Головна

Паризька мирна конференція . "14 пунктів" В Вільсона. Версальський договір. Створення Ліги Націй

  1. HTML и всемирная паутина WWW.
  2. Бретська мирна угода: її зміст та значення.
  3. Версальсько-Вашингтонська система. Мирні договори із союзниками Німеччини. Вашингтонська конференція.
  4. Висвітліть причини створення, основні етапи існування та державний устрій Київської Русі
  5. Висвітліть процес створення української держави Війська Запорізького у ході національно-визвольної війни 1648-1657рр.
  6. Вопрос №14. Всемирная география национальных религий
  7. Всемирна торговая организация. Цели, принципы функционирования

Повоєнні наміри провідних держав світу. «14 пунктів» В. Вільсона. Після підписання Комп'єнського договору гармати замовкли. Боротьба за переділ світу переміщувалася до дипломатичних канцелярій та за столи переговорів. Представники держав-переможниць з'їхалися 18 січня 1919 р. до столиці Франції - Парижа - для остаточного підбиття підсумків війни.

Пленарні засідання конференції мали формальний характер, бо всі важливі питання повоєнного устрою світу опинилися у руках так званої «ради десятьох», до якої входило по двоє представників від США, Франції, Великої Британії, Японії та Італії. З березня 1919 р. її заступила «рада чотирьох», до якої входили прем'єр-міністр Великої Британії Д. Ллойд Джордж, французький прем'єр Клемансо (його було обрано головою Паризької конференції), президент США В. Вільсон та прем'єр-міністр Італії В. Орландо.

Країни Антанти вкрай негативно поставилися до виникнення радянської Росії й не визнавали самого факту її існування, оскільки, на їхню думку, більшовики прийшли до влади нелегітимним шляхом - унаслідок Жовтневого перевороту 1917 р. Вони мали намір створити «санітарний кордон» навколо території Росії та переділити її на сфери впливу. Особливі зусилля докладалися, аби не допустити зближення Німеччини з Росією.

Конференція почала працювати в умовах нового співвідношення сил на міжнародній арені. США виходили на передові позиції у світі, їхня економічна й військова могутність у період війни дуже зросла. Якщо раніше американці, дотримуючись заповітів свого першого президента Дж. Вашингтона, намагалися не втручатися до справ неспокійної Європи, то після закінчення світової війни США претендували на роль лідера повоєнного світу.

Президент В. Вільсон уважав, що США здатні стати рятівником і гарантом світу. Своє бачення нових принципів міжнародних відносин він втілив у «14 пунктах», оприлюднених 8 січня 1918 р. Вони містили відмову від таємної дипломатії, проголошували свободу торгівлі та мореплавства, визнання прав народів на самовизначення, стверджували необхідність роззброєння. «14 пунктів» також передбачали вивід німецьких військ з усіх окупованих ними територій, надання автономії народам Австро-Угорщини й Османської імперії, відновлення незалежності Польщі, створення Ліги Націй, покликаної охороняти мир і безпеку всіх країн.

Велика Британія ще до початку конференції домоглася однієї з головних цілей своєї участі у війні: німецький флот припинив існування і стояв на приколі в англійській гавані Скапа-Флоу. Британія захопила німецькі колонії в Африці й турецькі на Близькому Сході. Проте вона була зацікавлена у збереженні Німецької держави для забезпечення рівноваги сил в Європі.

Проте становище Великої Британії було аж ніяк не безхмарним: домініони дістали більшу самостійність, зі світового кредитора вона перетворилася на боржника, економіка послабла, фінанси й торгівля розладналися. До того ж зростала потужність американського флоту.

Франція мала наміри розчленувати Німеччину на низку дрібних держав, що полегшувало здійснення її головних намірів: загарбання значної частини турецьких і німецьких колоній, розширення своїх кордонів у Європі за рахунок Німеччини, повернення Ельзасу та Лотарингії. Франція домагалася отримання понад 50 % загальної суми репарацій від Німеччини. Не відмовлялася вона й від своєї провідної ролі в Європі.

Італійські представники прагнули отримати деякі території на Балканах, що входили до складу Австро-Угорщини. Японія вимагала передати їй Шандунь та німецькі колонії в Тихому океані. Японію підтримувала Велика Британія, вбачаючи в союзі з нею противагу США.

Створення Ліги Націй. Створення Ліги Націй американський президент В. Вільсон уважав попередньою умовою ведення переговорів. Необхідність створення всесвітньої організації держав, поміж обов'язків якої були б контроль за дотриманням міжнародного права, запобігання війнам та забезпечення незалежності всіх народів світу, президент США висловив у 14-му пункті програми повоєнного мирного врегулювання. Він зображував Лігу Націй як єдиного гаранта майбутнього миру й розглядав її як інструмент посилення міжнародного впливу США. Вільсон пропонував вирішити через Лігу Націй питання про колишні володіння Османської імперії та долю німецьких колоній.

Його пропозиції наразилися на заперечення, особливо з боку британських делегатів. На засіданнях «ради десятьох» точилися нескінченні суперечки. Поширилися чутки, що Вільсон збирається залишити конференцію. «Здавалося, що все пішло нанівець», - занотував наприкінці січня помічник президента. Насилу пощастило узгодити компромісний проект Ліги Націй. Вона складалася з трьох головних органів: Генеральної асамблеї, Ради, до якої входили постійні й тимчасові члени, та Постійного секретаріату на чолі з Генеральним секретарем, який координував роботу Ліги за допомогою своїх 11 відділів. В Асамблеї, як і в Раді, кожна країна мала один голос, причому для ухвали всіх політичних рішень потрібна була одностайність.

Головними цілями нової організації, згідно зі статутом, вважалися «розвиток співробітництва між народами і гарантія миру та безпеки». Однак сенат США узяв курс на самоізолювання від європейських справ і відмовився ратифікувати угоду про вступ США до Ліги. Без економічної та військової потуги США Ліга Націй виявилася надто слабкою організацією. Провідну роль в її діяльності відігравали Велика Британія та Франція. Протягом 20-30-х рр. представники 42 (а після прийняття Німеччини і Радянського Союзу - 44) держав щороку збиралися на Асамблеї Ліги, однак вона так і не змогла стати гарантом миру й захистити народи від держав-агресорів, хоча ст. 16 Статуту передбачала можливість застосування Лігою Націй економічних і воєнних санкцій проти них.

 



Україна в Першій світовій війні. | Українська революція ( 1917 - 1918рр.): початок Української революції, проголошення автономії України, ІІ та ІІІ Універсал.

Україна на початку ХХ століття: територія і населення, стан розвитку сільського господарства та промисловості, політичне життя. | Діяльність С. Петлюри | Білет № 2 | Білет № 3 | Результати реформи в Україні | Перша світова війна: основні битви 1916р., події 1917 - 1918 рр., наслідки війни. | Версальсько-Вашингтонська система. Мирні договори із союзниками Німеччини. Вашингтонська конференція. | Українська революція ( 1917 - 1918рр.): проголошення УНР, початок установлення більшовицької влади, війна радянської Росії з УНР, проголошення незалежності УНР. | Є. Петрушевич. | Білет № 7 |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати