На головну

Управління оборотними коштами підприємства. Фінансовий цикл, поточні фінансові потреби

  1. I. Рішення логічних задач засобами алгебри логіки
  2. I. Структурний управління
  3. III. Розробка базових конкурентних стратегій і стратегій зростання підприємства.
  4. O ведуть розрахунки з рекламодавцями і засобами масової інформації;
  5. А тепер ідуть обіцяні в примітці пункти. «І у тіла, і у душі є свої потреби, які шукають
  6. А). Витрати виробництва в довгостроковому періоді. Б) Оптимальний розмір підприємства.
  7. Автомаіческое управління машинами циклічної дії

Управління оборотними засобами. Ефективність роботи підприємства багато в чому залежить від його забезпеченості оборотними засобами. Так, нестача обігових коштів є безпосередньою причиною неплатоспроможності, а в подальшому і банкрутства підприємства. Відсутність на підприємстві стійкої системи поповнення оборотних коштів призводить, по-перше, до додаткових витрат, які збільшують поточні витрати підприємства, а по-друге, до зниження показників ефективності діяльності підприємства. Додаткові витрати можуть бути обумовлені затримками у формуванні виробничих запасів підприємства, що, в свою чергу, збільшує тривалість технологічного і виробничого циклів. При зростанні тривалості технологічного і виробничого циклів збільшується величина незавершеного виробництва, що в кінцевому рахунку призводить до зростання поточних витрат підприємства, які формують його собівартість.

Надлишок оборотних коштів означає «омертвіння» ресурсів і обумовлює зниження їх оборотності. Надмірний рівень оборотних коштів призводить також до додаткових витрат і фінансових ризиків підприємства. Разом з тим з формальної точки зору надлишок оборотного капіталу підвищує показники поточної платоспроможності підприємства.

Від управління обіговими коштами залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість організації. Тому важливим елементом управління підприємством є організація управління оборотними коштами, яка включає в себе комплекс наступних заходів:

· Обгрунтування складу і структури оборотних коштів, раціональне розміщення оборотних коштів в сфері виробництва та обігу;

· Планування потреби організації в оборотних коштах;

· Вибір джерел формування оборотних коштів;

· Оцінка показників ефективності використання оборотних коштів і розробка заходів щодо прискорення їх оборотності.

Фінансовий цикл підприємства. Аналіз структури власних оборотних коштів демонструє важливість тимчасових характеристик для управління оборотним капіталом. У цьому плані особливе значення набуває розподіл потреби в оборотних активах в часі. Для цих розрахунків застосовують методику, засновану на тривалості фінансово-експлуатаційного циклу та плановані витрати по поточній діяльності.

Тривалість фінансово-експлуатаційного циклу у виробничій сфері включає тривалість поставки, виготовлення та складання виробів, а також період їх збуту, очікування погашення дебіторської заборгованості.

У виробництві цикл починається з моменту відпуску матеріалів зі складу підприємства і закінчується відвантаженням готової продукції покупцеві, яка була виготовлена ??з цих матеріалів. Повний цикл обороту оборотних активів у виробництві характеризується швидкістю виробництва і реалізації продукції:

Д -> МПЗ -> НП -> ДП -> Д ',

де Д - грошові кошти, авансовані в оборотні активи; МПЗ - матеріально-виробничі запаси; НП - незавершене виробництво; ДП - готова продукція на складі і у відвантаженні; Д '- грошові кошти у формі виручки від продажу товарів, включаючи прибуток:

Д '= Д + ?Д,

де ?Д - зміна величини оборотних активів (коштів), причому при ?Д <0 підприємство є збитковим, а при ?Д> 0 оборотні активи збільшуються.

Проміжок часу, протягом якого поточні активи підприємства (оборотні активи) роблять повний оборот, називається операційним циклом:

ОЦ = ПЦ + ПОдз,

де ОЦ - операційний цикл, днів; ПЦ - виробничий цикл, днів; ПОдз - період оборотності дебіторської заборгованості, днів.

Фінансовий цикл починається з моменту перерахування коштів постачальникам при погашенні кредиторської заборгованості та закінчується в момент отримання грошей від покупців за відвантажену продукцію при погашенні дебіторської заборгованості, тобто це період часу між строком платежу за своїми зобов'язаннями перед постачальниками і отриманням грошей від покупців (дебіторів). Він характеризує відрізок часу, протягом якого власні оборотні кошти роблять повний оборот.

Фінансовий цикл, або цикл обігу готівки, являє собою час, протягом якого грошові кошти вилучені з обігу. Тривалість фінансового циклу в днях обороту можна розрахувати як різницю між тривалістю операційного циклу і часом обігу кредиторської заборгованості. Метою управління оборотним капіталом є скорочення фінансового циклу. Зменшення тривалості фінансового циклу означає зменшення періоду обороту власних оборотних коштів. При цьому зберігають певний баланс між дебіторською та кредиторською заборгованостями:

ФЦ = ОЦ - ПОкз = ПЦ + ПОкз +/- Таванс,

де Таванс - період обороту авансів, днів (знак «плюс» - аванси видані, знак «мінус» - аванси отримані); ПОкз - період оборотності кредиторської заборгованості, днів.

Тривалість фінансового циклу - період часу, протягом якого власні оборотні кошти здійснюють один оборот. У тих випадках, коли власні оборотні кошти негативні, поняття фінансового циклу не існує.

Таким чином, середня тривалість обороту оборотних коштів, тобто час, необхідний для перетворення коштів, вкладених в запаси і дебіторську заборгованість, в гроші на розрахунковому рахунку, визначається за формулою:

Тоа = Тз + ТДЗ + Тпр - ТКЗ,

де Тз - період оборотності запасів, днів; ТДЗ - період оборотності дебіторської заборгованості, днів; Тпр - період оборотності інших оборотних активів, днів; ТКЗ - період оборотності (середній термін оплати) кредиторської заборгованості, днів.

Для аналізу структури оборотних коштів необхідно розглянути співвідношення тривалості операційного і фінансового циклів і порівняти періоди обороту окремих складових - запасів сировини, матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів, незавершеного виробництва, готової продукції і товару, дебіторської та кредиторської заборгованості.

Поточні фінансові потреби (ТФП) - це:

- Різниця між поточними активами (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю;

- Різниця між засобами, іммобілізованими в запасах сировини, готової продукції, а також в дебіторської заборгованості, і сумою кредиторської заборгованості;

- Не покрита ні власними засобами, ні довгостроковими кредитами, ні кредиторською заборгованістю частина чистих оборотних активів;

- Недолік власних оборотних коштів;

- Дірка в бюджеті підприємства;

- Потреба в короткостроковому кредиті.

На ТФП впливають:

1) тривалість експлуатаційного і збутового циклів: чим швидше сировина перетворюється в готову продукцію, а готова продукція - в гроші, тим менше іммобілізація грошових коштів в запасах сировини і готової продукції;

2) темпи зростання виробництва: оскільки ТФП випливають безпосередньо з величини обороту, остільки і величина їх змінюється паралельно динаміці обороту; більший обсяг випуску вимагає і великих коштів на сировину, матеріали, енергоносії та ін. Крім того, в умовах інфляції підприємства воліють створювати солідні запаси сировини, щоб не переплачувати за нього після чергового зльоту цін;

3) сезонність виробництва і реалізації готової продукції, а також постачання сировиною і матеріалами. Розбіжність в термінах надходжень і платежів може довести підприємство до відсутності коштів для здійснення розрахунків в виконання своїх зобов'язань - так званої технічної неплатоспроможності (розриву ліквідності);

4) стан кон'юнктури: при «розігрітому» і високо конкурентному ринку найбільш безглузде, що може трапитися з продавцем, - це залишитися без товару для якнайшвидшої поставки покупцю. Щоб випередити конкурентів, потрібно підтримувати запаси готової продукції на розумному рівні. Загальновідомо також, що нарощування обороту призводить зазвичай до розбухання дебіторської заборгованості підприємства, так як конкуренція змушує продавця залучати покупців все більш вигідними умовами комерційного кредиту;

5) величина і норма доданої вартості: чим менше норма доданої вартості (відношення доданої вартості і виручки від реалізації, помножене на 100%), тим більшою мірою комерційний кредит постачальників здатний компенсувати клієнтську заборгованість. Парадокс полягає в тому, що при високій нормі доданої вартості і незначною мірою залежності підприємства від закупівель сировини фірмі доводиться просити своїх постачальників про більш тривалих відстрочки платежів.

 



Особливості інноваційного менеджменту та ринку об'єктів інтелектуальної власності | Короткострокова модель IS-LМ-ВР. Висока, низька і ідеальна мобільність капіталу

Логістична система управління запасами | Результати макроекономічної політики при плаваючому валютному курсі в умовах низької мобільності капіталу | Результати макроекономічної політики при плаваючому валютному курсі в умовах високої мобільності капіталу | Процедури антикризового управління | Цінова політика фірми на різних типах ринку | Рівняння ВР. Графік ВР, його зрушення. Нахил лінії ВР | Організація розробки управлінського рішення | Організація виконання управлінського рішення. Контроль реалізації управлінського рішення | Методи визначення базових цін | Інфляція і її види. Індекси цін. Антиінфляційні заходи в економічній політиці держави |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати