Головна

Пошук першооснови. Мілетці та Піфагор

  1. Докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
  2. Експериментальне дослідження: пошук причини і наслідку
  3. Застосування магніторозвідки для пошуків кориснихкопалин
  4. Методика пошуку літературних джерел
  5. Наука є знанням, що народжується шляхом вільного особистого пошуку істини заради неї самої, має логічне обґрунтування та приведене в систему.
  6. Пошук даних
  7. Пошук конкурентних переваг

Першою філософською школою, у якій об'єдналися грецькі мислителі, була мілетська, що отримала назву від назви міста Мілет - грецької колонії на узбережжі Малої Азії. її засновником став один із семи мудреців - Фалес. Його учнями й послідовниками були Анак-сімандр та Анаксімен, деякий час у Фалеса навчався і Піфагор.

Розмірковуючи про будову Всесвіту, мислителі з Мілета трактували, що людей оточують різні речі, причому різноманіття їх безмежне. Жодна з них не подібна на будь-яку іншу: рослина - це не камінь, тварина - не рослина, океан - не планета, повітря - Не вогонь і так далі до нескінченності. Однак, незважаючи на це різноманіття речей, людина називає все суще навколишнім світом, або світом буття, або Всесвітом, тим самим припускаючи єдність усього сущого. Попри всі відмінності між речами, світ усе ж таки єдиний і цілісний, а отже, у світового розмаїття є якась загальна основа, спільна для всіх предметів. За видимою різноманітністю речей приховується їх невидима єдність - подібно до того, як у алфавіті три десятки букв шляхом різноманітних комбінацій утворюють мільйони слів, у музиці всього сім нот, але їх різне поєднання створює неосяжний світ звукової гармонії. Зрештою, нам відомо, що існує порівняно невеликий набір елементарних частинок, а різні їх комбінації ведуть до нескінченного різноманіття речей і предметів. Ці приклади з життя можна було б продовжувати. Сенс їх у тому, що різні речі мають одну і ту ж саму основу. Мілетські мудреці визначили закономірність Усесвіту й намагалися знайти основу нескінченно-

го світового різноманіття. Вони прагнули визначити основний принцип світу, що все упорядковує й пояснює, і назвали його першоосновою (грец. архе).

Фалес(640/625-547/545 pp. до н. е.), "у мудрості старший над усіма", як було написано на його могилі, уважається родоначальником європейської філософії і науки. Окрім того, він був відомий як математик, астроном і політичний діяч, мав великий авторитет серед сучасників. Автор багатьох технічних винаходів, умів за тінню вимірювати висоту будівель, зокрема єгипетських пірамід.

Фундатором філософії Фалес став завдяки тому, що висунув ідею субстанції, з якої утворився світ. Основою всього існуючого він уважав воду: є тільки вона, а все інше - її породження і модифікації. Проте поняття "вода" він розумів зовсім не так, як ми. В його розумінні вода є світобудовною речовиною, з якої все народжується та утворюється. Таке трактування світобудови здійснило переворот у світогляді античних еллінів, а ім'я Фалеса назавжди ввійшло до скарбниці філософської думки.

Масштаби мислення цього філософа стають зрозумілими з його висловлювань: "Древніший усього сущого - Бог, оскільки він не народжений"; "Найпрекрасніший - світ, оскільки він творіння Бога"; "Найбільший - простір, оскільки він охоплює усе"; "Швидший за усе - розум, оскільки він оббігає все"; "Сильнішою є неминучість, оскільки вона панує над усім"; "Наймудріший - час, оскільки він розкриває все".

Найкраще життя, за Фалесом, є тоді, "коли ми самі не робимо того, що засуджуємо в інших". Можливо, саме це висловлювання і стало першим формулюванням золотого правила моралі, варіації якого ми знаходимо в Конфуція та інших філософів. Цікавим для нас є і фалесівське розуміння щасливої людини. На запитання: "Хто щасливий?" - він відповідав: "Той, хто здоровий тілом, сприйнятливий душею і піддається вихованню". Як бачимо, Фалесу належить ідея гармонійної і всебічно розвиненої людини як ідеалу, до якого прагнуть і сучасні люди.

Засновник мілетської школи зосереджував свою увагу не лише на пізнанні світу, а й на пізнанні людини. Адже, на переконання Фалеса, найважче на світі - це "пізнати себе". З ідеєю самопізнання ми вже зустрічалися у спадщині Лаодзи. Тому впродовж двох із половиною тисячоліть ідея самопізнання є провідною філософською ідеєю, яка на кожному новому цивілізаційному етапі постає перед людиною, але в новому смисловому значенні.

Анаксімандр(бл. 610-540 pp. до н. е.) вирішив не називати першооснову світу ім'ям якої-небудь стихії (води, повітря, вогню чи землі) і вважав єдиною властивістю первинної світової речовини, яка все створює, її нескінченність, що не може бути зведеною до конкретної стихії. Вона перебуває по той бік стихій, включає будь-яку з них і називається безмежною (грец. апейрон). Алейрон - безкінечне, божественне, творчо-рушійне начало: воно не доступне для чуттєвого сприйняття, але осягається розумом. Анаксімандр першим піднявся до оригінальної ідеї безкінечності світу.

Третім представником мілетської школи був Анаксімен(бл. 585-525 pp. до н. е.). Він уважав першоосновою творіння повітря: усі речі походять із нього шляхом згущування або розрідження. Найбільш розріджене повітря - це вогонь, густіше - атмосфера, ще густіше - вода, далі - земля і нарешті - каміння.

Мілетськими мислителями, які мали за першооснову щось речовинне, або матеріальне, було здійснено прорив, яким однозначно було поставлено запитання: "З чого все?" - і в цьому полягає значення їхніх поглядів.

Піфагор Самоський(бл. 580 - бл. 500pp. до н. е.) жив на острові Самое. Його ім'я в перекладі з давньогрецької означає "переконуючий мовою". Учень Фалеса й Анаксімандра, він майже все життя присвятив самопізнанню та розкриттю своїх багатогранних талантів. Піфагор набув визнання як "великий посвячений"та перший, хто назвався філософом, першим промовив слово "космос", став творцем піфагорійського союзу, який об'єднував майже 2 тисячі учнів.

Як і мілетці, Піфагор уважав, що нас оточують різні предмети, але це різноманіття має єдину світову основу. У чому ж вона? Всі речі можна порахувати, тобто завжди можна сказати: два птахи, десять риб, двадцять дерев тощо.

"Все є число", - стверджував він. Число є тим, що завжди й незмінно присутнє в різних речах, їх сполучна нитка, основа, яка їх об'єднує, тому його можна назвати першоосновою світу. Проте число - нематеріальна сутність, воно ідеальне, і в цьому принципова відмінність піфагорійського світосприйняття від мілетського. Нині, коли в усі сфери людської діяльності проникають цифрові технології, твердження Піфагора вже не видається відірваним від реальності.

Піфагор розробив різноманітні математичні докази, що сприяло розвитку культури раціонального мислення. Такий тип культури мислення активно розвивається і нині.

За Піфагором, матеріальний, фізичний, або природний, світ є породженням чи відображенням невидимого, але реально існуючого світу математичних об'єктів: чисел, пропорцій, рівнянь, геометричних фігур тощо. В числах Піфагор бачив велику гармонію Космосу, якому властива красива кількісна узгодженість, міра та математична пропорційність.

Подібно до традиції ведичної філософії Піфагор уважав, що душа безсмертна, що вона через певний час знаходить собі пристанище в інших тілах. Йому належить думка про те, що всі події через певні періоди часу повторюються знову. В сучасній діалектиці така модель розвитку вважається спіралеподібною, тобто має певне повторення, але щоразу на вищому рівні. Кожний новий рівень називають "петлею антицинації".

Піфагорійське вчення на відміну від мілетського, яке можна охарактеризувати як матеріалістичне, є ідеалістичним, оскільки в його основу покладено не матеріальну субстанцію, а ідею.

Проте ні мілетці, ні Піфагор не називали себе матеріалістами або ідеалістами. Ці поняття з'явилися набагато пізніше, приблизно у XVIII-XIX ст.

Отже, першооснову всього можна було однаково успішно побачити як у матеріально-речовинному, так і в чомусь ідеально-безтілесному, що і зробили грецькі філософи - мілетці та Піфагор, визначивши й обґрунтувавши два протилежні погляди про походження і будову Всесвіту.

) апитання і )авдання

1. У чому суть основної філософської ідеї мислителів мілетської школи?

2. Як пояснювали мілетці єдність світу та його різноманіття (тотожності речей та їх відмінності)?

3. Яка специфіка трактування першооснови Анаксімандром?

4. Як трактували першооснову світу Фалес і Анаксімен?

5. Яке висловлювання Фалеса покладено в основу загальнолюдської моралі?

6. Як ви розумієте вислів Фалеса, що найважчим є "пізнати себе"?

7. Як розуміти твердження Піфагора про те, що "все є число"? Що спільного між цим твердженням і сучасними технологіями цифрового стиснення?

8. Як у піфагорійському вченні число розгортається в нескінченне різноманіття Всесвіту?

9. У чому полягають головні відмінності філософських доктрин мі-летців і Піфагора? Що спільного між ведичною філософією

,( Стародавньої Індії та поглядами Піфагора?



АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ | Суперечки про природу буття

Дорогі десятикласники! | Що таке філософія? | Наука є знанням, що народжується шляхом вільного особистого пошуку істини заради неї самої, має логічне обґрунтування та приведене в систему. | Міфологія - колиска філософії | Мудрість ведичної ночі. Давня індійська філософія | Чотири істини буддизму | Усунення власних бажань називається аскетизмом і є шляхом правильного життя в буддистському вченні. | Інь-Ян-ці. Філософія китайського народу | Лаоцзи. Осягнення шляху. Даосизм | Конфуціанство |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати