Головна |
Соціальний педагог в школі - це фахівець-професіонал, який покликаний забезпечувати взаємодію сім'ї, освітнього закладу, різних соціальних інститутів у вихованні дитини, допомагати йому адаптуватися в складних сучасних умовах.
Шкільний соціальний педагог:
- Вивчає психологічні і вікові особливості дитини, світ його інтересів, коло спілкування, умови життя, позитивні і негативні впливи мікросоціуму; виявляє причини і характер соціально - педагогічних проблем, тобто ставить своєрідний «соціально-педагогічний діагноз» (діагностична функція)
- Організовує різні види соціально значимої діяльності, впливає на зміст дозвілля, допомагає у працевлаштуванні, професійної орієнтації і адаптації, організовує діяльність підліткових та молодіжних об'єднань в соціумі, організовує професійне взаємодія медичних, освітніх, культурних, спортивних, правових установ, що беруть участь в соціально - педагогічної роботі (організаторська функція)
- Чи враховує і пускає в хід соціально - правові, юридичні, психологічні, економічні механізми попередження і подолання негативних впливів на розвиток особистості (профілактична функція)
- Забезпечує реалізацію системи правового захисту, соціально - педагогічної підтримки дитини і сім'ї (правозахисна, реабілітаційна функції)
Відповідно до кваліфікаційної характеристики в обов'язки шкільного соціального педагога входить:
1. Сприяння у формуванні гуманних відносин в освітній установі;
2. Організація соціально - педагогічної діяльності в соціумі, різних видів співпраці дорослих і дітей;
3. Надання професійного сприяння дітям та їхнім родинам по своєчасному виявленню та вирішенню конфліктних, соціально складних ситуацій;
4. Представлення та захист інтересів дітей, їх сімей у взаєминах з різними державними, громадськими структурами;
5. Проведення роботи тільки в рамках своєї компетентності;
6. Якісне виконання своїх функцій.
Соціальний педагог має такі права:
1. Представляти і захищати інтереси дітей в органах законодавчої та виконавчої влади;
2. Збирати інформацію, пов'язану з дитячими проблемами, питаннями сімейного виховання, проводити соціологічні обстеження;
3. Робити офіційні запити в громадські організації, державні установи з проханням про вирішення тих чи інших питань, пов'язаних зі сферою діяльності соціального педагога;
4. Вести активну роботу по вивченню методів сімейного виховання.
Обов'язковими є такі документи: соціально - педагогічна характеристика дитячого колективу школи, мікрорайону; медико-психолого-педагогічні характеристики дітей; перспективний план роботи на рік, затверджений керівництвом школи.
Напрямки і форми роботи шкільного соціального педагога:
1. Вивчення медико - психологічних і соціально-педагогічних особливостей особистості учнів, умов їх життя, специфіки мікросередовища;
2. Виявлення дітей групи ризику;
3. Здійснення профілактичної роботи щодо попередження шкільної і соціальної дезадаптації, девіантної і делінквентної поведінки;
4. Здійснення правової просвіти учнів;
5. Розробка і реалізація програм корекції та реабілітації відхиляється учнів;
6. Взаємодія з сім'ями учнів з метою спільного вирішення проблем виховання і розвитку особистості дитини;
7. Взаємодія з психологами, вчителями, класними керівниками з метою створення умов для реалізації прав і свобод учнів;
8. Профілактика і вирішення конфліктних ситуацій за участю неповнолітніх;
9. Взаємодія з правоохоронними органами, службами соціального захисту та зайнятості населення, медичними установами, громадськими, благодійними організаціями;
10. Участь в роботі педагогічних рад і методичних об'єднань.
Профілактика правопорушень серед учнів.
Здійснюється шляхом індивідуальної роботи з підлітками, які перебувають на обліку в інспекції у справах неповнолітніх, залучення до роботи в цьому напрямку відповідних фахівців. Соціальний педагог спільно з класними керівниками може провести дні «Правових знань» за віковими групами.
Реабілітація та соціальна адаптація дітей і підлітків з девіантною поведінкою.
Цей напрямок пов'язаний з такими формами діяльності, як:
1. Облік і контроль стану справ підлітків з девіантною поведінкою (складання картотеки, систематичне ведення зошита обліку роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки);
2. Тестування, інтерв'ювання підлітків з метою з'ясування причин їх негативних вчинків, і як наслідок - допомога в усуненні цих причин;
3. Індивідуальне консультування з метою допомогти дитині позбутися дистресу, виговоритися, розвантажити його морально і психологічно (необхідна взаємодія з батьками, психологом);
4. Включення дитини в групу підтримки з метою допомогти йому знайти в собі позитивне і розвинути його;
5. Залучення до роботи класних керівників, як однодумців і помічників у процесі соціальної адаптації дітей, для вивчення сімейних проблем дитини;
6. Встановлення контакту з сім'єю дитини, при необхідності захисту прав дитини - жорстоке втручання і залучення батьків до відповідальності за усунення від виховання;
7. Відвідування сімей з метою вивчення умов, в яких живе дитина;
8. Організація заходів, що дозволяють підлітку проявити свої позитивні якості, психологічно розкріпачитися;
9. Спільно зі шкільним психологом проведення циклу тренінгових занять, спрямованих на зниження рівня агресивності, хіба самоконтролю.
Робота з опікуваними дітьми, які живуть з особами, які заміняють батьків:
- Встановлення контакту з родичами опікуваних і їх опікунами;
- Допомога в оформленні документів;
- Надання матеріальної допомоги;
- Взаємодія з інспекторами по опіки і піклування;
- Співбесіда з дитиною, при необхідності - допомога у вирішенні його проблем (моральних, психологічних, матеріальних). З цією метою здійснюється взаємодія з психологом, логопедом, невропатологом, класним керівником, адміністрацією школи, інспектором у справах опіки та піклування;
- Відвідування сімей з метою вивчення умов, в яких живе дитина.
Робота з малозабезпеченими та багатодітними сім'ями:
- Вивчення сімей учнів школи з метою виявлення малозабезпечених, багатодітних, неповних, а також соціально благополучних і неблагополучних сімей;
- Вивчення умов, в яких проживають діти з малозабезпечених і багатодітних сімей, з метою надання їм матеріальної, моральної та ін. Допомоги;
- Робота з дітьми при взаємодії з класним керівником, психологом, включення дітей в групи підтримки, проведення індивідуального консультування;
- Взаємодія з комітетом із соціального захисту населення, комітетом багатодітних сімей і т.д.
- Допомога в працевлаштуванні старших дітей, визначення молодших дітей в дитячий сад, в табори відпочинку, в санаторії.
Основні етапи практичної діяльності шкільного соціального педагога.
Перший етап - підготовчий, введення в курс справи: знайомство з учнями, їхніми родинами; встановлення професійних контактів з практичним психологом, усіма співробітниками школи; проведення первинної соціально-педагогічної діагностики мікрорайону; вивчення звернень учнів, батьків, вчителів до соціального педагога; визначення форм співпраці з відповідними соціальними установами і організаціями.
Другий етап - організаційний: збір та аналіз професійно значимої інформації; визначення соціально - педагогічного потенціалу співробітників школи, мікросоціуму; диференціація проблем, визначення пріоритетів у створенні системи роботи; забезпечення координації в роботі соціальних інститутів мікрорайону; формування активу добровільних помічників; організація і реалізації системи соціально - правового захисту учнів, соціально - педагогічної підтримки сім'ї; ведення необхідної документації; складання перспективного плану роботи на основі аналізу результатів першого етапу.
Третій етап - вдосконалення компонентів професійної діяльності (діагностичного, консультативного, правозахисного); активну участь в роботі методичного об'єднання соціальних педагогів округу, міста, вивчення і аналіз досвіду колег, підвищення власної кваліфікації.
Методика роботи в установах додаткової освіти.
Установи додаткової освіти (УДО) - тип освітнього закладу, який реалізує програми різної спрямованості, що виходять за межі основних загальноосвітніх програм, з метою всебічного задоволення потреб громадян.
Основні завдання:
Робота з колективом вихованців:
- Розвиток програм дитячих об'єднань в напрямку перетворення предметної діяльності в засіб формування особистості (від захоплення до потреби);
- Пошук нових форм організації досугово - просвітницької діяльності
Робота з педагогічним колективом:
- Формування лабораторій з педагогічних систем, технологій в союзі з науково - дослідними інститутами, вузами, творчими, професійними спілками;
- Пошук професійного партнерства, що забезпечує вихованцям соціокультурне освітній простір.
Робота з батьками та громадськістю:
- Участь батьків у створенні умов для розкриття творчого потенціалу дітей, реалізації їх позитивних пізнавальних потреб, дозвіллєвих інтересів і соціальних устремлінь;
- Удосконалення громадської структури управління діяльністю установи.
Методика роботи в установах початкової професійної освіти.
Особливою соціальною групою, яка є об'єктом діяльності соціального педагога, можна вважати учнів професійних училищ (ПУ).
В даний час доцільно вести мову про особливий напрямку соціально - педагогічної роботи з такими підлітками. Передумови специфіки такої роботи полягають в наступному:
- Відхилення в поведінці значної частини учнів ПУ обумовлені їх педагогічної занедбаністю, неувагою до їхнього виховання, бездоглядністю;
- Багато підлітків сумніваються в правильності вибору професії, її перспективності, можливості подальшого працевлаштування;
- Для учнів ПУ характерні численні проблеми, проблеми взаємин з педагогами, з товаришами по групі, конфліктність в сім'ї, проблеми зі здоров'ям;
У співпраці з майстрами виробничого навчання, кураторами груп соціальний педагог повинен організовувати в ПУ реалізацію системи профілактичної та реабілітаційної роботи з учнями, докласти максимум зусиль для вивчення вихованців і виявлення серед них мають схильність до девіантної поведінки.
Опіка і піклування в РФ. Історія піклування в РФ. Соціально-економічне становище дітей в сучасній Росії. Сучасна державна система захисту дітей-сиріт. | Поняття норми і відхилення від норми в розвитку особистості. Теорії відхилення в розвитку особистості, типи відхиляється розвитку, їх характеристика.
Періодизації вікового розвитку особистості. Вікові кризи і їх характеристика. Сензитивні періоди розвитку. | Сензитивні періоди в розвитку | Сензитивний період розвитку мови | Сензитивний період розвитку рухів і дій | Сензитивний період розвитку соціальних навичок | Психологічні особливості молодшого школяра (пізнавальне та інтелектуальний розвиток, особистісні особливості, що веде діяльність). | Психологічні особливості підлітка (ведуча діяльність, особистісні особливості). Криза підліткового віку. | Система методів і методика педагогічного дослідження | Питання 26. | Питання 27. |