Головна

Аналіз угруповання витрат

  1.  A. Поняття про корреляционном аналізі
  2.  B. Поняття про регресійного аналізу
  3.  C) Аналіз, синтез; індукція, дедукція.
  4.  ETOM-аналіз
  5.  GAP-аналіз
  6.  I I.4.2 Маркетинговий аналіз АТЦ
  7.  I АНАЛІЗ МОВНОЇ СИТУАЦІЇ

Витрати на виробництво промислової продукції плануються і враховуються по первинних економічних елементах і статтям витрат.

Угруповання по первинних економічних елементах дозволяє розробити кошторис витрат на виробництво, в якій визначаються загальна потреба організації в матеріальних ресурсах, сума амортизаційних відрахувань основних фондів, витрати на оплату праці та інші грошові витрати організації. Це угрупування використовується для узгодження плану по собівартості з іншими розділами для планування оборотних коштів і контролю за їх використанням.

За економічними елементами ведеться бухгалтерський облік і складається грошовий звіт по загальній сумі витрат на виробництво.

Угруповання витрат по економічних елементах показує матеріальні і грошові витрати організації без розподілу їх на окремі види продукції і інші господарські потреби. У ряді галузей, наприклад в промисловості, прийнята наступна, більш детальна угруповання витрат за такими економічними елементами, як:

1) сировину та основні матеріали;

2) допоміжні матеріали;

3) паливо (з боку);

4) енергія (з боку);

5) амортизація основних фондів;

6) заробітна плата;

7) відрахування на соціальне страхування;

8) інші витрати.

У кожен елемент включаються однорідні за своїм змістом витрати.

Співвідношення окремих економічних елементів у загальних витратах визначає структуру витрат на виробництво, яка характеризується :

1) співвідношенням живої і матеріалізованої праці;

2) часткою окремого елемента або статті в повних витратах;

3) співвідношенням між постійними і змінними витратами, між основними і накладними витратами, а також управлінськими витратами і ін.

У різних галузях економіки структура витрат на виробництво неоднакова і визначається специфічними умовами кожної галузі.

Поряд з угрупованням витрат по економічних елементах витрати на виробництво плануються і враховуються за статтями витрат (статтям калькуляції).

Угрупування витрат за статтями витрат дозволяє визначити витрати за місцями їх виникнення, встановивши, у що обходиться організації виробництво і реалізація окремих видів продукції. Планування і облік собівартості за статтями витрат необхідні для того, щоб встановити, під впливом яких чинників сформувався даний рівень собівартості, за якими напрямками її можна знизити.

У промисловості застосовується наступна номенклатура основних калькуляційних статей :

1) сировину та матеріали;

2) паливо і енергія на технологічні потреби;

3) основна заробітна плата робітників;

4) витрати на утримання і експлуатацію устаткування;

5) цехові витрати;

6) загальнозаводські (общефабрічние) витрати;

7) втрати від шлюбу;

8) управлінські (загальногосподарські) витрати;

9) комерційні витрати.

Собівартість окремих видів продукції визначається шляхом складання калькуляцій, в яких показується величина витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Розрізняють планову, нормативну і звітну калькуляції. У плановій калькуляції собівартість визначається шляхом розрахунку витрат за окремими статтями, а в нормативної - за діючими на даному підприємстві нормам. Нормативна собівартість , На відміну від планової, в зв'язку зі зниженням нормативів в результаті проведення організаційно-технічних заходів переглядається, як правило, щомісяця.

Звітна калькуляція складається на основі даних бухгалтерського обліку і показує фактичну собівартість вироби, завдяки чому стають можливими перевірка виконання плану по собівартості вироби і виявлення відхилень від плану на окремих ділянках виробництва.

Виконання плану і динаміка показників собівартості продукції

У господарській практиці підприємства планують і враховують основні показники собівартості:

1) повну собівартість товарної продукції;

2) витрати на 1 руб. товарної продукції;

3) собівартість одиниці виробів.

Завдання аналізу собівартості продукції:

1) оцінка обґрунтованості і напруженості плану;

2) оцінка виконання плану за показниками собівартості і вивчення їх динаміки;

3) встановлення відповідності фактичних витрат плановим і чинним у виробництві поточним нормативам витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів;

4) виявлення і кількісний вимір факторів, що вплинули на відхилення фактичних показників собівартості від планових, а також їх динаміки;

5) оперативне вплив на формування показників собівартості;

6) вивчення факторів зміни показників собівартості за окремими статтями витрат;

7) виявлення і мобілізація резервів подальшого зниження собівартості продукції.

У плануванні та обліку застосовуються дві економічні угруповання витрат - це:

1) за економічними елементами;

2) по калькуляційних статтях собівартості. Витрати за елементами - витрати звітного періоду як на готові вироби, так і на незавершене виробництво. Їх угруповання показує, що витрачено на випуск продукції.

При аналізі витрат на виробництво їх доцільно розділити на:

1) витрати коштів (амортизацію основних фондів);

2) матеріальні витрати; предмети праці;

3) витрати на оплату праці та ін.

Структура витрат аналізується шляхом порівняння питомої ваги окремих елементів за ряд звітних періодів або фактичних з плановими. Крім того, доцільно визначити абсолютну суму економії або перевитрати по загальній сумі витрат і по кожному елементу, вивчити причини відхилень.

Виконання плану по собівартості товарної продукції аналізують шляхом зіставлення фактичної собівартості в цінах, прийнятих у плані, з плановою собівартістю фактично випущеної продукції.

Узагальнюючим показником собівартості продукції є показник витрат на 1 руб. товарної продукції. Виконання плану за цим показником аналізують шляхом порівняння фактичних витрат в цінах, передбачених у планових розрахунках за звітний рік, з плановими витратами. Переваги показника - універсальність, т. К. Він може визначатися по підприємствах всіх галузей і на всіх рівнях управління; пряма і наочна зв'язок собівартості з прибутком від основного виробництва. Однак взятий в чистому вигляді, він не відображає дійсний зниження або підвищення собівартості, т. К. На його величину впливають і чинники, які залежать від якості роботи колективу підприємства.

Тому для правильної оцінки результатів в процесі аналізу необхідно виявити дію як суб'єктивних, так і об'єктивних чинників, перелік яких і їх взаємозв'язок відображає модель факторної системи. Фактори першого порядку (1, 2, 3), що формують зміна витрат на 1 руб. товарної продукції, розраховуються за формулою:

ДЗ i = Е i / О1, де ДЗ i- приріст витрат на 1 руб. товарної продукції за рахунок i-го фактора;

Э i - сума економії (перевитрати) за рахунок i-го фактора, тис. руб .;

О1 - Фактичний обсяг товарної продукції в цінах, прийнятих у плані, тис. Руб.

Рівень впливу зміни відпускних цін на продукцію ДЗц визначається за формулою:

ДЗ ц = С 1 / О 0 - С 1 / О 1,

де С 1 - фактична собівартість товарної продукції, тис. Руб .;

О 0 , Про 1 - товарна продукція у відпускних цінах підприємства, прийнятих в плані і фактично діючих, тис. Руб.



 Трендовий аналіз реалізації продукції. Характеристика собівартості продукції |  Факторний аналіз собівартості реалізованої продукції

 Сутність і аналіз фінансових коефіцієнтів |  Офіційно затверджені коефіцієнти оцінки фінансового стану підприємства. |  Методи визначення платоспроможності підприємства |  Коефіцієнти фінансової стійкості підприємства |  економічний баланс |  Аналіз звіту про прибутки і збитки |  Економічні чинники, що визначають величину прибутку |  Аналіз якості прибутку. Аналіз рівня і динаміки фінансових результатів за даними звітності |  Аналіз використання прибутку. Факторний аналіз чистого прибутку |  Недоліки, що знижують ефективність застосування рейтингових оцінок при визначенні фінансового стану підприємства. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати