На головну

Римське речове право

  1.  A) вчинення адміністративного правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин
  2.  Власний в Њ-Я: коллизионно-правове і національно-правове регулювання. ЌаціоналізаціЯ.
  3.  Судова система і система правоохоронних органів з «Основ законод-ва СРСР і союзних республік» 1958 р
  4.  I. Право на вільне здійснення економічної діяльності.
  5.  I. Вступ в силу нормативних правових актів
  6.  I. Правові та технологічні знання
  7.  I. Складання протоколу про адміністративне правопорушення

Річ (res) - відчутна частина живої і неживої природи. Римські юристи виділяли поняття безтілесних речей, які існують тільки в правовому поданні (право успадкування). Речі ділилися на види: 1) божественного і людського права. До речей божественного права ставилися священні і релігійні речі. Дані речі не входять в чиєсь майно і є колективною власністю релігійних громад. Речі людського права поділялися на публічні (належали групі людей) і приватні (належали конкретним особам); 2) подільні і неподільні. До діленим ставилися речі, які при їх поділі не змінювали своєї цінності (земельні ділянки, будівлі). Неподільні - речі, які матеріально розділити не можна. Поділ речей на подільні та неподільні мало першорядне значення, так як якщо право власності на річ належало кільком особам і право власності припинялося, то подільні речі розподілялися в рівних частках між власниками, а якщо річ була неподільною, то вона залишалася у власності однієї особи, Адруг отримували грошову компенсацію; 3) рухомі і нерухомі; 4) визначаються родовими та індивідуальними ознаками. До речей, які мають родові ознаки, ставилися такі речі, які в майновому обороті не мали індивідуальністю. Речі, які мають індивідуальними ознаками, підлягали оцінці в кожному конкретному випадку. В результаті загибелі речі, що володіє родовими ознаками, вона підлягала заміні аналогічної річчю, а при загибелі індивідуальної речі особа, зобов'язаний її повернути, звільнялося від цього зобов'язання; 5) прості і складні. Прості речі утворюють єдину взаємопов'язану субстанцію, асложние утворюються із з'єднання різнорідних речей; 6) головні і другорядні. Матеріально не зв'язані речі, але з'єднані загальним початком були залежні від головної речі, яка і визначала їх юридичне становище. До другорядних речей ставилися частини речей, приналежності й плоди. Частини речей окремо від основної речі не мали самостійного значення. Якщо їх можна було відокремити від головної речі, то вони могли виступати предметом угоди. Належність-ми називалися речі, які мали економічний зв'язок з головною річчю і могли виступати самостійним предметом угоди. Плодами були речі, отримані від плодоносних речей без зміни їх істотних характеристик (фрукти, молоко та ін.); 7) речі в обороті і вилучені з обігу. До речей вільного обігу ставилися речі - об'єкти приватної власності. Речами, вилученими з обороту, були ті, які виходячи зі своїх властивостей або особливого положення не могли бути предметом угод (повітря, річки, дороги та ін.).




 Основні етапи розвитку римського права. |  Римська прізвище. Спадкове право.

 Звичаї. |  Шлюбно-сімейні відносини і успадкування. |  Законодавство країн стародавнього сходу |  Виникнення Афінської держави. |  Феодальне право Англії |  Розвиненіша Англійської судової системи |  Виникнення парламенту в Англії |  Реформи Генріха II. |  Велика хартія вольностей |  Форми феодального землеволодіння у Франції |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати