На головну

Лінійно-функціональна

  1.  Лінійно-функціональна
  2.  Лінійно-функціональна структура
  3.  Лінійно-функціональна структура

Лінійно-функціональна структура управління являє собою найбільш поширений вид ієрархічної структури. Її основу складають так званий «шахтний» принцип побудови і спеціалізація управлінського процесу по функціональним підсистемам організації (маркетинг, виробництво, дослідження і розробки, фінанси, персонал та ін.). По кожній з них формується ієрархія служб ( «шахта»), що пронизує всю організацію від верху до низу. Результати роботи кожної служби апарату управління організацією оцінюються показниками, що характеризують виконання ними своїх цілей і завдань. Відповідно будується і система матеріального заохочення, орієнтована насамперед на досягнення високих показників кожної служби. За кінцевий результат в цілому відповідає лінійний керівник (керівник організації), завдання якого полягає в тому, щоб всі функціональні служби вносили свій внесок у його досягнення. Тому він багато зусиль витрачає на координацію і прийняття рішень по продукції та ринків. Високі витрати на цю структуру можуть компенсуватися за рахунок підвищення економічних результатів.

Багаторічний досвід використання лінійно-функціональних структур управління показав, що вони найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, часто повторювані і рідко міняються завдання і функції. Їх переваги проявляються в управлінні невеликими підприємствами, а також організаціями з масовим або крупносерійним типом виробництва. Якщо компанія працює не тільки на внутрішньому, а й на міжнародному ринку, ця структура може бути корисною лише в разі однорідності вимог до продукту і технології його виготовлення на всіх видах ринку. Якщо ж попит на різних ринках різний, структура неефективна.

Суттєвою перешкодою до ефективного використання цієї структури є те, що вона не дозволяє швидко реагувати на зміни в галузі науки і техніки, які найчастіше призводять до «розбалансування» відносин між функціональними підсистемами. Становище ускладнюється втратою гнучкості у взаєминах працівників апарату управління через високого рівня формалізації, органічно властивої даній структурі. Результатом є уповільнення і складнощі з передачею інформації, а це призводить до зниження швидкості прийняття рішень. Необхідність узгодження дій різних функціональних служб різко збільшує обсяг роботи керівника організації і його заступників.

Недоліки лінійно-функціональної структури управління на практиці посилюються за рахунок таких умов господарювання, при яких: допускається невідповідність між відповідальністю і повноваженнями у керівників різних рівнів і підрозділів; перевищуються норми керованості, особливо у директорів і їхніх заступників; формуються нераціональні інформаційні потоки; надмірно централізується оперативне управління виробництвом; не враховується специфіка роботи різних підрозділів; відсутні необхідні при цьому типі структури нормативні і регламентуючі документи.




 функціональна |  Дивізіональна

 Вступ |  Організаційна структура |  Визначення понять структури управління |  Характеристики |  Основні підходи до вибору і побудови структури управління |  лінійна |  проектна |  матрична |  бригадна |  принципи побудови |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати