Головна |
Соціальний контроль - це спосіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує впорядковане взаємодія складових її елементів за допомогою соціально-нормативного і правового регулювання. Він включає два головні елементи - норми і санкції. Норми - це приписи того, як треба правильно себе вести в суспільстві. Санкції - засоби заохочення і покарання, що стимулюють людей дотримуватися соціальні норми. Санкції поділяються на позитивні (заохочення) і негативні (не найефективніші методи соціального контролю). Соц. контроль виконує дві функції: стабілізаційну і охоронну. Стабілізуюча функція соціального контролю полягає у відтворенні панівного типу соціальних відносин, соціальних структур. Цільова функція системи соціального контролю, її спрямованість і зміст залежать від історично обумовлених, соц.-економічних, соц.-політичних, соц.-правових характеристик даної соціальної системи, її місця в процесі історичного розвитку змінюють один одного типів суспільства. Також соціальний контроль виконує охоронну функцію, яка іноді заважає йому виступати поборником прогресу. Динамічна модель соціального контролю включає в себе наступні основні елементи: індивід, соц. спільність (група, клас, суспільство); індивідуальне контрольоване дію; соціальне (контролює) дію. Індивідуальна дія і соціальну дію співвідносяться між собою як контрольоване і контролююче дії, причому мова дет саме про взаємодію, а не про однонаправленому контролі без зворотного зв'язку. Акт соціального (групового) контролюючого дії, виступаючи в системі соціального контролю у виді реакції на індивідуальне (контрольоване поведінка, в свою чергу сам виконує функцію соціального стимулу (позитивного або негативного), що визначає характер наступних актів індивідуальної дії, в силу чого тепер уже ці наслідки служать реакцією на соціальні (контролюючі) дії.
Соціальний контроль підрозділяється на формальний і неформальний. Формальний соціальний контроль здійснюється державою шляхом законодавчого визначення забороняються дій і визначення санкцій за їх порушення. Також формальний контроль здійснюється в таких соц. структурах, де дотримання прийнятих норм забезпечується підзаконним нормативним актом і відповідними санкціями. Ефективність формального контролю прямо пропорційна ступеню легітимності даної державної влади або відповідних уповноважених структур. На відміну від цього неформальний соц. контроль - результат самоорганізації таких взаємодій. Його функція - також нормативне регулювання соціальних взаємодій, проте зміст прищеплений шляхом такого контролю норм не формалізоване, вони стихійно виникають в соціальних групах, спільнотах і відтворюються в поведінці їх членів під загрозою застосування санкцій, характерних саме для подібного соціального освіти.
Критичний пункт впливу соціального контролю - це самосвідомість індивіда. Соц. контроль перестає існувати, якщо він не впливає на самосвідомість індивіда. Ліквідація ж соціального контролю веде до розпаду групи, суспільства. З іншого боку, якщо безперешкодно пройшовши шкалу індивідуальних оцінок, будь-який вплив соціального середовища автоматично штампує самосвідомість індивіда, то особистість втрачає свою унікальність.
Відхиляється (девіантної) поведінка. Теорія соціальної аномії. | Поняття соц. інституту і його основні ознаки
Функції соц. інститутів | Спостереження в соціологічному дослідженні. види спостереження | Обробка, аналіз і використання результатів соц. дослідження. | Соціологія Е. Дюркгейма | М. Вебер - основоположник розуміє соціології | Закономірності розвитку культури. | Структурний функціоналізм в соціології | Суспільство як система. Поняття, ознаки та структура суспільства | Натуралістичні напрямки в соціології. | соціалізація особистості |