Головна

Принципи, механізм формування і розподілу прибутку підприємства

прибуток - Це основна мета підприємця. Прибуток підприємства визначається як різниця між виручкою підприємства і всіма його витратами і є основним показником його ефективності. Прибуток підприємства є найважливішою чинником його нормального функціонування і розвитку. За рахунок свого прибутку підприємство виконує свої податкові, кредитні та контрагентські зобов'язання. З податку на прибуток підприємства формується значна частина федерального і місцевих бюджетів, від цього показника великих підприємств часто залежить фінансове благополуччя цілого регіону країни.

Формування прибутку підприємства відбувається шляхом складання сум прибутків або збитків від різних господарських операцій. Такими операціями підприємства є: реалізація продукції, неторгових діяльність, позареалізаційні операції, реалізація основних фондів підприємства.

об'єктом розподілу на підприємстві служить його балансовий прибуток. Розподіл прибутку підприємства - це напрямок певних частин прибутку до державного бюджету та використання її частини на підприємстві. При цьому законом регулюється тільки та частина прибутку підприємства, яка направляється у вигляді податків та інших платежів до бюджетів різних рівнів. Частина, що залишилася після сплати податків та інших платежів прибуток (чистий прибуток підприємства) розподіляється виключно всередині підприємства його засновниками і керівниками. Індикатором розподілу чистого прибутку підприємства служить процес формування фондів підприємства, що служать для фінансування виробництва і соціальної сфери.

У нинішніх умовах держава не втручається в розподіл прибутку підприємства, але за допомогою надання податкових пільг має можливість стимулювати спрямування прибутку підприємства на різні види витрат.

Відповідно до статуту підприємства з нерозподіленого прибутку можуть бути виплачені дивіденди його засновникам.

29. Фінансове планування на підприємстві: сутність, мета, завдання, методи

фінансове планування розглядається як процес безпосереднього визначення основних напрямків і конкретних параметрів розвитку фінансової системи суб'єкта господарювання.

Фінансове планування має два взаємопов'язаних напрямки:

1. Стратегічне, що визначає перспективні завдання розвитку фінансової системи підприємства і його укрупнені параметри.

2. Оперативне планування, що конкретні показники розвитку на поточний, планований період.

3наченіе фінансового планування:

- Визначає стратегію, т. Е. Фінансова політика втілюється в фінансові показники;

- Забезпечує фінансовими ресурсами, через закладені в виробничі плани економічні пропорції розвитку;

- Служить інструментом отримання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів;

- Оцінює життєздатність проекту в умовах конкуренції.

Складаючи свої фінансові плани, підприємство повинно переслідувати наступні цілі:

1. забезпечення виробничого, науково-технічного і соціального розвитку перш за все за рахунок власних коштів (чистого прибутку і амортизації);

2. збільшення прибутку перш за все за рахунок зростання обсягу виробництва, продажу та зниження собівартості продукції (робіт, послуг);

3. забезпечення фінансової стійкості і ліквідності.

Основні завдання:

- Забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності;

- Визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціональності його використання;

- Виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових коштів;

- Встановлення раціональних фінансових відносин з бюджетом, банками та контрагентами;

- Дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

- Контроль за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.

Методи фінансового планування

Метод економічного аналізу - Дозволяє визначити основні закономірності, тенденції в русі натуральних і вартісних показників, внутрішні резерви підприємства.

Нормативний метод, Що полягає в тому, що на основі заздалегідь встановлених норм і техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарюючого суб'єкта в фінансових ресурсах.

Метод балансових розрахунків заснований на прогнозі надходжень коштів і витрат по основних статтях балансу на певну дату і в перспективі і дозволяє визначити майбутні потреби у фінансових коштах.

Метод грошових потоків носить універсальний характер при складанні фінансових планів та використовується для прогнозування розмірів і термінів надходження необхідних фінансових ресурсів.

Метод багатоваріантності розрахунків полягає в розробці альтернативних варіантів планових розрахунків з метою вибору оптимального варіанту.

Методи економіко-математичного моделювання дозволяють кількісно висловити варіанти взаємозв'язку між фінансовими показниками та факторами їх визначальними.

Фінансове планування на підприємстві здійснюється найчастіше з використанням трьох типів документів - Бухгалтерського балансу, звіту опрібилях і збитки та звіту про рух грошових коштів.

30. Оборотний капітал: сутність, стадії кругообігу, оцінка ефективності використання

Оборотний капітал (оборотні кошти) - Це частина капіталу фірми (підприємства), вкладеного в його поточні активи. За матеріально-речовинного ознакою до складу оборотного капіталу включаються: предмети праці (сировина, матеріали, паливо і т. Д.), Готова продукція на складах, товари для перепродажу, грошові кошти і кошти в розрахунках.

Характерною особливістю оборотних коштів є швидкість їх обороту. Функціональна роль оборотних коштів у процесі виробництва в корені відрізняється від основного капіталу. Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва.

Оборотні кошти знаходяться в постійному русі. Протягом одного виробничого циклу вони роблятькругообіг, що складається з трьох стадій:заготівельну, виробничу і збутову.

Перша стадія кругообігу починається з авансування вартості в грошовій формі на придбання сировини, матеріалів, палива та інших засобів виробництва. В результаті кошти приймають форму виробничих запасів, виражаючи перехід зі сфери обігу в сферу виробництва. Вартість при цьому не витрачається, а авансується, тому що після завершення кругообігу вона повертається. Завершенням першої стадії переривається товарний оборот, але не кругообіг.

Друга стадія кругообігу відбувається в процесі виробництва, де робоча сила здійснює продуктивне споживання засобів виробництва, створюючи новий продукт, що несе в собі перенесену і знову створену вартість. Авансована вартість знову змінює свою форму - із продуктивної вона переходить у товарну.

Третя стадія кругообігу полягає в реалізації виробленої готової продукції (робіт, послуг) і отримання грошових коштів. На цій стадії оборотні кошти знову переходять зі сфери виробництва в сферу обігу. Перерване товарний оборот відновлюється, і вартість з товарної форми переходить у грошову. Різниця між сумою грошових коштів, витрачених на виготовлення і реалізацію продукції (робіт, послуг) і отриманих від реалізації виробленої продукції (робіт, послуг), складає грошові нагромадження підприємства.

Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають у новий, тим самим здійснюється їх безупинний обіг. Саме постійний рух оборотних коштів є основою безперебійного процесу виробництва та обігу. Аналіз кругообігу фондів підприємств показує, що авансується вартість не тільки послідовно приймає різні форми, але і постійно у визначених розмірах перебуває в цих формах. Іншими словами, авансируемая вартість на кожен даний момент кругообігу різними частинами одночасно знаходиться в грошовій, продуктивній, товарній формах.

Кругообіг фондів підприємств може відбуватися тільки при наявності певної авансованої вартості в грошовій формі. Вступаючи в кругообіг, вона вже не залишає його, послідовно змінюючи свої функціональні форми. Зазначена вартість у грошовій формі являє собою оборотні кошти підприємства.

Оборотні кошти підприємства виконують дві функції: Виробничу і розрахункову. Виконуючи виробничу функцію, оборотні кошти, авансуючи в оборотні виробничі фонди, підтримують безперервність процесу виробництва і переносять свою вартість на вироблений продукт. По завершенні виробництва оборотні кошти переходять у сферу обігу у вигляді фондів звернення, де виконують другу функцію, що складається в завершенні кругообігу і перетворенні оборотних коштів з товарної форми в грошову.

Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними засобами. Нестача коштів, авансованих на придбання матеріальних запасів, може призвести до скорочення виробництва, невиконанню виробничої програми. Зайве відволікання коштів у запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвіння ресурсів, неефективного їх використання.

Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від їхньої організації й ефективності використання залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства.

 Загальна характеристика фінансів підприємства. Принципи самоокупності та самофінансування. |  Оцінка ефективності використання оборотного капіталу


 Склад і структура доходів державного бюджету |  Бюджетна політика Російської Федерації. |  Поняття і механізм бюджетного процесу в Російській Федерації. |  Виконання бюджетів. Розподільники бюджетних призначень |  Принципи організації та форми безготівкових розрахунків |  Банк як основна ланка кредитної системи |  Банківські операції та угоди кредитної організації |  Валютний ринок. Валютний курс. Проблеми стабілізації курсу |  Процес формулювання цілей грошово-кредитної політики складається з наступних етапів. |  Основні способи і прийоми управління оборотним капіталом |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати