На головну

Процесуальні особливості розгляду справ про обмеження дієздатності громадянина, про визнання громадянина недієздатним, про обмеження неповнолітнього.

Серед правових заходів по оздоровленню побуту особливе місце займає обмеження дієздатності громадян, що зловживають спиртними напоями, наркотичними і токсичними речовинами і тим самим ставлять свою сім'ю в тяжке матеріальне становище (ст. 30 ЦК). Обмеження дієздатності захищає насамперед права осіб, які перебувають на утриманні алкоголіка або наркомана. У той же час вказана міра допомагає громадянину позбутися згубної звички, т. Е. Захищає і його здоров'я, і ??його права. Обмеження дієздатності може бути застосовано до повнолітніх громадян, які досягли 18 років. До повноліття їх дієздатність обмежена законом (ст. 26 ЦК). Однак зловживання алкоголем або наркотичними або психотропними речовинами зустрічається і серед неповнолітніх. У подібних випадках за клопотанням законних представників або органів опіки та піклування суд має право позбавити неповнолітніх самостійно розпоряджатися своїми доходами (ст. 26 ГК; гл. 31 ЦПК). Отже, і без того обмежена дієздатність підлітка ще більш звужується.

Справи про обмеження дієздатності порушуються за заявою органів опіки і піклування або психоневрологічного закладу, повнолітніх членів сім'ї (ч. 2, 3 ст. 281 ЦПК). Заявник зазвичай звільняється від судових витрат. Вони стягуються тільки з недобросовісних членів сім'ї, які порушили свідомо необгрунтоване справу про обмеження або позбавлення дієздатності громадянина (ст. 284 ЦПК).

Заява про обмеження громадянина в дієздатності, про визнання громадянина недієздатним, про обмеження або про позбавлення неповнолітнього віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років права самостійно розпоряджатися своїми доходами подається до суду за місцем проживання даного громадянина, а якщо громадянин поміщений в психіатричне або психоневрологічне установа, по місцем знаходження цього закладу (ч. 4 ст. 281 ЦПК).

Заява розглядається з обов'язковою участю прокурора, представника органу опіки та піклування, а також громадянина, проти якого порушено справу. Відсутність прокурора, представника органу опіки та піклування слід розглядати як серйозна підстава до скасування рішення.

Ухилення від явки в суд особи, яка зловживає алкоголем або наркотиками, не перешкоджає вирішенню справи по суті. Хоч би хто порушив справу, всі повнолітні члени сім'ї правопорушника беруть участь в процесі як заявник, бо процес ведеться в їхніх спільних інтересах. Обмеження дієздатності не повинно об'єднуватися з будь-якими позовними або непозовного вимогами. Зокрема, не можна одночасно вирішити справу про обмеження дієздатності і справа про стягнення аліментів. В ході розгляду суд повинен встановити, по-перше, чи дійсно громадянин зловживає спиртними напоями або наркотичними речовинами, по-друге, чи знаходиться його сім'я в скрутному матеріальному становищі і, по-третє, чи є причинний зв'язок між згаданим зловживанням громадянина і важким матеріальним становищем сім'ї.

Оскарження громадянином або його представником підстав обмеження не перешкоджає розгляду справи в порядку окремого провадження, бо позовного провадження по даній категорії справ не передбачено. Специфіка справ виключає і можливість мирової угоди.

Копія вступило в законну силу рішення про обмеження дієздатності протягом трьох днів направляється до органів опіки та піклування, які вирішують питання про призначення піклувальника. На останнього покладається контроль за здійсненням підопічним цивільно-правових угод, представництво його інтересів у суді. Якщо підстави, в силу яких громадянин був обмежений в дієздатності, відпали, суд скасовує обмеження його дієздатності за заявою самого громадянина, його представника, члена його сім'ї, піклувальника, органу опіки та піклування, психіатричного або психоневрологічного закладу. Заява розглядається судом за місцем проживання зацікавленої особи незалежно від того, де розглядалася справа про обмеження дієздатності. Відповідно до рішення суду про відновлення дієздатності піклування скасовується.

У порівнянні з розглянутими справами провадження про визнання громадянина недієздатним має низку особливостей. Підстави недієздатності мають об'єктивний характер. Це вроджене слабоумство або психічна хвороба, внаслідок якої особа не в змозі усвідомлювати свої дії або керувати ними (ст. 29 ЦК). Недієздатним може бути визнаний громадянин, який досяг 14 років. Особливістю підготовки є обов'язкова судово-психіатрична експертиза. Ухилення від її проходження дає право суду за участю прокурора винести ухвалу про примусове направлення на експертизу. Знаходження на обліку психіатричного закладу, історія хвороби, знаходження на стаціонарному лікуванні не можуть замінити висновок експертизи. Виклик зацікавленого громадянина в судове засідання і участь в ньому залежить від стану здоров'я і вирішується з урахуванням думки лікарів. Беруть участь в процесі ті ж особи, що і при обмеженні дієздатності. Визнання громадянина недієздатним позбавляє його можливості особистого здійснення суб'єктивних прав, над ним створюється опіка. Опікун повністю замінює недієздатного в цивільно-правовому обороті.

У разі видужання або значного поліпшення здоров'я справу про визнання громадянина дієздатним розглядається за його місцем проживання. Із заявою про визнання громадянина дієздатним можуть звернутися його опікун, члени сім'ї, психіатричне або психоневрологічне установа або орган опіки та піклування. Громадянин, визнаний недієздатним, до суду звертатися не має права. При вирішенні питання про наявність підстав для визнання громадянина дієздатним суд повинен враховувати висновок судово-психіатричної експертизи, яка призначається в порядку, передбаченому ст. 283 ЦПК. Після набуття законної сили рішенням про визнання громадянина дієздатним опіка та інші обмеження (наприклад, пов'язані із здійсненням виборчого права) скасовуються. Відновлення дієздатності означає не виправлення судової помилки, а новий дозвіл справи по суті у зв'язку з обставинами, що змінилися.



 Процесуальні особливості розгляду справ про усиновлення дитини. |  Апеляційне провадження в цивільному процесі. Сутність і основні риси.

 Зміна способу і порядку виконання судового рішення. Відстрочення та розстрочення виконання судового рішення. |  Ухвали суду першої інстанції. Поняття і види. Відмінність від судового рішення. Порядок оскарження судових ухвал. |  Заочне провадження. Значення, поняття та підстави заочного виробництва. Порядок оскарження заочного рішення. |  Провадження у справах, що виникають з публічних правовідносин. Правова природа, види справ. |  Провадження у справах про визнання нечинними нормативних актів. |  Провадження у справах про оскарження рішень, дій органів державної влади, органів МСУ, посадових осіб. |  Стаття 259. Подача заяви про захист виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації |  Стаття 260. Строки звернення до суду і розгляду заяви |  Поняття і сутність окремого провадження. Види справ окремого провадження. |  Встановлення юридичних фактів, в порядку окремого провадження. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати