Головна

НАПРЯМКИ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ

  1. Головні напрямки зовнішньої політики Київської Русі. Прийняття християнства.
  2. Головні напрямки роботи за навчальною проблемою "колір" в програмі "Образотворче мистецтво" для 1-4 класів
  3. Головні стратегічні напрямки перехідного періоду
  4. ДЖЕРЕЛА СОЦІОЛІНГВІСТИКИ
  5. Загальні вимоги, об'єкт, завдання та напрямки аналізу
  6. Конституція У. 1996 р. про основні напрямки державного будівництва.
  7. МЕТОДИ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ

Виокремлюють синхронічну соціолінгвістику, яка займається вивченням переважно відношення між мовою й соціальними інститутами, і соціолінгвістику діахронічну, яка вивчає переважно процеси, що характеризують розвиток мовлення у зв'язку з розвитком суспільства. Залежно від масштабності об'єктів, якими цікавиться соціолінгвістика, розрізняють макросоціолінгвістику й мікросоціолінгвістику. Перша вивчає мовленнєві відношення й процеси, що відбуваються у великих соціальних об'єднаннях - державах, регіонах, більших соціальних групах, які нерідко виділяють умовно за тією або іншою соціальною ознакою (наприклад, за віком, рівнем освіти й т. п.) [Антошкіна Л., Красовська Г., Сигеда П., Сухомлинов О., 2007].

Мікросоціолінгвістика займається аналізом мовленнєвих процесів і стосунків, які мають місце в реальних і при цьому невеликих за кількістю групах носіїв мови - у родині, виробничій бригаді, ігрових групах підлітків і т. п.

Залежно від того, на що спрямовані соціолінгвістичні дослідження, - на розроблення загальних проблем, пов'язаних з відношенням "мова - суспільство", або на експериментальну перевірку теоретичних гіпотез, розрізняють теоретичну й експериментальну соціолінгвістику. Теоретична соціолінгвістика займається вивченням найбільш загальних, основних проблем - таких, наприклад, як:

- виявлення найбільш суттєвих закономірностей мовленнєвого розвитку й доведення їхньої соціальної природи (поряд із такими закономірностями, які обумовлені саморозвитком мовлення);

- дослідження соціальної обумовленості функціонування мовлення, залежності її використання в різних сферах спілкування від соціальних і ситуативних змінних;

- аналіз процесів мовленнєвого спілкування, у яких визначальне значення мають такі фактори, як набір соціальних ролей, що виконують учасники комунікації, соціально-психологічні умови реалізації тих або інших мовленнєвих актів, уміння мовців перемикатися з одного коду на інший і т. п.;

- вивчення взаємодії й взаємовпливу мов в умовах їхнього існування в одному соціумі; проблеми інтерференції й запозичення елементів контактної мови; теоретичне обґрунтування процесів формування проміжних мовленнєвих утворень - інтердіалектів, койне, піджинів, а також ряд інших проблем.

Теоретики соціолінгвістики досить рано усвідомили необхідність підкріплювати загальні положення про залежність мовлення від соціальних факторів масовим емпіричним матеріалом (те, що цей матеріал повинен був бути масовим, цілком природно, оскільки потрібно довести соціальні, групові, а не індивідуальні зв'язки носіїв мови з характером використання ними мовленнєвих засобів). М. В. Панів у Росії й У. Лабов у США були, очевидно, першими соціолінгвістами, які на початку 1960-х років незалежно один від одного звернулися до експерименту як необхідного етапу в соціолінгвістичних дослідженнях і способу доведення певних теоретичних побудов.

Сучасний соціолінгвістичний експеримент - справа досить трудомістка, що потребує більших організаційних зусиль і чималих фінансових витрат. Адже експериментатор ставить перед собою завдання отримати досить ґрунтовні й по можливості об'єктивні дані про мовленнєву поведінку людей або про інші сторони життя мовленнєвого співтовариства, і такі дані повинні характеризувати різні соціальні групи, які утворять мовленнєве співтовариство. Отже, потрібні надійні інструменти експериментального дослідження, випробувана методика його проведення, інтерв'юери, здатні неухильно додержуватися наміченої програми експерименту, і, нарешті, правильно обрана сукупність обстежуваних інформантів, від яких і необхідно отримати потрібні результати.

Багато наук, крім теоретичної розробки завдань, які стоять перед нами, вирішують завдання, пов'язані із практикою; звичайно напрямки, які займаються цим, називають прикладними. Існує й прикладна соціолінгвістика.

Сфери використання соціолінгвістичної теорії й результатів соціолінгвістичних досліджень до вирішення завдань суспільної практики нерідко залежать від характеру мовленнєвої ситуації в тій або іншій країні. В умовах багатомовності гостро стоять питання вибору однієї мови-макропосередника, яка служила б засобом спілкування для всіх націй, які населяють країну, і, можливо, володіла б статусом державної мови; в умовах мовної однорідності актуальні проблеми нормування й кодифікації літературної мови, її відношення із іншими підсистемами національної мови. Звідси - різні акценти в розробленні соціолінгвістичних проблем, в орієнтації прикладних напрямків соціолінгвістики.

Соціолінгвістика найчастіше "покликана до праці" у багатомовних і багатонаціональних країнах, де завжди існують мовні проблеми і гострота мовних конфліктів, що є уособленням конфліктів культурних і політичних, викликає занепокоєння.



МЕТОДИ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ | ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ ДІАЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ

Аналіз розвитку українського комп'ютерного жаргону як нової субкультури | Загальні характеристики комп'ютерного спілкування | Графічні засоби передачі емоцій під час комп'ютерного спілкування | Лінгвістичні характеристики комп'ютерного дискурсу | СПИСОК ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ | ТЕМА 9. СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ ДІАЛОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ДИСКУРСІ | ДЖЕРЕЛА СОЦІОЛІНГВІСТИКИ | ОБ'ЄКТ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ | ПОНЯТТЯ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ | ПРОБЛЕМИ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати