не доведено, що ця угода укладена главою фер-мерського господарства в його особистих інтересах.

При виході з фермерського господарства одного з його членів земельну ділянку і засоби виробництва фермерського господарства поділу не під-лежать.

2. Громадянин в разі виходу його з фермерського господарства має пра-во на грошову компенсацію, відповідну його частці у праві спільної соб-ності на майно фермерського господарства. Термін виплати грошової компенсації визначається за взаємною згодою між членами фер-мерського господарства або в разі, якщо взаємна згода не досягнута, в судовому порядку і не може перевищувати рік з моменту подачі членом фермерського господарства заяви про вихід з фермерського господарства.

3. Громадянин, який вийшов з фермерського господарства, протягом двох років після виходу з нього несе субсидіарну відповідальність у межах вартості своєї частки в майні фермерського господарства по обов'язковий-ствам, які виникли в результаті діяльності фермерського господарства до моменту виходу його з фермерського господарства. (С) ФЗ.

ГК: Членами селянського (фермерського) господарства на базі майна господарства може бути створено господарське товариство або виробниц-жавного кооператив. Таке господарське товариство або кооператив як юридична особа має право власності на майно, передане йому в формі вкладів та інших внесків членами фермерського господарства, а також на майно, отримане в результаті його діяльно-сті і придбане на інших підставах, що допускаються законом



питання 60 | питання 62

питання 50 | питання 51 | питання 52 | Наслідки закінчення термінів позовної давності. Вимоги, на які позовна давність не поширеною-вується. | питання 54 | питання 55 | питання 56 | питання 57 | Право держ. і муніципальної власності. | питання 59 |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати