Головна

ТЕМА 22. ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ ТА ОСОБИСТИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ.

  1. Безпека при експлуатації газового господарства
  2. Витрати домогосподарств
  3. Відбудова народного господарства У. на засадах непу.
  4. Відносини власності в сільському господарстві
  5. ГОСПОДАРСТВІ
  6. ГОСПОДАРСТВІ
  7. Державна підтримка сільського господарства

1). Ващишин М. Я. Земельні права осіб, які ведуть селянське (фермерське)

господарство / М. Я. Ващишин // Вісник ЛЬВІВСЬКОГО університету. Серія юридична.

- 2000. - Випуск 35. - Є. 367-370.

2). Ващишин Ш. Я. Земельні правовідносини в селянських (фермерських) господарствах: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук. спец. 12.00.06 "Земельне право; аграрне права: екологічне право; природкоресурсоее право"/ М. Я. Ващишин. -Львів, 2000, - 18 с.

3). Ващишин М. Я. Порядок надання земельних ділянок для створення і ведення селянського (фермерського) господарства / М. Я. Ващишин // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2001. - Випуск 36. - С. 431-435,

4). Ващишин М. Я. Правова охорона земель у селянських (фермерських) господарствах / М. Я. Ващишин // ВІСНИК Львівського університету. - Серія географічна. - 1999. - Випуск 25. - С. 93-95

5). Ващишин М. Я. Розвиток фермерського законодавства України / М. Я. Ващишин // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2008. - Випуск 46. - С. 152- 158.

6). Ващишин М. Я. Форми землевикористання у СФГ за новим Земельним кодексом України / М Я. Ващишин // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2002. - Випуск 37. - С. 383-386.

7). Гафурова О. Право власності членів сільськогосподарських виробничих кооперативів на землю / О. Гафурова // Право України. - 2003. -№1.-С 68-72.

8). Жиравецький Т ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ЗЕМЕЛЬ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ// ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ І ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ. Матеріали ХII регіональної науково-практичної конференції (9-10 лютого 2006 р.)

У економічній структурі сучасного сільськогосподарського виробництва важливе місце займає

діяльність громадян України, які протягом останніх п'ятнадцяти років одержували земельні ділянки

для ведення фермерських господарств і займались вирощуванням сільськогосподарської продукції з

метою реалізації продукції рослинництва і тваринництва на ринку.

Прийнятий 25 жовтня 2001 р. Земельний кодекс суттєво змінив правове регулювання

фермерського землевикористання. Кодексом змінена назва господарства: тепер воно називається

"фермерське господарство", а не "селянське (фермерське) господарство", як раніше, що є правомірним

оскільки ці господарства завжди є селянськими. До новел позитивного характеру можна віднести

також і визнання суб'єктом права власності на землю самого фермерського господарства, що свідчить

про зміцнення правового статусу господарства як юридичної особи.

Відповідно до ст.31 Земельного кодексу України, землі фермерського господарства можуть

складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній

особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві

приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Особливості правового статусу фермерського господарства зумовили необхідність прийняття

спеціального закону. Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р. Він

визначає правові засади цих господарств, особливості правового режиму земельних ділянок

фермерських господарств.

Одержання встановленим порядком земельної ділянки громадянином є тим

правовстановлюючим фактом, який є юридичною основою для створення і подальшого

функціонування фермерського господарства.

До новел земельного законодавства можна віднести ст.13 Закону України "Про фермерське

господарство", яка передбачає право безплатної передачі у приватну власність земельних ділянок у

розмірі земельної частки (паю) громадянам України - членам фермерських господарств із земель

державної і комунальної власності.

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше

наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена

сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Громадяни України, які до 1 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду

земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання

(викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50

гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.

Як свідчить практика, основною і найпоширенішою формою землевикористання селянських

(фермерських) господарств з часу їх виникнення на початку 90-х років минулого століття і по

сьогоднішній день, є право постійного користування земельною ділянкою. Однак за ст.92 нового

Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою належить лише

суб'єктам, заснованим на праві державної чи комунальної власності, до яких фермерські господарства

не відносяться. Тому ФГ повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право

власності або право оренди на ті земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні (п.6

Перехідних положень Земельного кодексу України). Проте Конституційний суд України визнав

неконституційними положення п.6 Перехідних положень щодо зобов'язання переоформити право

постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного

законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для

ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається

селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. Щоби знівелювати розбіжності права

постійного користування земельною ділянкою і довгострокової оренди, законодавець встановив

обмеження розміру орендної плати за земельні ділянки - він не повинен перевищувати розміру

земельного податку.

Дещо суперечливою є позиція Земельного кодексу України стосовно права власності на землю

громадян-членів фермерського господарства. Так, ст.31 у п.б визначає їх приватними власниками

земельних ділянок (поряд із самим господарством, не розмежовуючи цих прав), а стаття 89 у п.б

говорить про те, що члени фермерського господарства мають земельні ділянки на праві спільної

сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними. На майбутнє пропонується усунути

цю законодавчу колізію і з переліку суб'єктів права спільної сумісної власності на землю визначеного

статтею 89 ЗК України виключити членів фермерського господарства.

Права фермерських господарств та їх членів у сфері землевикористання визначаються

Земельним кодексом, спеціалізуються Законом "Про фермерське господарство" та конкретизуються

Статутом господарства.

Права всіх власників земельних ділянок закріплено у статті 90-й Земельного кодексу України.

Норми цієї статті мають загальний характер для всіх суб'єктів, які використовують землі

сільськогосподарського призначення.

Як у Земельному кодексі, так і в Законі "Про фермерське господарство" земельні права самого

господарства та права членів господарства регламентовано сукупно, без їх суб'єктної спеціалізації. Це

розраховано на такий варіант землевикористання, коли всі члени ФГ ведуть одне спільне сумісне

господарство і коли його члени не претендують на персоніфікацію своїх прав. В іншому випадку

земельні права фермерського господарства і земельні права членів господарства (всіх або окремих)

можуть бути врегульовані окремо. А оскільки такого розподілу не дає ані ЗК, ані спеціальний Закон,

то це доцільно зробити у Статуті фермерського господарства, або оформити окремою угодою.

Земельний кодекс України (ст.90) та Закон України "Про фермерське господарство" (ст.14)

встановили такі права власників земельних ділянок, у тому числі ФГ та його членів:

- продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду,

заставу, спадщину;

- самостійно господарювати на землі;

- власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену

сільськогосподарську продукцію;

- використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці

загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші

корисні властивості землі;

- на відшкодування збитків, у випадках, передбачених законом;

- споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

У Законі "Про фермерське господарство" ці загальні для всіх землевласників права мали би

бути закріплені у спеціалізованому вигляді. Зокрема, переважне право придбання земельних ділянок,

що продаються фермерським господарством або його членами, слід надати іншим членам цього

господарства або іншим фермерським господарствам; особи, які хочуть купити такі земельні ділянки,

повинні мати достатній досвід роботи в сільському господарстві або необхідну сільськогосподарську

кваліфікацію, як це передбачено у випадку продажу цілісного майнового комплексу ФГ.

Фермерські господарства та члени господарства, як власники земель, мають право продавати

або іншим шляхом відчужувати свої земельні ділянки. Проте, згідно перехідних положень Земельного

Кодексу, до 1 січня 2007 року, вони не вправі це робити. Виняток складає передача земельної ділянки

в спадщину.

Відповідно до статті 56-ї ЗК України, якщо у складі угідь фермерських господарств є замкнені

земельні ділянки лісового фонду, то, за рішенням органів місцевого самоврядування або органів

виконавчої влади, вони можуть передаватися у власність цих господарств, якщо їх площа не

перевищує 5 га. Крім того, вони у такому ж порядку можуть безоплатно одержувати у власність

замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). На умовах оренди фермерським

господарствам можуть передаватися земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і

берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота, острови для

сінокосіння, рибогосподарських потреб тощо.

Поза безпосередньо сільськогосподарським землевикористанням фермерські господарства та їх

члени можуть використовувати землі і для спорудження жилих будинків, виробничих та інших

будівель і споруд, організації сучасної інфраструктури тощо.

У випадках, передбачених законом, фермерські господарства та їх члени мають право на

відшкодування завданих їм збитків. Стаття 156 Земельного кодексу встановила підстави для цього. До

них, зокрема, віднесено вилучення (викуп) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників

для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, тимчасове

зайняття зазначених земель для інших видів використання; встановлення обмежень щодо

використання земельних ділянок; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних

властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення цих земель у

непридатний для використання стан; неодержання доходів за час тимчасового невикористання

земельної ділянки.

Відшкодування цих збитків ФГ та його членам проводиться органами виконавчої влади та

місцевого самоврядування, а також громадянами та юридичними особами, з вини яких завдано збитки.

Особливістю правового режиму земель фермерського господарства є те, що законодавець у ст.

21 Закону України "Про фермерське господарство" відокремлює земельні ділянки із загального масиву

майна, на яке може бути звернене стягнення. Звернення стягнення на земельні ділянки, надані у

власність для ведення фермерського господарства допускається лише у виключному випадку - тоді,

коли у фермерського господарства відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення.

Пам'ятаючи, що землі фермерського господарства, можуть складатися із земельних ділянок,

власниками яких є саме господарство і/або його члени, то варто уточнити, на які ж з цих земельних

ділянок може бути звернено стягнення. Земельним кодексом України серед підстав припинення права

власності на земельну ділянку передбачено звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу

кредитора (п. 2 ст. 140 ЗК), а п. 1 ст. 143 ЗК уточнює, що примусове звернення стягнень на земельну

ділянку відбувається лише по зобов'язанням власника цієї земельної ділянки.

Оскільки відповідальність за своїми зобов'язаннями несе фермерське господарство, то можна

зробити висновок, що на вимогу кредитора може бути звернене стягнення на земельну ділянку, яка є

власністю самого ФГ, а не членів цього господарства.

Прийнятий ЗК 2001р. вніс суттєві зміни в правовий режим земель фермерського господарства.

Нова редакція закону "Про Фермерські господарства" 19.06.2003р. в свою чергу конкретизувала їх і

доповнила, що дозволило усунути низку прогалин і суперечностей, що існували в правовому

регулюванні фермерського землевикористання. Однак залишається не вирішеною проблема

спадкування і пріоритетного продажу земель, наданих для ведення фермерського господарства

9). Лебідь В. І. Земельно-правові аспекти реалізації права на ведення особистого підсобного господарства / В. !. Лебідь // Право України. - 2001. - № 11. - С. 86-88.

10). Лебідь В. !. Правове становище особистих селянських господарств в Україні: атореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 "Земельне право; аграрне право; екологічне право; природноресурсове право" / В. і. Лебідь. -К.,2002.-21 с.

11). Логуш Л. В. Фермерство у США: правові аспекти (досвід для України): автореф дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 "Земельне право; аграрне право; екологічне право; природноресурсове право" / Л. В. Логуш, - Львів, 1997.-24 с.



ТЕМА 21. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 5 страница | ТЕМА25. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ТА ІНШОГО ПРИРОДООХОРОННОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

ТЕМА 9. ПРАВА НА ЗЕМЛЮ НЕВЛАСНИКІВ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК | ТЕМА І 2. ОБМЕЖЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРАВ НА ЗЕМЛЮ | ТЕМА 13. УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ | ТЕМА 15. ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ЗЕМЛЮ | ТЕМА 19. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА | ТЕМА 20. ЗЕМЕЛЬНИЙ ФОНД УКРАЇНИ ЯК ОБ'ЄКТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ. | ТЕМА 21. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 1 страница | ТЕМА 21. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 2 страница | ТЕМА 21. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 3 страница | ТЕМА 21. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 4 страница |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати