На головну

Лекція 5 Лексико-семантична система мови

  1. B. Основная система Шести йог Наропы
  2. B. Система общественно-экономических формаций (формационный подход).
  3. II. Система функций менеджмента.
  4. IV. УМСТВЕННЫЙ ТРУД КАК СИСТЕМА
  5. PR - систематически поддерживаемые усилия для обеспечения взаимопонимания и сотрудничества между данной организацией и различными социальными группами потребителей.
  6. Quot;СИСТЕМА" В ПОПУЛЯРНОМ ОБЪЯСНЕНИИ
  7. Quot;СИСТЕМА" В ЭТНОЛОГИИ

План

1. Лексико-семантичні угруповання слів.

2. Синонімія. види синонімів. синонімічні ряди слів.

3. Антонімія.

4. Стилістичне розшарування словникового складу мови.

5. Термінологія та спеціальна лексика.

Лексико-семантичні угруповання слів. слова в мові живуть не ізольовано, а об'єднуються в різні групи, створюючи лексичну систему мови. лексична система є внутрішньо організованою сукупністю одиниць мови, які пов'язані між собою певними відношеннями:

1) смислової схожості (синоніми);

2) смислової протилежності (антоніми);

3) включення (родо-видові: дерево - сосна);

4) відношення однорідності (підпорядковані одне одному поняття, що входять до одного родового: сосна - ялина - кедр);

5) наявності (предмет і його частина; ознака, пов'язана з нею дія: сосна -шишка, хвоя, рости; скрипка - скрипаль).

слова в різних мовах утворюють різні мікросистеми, які і створюють специфіку певної мови у сфері лексики. пари / трійки слів, пов'язані вказаними вище відношеннями утворюють системні угруповання:

- синонімічний ряд: гарячий, жаркий, спекотний та ін.;

- антонімічні пари: гарячий- холодний;

- семантичне поле (лексико-семантичну групу): ряди синонімів із головними словами гарячий, холодний, теплий утворюють семантичне поле з загальним значенням "температурне відчуття". багатозначні слова зі своїми різними значеннями входять у різні семантичні поля, напр.: спортсмени пробігали повз трибуну (рух); стежина пробігала серед високих хлібів (місцезнаходження).

Синонімія. види синонімів. синонімічні ряди слів. синоніми (від гр. synonymos - одноіменний) - це слова близькі / тотожні за значенням, що виражають одне і те саме поняття, але відрізняються відтінком значення чи стилістичним забарвленням або і тим і іншим.

для синонімів характерні дві основні ознаки:

1. здатність означати те саме поняття;

2. вони чимось відрізняються між собою, мають якісь відтінки, що стосується значення чи стилістичної характеристики. відтінки бувають: семантичними (завірюха, віхола); емоційними (ворота, брама); стилістичними (суверенітет, незалежність).

група слів, об'єднаних синонімічними відношеннями, називається синонімічним рядом, синоніми групуються навколо стрижневого слова - домінанти: одежа - плаття, сукня, костюм, убрання, шати. у мові виділяють:

- абсолютні синоніми (лексичні дуплети): бегемот - гіпопотам, мовознавство - лінгвістика;

- семантичні (ідеографічні) синоніми: бій, битва, січ, баталія, нім. fluß - "річка" і strom - "ріка".

- стилістичні синоніми: рос. красивый - прекрасный, пригожий, красный; нім. frühling (нейтр.) і lenz (поет.);

- семантико-стилістичні синоніми: пити - дудлити.

окремо виділяють контекстуальні синоніми - це слова, за якими у мові закріплені одні лексичні значення, а в певному контексті вживаються з іншим лексичним значенням, яке власне і синонімізується (молоти, товкти, плести). ці слова вживаються як контекстуальні синоніми до слова говорити, але їх не можна розглядати як лексичні.

різновиди контекстуальних синонімів:

- перифрази -це описові звороти, які вживаються у мові і за допомогою яких передається зміст того чи іншого слова або виразу (лев - цар звірів, і. франко - каменяр).

Евфемізми - це описовий зворот, часто словосполучення, що приховано передає назву предмета, явища, істоти, особи справжнє ім'я чи назву, боячись його назвати (брехня - неправда, чорт - нечистий). евфемізми часто поширюються у художньому і розмовно-побутовому стилі.

синоніміка мови розвивається поступово, поповнюючись за рахунок:

а) створення нових слів на основі старих (згадати, нагадати, пригадати);

б) запозичення слів (асиміляція - уподібнення);

в) поява слів із різним емоційно-стилістичним забарвленням: померти - попрощатися з життям, скласти голову.

Антонімія. антоніми (від гр. anti - проти і оnуmа - ім'я) - це різні за звучанням слова, що виражають протилежні, але співвідносні одне з одним поняття: правда - брехня, добрий - злий, легко - важко, почати - закінчити. об'єднуються в антонімічні пари не всі слова, а лише ті, які мають якісні характеристики (високий - низький). крім різнокореневих, трапляються антоніми однокореневі: вхід - вихід, налити - вилити, наземний - підземний.

багатозначні слова вступають в антонімічні зв'язки з кожним зі своїх значень: тихий голос - гучний, тиха їзда - швидка, тиха вулиця - шумна, тиха людина - буйна та ін.

антоніми класифікуються за значенням: 1) контрарні - позначають протилежні поняття, що мають «якісного посередника» (молодий - літній - старий); 2) комплементарні - передають абсолютну протилежність, без можливих виявів додаткової ознаки (жонатий - холостий); 3) векторні - позначають протилежні поняття щодо руху (вперед - назад, увійти - вийти).

протилежні значення можуть історично розвиватися в одному й тому самому слові (явище енантіосемії): напевне "мабуть" - напевне "можливо". антонімам мовним протиставляються антоніми мовленнєві, чи контекстуальні антоніми: "у наших жилах кров, а не водиця" (в. маяковський).

Стилістичне розшарування словникового складу мови. слова можуть протиставлятися як за граматичними і лексико-семантичними ознаками, так і за сферою вживання. у словниковому складі будь-якої мови виділяють два основні шари: загальновживану лексику і лексику, обмежену у своєму вживанні певними стилями мови і мовлення.

до загальновживаної лексики відносяться слова, без яких не можливе спілкування в жодній сфері людської діяльності. загальновживана лексика є тим фоном, на якому виділяються обмежені у своєму вживанні слова.

стилістично забарвлена лексика передусім поділяється на книжну і розмовну.

книжна лексика використовується переважно в літературно-писемній мові (науковій літературі, документах, художній літературі). у ній виділяється:

- термінологічна лексика: фонема, морфема, синтагма;

- історизми й екзотизми: забрало, князь;

- архаїчна лексика: зениці, перст;

- поетична лексика: діва, ангел, чорні / сині очі, голуби.

розмовна лексика використовується насамперед у невимушеній бесіді, переважно на побутову тему. у ній виділяється:

- просторічна лексика: доця, картошка, башковитий;

- вульгаризми і жаргонізми: морда, тачка, дід;

- діалектна лексика: бутля, кип'ячка.

Термінологія та спеціальна лексика. термін - це слово або словосполучення, яке виражає чітко окреслене поняття з певної галузі науки, техніки. галузь, яка вивчає терміни називається термінологією.

характерні ознаки термінів:

1.однозначність.

2.нейтральність (відсутність стилістичних відтінків).

3.спеціалізація (у певній сфері).

класифікація термінів за:

1) структурою - прості, складні;

2) за походженням - власне мовні, запозичені;

3) за сферою функціонування - загально-наукові, власне наукові.

Література



Основна | Основна

Лекція 3 Фонетика. Взаємодія звуків у процесі мовлення. Фонологія......16 | ТЕМИ ТА ПОГОДИННИЙ РОЗКЛАД ЛЕКЦІЙ | Додаткова | Основна | Основна | Основна | Основна |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати