Головна

Правове регулювання і порядок формування представницьких органів держави і місцевого самоврядування.

  1. Amp; 17. Зовнішня і внутрішня політика Івана III: освіту Московського централізованої держави
  2. Amp; 60. Зовнішня політика радянської держави в 1921-1940 рр.
  3. Власний в Њ-Я: коллизионно-правове і національно-правове регулювання. ЌаціоналізаціЯ.
  4. Судова система і система правоохоронних органів з «Основ законод-ва СРСР і союзних республік» 1958 р
  5. I етап: Підйом промисловості в Німецьких державах і відсталість сільського господарства.
  6. I. Порядок укладення трудового договору
  7. I. Порядок надання медичної допомоги жінкам під час вагітності

Сформовану систему місцевого самоврядування для зручності опису можна класифікувати як трирівневу.
 Перший рівень - сільські (селищні), міські ради.
 Другий рівень - районні ради.
 Третій рівень - обласні ради, Верховна Рада АРК Крим.

За логікою, державні адміністрації теж повинні бути організовані в трьох рівнях.
 Перший рівень - сільські (селищні), міські державні адміністрації.
 Другий рівень - районні державні адміністрації.
 Третій рівень - обласні державні адміністрації, кабінет міністрів АРК Крим.

Вибори місцевого самоврядування та депутатів Верховної Ради України проводяться одночасно.


 Вибори сільських, селищних, міських голів, голів районних рад, голів обласних рад, спікера АРК Крим проводити прямим голосуванням у два тури.
 Кандидатури вносяться тільки самовисуванням із зазначенням партійності або безпартійності.
 Належність кандидата до тієї, чи іншої партії може бути розцінена виборцями як перевага чи недолік.

Одночасно з обранням сільському, селищному, міському голові, голові райради, голові облради надаються повноваження глави сільській (селищній), міської, районної, обласної державної адміністрації (крім АРК Крим) з відповідними правами та обов'язками, зокрема, прийом на роботу за наймом співробітників місцевої держадміністрації (заступників голови місцевої держадміністрації, керівників підрозділів, бухгалтерів, економістів, інженерів, техніків, обслуговуючий персонал, інших фахівців). Прийом і звільнення співробітників місцевої держадміністрації глава місцевої держадміністрації не зобов'язаний узгоджувати ні з ким (крім закону) і несе відповідальність за відповідність підлеглих службових обов'язків і морального вигляду.
 Проживання сільського, селищного, міського голови, голови райради, облради (голови місцевої держадміністрації) і кандидатів на ці посади в межах населеного пункту, території, де він обирається і функціонує, не обов'язково, але графік робочого часу дотримуватися він зобов'язаний.

Одночасно з обранням голови сільської, селищної ради він вважається обраним депутатом районної ради.

Одночасно з обранням голови (голови) районної ради, міської ради (міського голови) він вважається обраним депутатом обласної ради.

Одночасно з обранням голови (голови) обласної ради (спікера Верховної Ради АРК Крим) він вважається обраним депутатом Верховної Ради України. Таким способом обираються 25 депутатів ВР України.
 425 депутатів ВР України обираються за відкритими партійними списками.

Голова (голова) сільського, селищного, міського, районного, обласного ради (спікер АРК Крим) достроково може бути позбавлений всіх повноважень на позачергових виборах, які оголошуються ЦВК за поданням Президента України або за поданням підписних листів ініціативною групою по відкликанню відповідного голови (голови, спікера).
 Кількість підписів за відкликання голови (голови, спікера) має бути не менше 50% від кількості голосів, поданих за нього на виборах.
 Ініціативні групи по відкликанню голови (голови, спікера) створюються явочним порядком з повідомленням ЦВК рекомендованим листом.
 Голова (голова, спікер), по відкликанню якого проводяться позачергові вибори, має право висунути свою кандидатуру нарівні з іншими кандидатами, якщо в його відношенні не вступив в силу обвинувальний вирок суду. Якщо триває слідство, або судовий процес, вибори голови (голови, спікера) відкладаються до вступу в силу вироку суду або закриття кримінальної справи. Виконуючий обов'язки голови (голови, спікера) на цей час обирається на сесії відповідної ради.

Діловодство в сільському, селищному, міському, районному, обласному раді веде найманий секретар відповідної ради (необов'язково з числа депутатів) з необхідною кількістю найманих помічників, які призначаються і відкликаються радою. Їх зарплату визначає рада. Зарплата нараховується і видається в бухгалтерії місцевої держадміністрації.

Одночасно з обранням голів (голів) місцевих рад обираються депутати місцевих рад за мажоритарною системою.
 У сільські (селищні) ради обираються по одному депутату від 200-300 чоловік (попередня цифра). У міськради обираються по одному депутату від 500-1000 чоловік населення (попередня цифра).
 На першій сесії новообраної сільської (селищної) рад з числа депутатів сільської (селищної) ради обираються по 2-4 депутата районної ради від кожної сільської (селищної) ради. Депутати, обрані до районної ради, не припиняють свої повноваження в місцевому самоврядуванні першого рівня.

На першій сесії новообраної районної ради з числа депутатів районної ради обираються депутати обласної ради по 3-5 депутатів від кожного району. Депутати, обрані в обласну раду, не припиняють свої повноваження в місцевому самоврядуванні першого і другого рівнів.

На першій сесії новообраного міської ради з числа депутатів міської ради обираються депутати обласної ради
 (Попередньо один депутат від 10 000 міського населення)

20. Вибори Президента України: правова регламентація та загальна характеристика.

Основи виборів Президента України встановлюються Конституцією України, згідно з якою Президент України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом останніх десяти років і володіє державною мовою. Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку (ст. 103 Конституції України). Організація і проведення виборів Президента України регулюється Конституцією України, Законом України «Про вибори Президента України» в редакції від 18 березня 2004 р, Законом України «Про Центральну виборчу комісію» та іншими.

Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю останнього місяця п'ятого року його повноважень. У разі довгострокового припинення повноважень вибори Президента проводяться в період дев'яноста днів з дня припинення його повноважень.

Вибори президента будь-якої країни безпосередньо народом - це більш демократична практика, ніж вибори президента парламентом (ФРН) або колегією виборців (США). В сучасних умовах такі вибори передбачені конституціями Австрії, Фінляндії, Румунії, Словенії, Литви тощо. Однак ця відмінність не має принципового значення. Головним в цьому випадку є те, що шляхом загальних виборів Президент України отримує свій мандат безпосередньо від народу, який дає йому можливість бути політично незалежною, автономною щодо інших гілок державної влади в Україні фігурою.

Право висування кандидатів на пост Президента України належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через політичні партії та їх виборчі блоки, а також шляхом самовисування у порядку, визначеному законом. Вибори Президента України призначаються Верховною Радою України (ст. 85 Конституції України). Останні чергові вибори Президента України відбулися в 2004 р В результаті народного волевиявлення Президентом України був обраний Віктор Ющенко.

Вибори Президента України здійснюються на принципах: 1) законності та заборони незаконного втручання будь-кого у виборчий процес; 2) політичного плюралізму та багатопартійності; 3) публічності і відкритості; 4) свободи передвиборної агітації; 5) рівності всіх кандидатів на пост Президента України; 6) рівних можливостей доступу кандидатів до засобів масової інформації.

Вибори Президента України є загальними. Право обирати Президента мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років. Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими (достроковими) і повторними.

Вибори Президента України є рівними, тобто громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах і кожен виборець має один голос. Вибори є прямими, що означає, що Президент обирається безпосередньо народом. Голосування на виборах Президента України є таємним; контроль за волевиявленням виборців забороняється. Підготовка і проведення виборів Президента здійснюється шляхом прозорих і відкритих для громадськості процедур.

Вибори Президента України проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає всю територію України. Територія цього округу поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Рішення про їх утворення приймається Центральною виборчою комісією (далі - ЦВК) не пізніш як за 110 днів до дня виборів. Список територіальних округів із зазначенням їх номерів ЦВК публікує в офіційних засобах масової інформації.

Для проведення голосування та підрахунку голосів на виборах Президента України територія селищ, міст ,, районів в містах, які входять до складу територіального виборчого округу, поділяється на виборчі дільниці. Виборчі дільниці можуть бути звичайними, спеціальними і закордонними. Звичайні виборчі дільниці утворюються в розрахунку на кількість виборців від 20 до 3000 осіб.

Для організації роботи з виборів Президента утворюються виборчі комісії: Центральна, територіальні (225), дільничні (понад 30 тисяч). Центральна виборча комісія (ЦВК) є державним органом, який утворюється відповідно до Конституції України та Закону України «Про Центральну виборчу комісію». Територіальні комісії утворюються не пізніше як за 80 днів до дня проведення виборів Президента України. До їх складу включаються всі внесені представники від кандидатів на пост Президента України. Голова, заступник голови та секретар територіальної виборчої комісії не можуть бути представниками одного і того ж кандидата. Це має суттєве значення для забезпечення режиму законності в процесі проведення виборів.

21. Вибори народних депутатів України: правова регламентація та загальна характеристика.

Регламентується Законом України "Про вибори народних депутатів України"

1. Народні депутати України (далі - депутати) обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
 2. Кількісний склад Верховної Ради України визначається Конституцією України (254к / 96-ВР).
 3. Вибори депутатів здійснюються за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками кандидатів у депутати (далі - виборчі списки) від політичних партій, виборчих блоків політичних партій (далі - партії (блоки) у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі (далі - загальнодержавний округ).

Рівне виборче право
 1. Вибори депутатів є рівними: громадяни України беруть участь у виборах на рівних підставах.
 2. Кожен виборець на виборах депутатів має один голос. Виборець може використати свій голос тільки на одній виборчій дільниці.
 3. Усі кандидати в народні депутати (далі - кандидати у депутати) мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.
 4. Рівність прав і можливостей кандидатів у депутати брати участь у виборчому процесі забезпечується:
 1) забороною привілеїв чи обмежень кандидатів у депутати за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
 2) забороною втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування у виборчий процес, за винятком випадків, передбачених цим Законом;
 3) рівним ставленням органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх службових та посадових осіб до кандидатів у депутати, партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу;
 4) забороною використання партією (блоком) при фінансуванні передвиборної агітації, крім коштів свого виборчого фонду та коштів Державного бюджету України, інших засобів;
 5) рівним доступом кандидатів у депутати, партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу до ЗМІ на умовах, визначених цим та іншими законами України.

22. Місцеві вибори: правова регламентація та загальна характеристика.

Регулюється Законом України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів"

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 3-4, ст. 15)

Історично існували різні теорії місцевого самоврядування. Вперше теорія, що пояснює сутність місцевого самоврядування, виникла в середині XIX століття в Бельгії і Франції. Це теорія вільної (природною) громади. Її представники (Гербер, Аренс, Е. Мейєр, О. Лабанд, О. Ресслер) вважали, що право громади на завідування своїми справами є таким же природним і невідчужуваним, як права людини, що громада є первинною по відношенню до держави, тому останнім має поважати свободу общинного управління. «Громада має право на самостійність і незалежність від центральної владі за самою своєю природою, причому держава не створює громаду, а лише визнає її». Звідси в поняття самоврядування включили наступні елементи: управління власними справами громади; громади є суб'єктами належних їм прав; посадові особи общинного управління суть органи не держави, а громади. В рамках цієї теорії поряд з виконавчою, законодавчою і судовою владою визнавалася четверта влада - місцева (муніципальна, комунальна, громадська).

Цю теорію змінила господарська теорія. Її представниками були Р. Моль, А. Васильчиков. Прихильники цієї теорії зробили упор не тільки на визнання самоврядної громади як самостійного суб'єкта права, а й на утримання комунальної діяльності. Місцеве самоврядування вважалося чужим політиці, але мають свою особливу сферу господарської діяльності.

Обидві теорії є різновидами суспільної теорії, яка бачить «сутність самоврядування в наданні місцевому суспільству самому відати свої громадські інтереси і в збереженні за урядовими органами завідування одними тільки державними справами. Громадська теорія виходить, отже, з протиставлення місцевої громади державі, громадських інтересів - політичним, вимагаючи, щоб суспільство і держава, кожне відало тільки свої власні інтереси ». У Росії ця теорія з її різновидами була найбільш популярна в 60-ті роки XIX століття.

Існувала також державна теорія самоврядування, основні положення якої були сформульовані Л. Штейном, Р. Гнейстом і більш докладно розвинені в Росії М. Лазаревським, А. Градовський, Б. Безобразова. Пік популярності цієї теорії в Росії припадає на середину 70-х років минулого століття. Прихильники цієї теорії розглядали місцеве самоврядування як частина держави. Будь-яке управління публічного характеру, з цієї точки зору, є справа державна. Відбувається не відокремлення місцевої громади, а залучення місцевих жителів на службу державним інтересам і цілям. Сутність самоврядування сформулював Н. І. Лазаревський. Згідно з його поглядами, вона повинна визначатися чотирма пунктами: «самоврядування є здійснення урядових прав за дорученням від держави; самоврядування є діяльність, яка полягає у виконанні місцевих завдань державного управління; самоврядування є виконання завдань державного управління самою державою; органи самоврядування є органами і представниками самої держави ».

Відповідно до статті 3 Європейської хартії місцевого самоврядування під місцевим самоврядуванням розуміється право і спроможність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину публічних справ і керувати нею, діючи в рамках закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення. місцеве самоврядування визначалося як організація діяльності громадян для самостійного, під свою відповідальність вирішення питань місцевого значення, виходячи з інтересів населення, його національних, етнічних та інших особливостей на основі законодавства України.

 



Концепція народного представництва. Поняття і форми представницької демократії. | Відповідальність за порушення виборчого законодавства.

Принципи конституційного ладу. | Гуманістичні, економічні та політичні основи конституційного ладу України. | Конституційна характеристика України як демократичної, правової держави. | Конституційна характеристика України як соціальної держави. | Громадянське суспільство в концепції конституційного ладу. | Теоретичні та конституційно-правові основи демократії. | Види референдумів. Всеукраїнський і місцевий референдум. | Історія становлення громадянського суспільства. Формування і розвиток теорії громадянського суспільства. | Поняття громадянського суспільства. Структура і принципи самоорганізації громадянського суспільства. | Основні інститути громадянського суспільства і конституційні засоби забезпечення їх функціонування в Україні. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати