Головна

Трудовий договір

Трудовий договір - угоду між роботодавцем і працівником, відповідно до якого роботодавець зобов'язується надати працівникові роботу за обумовленою трудової функції, забезпечити умови праці, передбачені цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами, колективним договором, угодами, локальними нормативними актами, що містять норми трудового права, своєчасно і в повному обсязі виплачувати працівникові заробітну плату, а працівник зобов'язується особисто виконувати визначену цією угодою трудову функцію, дотримуватися які у організації правила внутрішнього трудового розпорядку.

Сторонами трудового договору є роботодавець і працівник.

У трудовому договорі вказуються:

прізвище, ім'я, по батькові працівника та найменування роботодавця (прізвище, ім'я, по батькові роботодавця - фізичної особи), які уклали трудовий договір.

Істотними умовами трудового договору є:

місце роботи (із зазначенням структурного підрозділу);

дата початку роботи;

найменування посади, спеціальності, професії з вказівкою кваліфікації відповідно до штатного розкладу організації або конкретна трудова функція. Якщо відповідно до федеральних законів з виконанням робіт по певним посадам, спеціальностями або професіями пов'язане надання пільг або наявність обмежень, то найменування цих посад, спеціальностей або професій і кваліфікаційні вимоги до них повинні відповідати найменувань та санітарним вимогам, зазначених у кваліфікаційних довідниках, що затверджуються в порядку , встановлюється Кабінетом Міністрів України;

права і обов'язки працівника;

права і обов'язки роботодавця;

характеристики умов праці, компенсації і пільги працівникам за роботу у важких, шкідливих і (або) небезпечних умовах;

режим праці і відпочинку (якщо він щодо даного працівника відрізняється від загальних правил, встановлених в організації);

умови оплати праці (в тому числі розмір тарифної ставки або посадового окладу працівника, доплати, надбавки і заохочувальні виплати);

види й умови соціального страхування, безпосередньо пов'язані з трудовою діяльністю.

Трудові договори можуть укладатися:

1) на невизначений термін;

2) на визначений строк не більше п'яти років (строковий трудовий договір), якщо інший термін не встановлено цим Кодексом та іншими федеральними законами.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру майбутньої роботи або умов її виконання, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими федеральними законами.

Якщо в трудовому договорі не обговорений термін його дії, то договір вважається укладеним на невизначений строк.

У разі, якщо жодна зі сторін не поставила вимогу про розірвання строкового трудового договору у зв'язку із закінченням його терміну, а працівник продовжує роботу після закінчення строку трудового договору, трудовий договір вважається укладеним на невизначений строк.

Трудовий договір, укладений на визначений строк при відсутності достатніх для цього підстав, встановлених органом, що здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, або судом, вважається укладеним на невизначений строк.

Строковий трудовий договір може укладатися з ініціативи роботодавця або працівника.

Трудовий договір набирає чинності з дня його підписання працівником і роботодавцем. За письмовою заявою працівника роботодавець зобов'язаний не пізніше трьох днів з дня подачі цієї заяви видати працівникові копії документів, пов'язаних з роботою (копії наказу про прийом на роботу, наказів про переведення на іншу роботу, наказу про звільнення з роботи; виписки з трудової книжки; довідки про заробітну плату, періоді роботи у даного роботодавця та інше). Копії документів, пов'язаних з роботою, повинні бути завірені належним чином і надаватися працівникові безоплатно.

Укладення трудового договору допускається з особами, які досягли віку шістнадцяти років.

Підставами припинення трудового договору є:

1) угоду сторін (стаття 78);

2) закінчення строку трудового договору (пункт 2 статті 58), за винятком випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (стаття 80);

4) розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (стаття 81);

5) переведення працівника на його прохання або за його згодою на роботу до іншого роботодавця або перехід на виборну роботу (посаду);

6) відмова працівника від продовження роботи у зв'язку зі зміною власника майна організації, зміною підвідомчості (підпорядкованості) організації або її реорганізацією (стаття 75);

7) відмова працівника від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов трудового договору (стаття 73);

8) відмова працівника від переведення на іншу роботу внаслідок стану здоров'я відповідно до медичного висновку (частина друга статті 72);

9) відмова працівника від переведення у зв'язку з переміщенням роботодавця в іншу місцевість (частина перша статті 72);

10) обставини, які не залежать від волі сторін (стаття 83);

11) порушення встановлених цим Кодексом або іншим федеральним законом правил укладення трудового договору, якщо це порушення виключає можливість продовження роботи (стаття 84).



 Виконавча влада в системі управління державою |  Адміністративна культура. Субкультури в сфері адміністрування

 Виробництва, що тяжіють до зручних в транспортному відношенні пунктам |  Завдання і функції держави в сучасній економіці |  фінанси населення |  Федеративний устрій РФ |  Державна служба в системі державного управління |  Фізичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин |  Обмеження дієздатності та визнання громадянина недієздатним. |  Локальні обчислювальні мережі і системи зв'язку |  Розвиток засобів зв'язку |  Регіон як частина єдиного економічного простору країни |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати