Головна |
Поняття сукупності злочинів дано в ст. 17 КК. Правила призначення покарання за сукупністю злочинів викладаються в ст. 69 КК: згідно ч. 1 покарання повинна бути призначена окремо за кожний злочин, що входить в сукупність. Після цього суд визначає остаточне покарання, користуючись для цього, як встановлено ч. 2, трьома варіантами, якщо злочини, вчинені за сукупністю, є лише злочинами невеликої або середньої тяжкості:
1) шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. Наприклад, за побої (ч. 2 ст. 116 КК) призначені виправні роботи на строк 6 місяців, а за крадіжку (ч. 1 ст. 158 КК) - 1 рік позбавлення волі. Остаточне покарання може бути визначено в 1 рік позбавлення волі;
2) шляхом повного складання призначених покарань. У наведеному вище прикладі 6 місяців виправних робіт складаються з 1 роком позбавлення волі. При цьому менш суворе покарання перераховується в більш суворе в порядку, передбаченому ст. 71 КК (6 місяців виправних робіт відповідають 2 місяців позбавлення волі). Остаточне покарання виходить рівним 1 року і 2 місяців позбавлення волі;
3) шляхом поглинення менш призначених покарань. У наведеному прикладі 1 рік позбавлення волі і 2 місяці позбавлення волі (отримані при перерахунку 6 місяців виправних робіт) при частковому складення можуть дати остаточне покарання менше 1 року і 2 місяців позбавлення волі, але понад 1 року, зокрема 1 рік і 1 місяць позбавлення волі.
18. Поняття рецидиву злочину, його види та значення.
рецидивом злочинів визнається вчинення умисного злочину особою, яка має судимість за раніше скоєний умисний ПР-е.
значення: рецидив характеризує особистість злочинця, свідчить про його антісоц. установках, а значить, і більшою товариств. небезпеки. Рецидив м. Виступати квалифицир. ознакою складу Пр-я у вигляді судимості, він впливає на виборвіда, терміну та розміру покарання, а т. ж виду виправить. установи.
Законодавча класифікація:
1. простий рецидив - Особа, їм-її судимість, знову робить навмисно. преступл-ие люб. категорії, крім тих, к-ті хар-ють опасн. або особливо опасн. рецидив.
2. Небезпечний рецидив:
а) при вчиненні особою тяжкого прест-ия, за к-ое вона засуджується до реального позбавлення волі, якщо раніше ця особа 2 або рази б. засуджено за умисне прест-е середовищ. тяжкості до позбавлення волі;
б) при вчиненні особою тяжкого прест-ия, якщо раніше воно б. осужд. за тяжкий або особливо тяжкий прест-е до реального позбавлення волі.
3. Особливо небезпечний рецидив:
а) при вчиненні особою тяжкого Пр-я, за к-е вона засуджується до реального позбавлення волі, якщо раніше ця особа 2 рази було засуджено за тяжкий ПР-е до реального позбавлення волі;
б) під час проведення обличчям особливо тяжкого злочину, якщо раніше воно 2 рази було засуджено за тяжкий ПР-е або раніше засуджувалося за особливо тяжкий ПР-е.
Теоретична класифікація:
1. Загальний та спеціальний. Загальний рецидив - Вчинення новий. прест-ия, що не тотожного і не однорідного по відношенню до раніше скоєного прест-ію, особою, судимість з до-го не знята і не погашена у установл. законом порядку. спеціальний рецидив - Особа після засудження за навмисне. преступл-ие робить тотожний. або в предусмотр. законом випадках однород. навмисно. ПР-е: крадіжка - і знову крадіжка (тотожний.), Крадіжка - потім грабіж (однородн.)
2. Фактично. і легальний. Фактіч. рецидив - Вчинення особою, яка раніше вчинила будь-які прест-ия, нового будь-якого злочину незалежно від наявності або відсутності судимості. Цей вид ім. скоріше крімінологіч. значення, ніж угол.-прав. Легально. рецидив предсполаг. його угол.-прав. закріплення.
3. пенітенціарний рецидив - Випадки повторного відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
При визнанні рецидиву Пр-й не враховуються (Ч4ст18):
а) судимості за умисні Пр-я невеликої тяжкості;
б) судимий-ти за Пр-я, соверш перші особою у віці до 18 років;
в) судимості за Пр-я, засудження за к-е визнавалося умовним або за к-м надавалася відстрочка виконання вироку, якщо умовне засудження або відстрочка виконання вироку не скасовувалися і особа не направлялося для відбування покарання в місця позбавлення волі, а також судимості, зняті або погашені в порядку, встановленому ст.86 «Судимість».
рецидив злочинів тягне більш суворе наказ-е на підставі і в межах, передбачених КК.
19. Поняття кран необхід-ти, умови її правомірності. Відмінність крайньої необх-ти від необхід. оборони.
Крайня необхідність- Це особливий стан, при якому особа для запобігання небезпеки, реально загрожує інтересам особистості, суспільства або гос-ва, якщо ця небезпека не м. Б. усунена ін. ср-ми, змушене заподіяти шкоду іншим охоронюваним уг. законом правам та інтересам. Т. е. Це заподіяння шкоди к-то правоохорони. інтересам для предотвращ-ия невідворотного в дан. ум-иях іншими ср-ми більшої шкоди, погрожуючи-го особи, заг-ву, гос-ву. Заподіяння шкоди охорон. УЗ інтересам у стані крайньої необх-ти явл-ся прест-му (ч1ст39).
Поведінка при заподіянні шкоди при крайній Неохім-ти: 1. суспільно корисну поведінку (дію на благо інших); 2. соціально прийнятне (доцільне) поведінка (порятунок особою своїх інтересів, жертвуючи чужими, з його т. Зр. Менш цінними). Форми поведінки: 1. дію; 2. бездіяльність (зіткнення 2 зобов тей, коли випллн. Т-ко одну з ніух, не маючи возм-ти викон. Ін-ту). При виборі між. декількома способами, причин-ми шкода, УЗ не потреб. вибору способу, причин-го найм. шкоду.
підстава для причин-ия шкоди - небезпека для охорон. законом інтересів. Джерела небезпеки, що загрожує можуть бути найрізноманітнішими: стихійні явища, несправності механізмів і транспортних засобів, поведінку людей і тварин, фізіологічні процеси, хвороби та ін .;
умови правомірності крайньої необхід-ти діляться на умови, які стосуються небезпеку, і на умови захисту від неї.
Умови, які стосуються небезпеки:
- Небезпека повинна бути готівкової, тобто вона безпосередньо загрожує об'єктам, що охороняються уг. законом, здатна в будь-який момент реалізуватися, або вже виникла, але ще не минула;
- Дійсність / реальність небезпеки - вона сущ. в дія-ти, а не в воображ-ії чол-ка;
- Небезпека не могла бути усунута іншими засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди третім особам.
Умови захисту від небезпеки:
- Спрямованість діяння на захист правоохр. інтересів.
- У захисту повинна бути особлива мета: вона спрямована на запобігання ще більшої шкоди;
- В результаті захисту шкода заподіюється третім особам;
- Захист повинна бути своєчасною;
- Не буд. Б. допущено перевищення меж крайньої необхідності.
Перевищення меж крайньої необхідності - Заподіяння шкоди, яка явно не відповідає характеру і ступеня загрожує небезпека і обставин, при яких небезпека усувалася, коли зазначеним інтересам було заподіяно шкоду рівний або більш значний, ніж відвернена. Таке перевищення тягне за собою УО т-ко в випадках навмисно. заподіяння шкоди (ч2ст39).
Хар-р небезпеки визна-ся цінністю заг. отнош-ий, а ступінь - інтенсивністю небезпеки, її продовжить-ма.
Завдана шкода д. Б. менше, ніж відвернена, заподіяння рівного по тяжкості шкоди неправомірно.
У КК немає спец. складів причин-ия шкоди при перевищений-ії меж крайньої. необх-ти, але соверш-ие прест-ия при етхусл-иях визнається йдуть-вом. смягч-м наказ-ие (ст61).
Відмінність від необх. оборони: в разі, якщо джерело небезпеки - ООповеденіе чол-ка, при крайній. необх-ти шкоду причин-ся, як правило третім особам (на людину напали, він завдає удари не нападником, а розбивши. вітрину магазину для првлеч-ия уваги).
20.Поняття необх. оборони, умови її правомірності і знач-е.
Необхідна оборона.Чи не є ПР-му заподіяння шкоди тому, хто посягає особі в стані необх. оборони, тобто при захист особи і обороняється або інших осіб, що охороняються законом інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання, якщо це посягання було з насильством, небезпечним для життя обороняється або ін. особи, або з безпосередньою загрозою застосування такого насильства (ч1ст37).
Захист від зазіхання, що не сполученого з насильством, небезпечним для життя обороняється або іншої особи, або з безпосередньою загрозою застосування такого насильства, явл-ся правомірною, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необх. оборони, тобто навмисних дій, що явно не відповідають хар-ру і небезпечності посягання (ч2ст37).
Право на необхідну оборону мають в рівній мірі всі особи незалежно від їх професійної чи іншої спеціальної підготовки та службового становища. Це право належить особі незалежно від возм-ти уникнути ООпосягательства або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади (ч3ст37). Т. е .: 1. особа м. Не осущ. своє право на необх. оборону в разі ООпосяг-ва і уникнути його або вдатися до сторонньої допомоги; 2. особа м. Осущ. своє право на необх. оборону, що не прінпімая до уваги наявність йдуть-в, позвол-х її уникнути.
мета АЛЕ - В захисті різноманітних. охорони права. інтересів. Підстава для причин-я дозволеного УЗ шкоди тому, хто посягає - соверш-е їм ООпосяг-ва, к-е загрожує негайно. заподіянням шкоди.
умови правомірності необх. оборони діляться на умови, які стосуються посягат-ву, і на умови, які стосуються захисту.
посягання - Дія, спрямована на заподіяння шкоди охорон. УЗ інтересам і що загрожує негайним заподіянням шкоди. Воно м. Висловлю-ся як в нападі, так і в ін. Діях. напад - Дії, спрямовані на досягнення преступ. рез-та шляхом застосування насильства над потерпілим або створення реальн. загрози його негайно. застосування. Товариств. небезпечні ненасильство. дії - Негайно. заподіяння шкоди особистості, заг-ву, д-ві (спроба викрадення авто).
види посягань: 1. поєднане з насильством, небезпечним для життя обороняється або ін. Особи, або з безпосередньою загрозою застосування такого насильства; 2. З поєднане з таким насильством або такою загрозою.
Хар-р заг. небезпеки посягаючи-ва визна-ся цінністю об'єкта, а ступінь - Інтенсивністю посягаючи-ва, що залежить від тяжкості погрожуючи. шкоди, числа посягаючи-х, знаряддя, ср-в і обстановки посягат-ва.
Умови, відносять-ся до посягання, Воно д. Б .:
- суспільно небезпечним, Тобто здатним завдати істотної шкоди правам і інтересам особистості, суспільства або гос-ва. Малозначим-е посягаючи-во не д. Права на заподіяння шкоди. ООпосяг-во, що дає право на необх. оборону, за своєю зовнішньою хар-ке завжди схоже на к-л ПР-е, предусмотр-е Осіб. частиною КК, але не завжди визнається їм (неосудність зазіхає ...);
- готівковим, Тобто вже почався (або якщо безпосередній загроза його реальн. Осущ-ия очевидна), але ще не закінченими. Однак, якщо за обставинами справи для обороняється момент закінчення злочинного посягання був незрозумілий, то стан необхідної оборони також має місце;
- дійсним / реальним - Злочинне діяння повинно існувати реально, в об'єктивної дійсності, а не тільки в уяві обороняється. Якщо ж посягання насправді не було, то в наявності уявна оборона, тобто захист від неіснуючого злочину (фактич. Помилка). Якщо буде встановлено, що при уявній обороні особа не усвідомлювала, що в реальності ніякого посягаючи-ва немає, проте по йдуть-вам справи м. І д. Б. це усвідомлювати, то його дії підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за заподіяння шкоди через необережність.
Захист. Умови, які стосуються Кзащ:
- Захисту підлягають лише інтереси, охорон перші законом.
- Шкода заподіюється тільки нападаючому, але не третім особам;
- Захист повинна бути своєчасною, тобто соотв-ть за часом здійснюваного суспільно небезпечного посягання;
- Допускається захист не тільки власних прав та інтересів, а й інтересів ін. Осіб, а також т-ва і д-ви.
- Не буд. Б. допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнаються тільки умисні дії, явно не відповідають характеру і ступеня товариств. небезпечності посягання. Перевищення меж необх. оборони можливо т-ко в разі посягаючи-ва, що не сполученого з насильством, небезпечним для життя оборон-гося або ін. особи, або безпосередній. загрозою такого насильства.
Чи не є перевищенням меж необхідної оборони дії обороняється особи, якщо ця особа внаслідок несподіванки посягання не могло об'єктивно оцінити ступінь і характер небезпеки нападу (ч2.1 ст37).
Значення необх. оборони. Необх. оборона - це право чол-ка, к-ое він м. осущ. чи ні. осущ-ие особою права на необх. оборону д. заохотити гос-вом, т. к. воно свідоцтво-ет про активної життєвий. позиції того, хто захищається. позиції того, хто захищається, про його мужність.
21. Поняття та ознаки покарання.
Наказ-е- Це міра держ. примусу, признач-ий за вироком суду. Наказ-е застосовується до особи, визнаної винною у соверш-і злочини, і полягає в передбачених КК позбавлення або обмеження прав і свобод цієї особи (ч1ст43).
Ознаки уг. покарання:
- основ-му його признач-я явл-ся тільки соверш-е особою прест-я;
- Носить суворо особистий хар-р: наказ-е застосовується тільки до особи, яка вчинила ПР-е;
- Носить публічний хар-р: наказ-е пр-ся від імені д-ви;
- Призначається лише за вироком суду, що набрало законної сили. Обвинувальний вирок суду - єдність. процесуальна форма примен-ия наказ-ия;
- Носить каральний хар-р і призводить до суттєвого обмеження прав і свобод винного. Кара - сутність, а не мета покарання;
- Тягне судимість - правовий наслідок, пов'язане з вступом звинуватить. вироку, к-им призначено наказ-ие, в закон. силу і дійств-її до моменту погашення або зняття судимості.
Наказ-е застосовується в цілях (Ч2ст43):
1. відновлення соц. справедл-ти,
2. исправл-ия засудженого,
3. запобігання вчиненню нових прест-ий.
Межі зобов'язання співучасникам об'єктивних і суб'єктивних ознак. | цілі покарання
Структура кримінально-правової норми. Види диспозицій і санкцій. | Дія кримінального закону в часі. Зворотна дія кримінального закону. | Поняття злочину та його ознаки. Відмінність злочину від інших правопорушень. | Види складів злочину. | спеціальний суб'єкт | Законодавча класифікація | Теоретична класифікація. | Стаття 13. Видача осіб, які вчинили злочин | Підстави і межі відповідальності співучасників. Ексцес виконавця. | Система покарань: поняття та значення. класифікація видів покарань |