Головна

Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення.

  1. C) адъективное словосочетание с прилагательным в качестве ведущего члена
  2. II. Знакомство со «Словом о полку Игореве».
  3. Present Simple Выберите подходящее по смыслу слово
  4. VI. Слово учителя.
  5. Аббревиация как способ словообразования. Типы аббревиатур.
  6. Автокореляційна функція сигналу. Основні поняття та визначення.
  7. Акт злуки від 22 січня 1919 р.: його зміст та історичне значення.

Слово- це основна функціонально-структурна і семантична одиниця мови, що становить звук чи комплекс звуків і, характеризуючись самостійністю та відтворюваністю, є будівельним

матеріалом для словосполучення і речення . О. Пономарів розглядає слово як звук чи комплекс звуків, що має певне значення і вживається в мовленні як самостійне ціле . Конкретніше визначення подає І. Ющук: слово- це самостійна, наділена одним чи кількома граматичними значеннями одиниця мови, яка передає одне чи більше лексичних значень, легко відтворюється і є будівельним матеріалом для речення . Слово - це оформлена за законами певної мови неподільна на менші подібні єдності основна мовна одиниця, що складається зі звука чи комплексу звуків і називає

певні предмети, процеси, явища об'єктивної дійсності та їхніх ознак чи лише вказує на них, виражає відношення між ними чи емоційно-вольові вияви.

Основна відмінна риса слова, якою воно відрізняється і від морфеми, і від словосполучення, - це наявність у ньому певного граматичного значення .

Слово характеризують певними ознаками, зокрема: 1) фонетичними; 2) семантичними; 3) морфемним складом; 4) словотвірними; 5) граматичними ознаками; 6) морфологічною словозміною; 7) синтаксичними властивостями .

В «Енциклопедії української мови» міститься таке визначен-

ня: слово- найменша самостійна і вільно відтворювана в мовленні

відокремленооформлена значеннєва одиниця мови, яка співвілноситься

з пізнаним і вичленуваним окремим елементом дійсності (предметом, явищем, ознакою, процесом, відношенням та ін.) і основною функцією якої є позначення, знакова репрезентація цього елемента - його називання, указування на нього чи його вираження (номінація). Слово - основна одиниця лексики і центральна структурно-семантична одиниця мови в цілому, оскільки різними своїми аспектами воно входить до різних структурних рівнів мови. Структура словаскладається з двоярусної форми - фонетичної(певним чином організованої сукупності сегмент них і суперсегментних елементів, що становлять його звукову оболонку) і граматичної формита двох принципово відмінних типів мовного значення - лексичного і граматичного значення.

. Лексика - одна з основних складових мови, найменш консервативний елемент мовної системи (найбільш консервативна - фонетика. У лексиці інше. Одні слова виходять з ужитку, а ніші там з'являються. Одним із розділів мовознавства є лексикологія. У лексикології слово вивчається не лише саме по собі, а й у певному зв'язку з іншими словами. Лексикологія досліджує словниковий склад мови з погляду походження, з історичної точки зору, у плані вживання.

Отже, одиницею лексики є слово. Зовні воно сприймається як звук або сукупність звуків. Проте не кожний звук, не кожне поєднання звуків можна назвати словом. Слово - це звук або комплекс звуків, що має певне значення і вживається в мовленні як самостійне ціле. У цьому визначенні слова береться до уваги його подвійна природа. Зовнішній бік слова - його звукова оболонка, внутрішній бік - значення слова. Без зовнішньої оболонки слово не може бути почуте, без внутрішнього наповнення воно буде незрозумілим. Звукова оболонка - форма, значення слова - його зміст. Тож слово існує завдяки єдності форми і змісту.

За допомогою слів людина називає предмети і явища навколишньої дійсності, їхні ознаки, дії, стан тощо. Тому основна функція слова в мові - називна, або номінативна.

Лексичне значення слова хоч і стійке, проте не лишається абсолютно незмінним. Згодом слово може змінити значення, набути нового (дружина, санітарні дружина, добровільна дружина і т. д.).



Загальне поняття про лексику, лексикологію, термін, термінологію. | Лексіка сучасної української мови з погляду її походження.

Загальна характеристика документів. Службові записки | Довідки - їхні види та правила оформлення | Службові листи | Протоколи, витяг з протоколу | Управлінська документація. оформлення стандартних документів | Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова | Позовна заява | Подання позовної заяви | Види договорів. | Протокол слідчої дії. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати