На головну

глава 3

  1.  Don: (амер.) Глава сім'ї. Див. Boss.
  2.  I. ГЛАВА Про самадхи
  3.  I. ГЛАВА хлопця строфи
  4.  II. ГЛАВА Про ДУХОВНОЇ ПРАКТИЦІ
  5.  II. ГЛАВА Про СЕРЙОЗНОСТІ
  6.  III. ГЛАВА Про ДУМКИ
  7.  III. Глава про думки

Про шлях Казані до Московської держави, і двократном посланні до Казані на царство царя Шігалея, і про багатьох битвах за Казань

І тако посли Казанського приидоша до Москви і імянем всього царства покорішася великому князю. Великий же князь уміліся про се, дари прийму, провини відпусти їм, забуттю зрадивши великия зради їх і двічі багато від них християнам побиття. І, як просили вони того ж літа посла їм на царство в Казань служащаго йому касімовскаго царя Шігалея Шігалеяровіча, з ним же посла і воєводу Федора Карпова.

Цар же, поїмо з собою багатьох своїх служивих татар, иде в Казань з воєводою купно. І прийшовши управляше народ казанський по волі і велінням Великого князя. Але обаче народ казанський кровопивних сущий мало звичаю у смиренні без заколоту бити, начаша прелщаті царя, поущающе відступить від Великого князя. Цар же никако послушающе їх, нижче раді їх внімаше, але багатьох таких зло дають поради в темниці віддав, інших же смертю згуби.

Але обаче казанці, що не терпящі таковия його фортеці, совещавшеся таємно, посланіє некііх в Крим до царя Махмет-Гірея і іспросіша у нього менше його брата Сафа-Гірея імянем, приведоша з собою в Казань. З ним же приидоша мнози князі і мурзи. І посадиша його на царство замість Шігалея царя, і з тим новим царем, паки восташа на християн, що були тоді тамо, се вже в треті губяще їх, і побиша всіх в треті літо царства Шігалеева в Казані, еже має бути тут 7029-е.

Тоді ж і царя Шігалея татар до п'яти тисящ побита і всю казну цареву і воєвод пограбіша, ледь тільки можливий новий цар випросить від смерті царя Шігалея і воєводу Великого князя. І тако таємно відпусти їх з двема службовцями його татарин, у єдиних ризах, на самих нуждних шкапах.

Почувши ж це великий князь зело опечаліся, і в каяття Прийди сотвореннаго заради миру з казанці, і багато плакашеся про смерть християнської, такожде сетоваше і про царя Шигальов, бо зело любляше його за вірну його службу. За сем Прийди звістку, яко цар живий єси і йде до Москви, бо царя проводіша звідти в поле два татарина нагайськую.

Тамо ж обретоша його людина яко до тисящі російських людей, іже живуще бяху на річці Волзі ловлений заради риб і почувши про зраду казанської, оставлипі вся, побегоша і снидошася з царем в поле. І тако цар зі ними ж рибалки по полях скітающеся, приидоша до меж Російським.

Його ж великий князь повелів встретіті зі всякими до потреби на межах своїх. Коли ж бисть близько Москви, повів встретіті його всьому сігкліту своєму. Коли ж прийшов до палацу государскім, зустріли його сам; великий князь з потугою любов'ю, і привед його з собою в палату, і посади, і втішити за здоров'я його.

І по цьому великий князь зазнає такого суровству казанскаго народу до літа 7032-го, що не посилаше раті на них, тільки в деяких прикордонних градех імяше воїнство збереження заради прилеглих до них країн, зане великий страх охоплений всі країни отої від насильства цих поганих. Ратей само не посилаше тоді на Казань страху заради якоїсь, але лайки імяше з королем Полско через двадцять років невпинно.

Але егда умиришася між собою через посередництво цісаря християнського Максиміліана, тоді ні мало торкнуся літа 7032-го зібравши велие воїнство множать перваго, їх же бисть сто п'ятдесят тисящ. Над ними ж постави двенадесять воєвод знаменитих і досвідчених в ратних справах, посла до Казані суходолом і Волгою в судех.

Народи ж, обладаеміі казанськими царі, реченния черемиси, многи капості творяху в ході по Волзі судновий раті, і побивахом багатьох ратних людей, і користь собі чималу від того пріобретаху. Кінне ж воїнство ввійшли в землю Казанську не ведуть ні коея марноти водного воїнству. І пленующі землю Казанську приидоша до річки Свіязі. І се над їх сподівання бяше тамо безліч поганих татар з воєводами своїми, в них же бяше перший князь Отон Сильний, інший Аталика князь. Цар же їх в граді Казані затвор.

І бисть російському воїнству з татари про річку лайка через три дні, але обаче татарове переможених биша від Россійскаго воїнства і устремішася на втеча до Казані. Російське ж військо погоня до Волги, хто б'є і пленяше їх, Донела ж в струги своя пометавшеся поганії.

І бисть вбитих і істопшіх татар вящше четиредесяті тисящ. Князів же і мурз чесних тоді убіено бисть тридцять сім чоловік і болшаго їх мурзу імянем Алуче взяша і до Москви жива приведоша. Остатня ж убегші затворішася у граді з царем своїм. Російське ж військо пребиша в тих местех, воюючих меж ворогів своїх, що чекають воднаго воїнства і удівляющеся незвичайного їх уповільнення.

Потім же приидоша два воєводи з водним воїнством, сказующе своїм потрібне прошествие крізь вороги їх, ідеже безліч їх і від голоду ізомроша. І тако воєводи советовавше поидоша назад не пріступающе до міста, бо неможливо бяше без стенобітнаго поряд до міста приступати, бо наряд весь від оних черемис потоплений бисть в Волзі. І тако водне воїнство, сожегші суди, укупі з кінним військом рушили з сумом до Москви.

Великий же князь зело опечаліся про марність воінва свого, обаче утримано лють свою, зайнятість в яких дає опочінуті змученому відпочити своєму воїнству через шість років. В літо ж 7038-е великий князь Василій Іванович поклади надія на Господа, третіцею зібрав премногих воїнство, яко же і перш посилав двічі, размишляющі, так чи допоможе йому Бог перемогти супостати, або звичайно всього отщетітся.

І посла воєвод своїх: царя Шігалея, та князя Івана Федоровича Белскаго, князя Йосипа Дорогобужскаго, князя Федора Оболенскаго, князя Івана Овчину-Оболенскаго, князя Михайла Кубенскаго, князя Михайла Глінскаго, Івана Хабара-Обрасца-Сімскаго та інші, їх же бяше числом тридцять .

Цар же казанської Сафа-Гірей, чуючи про такому тяжкому воїнство російському, розпочато совокупляті ратних. І багатьох черемису, і мордву, і Чувашії пригнавши, Содель острог міцний навколо Казані. Тоді прийшов на допомогу до казанському царю нагайськую татар 30 тисящ, хотяше обогатітіся полоном російським. І седоша тії у острозі з іншого прийшли татари, цар же зі обраними своїми.

Воєводи великого князя з військом російським пришедше сташа навколо Казані і стояше через ціле літо, пріступающе до міста і до острогу. У єдиний же від днів, світающу дневи, приступила усіма полки до острогу, татаром ж тоді від піянства міцно сплячим, зажгоша острог і вострубівше устремішася на приступ, і тако взяша його.

І бисть тамо велие падіння нечестивим, їх же тоді вбитих до 60 000 повідають бити. Тамо ж і хоробрих їх воїнів багато ізбіено бисть, і Єдиного від них сілнаго татарина Атилака імянем ізбодоша копії, іже зело бяше мужній і сміливий, яко з стом людина біяшеся сміливо.

Тоді ж і воєвод російських двоє убіено бисть, князь Йосип Федорович Дорогобужский та князь Федір Лопата-Оболенський. Сталося ж ця лайка липня о 16 день.

А цар казанський, бачачи смерть своїх, собрався з надійними своїми, їх же до 3000 бисть, і взем цариці своя побіжить нощію з граду сквозі все російське воїнство. І бівся міцно, на пременися конех втече з усіма до брата свого кримському царю Махмет-Гірея, вразливий будущи багатьма рани.

Воєводи ж великого князя зі оставлшімі в Казані переміреніе учініша, взявшись з усього Казанскаго царства на три літа данини, і тако поидоша з перемогою до Москви. З ними ж идоша і посли від усього царства Казанскаго, лстівно покаряющеся великому князю. І прийшовши до Москви з багатьма дари, іспросіша у государя до себе в Казань на царство брата меншаго царя Шігалея, Еналея імянем.

Великий же князь клятвами затвердивши їх відпусти з ними царя онаго, сущу йому тоді пятінадесять років. З ним же посла для зберігання його князя Василя Пенкова ярославскаго. Цар же, прийшовши в Казань і пребисть тамо тільки літо єдине, потім убієнних бисть невинний тієї Младен цар від казанців, з ним же і князь Василей пінки воєвода.

А в Казань на царство паки прізваша перш бившаго кримського царя Сафа-Гірея, убегшаго перш від Россійскаго воїнства. І від того времяни бисть паки велие зло християнам від тих нечестивих варвар.

Потім літа 7042-го грудня в 5 день великий князь Василій Іванович московський і всієї Росії самодержець, залишаючи скіптра держави Російської, от'іде в вічне блаженство.

А за ним же бисть приймач батьківщини його спадщини син його цар і великий князь Іван Васильович всієї Росії самодержець. Сему, яко в дитячих летех оставш, умножашеся найпаче велие зло від поганих Казанцев. І бисть Превели полон від них областями Російської прилеглих до них, і вже скорочень рещи вся отої області в кінцевому запустінні сталося.

Коли ж цар приспе в скоєному віці, перше розпочато молитися Господеві зі сльозами, та напоумить і допоможе йому християнство озлоблює избавити від поганих. І розпочато збіраті воїнство вибраного, і зібрав багато зело. До того ж цього додати ще й піших воїнів зі огняним стрелбою, не були раніше в Росії, їх же імянова стрільці.

І тако розпочато помишляті на споконвічних ворогів християнських. Казанське царство, з ними ж ще прадід і дід, паче же батько ево государева великия лайки в різних щастя і нещастя через двісті років і вящше ведоша; і коліки тоді подвиги і труди у військових справах показаша, про те і списати важко, паче же по прешествіі років багатьох. Колико ж і оні прокляті соделаша полону і напасті країнам Російським - безліч цього убозтва заради описателей забуття прахом бисть покриву.

Православний же цар ще й бачивши такі бувають від них, обаче ожідаша благополучна часу на справу оне. Непостійний же казанський народ не тільки зі навколишніми лайки составляху, але і междоусобния війни строяху.

Бо в літо 7053 - го воздвигший заколот у граді на царя свого Сафа-Гірея ізгнаша його з усім будинком за це, бо найбільше ж любляше своїх кримських татар, і честі їм даваше, і багатство ісполняше. Він же втече від них на річку Яїк в Нагаї і там поять собі в дружину дочку якогось князя нагайскаго, імянем Сеюнбук або Сумвек.

З нею ж узятий і улуси тамтешні некія і живяше тамо. І рухливий з собою тестя свого на Казань, і тамо собравшеся приидоша під Казань, і стояху два місяці пріступающе до граду, але ніщо ж возмогоша сотворити, тому що не імяху стенобітнаго поряд.

У тих же летех цар Шигальов по велінню цареву зело стужаше Казанцев, області їх воюючою і пленящі. Казанці ж стужіша сі від безперестанних воєн, які бувають від Россійскаго воїнства, Совєтова про обрання володіє над собою. І овіі хотяху Турського Салтана піддатого, овіі ж послати в Крим по інаго царевича, оніі ж покоритися московськимгосударя, инии ж хотяху паки з Нагай Сафа-Гірея покликати.

Обаче по чому советованія посланіє послів до Москви і просиш у царя і великого князя паки царя Шігалея. Цареві советоваша радниці, та не посилає їм царя Шігалея, нижче та послухає лстіваго їх моління. Обаче цар не внемлющее того, закликавши царя, повів йому ити в Казань.

Цар же, співаємо з собою двору свого татар три тисящі, поиде. Посла же цар з ним і воєвод своїх: князя Дмитра Белскаго, тому повів і бити в Казані; да князя Дмитра Палецкаго, сему тільки повів царя на царство утвердити в Казані.

Коли ж приидоша в Казань, казанці ж всретоша царя зі зброї і взяли вони до міста Єдиного його тільки і з ним сто чоловік людей ево, а інших побиша; і воєвод не пустили до міста. Князь же Дмитрей Палецкий, бачивши колишнє, скоро возвратівся прибіжить до Москви і Поведа цареві колишнє. Сталося ж це років 7054-го.

Пребисть же цар Шигальов в Казані НЕ яко цар, але яко бранець, місяць єдиний. Іже бачивши зло, хоча бити над собою, розпочато помишляті про дотримання здоров'я свого і умислу сице. У єдиний від днів колишній в Казані свята їх поганському, цар же зва до себе на обід всіх чесних людей казанських і упоі їх до п'яна, такожде і простий народ упоів, втікши з граду таємно.

У чому поможе йому казанський князь Чура імянем і з Казані до Волги проводь його. Також і воєвода князь Димитрій Белскі з усіма своїми на Лехко стругах втече в Василь-місто і звідти на Коломну. Бо тамо стояше тоді цар і великий князь протидії кримських татар.

А коли відійшли царя Шігалея з Казані паки взяша казанці до себе на царство онаго ж царя Сафа-Гірея, ізгнаннаго в Нагаї. А цар і великий князь, не стерпівши таковаго їх лукавства і ганьби царю Шигальов соделанния, посла на Казань воїнство з обраними своїми хоробрими двома воєводи, з князем Семеном Микулинським та зі князем Василем Срібним.

Вони ж Шедше повоеваша області Казанського і під саму Казань пришедше ледь самого царя взяша, бо в поле бяше розради заради; татар же були з ним багатьох побиша. І от'ідоша здраво. А цар посла за ними слідом їх татар своїх двадцять тися. Але і тії від Россійскаго воїнства тако поражени биша, яко ледь тисящі дві возвратішася в Казань. Воєводи ж з воїнством здраво і з перемогою приидоша до Москви.

Великий же государ зело обрадовася сему, воєвод ж і воїнство, вірно служили йому, завітав своїм платнею по достоїнству їх. І ця бисть перша перемога на Казанцев при цьому великого государя. Але ні тако злонравних хотяху покоритися государю.

До цього перемозі в друге літо умре цар казанський Сафа-Гірей, розбиваючи падінням в піл своєю. А за ним же остася цариця його імянем Сеюнбук, яже від Нагай бяше, імущих у себе царевича імянем Утеміш-Гірея. І від того времяни цар і великий князь невпинно посилаше многія воїнства воювати Казані і областей ея.

І цього ради в них найбільше ж умножишася незгоди і розпусти, яко неции від них, не терпящі таких, до десяти тися з чесними мурзами приидоша до Москви служити государю. А цар і великий князь веселяться сем. На інших же непокаряющіхся гневашеся і уязвляшеся серцем на моління кровоядних мов.

 



 глава 2 |  глава 4

 анотація |  Глава 1 |  глава 2 |  глава 3 |  Глава 1 |  глава 2 |  глава 3 |  Глава 1 |  Сице про мученіцех розповідається |  Про чудесні делех, що були у Казані, та про ознаки |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати