На головну

Наслідки 6 страница

  1. 1 страница
  2. 1 страница
  3. 1 страница
  4. 1 страница
  5. 1 страница
  6. 1 страница
  7. 1 страница

Інноваційно-технологічний фактор (НТР, «зелена революція») - позначився па особливостях розвитку продуктивних сил та зміни структури суспільного виробництва; спричинив посилення вимог до кваліфікації праці та рівня освіти; зумовив подальше поширення й реалізацію ідеї масового виробництва та ефекту

масштабу виробництва.

Індустріальне суспільство XIX - середини XX ст. потроху поступалося своїм місцем суспільству масового споживання 50-60-х років XX ст., сформованому з принципово нових нуклеарних сімей (як соціальних і споживчих осередків), з новим уявленням про багатство нації як потік сталого споживчого попиту, що забезпечує динамічні ринки збуту.

Економічне зростання насамперед відображає характер функціонування економіки країни загалом, тому показники економічного зростання використовують і для характеристики національних господарств, і як параметри порівняння різних країн. Визначальним фактором економічного зростання стає науково-технічний прогрес.

Науково-технічний прогрес - процес взаємопов'язаного прогресивного розвитку науки і техніки, зумовлений зростанням і ускладненням потреб суспільства, матеріального і нематеріального виробництва. Науково-технічний прогрес супроводжується багатьма факторами, що справляють вплив на суспільний розвиток, сукупність яких зумовила дві форми науково-технічного прогресу: еволюційну та революційну.

Еволюційна форма НТП - порівняно помірне вдосконалення традиційних науково-технічних основ виробництва, тоді як революційна засвідчує високі темпи в короткі проміжки часу.

Ідея науково-технічної революції стає центральною віссю теоретичних концепцій, що визрівали в цей період і мали важливе значення в поясненні трансформаційних змін.

Таким чином, науково-технічна революція - докорінне перетворення продуктивних сил, перехід їх у якісно новий стан на засадах перетворення науки на провідний чинник розвитку господарства.

Таким чином, визначаючи найхарактерніші особливості НТР 1950--1970-х років, слід вказати такі:

-революційні зміни в науці (передусім у фундаментальних науках: фізиці, математиці, біології, хімії. Зрушення в цих науках відкрили перспективи розв'язання проблем, які вимагають мультидисциплінарного підходу, тобто комплексного вирішення економічних, соціальних, екологічних, політичних та інших проблем);

-розвиток прикладних наук та значення їх у доведенні успіхів НТР до ринку;

-оптимізація взаємодії науки та виробництва й створення на цій основі єдиного комплексу: наука -- техніка (технологія)

-виробництво (наука стає самостійною провідною виробничою силою, а виробництво - технологічним застосуванням науки);

-виникнення нового напряму науково-технічного прогресу- автоматизації (часткова або повна заміна участі людини в отриманні, перетворенні й використанні енергії, матеріалів та ін. формації автоматизованими засобами виробництва);

-запровадження гнучких автоматизованих систем (ГАС), основою яких стало виникнення верстатів із числовим програмним управлінням; створення роботів; комп'ютеризація;

-запровадження автоматизованих систем управління (АСУ), проектування тощо.

Концепція Форда-Тейлора-Друкера - концепція промислового перевороту, що пояснює характер розвитку масових ринків у розвинених національних економіках повоєнного часу за рахунок низки чинників, а саме:

-розширення зайнятості в працемістких поточно-конвеєрних процесах галузей масового виробництва із високими заробітками працівників;

-розширення споживчого кредиту сім'ям зі зростаючими потребами в товарах тривалого користування.

європейські концепції 1950-1960-х років створювалися за умов жорстких повоєнних класових зіткнень та конкуренції дешевих американських товарів. Основною лінією всіх концепцій стає ідея розвитку виробництва завдяки ускладненню техніки й запровадження автоматизації.

Однак зазначимо, що фабрично-заводська концепція НТР, що абсолютизувала значення капіталів і роль чиновника-технократа, не розкривала сутності глобального перевороту в матеріальному виробництві, що стався у 50-70-ті роки XX ст. Саме цей переворот створив нове виробництво і замінив панування капіталу на панування знань.

Ж. Фурастьє, Ф. Штернберг, Р. Арон, Ж. Еллюль, які розглядали НТР 1950-1970-х років як другу хвилю розвитку автоматизації, складнішої техніки, підвищення продуктивності праці.

Загалом теорії перелічених авторів орієнтували масові організації на необхідність контролю за перебігом НТР, найгострішій критиці було піддано конвеєрну технологію, що дегуманізує і декваліфікує працю.

36. Загальні умови і основні напрями розвитку економічної думки в Україні наприкінці ХІХ - поч. хХст.

Економічна думка в Україні в ХІХ - на початку 20 ст. знаходилась під впливом соціально - економічних процесів того часу. Розпад феодально- кріпосницької системи перейшов у тривалу кризу. В цей період в Російській імперії почався промисловий переворот, але кріпосний лад усіляко гальмував розвиток промисловості, необхідного їй внутрішнього ринку, а також ринку вільної робочої сили.

Серед ідеологів дворян, які прагнули подолання економічної відсталості країни шляхом реформ, помітне місце займав відомий вчений, засновник Харківського університету В. Каразін (1773-1842рр.). І хоча В. Каразін не виступав проти кріпосного права, але він прагнув ліквідації найтяжчих і найгрубіших форм особистої залежності селян від поміщиків. Він вимагав ліквідувати панщину і замінити її грошовим оброком, а також виступав за використання найманої праці.

Найглибший аналіз кризового стану феодально-кріпосницького ладу міститься в працях видатного українського економіста й статистика Д. журавського (1840-1896рр.). Широко використовуючи статистичний матеріал, Д. журавський показав на прикладі Київської губернії стан і перспективи розвитку основних галузей господарства, і відмітив, що занепад поміщицьких господарств пов'язаний з низькою продуктивністю кріпосної праці.

Відомим представником української економічної думки в роки реформ був професор Київського університету І. Вернадський (1821-1884). Він був прихильником англійської класичної школи політичної економії з її постулатом невтручання держави в хід економічного розвитку, та ідеями вільного ринку, і виступав за приватну ініціативу та вільну конкуренцію. В своїх роботах «Курс політичної економії», «Нариси політичної економії» та ряді інших І. Вернадський розглянув ряд важливих питань політичної економії. Він виходив з того, що праця є «головним і єдиним джерелом багатства», що вона й визначає врешті решт відношення людини до предметів і людини до людини. Визначення ролі праці, вартості та джерел доходів наближало І. Вернадського до доктрин класичної школи, зокрема, поглядів Д. Рікардо.

Економічна думка в Україні цього періоду була представлена в роботах М. туган-Барановського, Є. Слуцького, Д. Ляшенка, М. Коссовського, В. левитського, В. Косинського, О. Миклашевського, М. Птухи. В цей час в Україні ідуть економічні дослідження в таких напрямах, як історико-економічний аналіз, проблеми статистики, демографії, теорії і практики сільськогосподарської кооперації, економіки промисловості, фінансів. Ці галузі економічного знання відзначені в Україні працями таких відомих науковців того часу, як М. Бунге, Т. Рильський, К. Вобкий, Р. Орженицький, Є. слуцький, А. Бориневич, П. Фомін та інші.

84. Промисловий та аграрний розвиток України у 50-80-х роках ХХст.

Після смерті Сталіна розпочався перегляд економічної політики країни. Середина 50-х років стала періодом кризи старого управління та планування.

Особливості реформування промисловості у період хрущовської "відлиги":

1. розвиток машинобудування та енергетики.

2. перехід до виробництва групи товара Б.

3. семиричні плани.

4. утворення раднаргоспів.

5. цілинні землі

6. соціальні реформи.

Результати аграрних реформ:

1. кукурудзяна авантюра, 1963р., хліб купують з-за кордону.

2. розвток товарів нрупи Б.

3. збільшення масштабів промисловості.

4. будування житла в містах.

5. з"являються товари в магазинах

6. грошова реформа 1961р. (вартість карбованця зросла в 10р.)

Виснаження цілинних земель, посуха 1963 р., застій

сільсько-господарського виробництва в центральних чорноземних районах.

Росії та в Україні призвели до продовольчої кризи 1963 р. З цього часу Радянський Союз почав закуповувати зерно за кордоном. Однак колгоспи і радгоспи України були рентабельними. Рівень рентабельності коливався від 29,7% у 1960р. до 44% у 1965р.

Після приходу до влади Л. брежнєва у 1965р. було знищено всі елементи політичного плюралізму та укріплено командно-адмістративну систему. Проте економічні труднощі посилили соціальну напруженість в Україні і потребували вдосконалення методів керівництва господарством.

74. Тенденції розвитку світового господарства за умов глобалізації та розгортання науково-технічної революції.

Світове господарство - це глобальний економічний організм, структурними елементами якого є національні економіки, котрі знаходяться в мобільних взаємозв'язках і взаємозалежності та підпорядковані об'єктивним ринковим законам безпосередньо у сфері виробництва.

Становлення світового господарства пройшло кілька історичних етапів, протягом яких економічні зв'язки між різними організаційними формами людської спільноти (плем'я, рід, нація, держава тощо) еволюціонізувалися і вдосконалювалися. Спочатку, маючи форму одиничних (випадкових) варіантів домовленостей, ці зв'язки за рахунок постійного збільшення, підключення нових суб'єктів, розширення кола об'єктів поступово перетворилися на складну сукупність відносин, що так чи інакше торкаються інтересів усіх країн світу.

У науковій, науково-методичній літературі можна зустріти ряд підходів до етапізації розвитку світового господарства. Одні дослідники відносять його виникнення до часів Римської імперії, інші - до періоду великих відкриттів XV-XVII століть. На нашу думку, світове господарство як соціально-економічний суб'єкт зароджувалося ще за часів первісних суспільств і пройшло на своєму шляху ряд етапів.

Перший етап - міжнародні відносини як зародок майбутніх міждержавних відносин у первісних суспільствах. Сюди належать періоди палеоліту, неоліту.

Цей етап характеризується переходом від кочового способу життя до стійкої осідлості з відтворюючою системою господарства, якій притаманні елементи "міжплемінної інтеграції". На цьому етапі домінуючим видом виробництва було аграрне.

Другий етап - зовнішньоекономічні відносини у стародавньому світі. Йому притаманні:

- поява ранньокласових утворень;

- зовнішня торгівля - основна, часто єдина, форма економічних відносин між країнами стародавнього світу;

- насильницьке вирішення зовнішньоекономічних проблем;

- колонізація земель і розвиток ремісництва (І тис. до н. е.). Це, зокрема, період фінікійської та грецької колонізації, Римської імперії, її розквіту і занепаду.

Характерним для цього етапу було поєднання аграрного і ремісничого виробництва з розвитком торгівлі та грошової форми обігу.

Третій етап - зовнішньоекономічні відносини за часів феодалізму.

Четвертий етап - міжнародні економічні відносини епохи великих відкриттів XV-XVII століть.

П'ятий етап - міжнародні економічні відносини періоду промислової революції (XVIII-XIX століття).

Шостий етап - міжнародні економічні відносини епохи комп'ютерів, інтернету (друга половина XX століття - початок XXI століття).

Як цілісна система світове господарство сформувалося в кінці XIX століття. Цьому передувало:

- завершення епохи географічних відкриттів, коли практично

всі "білі плями" зникли з карти Землі;

- закріплення територій землі за одним із національно-державних утворень;

- визнання цього утворення (всіма або майже всіма) державами.

Лише після завершення процесу формування світового господарства як сукупності національних економік, пов'язаних між собою системою мобільних факторів виробництва, став можливим розгляд міжнародних економічних відносин як визначального елементу надзвичайно складної і динамічної системи.

57. Формування трьох центрів світового капіталізму. США, Японія, ФРН - нові економічні лідери.

Етапом iнтенсивного iндустрiального пiднесення економiчно розвинених країн свiту стали 50 - 60-тi роки.

У повоєнний перiод роль лiдера у всесвiтньому господарствi належала США. В економiцi США неабияке значення мало вiйськове виробництво. У перiод «холодної вiйни» змiцнiв вiйськово-промисловий комплекс (ВПК). Ця галузь повною мiрою забезпечувала технiкою не тiльки власнi збройнi сили, партнерiв по НАТО, а й зарубiжних споживачiв.

Змiнилася структура свiтового капiталiстичного господарства. Найбiльш динамiчно розвивалася промисловiсть, в основному, за рахунок обробної промисловостi. Iстотнi змiни вiдбулись у спiввiдношеннi продукцiї легкої та важкої промисловостi. Якщо на початку XX ст. у загальнiй вартостi продукцiї обробних галузей переважали товари легкої промисловостi, у 30-х роках мiж продукцiєю цих галузей встановилася рiвновага, то зi середини 50-х рокiв важка iндустрiя почала лiдирувати. У повоєннi роки зросла економiчна могутнiсть монополiстичних об'єднань. Це був перiод злиття та поглинання фiрм рiзних галузей господарства. Цей процес охопив великi корпорацiї. Так, у США 1968 року втратили самостiйнiсть 12 компанiй з капiталом понад 250 млн. доларiв. Мiнiмальнi капiтали для створення сучасної корпорацiї сягали сотнi мiльйонiв доларiв.

Господарський розвиток ФРН у повоєнний перiод мав свої особливостi. Стартовi позицiї для вiдбудови господарства були гiршi, нiж в iнших країнах Захiдної Європи. Виробничi потужностi вико-' ристовувалися на 15 - ЗО %. Панувало безробiття, хаос у кредитно-1! грошовiй сферi. Держава контролювала цiни i заробiтну плату.

Структура господарства ФРН характеризувалася збiльшенням частки у ВВП галузей матерiального виробництва. Сфера послуг не набула такого розвитку, як у США, iнших країнах Захiдної Європи. Особливо зросла частка обробної промисловостi, транспорту. Вiдповiднi змiни вiдбулися в структурi зайнятостi. Якщо 1950 року в сiльському господарствi працювало 1/4 працездатного населення, то 1960-го - 1,7. При цьому чисельнiсть зайнятих у промисловостi, на транспортi збiльшилася.

Значний вплив на процес вiдтворення справило державне регулювання економiки. Головною його формою стали державнi фiнанси. У 1950 р. їхня частка в загальних валових капiталовкладеннях становила 11,4 % , у 1970 р. - 16,2 %.

Визначальним фактором розвитку ФРН у 70 - 80-х роках був науково-технiчний прогрес. Рiзко скорочувалися традицiйнi галузi важкої та легкої промисловостi. Виникла потреба у великiй кiлькостi вугiлля та металу. У ФРН розпочалося масове впровадження автоматизацiї, роботизацiї. Домни i мартени були замiненi електропечами. Вiдбулася майже повна електрифiкацiя залiзничного транспорту. Середня швидкiсть електровозiв становила 350 - 500 км/год. Iз залiзничним транспортом успiшно конкурував автомобiльний. Цьому сприяло iнтенсивне будiвництво автострад, випуск найрiзноманiтнiших модифiкацiй вантажних автомобiлiв.

У розвитку господарства Японiї в повоєнний час розрiзняють три етапи. 1946 - 1951 рр. були перiодом вiдбудови. За час вiйни Японiя втратила майже 25 % виробничих фондiв. Спад виробництва у 1945 роцi становив 63 %. Рiвень iнфляцiї в 1945 - 1950 рр. досяг 7000 %.

Важлива роль у вiдбудовi японської економiки належала державному регулюванню, прогресивним реформам - земельнiй, наймання робочої сили, лiквiдацiї головних компанiй (дзайбацуI Були створенi комiтет економiчної стабiльностi та Банк реконструкцiї Японiї. Довоєнний рiвень промислового виробництва в Японiї було перевищено 1951 року (114,4 %), а сiльськогосподарського 1950-го. Протягом першої половини 50-х рокiв темпи зростання] уповiльнилися, оскiльки виробничi потужностi досягли можливого2 максимуму. Друга половина 50-х та 60-тi роки стали перiодом оновлення i розширення виробничих потужностей, їхньої модернiзацiї. У 60-тi роки Японiя здобула першiсть у темпах приросту ВНП (11,4 %).

Помiтною рушiйною силою економiчного розвитку Японiї було зростання капiтальних вкладень, їхня частка у ВНП значно збiльшилася, порiвнюючи з iншими економiчно розвиненими країнами. Протягом 1953 - 1969 рр. вона зросла з 25 до 38,7 %. З них 80 % - вкладення в промисловiсть, будiвництво, на машини та обладнання. За масштабами оновлення виробничих фондiв Японiя зайняла перше мiсце у свiтi.

У 70 - 80-х рр. Японiя займала в промисловому свiтовому виробництвi друге мiсце пiсля США.

Пiдсумком економiчного розвитку найрозвиненiших країн свiту стало видiлення трьох панiвних центрiв: США, Японiї, Захiдної Європи. Зростання виробництва останньої фактично визначалася ФРН, Францiєю, Великобританiєю. За основними економiчними показниками цi країни займали становище лiдерiв. Послабилися позицiї США, хоча за масштабами виробництва ВНП вони в п'ять разiв переважали Японiю. Вiдновивши своє господарство i здiйснивши структурну перебудову, країни Захiдної Європи i Японiя обiйшли США. Великобританiя поступово втрачала позицiї могутньої держави.

70. основні напрями розвитку кейнсіанської теорії в останній третині ХХст.

Великі класики минулого не розрізняли мікро- і макроекономічні аспекти економіки. Мікроекономічний аналіз був створений неокласичною економікою, створення основ короткострокового макроекономічного аналізу припало на долю Кейнса.

Теорію Кейнса можна назвати "кризовою", оскільки, по суті, він розглядає економіку в стані депресії. По його теорії, держава повинна активно втручатися в економіку унаслідок відсутності у вільного ринку механізмів, які по-справжньому забезпечували б вихід економіки з кризи. Кейнс вважав, що держава повинна впливати на ринок в цілях збільшення попиту, оскільки причина капіталістичних криз - перевиробництво товарів.

Він пропонував декілька інструментів. Це гнучка кредитно-грошова політика, стабільна бюджетно-фінансова політика і ін. Гнучка кредитно-грошова політика дозволяє переступити через один з серйозних бар'єрів - нееластичність заробітної плати. Це досягається, вважав Кейнс, шляхом зміни кількості грошей в обігу. При збільшенні грошової маси реальна зарплата зменшиться, що стимулюватиме інвестиційний попит і зростання зайнятості. За допомогою бюджетно-фінансової політики, Кейнс рекомендував державі збільшити податкові ставки і за рахунок цих засобів фінансувати нерентабельні підприємства. Це не тільки зменшить безробіття, але і зніме соціальну напруженість. Головними рисами кейнсіанської моделі регулювання є:

-частка національного доходу висока і перерозподіляється через держбюджет;

-створюється обширна зона державного підприємництва на основі утворення державних і змішаних підприємств;

-широко використовуються бюджетно-фінансові і кредитно-фінансові регулятори для стабілізації економічної кон'юнктури, згладжування циклічних коливань, підтримки високих темпів зростання і високого рівня зайнятості.

Теорія Дж. М. Кейнса насправді вельми прагматична, тісно пов'язана з тлумаченням завдань державної політики і в цьому сенсі знаменує собою методологічний поворот від соціально нейтральної економіки до традицій політичної економії..

1.Історія економіки та економічної думки як наука

Історія економіки -наука яка вивчає господарську діяльність людства в іст. розвитку, основні явища і процеси матеріального вироб, діяльність економ організацій, економічну політику держав.

Предметом економічної історії є господарство країн світу в історичному розвитку та різноманітності форм його прояву.

Мета допомагає зрозуміти конкретні аспекти економіки, сучасні господарські проблеми, прогнозувати їх наукове вивчення.

Обєктом дослідження економічної історії є історія зародження, становлення та розвитку економічних явищ і процесів

Методологією історичної науки є теорія пізнання історичного процесу, сукупність пізнавальних принципів та дослідницьких методів.

Методи

Історичний (дає змогу виявити історичні умови виникнення та розвитку економічних ідей, їх спадкоємність, загальні закономірності та історичну специфіку)

Системно-структурний (сприяє усвідомленню еволюції економічної науки як цілісного системного процесу у всій різноманітності його внутрішніх і зовнішніх зв'язків, структурних елементів і рівнів.)

Історично порівняльний

Соціологічних досліджень

Психологічні

Аналітичний

Математичні

Статистичні

Проблемно-логічний (розкриває глибинні характери історії розвитку економічної науки на основі виявлення внутрішньої логіки економічних теорій)

2. Періодизація історії економіки та економічної думки

Періодизація це встановлення хронологічно послідовних етапів у суспільному розвитку.

Існує багато періодизацій такі як Пятистадійна модель Ліста, Тристадійна модель Гільденбранта, Історико хронологічна періодизація, Формаційний підхід, Періодизація Уолта, Період. За А. Тойнбі, Пер. За А Данилевським, Іституційно технологічний підхід.

5стадійна модель Ліста

1 стадія дикості (10-12 тис до н. е перехід до осілого способу життя . господарство-привласнюючий характер збиральництво, рибальство, стадні форми суспільства)

2стадія пастуша (10-5 ст до н. е основний вид дія-скотарство. Родоплемінна орг. Суспільства)

3ст землеробська (до 3ст н. е землеробство станово сімейні відносини )

4ст хліборобсько мануфактурна (сільське госп, ремісництво, станово державна )

5. хліборобсько мануфактурно комерційна (землеробство ремісництво, промисловість торгівля, станово-лержавна орг. Сусп. )

3стадійна модель Гільденбранта Бюхера В основу поділу було покладено довжину шляху яку проходить товар-продукт, прямуючи з виробляючого госп в споживаюче)

Природне (натуральне або домашнє ) Господарство (із найдавніших-до сер 13ст.із шлях не більше милі із поля через млин і кузню до панської садиби)

Грошове (міське) господа (до кінця 18ст шлях від декількох миль до дек десятків миль, із поля селянина або майстерні ремісника через міський ринок або ярмарок за доп. Купця до будинків споживачів)

Кредитне (народне) госп ( поч. з 19ст шлях у сотні й тис миль із шахт. Полів, плантацій, рудників за допомогою купців і банкірів на європейські ринки і фабрики , а звідти - в оселі споживачів.)

Історико-хронологічний підхід

Давній (поділ праці, соціальні інститутии: Сімя община власніть право, держава релігія

Античний ремесла торгівля приватна власність на землю і рабів

Середньовічний сформувалися основні європейські нації , зявил-ся самостійні міста

Відродження (епоха великих геогр. Відкриттів, первісне нагромадження капіталу

Просвітництва (територіальний поділ світу

Вільної конкуренції промислова революція

Монополістичної конкур концентрація капіталів і боротьба за економічний поділ світу призвели до криз і війн

Ринкове госп (найбільш економ розвинені країни досягли стабільності, сформ середній прошарок і суспільство споживачів)

Періодизація Уолта Ростоу

Традиційне суспільство (примітивна ручна техніка, низький рівень розвит науки техніки, влада землевласників

Період підготовки передумов до піднесення (створення централізованих держав, поява нових типів підприємливих людей, утворення банків та інших інститутів для мобілізації капіталу )

Піднесення або зрушення (виникнення нової техніки та нових галузей, перехід владидо буржуазії)

Рух до технологічної зрілості ( етап технічного прогресу , прискорена урбанізація, зростання продукції випереджає зростання населення, управління промисловістю концентрується в руках спеціалістів менеджерів)

Суспільство всезагального масового споживання (підвищуеться реальний дохід на душу населення, відб зрушення від пропозиції до попиту, від виробництва до споживання

Пошук якості життя (на першому плані- духовний розвиток людини )

Формаційний підхід

Докласове суспільство

Общинний лад (від приватна власність, немає експлуатації, общинний товарообмін, класів не існує

Класове

Рабовласницький (приватна власніть на землю і рабів, основні сусп. Відносини -рабство класи- раби і рабовласники

Феодальний (землі -основний об'єкт приватної власності, джерело додаткового прибутку і експлуатації, основні сусп. Відносини - рента. Класи- селяни і феодали

Капіталістичний (основні об'єкти приватнох вл-

Засоби виробництва, промисловості. Основні сусп. Відн-капітал. Класи- робітники і капіталісти

Безкласове: Комуністичний (засоби вироб переходять у сусп. (колективну власніть, зникає експлуатація,) Цивілізаційний підхід

Цивілізація визначається як історичний стан сусп., який харак досягнутим рівнем продуктивних сил, особливим способом виробництва і відповідною духовною культурою.

Періодизація за А . Тойнбі 5 типів цивілізаціїі

Ісламська

Західна

Індуїська

Православна

Далекосхідна

Періодизація За М. Данилевським

Єгипетська, Китайська, Індійська, Іранська, Єврейська, Грецька, Римська, Перуанська.

Інституціонально-технологічний підхід - це історичний аналіз розвитку людства, який являє собою процес розв техніки, технологій індустрального характеру

1 стадія Доіндустріальне сусп. (весь первод до виникнення капіталізму. аграрне сусп. З відсталою технікою

2стадія Індустральне (від промисл револ 18ст до 2промисл рево 20ст

3. постіндустріальне сусп. (з 20ст, високий рівень економічного ровитку, широке застос електроніки, робототехніки, біотехнол.)

Наукова періодизація - це узагальнена характеристика об'єкта дослідження шляхом поділу процесу розвитку на якісно відмінні періоди, усвідомлення його структурної еволюції в кожний конкретний період розвитку.

35. передумови виникнення української кооперації , види та найважливіші напрями її діяльності.

Кооперативний рух - соц.-економ. рух, спрямований на створення сприятливих умов для розвитку коопераційних організацій з метою задоволення матеріальних і соціально-культурних потреб. В Укр. рух розпочався у другій половині 1860-х рр.. за участю звільненого з кріпацтва селянства та міського робітничого населення для здійснення певної господарсько-виробничої діяльності. Кооперація: споживча; житлова, кредитна, с/г., виробнича, постачання і збут товарів. Особливості: не давали змогу незаможному населенню вступати до кооп., через незабезпеченість кооп. Не могли конкурувати з окремими підприємствами; організація перших товарів не мала практичного досвіду, створення бази для створення кооперацій. Український кооперативний рух, здавалося б, будучи в основі своїй чисто економічним, за таких умов логічно набув і національного характеру. Відтоді його поступ вже міцно був пов'язаний із поступом національно-політичним в Україні. Вочевидь саме це зумовило, що серед його піонерів та провідників були люди, які згодом стали визначними політичними діячами української державності

16. Формування та розвиток внутрішніх національних і світових ринків (політики протекціонізму та меркантилізму)

16-18ст. - період завершення становлення національних ринків, їх розширення та зміцнення.

Передумови становлення національних ринків:

-відокремлення с/г від промисловості

-розвиток територіального поділу праці

-розвиток міст і міського населення

-відміна внутрішнього мита



Наслідки 5 страница | Наслідки 7 страница

Права феодального міста | Функції цеху | Наслідки 1 страница | Наслідки 2 страница | Наслідки 3 страница | Наслідки 4 страница |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати