Головна

питання 38

Коригування реформ в області суду і мсу в 80-90г 19в. Положення про заходи щодо охорони державного порядку і громадського спокою 1881р Положення про земських дільничних начальників 1889. Положення про губернських і повітових земських установ платіжні-ях 1890р. Міське положення 1892р

Контрреформи 1880-1890-Х РР.

У 1871 р дізнання за державні злочини було офіційно доручено корпусу жандармів. Зібрані матеріали повинні були передаватися міністру юстиції, який міг направити їх в судові інстанції, а міг вжити заходів до вирішення справи в адміністративному порядку.
 У 1872 р найбільш важливі справи за державні злочини були передані на розгляд Особливої ??присутності Сенату за участю станових представників.
 У 1874 р з ведення загальних судів вилучаються справи про "протизаконних спільнотах" і участі в них, в 1878 р - справи про протидію або опір владі і про замахи на посадових осіб. Обвинувачені в цих злочинах віддавалися до військового суду.
 Після замаху на імператора Олександра II, вчиненого народовольцями, посилюється урядове наступ на судову систему, породжену реформою. У 1881 р було прийнято спеціальне "Положення про заходи до огорожі державного порядку і громадського спокою", що закріпила і призвело в систему все раніше зроблені вилучення із загального судового порядку.
 Згідно з цим Положенням, міністру внутрішніх справ, генерал-губернатору надавалося право передавати ряд справ на розгляд військових судів для вирішення за законами воєнного часу.
 Ще в 1866 р у суду присяжних були вилучені справи про пресу, адміністративні органи квапили прокурорів порушувати справи проти найбільш сміливих публіцистів та редакторів. Наступ на гласність почалося задовго до 1881 р В інтересах конфіденційності допит вищих посадових осіб з 1869 р міг проводитися на дому.
 У 1887 р суду надавалося право закривати двері засідань, оголошуючи слухається справа "делікатним", "конфіденційним" або "секретним".
 У 1889р. вступає в дію "Положення про земських дільничних" начальниках ", що зруйнував роздільність судової та адміністративної влади. Цим актом насамперед було завдано серйозного удару по системі світових судів, їх число суттєво скоротилося, а потім, аж до 1913 р, вони зникають зовсім.
 У повітах замість мирових суддів вводився інститут земських начальників, наділених широкими адміністративно-судовими правами щодо селянського населення. Вони здійснювали контроль над сільськими та волосними органами самоврядування, керували поліцією і наглядали за діяльністю волосних судів. Як цензу для посади земського начальника встановлювалися вищу освіту або заняття кандидатом протягом декількох років посади світового посередника, мирового судді, високий майновий ценз і звання спадкового дворянина. Становий принцип підбору кадрів проявився тут з усією відвертістю.
 Паралельно з земськими начальниками в повіті стали діяти повітові члени окружного суду, котрі розглядали справи, вилучені у світових суддів, але не перейшли до земським начальникам. У містах замість мирових суддів з'явилися міські судді, що призначаються міністром юстиції.
 Другою інстанцією для всіх цих судів став повітовий з'їзд, який складався з повітового члена окружного суду, одного-двох міських суддів і кількох земських начальників. З'їзд очолювався повітовим предводителем дворянства. Таким чином, більшість місць в цих органах виявлялося за державними посадовими особами.
 Касаційною інстанцією для знову виникла системи судів стали губернські присутності, що знаходилися під керівництвом губернатора і в основному складалися з державних чиновників. Земські начальники відбирали кандидатів для волосних судів, здійснювали ревізії, штрафували і заарештовували без особливих формальностей волосних суддів.
 У 1890 р було переглянуто "Положення про губернських і повітових земських установах". Зберігши куріальних систему виборів, уряд відмовився від принципів представництва по першій курії: в неї входили тепер виключно потомствені та особисті дворяни. Для посилення їх ролі в земських органах в дворянській курії знижувався майновий ценз. Одночасно з цим ценз значно збільшувався в другій (міський) курії. Відповідно змінювалося число виборщиків від цих курій: від першої воно зростала, від другої скорочувалася. Стосовно селянської курії підсилювався контроль адміністрації - земських начальників, губернатора: губернатор на свій розсуд призначав гласних в повітове земське зібрання. Закон надавав губернатору право призупиняти будь-яка постанова земського зібрання, якщо воно "не відповідало загальним державним користі і потреб" або "порушувало інтереси місцевого населення".

 Військово-судова реформа 1867 р |  Російська революція 1905 року, або Перша російська революція - назва подій, що відбувалися в період з січня 1905 по червень 1907 року в Російській імперії.


 Короткий зображення процесів чи судових тяжб »1715 року і Указ« Про формі суду »1723 року і їх значення в розвитку судового процесу. |  питання 27 |  Установа для управління губерній ... »1775 р .: реформа адміністративно-територіального поділу та місцевого управління; перетворення судової системи |  Державні перетворення при Олександрі I і Миколі I: органи центрального і місцевого управління; проект Статутний грамоти Російської імперії 1820 р |  питання 31 |  Систематизація законодавства в першій половині ХІХ ст. Повне зібрання законів Російської імперії 1830 року і Звід законів Російської імперії 1832 р |  Ухвала про покарання кримінальних та виправних »1845 р .: загальна характеристика та основні положення. |  питання 34 |  Земська реформа 1864 р та Городова реформа 1870 р |  Судочинства, Статут про покарання, що накладаються світовими суддями. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати