Головна |
У найзагальнішому плані під трудністю розуміють розрив між підготовленістю учнів до процесу навчання і тими вимогами, які цей процес до учнів пред'являють.
Як показав у своїх роботах відомий дидакт М. О. Данилов, трудність є виразом основного протиріччя між тим новим, що повинні пізнати учні, тими завданнями, які вони повинні вирішити, і наявністю у них запасу знань, уявлень, умінь вирішувати завдання, що їм пред'являються. Щоб подібне протиріччя стало рушійною силою процесу навчання, воно повинно висуватися логікою цього процесу, бути ланцюгом у низці пізнавальних завдань, що вирішуються учнями під керівництвом учителя. Важливо при цьому, щоб протиріччя набували внутрішнього характеру, тобто ставали протиріччями у свідомості школярів і переживались ними як трудність. Завдання, що висуваються процесом навчання, повинні бути зрозумілі учням і розв'язувані при деякому напруженні їх сил.
Процес навчання, який потребує від учнів напруження сил, сприяє їх розумовому розвитку, що дозволяє, у свою чергу, висувати перед учнями все нові, більш складні завдання. Можливості розвитку, як зазначають психологи, втім і полягають, що кожне нове завдання висуває вимоги, які не можуть бути виконані зразу за допомогою уже відомих засобів. Це викликає потребу в нових способах, що і призводить до підвищення рівня розвитку.
Значний внесок у розробку питання вніс психолог і педагог Л. В. Занков, який висунув принцип навчання на високому рівні труднощів, які не тільки неминучі в навчанні, але і педагогічно необхідні.
У педагогічній літературі поряд з поняттям «трудність» можна зустріти поняття «складність», які часто вживаються як синонімічні за змістом. Між тим їх необхідно розрізняти. «Складність» - є об'єктивною властивістю змісту навчального предмета і характеризується кількістю елементів знань, а також кількістю функціональних зв'язків і логічних відношень, що об'єктивно існують між ними. Складність не залежить від підготовленості того, хто цей предмет вивчає, а «трудність» - є суб'єктивною характеристикою, пов'язаною з рівнем підготовки того, хто навчається. Головними джерелами труднощів виступають: а) складність і об'єм змісту навчальних предметів; б) рівень підготовленості учнів до засвоєння цього змісту. Мають значення й інші фактори, зокрема такі, як: нестача часу, відведеного для засвоєння того чи іншого матеріалу, неадекватність методів навчання меті навчання тощо. Доступність слід розуміти не як легкість для засвоєння, а як міру посильної трудності.
Функції класного керівника | Напрями діяльності класного керівника | Форми і методи виховної роботи класного керівника | ФОРМУВАННЯ ЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ.. В. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ. | Шляхи естетичного виховання школярів | ДІЯЛЬНІСТЬ ДИТЯЧИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ. | СВІДОМІСТЬ І АКТИВНІСТЬ УЧНЯ ЯК ПРИНЦИП НАВЧАННЯ. | НАОЧНІСТЬ ЯК ПРИНЦИП НАВЧАННЯ. Я. А. КОМЕНСЬКИЙ, К. Д. УШИНСЬКИЙ ПРО НАОЧНІСТЬ НАВЧАННЯ. | ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ОРГАНІЗІЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ФОРМУВАННЯ ДОСВІДУ СУСПІЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ. | СУТНІСТЬ ПРИНЦИПУ ВИХОВУЮЧОГО НАВЧАННЯ, ШЛЯХИ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ НА УРОЦІ. |