Головна |
Глобальний моніторинг - це регулярне спостереження за планетарними процесами і явищами в біосфері з метою оцінки і прогнозу їх змін під впливом антропогенних і природних чинників. Як об'єкти стеження виступають геосфери Землі, які розглядаються в глобальному масштабі. Цей вид моніторингу необхідний для вирішення планетарних проблем природокористування та охорони навколишнього середовища, оволодіння прийомами та механізмами управління регіональними природно-антропогенними процесами і біосферою в цілому. Матеріали спостережень дозволяють виявити масштаби і характер антропогенних змін природних систем, визначити негативні наслідки господарської діяльності в різних ландшафтних зонах і при різних способах суспільного виробництва.
Основне завдання глобального моніторингу - спостереження і контроль за головними параметрами сучасної біосфери з метою достовірної фіксації їх періодичних і спрямованих змін, екологічної оцінки відповідних реакцій природних систем на антропогенний вплив, що охоплюють великі частини біосфери. В їх число повинні входити найбільш важливі геофізичні, геохімічні та біологічні показники - характеристики радіаційного і теплового балансів, глобального влагооборота Землі; дані про стан озонового шару, забруднення географічних сфер і по антропогенному перетворенню кругообігу найголовніших хімічних елементів; показники структури і біологічної продуктивності найбільш репрезентативних наземних і океанічних екосистем. Крім того, в завдання моніторингу необхідно включити спостереження над зміною глобальних рівнів радіоактивності, пов'язаної з використанням ядерної енергії (Герасимов, 1985).
За даними глобальних спостережень розраховуються фонові показники - усереднені параметри, що характеризують природний стан компонентів біосфери. Вони використовуються як "точки" відліку або вихідні позначки при оцінці напрямків і ступеня антропогенних змін навколишнього природного середовища.
Оцінка антропогенних змін природного середовища здійснюється за допомогою двох груп критеріїв - показників забруднення середовища і структурно-функціональних характеристик біосфери.
Першу групу критеріїв складають забруднювачі, що роблять істотний негативний вплив на природні системи. Згідно І. М. Назарову (1977), до них відносять: а) речовини, що впливають на геофізичні системи в атмосфері (вуглекислий газ, аерозолі, речовини, що впливають на вміст озону та ін.); б) мутагенні інгредієнти глобального значення - радіонукліди, пестициди, бенз (а) пірен та інші; в) речовини регіонального поширення, здатні переноситися на великі відстані і викликати сумарний ефект глобального масштабу (двоокису сірки та азоту, нафта і нафтопродукти, важкі метали та ін.).
При оцінці забруднення середовища важливе значення має виявлення ступеня "антропогенного" різних забруднювачів, зокрема елементів, що поширюються з аерозолями. Для її визначення запропонований коефіцієнт збагачення або фракціонування (Кi). Він розраховується по відношенню до якогось опорного елементу за такою формулою (Ізраель, 1984
)
де Ci і С0 - Концентрація відповідно досліджуваного і опорного елементів; Рi і Р0 - кларкового зміст відповідно досліджуваного і опорного елементів. В якості опорних обрані розсіяні елементи, викид яких в атмосферу наближається до їх кларкового змістом. До них відносяться торій, цезій, скандій.
Розрахунок коефіцієнта збагачення (Кi) дозволяє врахувати кількість викинутих в атмосферу речовин, пов'язаних з господарською діяльністю людини, а також визначити їх здатність до поширення на значні відстані.
Структурно-функціональні характеристики відображають зміни в складі природних систем і інтенсивності протікають в них природних процесів (зміни видового складу, співвідношення різних трофічних груп, швидкості деградації екосистем та ін.). Особливе значення мають інтегральні характеристики - величина первинної продукції біогеоценозів, співвідношення фактичної і потенційної продуктивності для даних фізико-географічних умов, інтенсивність біологічного кругообігу і інші. Їх визначення дає можливість встановити порушення взаємозв'язків всередині природних комплексів, ступінь трансформації останніх, виявити той просунув антропогенного впливу, при якому системи втрачають свої средо- і ресурсовоспроізводящіе функції.
При оцінці геоекологічного стану території необхідно враховувати як площі прояви негативних процесів (наприклад, площі, деградації сільськогосподарських земель, зміни лісистості і ін.), так і швидкості трансформації природних і природно-антропогенних систем в часі і просторі (наприклад, швидкості деградації земель, зменшення продуктивності екосистем і ін.). Швидкості трансформації доцільно розраховувати по 5-10-річним і більше тривалим рядах спостережень. Аналіз таких рядів необхідний для виявлення тенденцій розвитку змінених систем і прогнозу екологічної обстановки в цілях розробки заходів щодо її стабілізації та поліпшення.
Визначення названих характеристик стану біосфери (в тому числі фонових показників) пов'язано з проведенням наземних стаціонарних спостережень і використанням методів дистанційного зондування.
Поняття природно-технічних систем (ПТС). Сутність, особливість і основні розділи моніторингу (ПТС). | Організація служби моніторингу та її проблеми. Цілі і завдання, структура ЕГСЕМ.
Концепція моніторингу І. П. Герасимова. Біоекологіческій, геосістемний і біосферний рівні | Міжнародна інтеграція в сфері глобальних спостережень. Міжнародні екологічні програми і проекти при організації глобального моніторингу. | картографічний моніторинг | Правила зберігання і транспортування проб на аналіз | Моніторинг вод морів і океанів. | Вибір місця контролю і відбір проб повітря. Аналіз снігового покриву. | Сутність і особливості організації моніторингу лісу. | Вибір місця контролю і відбір проб ґрунту. | Організація моніторингу поверхневих водних об'єктів на тер-ії Мордовії. | Сутність, об'єкти і основні критерії литомониторинга. Моніторинг надр. |