Головна

Як здійснюється контроль за використанням інвестиційних коштів

  1. AAC I класу (мембраностабілізуючі засоби).
  2. CASE-засоби проектування інформаційних систем
  3. CASE-засоби проектування програмного забезпечення.
  4. I. Доходи і надходження коштів
  5. I. Імунобіологічні кошти
  6. I. Рішення логічних задач засобами алгебри логіки
  7. I. Засоби, які пригнічують нейрональний захоплення моноамінів

На пр-та контроль інвестицій осущ-ет специализиров-я служба Внутрнние фін. контролю. Внутрішній контроль - це контроль, який організовує орган управління з метою підвищити ефективність проведеної ним фінансово-господарської діяльності.

Менеджери повинні вирішувати, яка частка прибутку йде на виплату дивідендів, а яка - на інвестиції в подальший розвиток бізнесу. Роль служби внутр-го контролю в цьому випадку заключ-ся в тому, щоб проаналізувати чинники, що обумовлюють переважну для даного підприємства дивідендну політику (консервативну, компромісну чи агресивну).

Слід зокрема враховувати темпи зростання підприємства, його прибутковість і залежність від припливу позикового капіталу. Вирішальною обставиною може виявитися і довгострокова стратегія основних власників. Очевидно, що реінвестування коштів поряд з максимальним скороченням числа акціонерів і виплачуваних їм «преміальних» буде найкращим варіантом для тих, хто має намір зберегти контроль над бізнесом в своїх руках.

Буває і так, що компанія відчуває нестачу коштів на розвиток і списує це на необхідність платити дивіденди. Насправді ж причина в тому, що встановлений керівництвом підприємства порядок прийняття рішень за такими виплатами порушується. Або ж прийнята процедура просто неефективна.

Наприклад, компанія має право відмовити в дивідендах акціонеру, який прострочив черговий внесок до статутного капіталу, проте ж регулярно платить йому гроші. Уникнути подібних «накладок» можна лише одним способом: внутрішній фінансовий контроль повинен дуже детально проаналізувати документальну підгрунтя і історію своїх взаємин з акціонерами.

Продумана інвестиційна політика організації забезпечує підприємству максимальний економічний, науково-технічний, екологічний та соціальний ефект. Обсяг вкладень повинен співвідноситися з обсягами активів, а кошти, що виділяються на безприбуткові інвестиційні проекти ефективно витрачатимуться.

Щоб оцінити, чи так насправді йдуть справи на підприємстві, внутрішній фінансовий контроль повинен «перелопатити» масу інформації. При цьому особливу увагу варто звернути на сформований порядок прийняття інвестиційних рішень, оскільки це «слабке місце» багатьох підприємств.

З метою контролю слід ретельно проаналізувати і оцінити процедури інвестиційного аналізу і прийняття інвестиційних рішень:

- Процедури визначення обсягу, загальної економічної та іншої ефективності, термінів окупності довгострокових вкладень капіталу;

- Порядок прийняття рішень за джерелами засобів фінансування інвестицій, процедури дисконтування та оцінки вартості капіталу та аналізу фінансових потоків проектів;

- Методи оптимізації термінів реалізації проектів і порівняльного аналізу ефективності проектів з рівними і нерівними термінами реалізації;

- Критерії вибору відтворювальних альтернатив;

- Способи оцінки впливу інфляції на інвестиційні рішення;

- Методи аналізу проектних ризиків;

- Склад відповідальних за розробку і прийняття інвестиційних рішень, порядок прийняття цих рішень, джерела і якість використовуваної при цьому інформації.

Окремий випадок інвестиційної діяльності підприємства - її портфель цінних паперів. В ідеалі він забезпечує найкраще співвідношення ризику і прибутковості.

Звідси логічно випливає правило: формування портфеля має бути направлено на максимізацію доходу при одночасному зниженні рівня ризику. Крім того, необхідно врахувати, що оптимальний портфель цінних паперів - диверсифікований, він має високу ліквідність, а витрати на його управління мінімальні.

З метою контролю за «портфельної» діяльністю слід перш за все уточнити цілі і стратегії підприємства, фінансові програми розвитку і напрямки довгострокових вкладень в цінні папери. Важливо також встановити цілі портфеля (збереження і приріст капіталу, доступ до майнових і немайнових прав, розширення сфери впливу, страхування від ризиків і т.д.) і оцінити, наскільки вони згідні завданням організації в цілому. Безумовно, фактичне наповнення портфеля також повинно бути пов'язане зі стратегією інвестора.

На госуд. рівні контроль за напрямком і використанням держ. інв-цій осущ-ет Мінфін.

Первісна, відновна, залишкова вартість, алгоритм їх визначення | Принципи функціонування інфраструктури інвестиційного менеджменту


Найпростіші методи оцінки інвестицій | Цілі і завдання регіональних органів управління в інвестиційному менеджменті | Економічні методи управління інвестиційними процесами в регіоні | Прогнозування попиту. Сутність і призначення. | Управління портфелем корпоративних облігацій | Розподіл облігацій за особливостями реєстрації і обігу, а також з регіональної приналежності емітента | Методи розрахунку зносу | Управління портфелем пайових інвестицій. | Яка структура бюджетів | Система бюджетів. Етапи розробки бюджету |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати