На головну

Чуттєве та раціональне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм в науковому пізнанні. Емоції та наукова творчість. Проблема інтуїції

В процесі пізнання задіяні практично всі здатності людини, серед яких такі важливі, як почуття та розум.

Чуттеве пізнання (живе споглядання) здійснюється через органи почуттів в трьох взаємоповязаних формах. 1. Відчуття - відображення в свіфдомості людини окремих сторін та властивостей предметів, що безпосередньо впливають на органи почуттів. Бувають зорові, слухові, смакові тощо. У відчутті відбиватися зв'язок суб'єкта, що відчуває, з оточуючим світом із яким він взаємодіє. Сприйняття - це цілосний образ предмету, що безпосередньо даний у живому споглданні в сукупності всіх своїх сторін. Сприйняття існує як форма такого активного синтезу різноманітних проявів предмета, який нерозривно зв'язаний з іншими актами пізнавши і практичної діяльності (досвідом), що передує даному конкр спостереженню. Завдяки многокр роботі механізмів сприйняття ми в нашій свідомості, у нашій пам'яті можемо утримувати цілісний спосіб предмета і тоді, коли предмет безпосередньо не даний нам. У цьому випадку функціонує ще більш складна форма почуттів пізнання - уявлення.Це узагальнений, почуттево - наглядний предмету, що впливав на органи почуттів раніше, але не сприймається зараз, відсутній звязок з реальним обєктом. Для чуттевого споглядання характерно відображення зовнішнього світу в наглядній фомі, наявність звязку з дійсністю, відбиття зовнішніх сторін та звязків.

Раціональне пізнання - повно та адекватно виражається в мисленні. Це активний процес узагальненого та опосередкованого відбиття реальності, що забезпечує розкриття на основі чуттевих даних внутрішних звязків та вираження іх в системі абстракції, тобто - це цілеспрямоване. опосередкований і узагальнений відбиток у свідомості людини істотних властивостей і відношень дійсності трьох формах. 1) Поняття - це форма думки, у якій відбиваються загальні, істотні властивості, зв'язку і відношення дійсності. 2) Судження - це така форма думки, у якій за допомогою зв'язку затверджується (або заперечиться) що-небудь про що-небудь. 3) Умовивід - це форма думки у виді міркування, у ході якого з одного або декількох суджень іменованих посилками виводиться нове судження, що наз слідством або висновком. В мисленні виділяють два рівня - розсудок(це здатність послідовно та ясно розсуждати, правильно будувати думки, класифікувати та систематизувати факти, здоровий глузд, повсякденне мислення; головна функція - розчленування та обчислення) та розум (вищий рівень пізнання для якого характерно творче оперування абстракціями та свідоме дослідження їх природи)

Наукове пізнання - це процес (система знань), який розвивається і охоплює два рівні - емпіричний та теоретичний. На емпіричному рівні переважає живе споглядання - чуттєве пізнання. Раціональний момент та його форми (поняття, судження) хоча й присутні, але підпорядковані чуттєвості. Тому об'єкт, який досліджується, відображається переважно через його зовнішні зв'язки та вияви, що є доступними для живого споглядання. Значною мірою вони відображають і внутрішні відносини. Збір фактів, їх первинне узагальнення, аналіз експериментальних даних та їх систематизація і класифікація - це специфічні ознаки емпіричного пізнання.

Емпіричне, дослідне випробування спрямоване безпосередньо на об'єкт і опановує його за допомогою таких засобів, як порівняння, вимірювання, спостереження, експеримент, аналіз, індукція. Тим часом дослідження не буває сліпим: воно планується, конструюється за допомогою теорії. З цієї причини так звані емпіричні факти завжди мають теоретичне навантаження. Початок науки - це не самі по собі предмети, не голі факти, а теоретичні схеми, концептуальні каркаси дійсності. Вони складаються з абстрактних, ідеальних конструктів. Це - постулати, визначення, принципи, концептуальні моделі тощо. На думку К. Поппера, абсурдною є віра в те, що можна почати наукове дослідження з «чистого споглядання», не маючи чогось на зразок теорії. І тому певна концептуальна точка зору є необхідною. Навіть достеменна перевірка ідей досвідом сама, за Поппером, живиться ідеями. Експеримент є дією, яка планується і на кожному кроці скориговується теорією. Тобто людина сама формує свій досвід.

Теоретичному рівню наукового пізнання властиве переважання раціонального моменту - понять, теорій, законів та інших форм, пов'язаних з діяльністю мислення. Живе споглядання при цьому не заперечується, але стає підпорядкованим. Теоретичне пізнання відображає явища в їх внутрішніх зв'язках та закономірностях, які виявляються в результаті раціональної обробки даних емпіричного знання. Така обробка здійснюється за допомогою систем абстракцій (понятть, умовиводів, законів, категорій, принципів). Мислення на основі емпіричних даних працює з об'єктами дослідження, сягає їх сутності. Прагнучи істинного знання, теоретичне пізнання користується такими пізнавальними засобами, як абстрагування (відхід від певних якостей та відношень речей), ідеалізація (процес створення чисто мислительних речей та предметів), синтезу (поєднання в систему набутих у результаті аналізу елементів), дедукція (рух пізнання від загального до окремого, сходження від абстрактного до конкретного тощо).

Межа між емпіричним і теоретичним рівнями пізнання умовна і рухома. Емпіричні дослідження, набуваючи за допомогою експериментів та спостережень усе нових і нових даних, стимулюють просування теоретичного пізнання. А з іншого боку, теоретичне пізнання, розвиваючи, та конкретизуючи свій зміст на основі емпіричного дослідження, розкриває ширші обрії для діяльності емпіричного пізнання. На певних етапах розвитку науки відбувається перехід емпіричного у теоретичне і навпаки. При цьому недопустима будь-яка абсолютизація одного з цих рівнів. Емпіризм відносить наукове знання як ціле до емпіричного рівня, принижуючи або заперечуючи теоретичне знання.

Раціональне мислення тісно повязано з чуттевим та позараціональними формами пізнання (уява, фантазія, емоції, інтуїція) , а також поняттям розуміння.

Щодо питання про співвідношення чуттевого та раціонального в історії філософії є такі точки зору:

Сенсуалізм - вирішальна роль належить органам почуттів, і форми живого споглядання є єдиним шляхом досягнення істини. представники - Гельвецій, Гобс, Локк, Фейербах, Берклі, Юм. "немає нічого в розумі, чого колись не було б у почуттях",

Раціоналізм - доводить, що всезагальні істини отримуються в мисленні, не заперечуючи і значення почуттів пізнання в якості механізму зв'язку розуму з зовн. світом. (Декарт, Спиноза, Лейбниц, Кант, Гегель) Класичний раціоналізм 19 в. виходив з ідеї природного порядку - безкінечної причинної цілі, що пронизує весь світ.Обгрунтовуючи безумовну достовірність наукових принципів і положень математики і природознавства, раціоналізм намагався вирішити питання: як знання, отримане в процесі пізнавальної діяльності людини, набуває об'єктивного, загального і необхідного характеру.

У зах. філософії 19 і 20 вв. віра в необмежену силу человеч. розуму була втрачена (позитивізм, неопозитивізм і ін.); переважною стає критика класичного раціоналізму з його ідеалами могутності розуму і нічим не обмеженої діяльності людини. Ця критика ведеться із позицій ірраціоналізму {фрейдизм, інтуїтивізм, прагматизм і екзистенціаліз ) Ірраціоналізм - філ вчення, що наполягає на обмежених можливостях розуму, мислення і що визнає осн родом пізнання інтуїцію, почуття, інстинкт... Вважає дійсність хаотичною, позбавленою закономірностей, підкоряється грі випадка, сліпий волі.

Раціональність - спроможність людини мислити і діяти на основі розумних норм; у широкому змісті - відповідність діяльності розумним (розумовим) правилам, дотримання яких - умова досягнення цілі

Емоції- це форма прояву моральних почуттів, переживання почуття в певний момент, в конкретній ситуації, комплексна форма челов чуттєвості. Емоції, з одного боку укладають у собі аспекти об'єктивного відбитку реальних зв'язків, в який включена людина, із ін. боку, вони фіксують об'єкт відношення людини до світу. В процесі наукової творчості приймають участь всі духовні сили людини, в т. ч. і емоції, уявлення, сприйняття.

Інтуїція- це такий спосіб одержання нового знання (форма пізнання), коли за неусвідомленими в даний момент часу ознаками і, не усвідомлюючи шляху руху власної думки, людина робить наукове відкриття, одержує нове об'єктивно істинне знання про дійсність. Інтуїція - це кульмінаційний момент творчого процесу, коли всі елементи пізнавальної проблеми, які до цього були у відокремленому стані, об'єднуються в єдину систему. Основні характеристики інтуїції: безпосередність, несподіваність, неусвідомленість шляхів одержання нового знання. Раптовість інтуїтивного висновку зв'язана з такою характеристикою інтуїції, як миттєве врахування безлічі даних та факторів ситуації. Шляхом інтуїції' здійснюється перехід від поступових кількісних змін у з'ясуванні і осмисленні пізнавальної проблеми до результативного її вирішення через одночасне врахування усієї множини факторів пізнавальної ситуації. Раптовість і несподіваність знання, отриманого шляхом інтуїції, є таким лише по відношенню до очікуваних результатів. У свою чергу, в кожному акті інтуїції в прихованому вигляді присутня логіка, не усвідомлена, але така, що обумовлює можливість пояснення змісту інтуїтивно отриманого знання.



Истина как гносеологическая и культурологическая категория. | Поняття науки. Критерії науковості знання. Наука і псевдонаука. Соціокультурні функції науки.

Понятие культуры. Культура как реализация творческих сил человека (гуманизма). Культура и цивилизация. Массовая культура. | Модерн й постмодерн. | Проблема свідомості (марксизм, фрейдизм, феноменологія, екзистенціалізм про свідомість). Свідоме, несвідоме, підсвідоме. | Сознание как общественный феномен. Колективное несознат (концепция архитипов Юнга). | Філософські категорії їх специфіка, функції, історичний характер. | Категорії рух і спокій, час і простір. Соціально-культурний та когнітивний/пізнавальний/ зміст і функції перелічених категорій. | Категорії "закон" і "хаос" в суспільній науці та культурі. Синергетика: основні філософські проблеми. Тотальність як динамічна цілісність. | Категорії сутність та явище, їх соціокультурний та когнітивний зміст та функції. | Принципи детермінізму й індетермінізму. Категорії детермінації. Сучасна наука та детермінізм і індетермінізм. | Эволюционная эпистемология. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати