Головна

Господарювання. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості майна. 1 страница

  1. 1 страница
  2. 1 страница
  3. 1 страница
  4. 1 страница
  5. 1 страница
  6. 1 страница
  7. 1 страница

Практичне значення такої категорії, як звичайна ціна, важко переоцінити. Остання має на меті забезпечення фіскальної функції держави при наповненні бюджетів різних рівнів, передусім запобігаючи численним зловживанням з боку недобросовісних учасників господарських відносин, які намагаються штучно знизити або завищити існуючі ціни на певний товар (роботи, послуги) з метою подальшої оптимізації податкового навантаження задля уникнення сплати реальних грошових коштів, формально, порушуючи норми права, а фактично, завдаючи шкоди, зокрема, соціальному розвитку суспільства через унеможливлення справедливого розподілу ресурсів серед малозахищених категорій громадян, якими опікується держава, та зриваючи фінансове забезпечення, розвиток неприбуткових сфер життя населення країни (культура, спорт, мистецтво, тощо).

Звичайна ціна визначається як справедлива ринкова ціна, тобто ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець


бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично (не є пов'язаними особами), володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ціна також визнається ключовим елементом при здійсненні митного очищення товару в момент проходження (перетинання) митного кордону держави і формуванні обов'язкових розрахунків розміру податкових зобов'язань та іншого фіскального навантаження суб'єкта зазначених процедурних дій.

Визначення ціни та її фіксація у належний спосіб шляхом закріплення в письмових документах дозволяє компетентним державним органам здійснювати контроль та нагляд у сфері додержання суб'єктами господарювання нормативно- правових актів стосовно ціноутворення та державного регулювання цін. Правильність встановлення і застосуваннядержавних фіксованих та регульованих цін і тарифів має вирішальне значення для забезпечення прав та законних інтересів абстрактного кола осіб, права яких можуть бути порушені протиправними діями, зокрема, монопольних утворень. У даному випадку визначення ціни, як правової категорії, гарантує можливість своєчасного реагування на такі правопорушення, їх подальше припинення та профілактику шляхом застосування заходів юридичної відповідальності.

Аналіз положень актів господарського законодавства України дає підстави зробити висновок про те, що у сфері господарювання ціна виконує цілий ряд функцій, а саме:

1) грошового виразу вартості товарів (робіт, послуг);

2) істотної умови господарського договору;

3) грошової оцінки вкладів у статутний фонд підприємства;

4) форми вираження грошового зобов'язання;

5) критерію віднесення майнових цінностей до певних груп майна суб'єкта господарювання;

6) основи для визначення бази оподаткування;

7) передумови для визначення норм амортизації майнових цінностей;

8) тощо.

113. Види цін (тарифів).

Законодавством України про ціни та ціноутворення встановлено різні критерії класифікації цін (тарифів) у сфері господарювання.

Перш за все, залежно від об'єкта їх встановлення ціни (тарифи) поділяються на :

- ціни на продукцію, а також послуги і роботи, які надаються (виконуються), як правило, одноразово;

- тарифи на послуги та роботи, які розраховані на багаторазове (надання) виконання (багаторазового характеру).


За суб'єктом встановлення ціни (тарифи) поділяються на:

- вільні ціни і тарифи;

- державні ціни і тарифи;

- комунальні ціни і тарифи.

Вільні ціни (тарифи) встановлюються суб'єктами господарювання.

Ці ціни (тарифи) встановлюються на всі види продукції, робіт, послуг, за винятком тих, на які встановлені державні або комунальні ціни (тарифи).

Державні ціни (тарифи) встановлюються державою в особі уповноважених нею органів.

Державні ціни і тарифи встановлюються на:

1) ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін; 2) товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення; 3) продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на

підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Комунальні ціни і тарифи встановлюються територіальними громадами в особі відповідних органів місцевого самоврядування.

За колом осіб, на яких вони розраховані, ціни можуть бути:

- оптовими (відпускними);

- роздрібними.

Оптові (відпускні) ціни встановлюються суб'єктами господарювання (виробниками) на товари, які виробляються ними, і безпосередньо реалізуються оптово-збутовим підприємствам, іншим суб'єктам господарювання тощо.

За роздрібними цінами товари реалізуються кінцевим споживачам, оскільки за цими цінами товари вибувають із сфери господарського обігу, і споживаються для задоволення особистих потреб фізичними особами або у господарській діяльності - суб'єктами господарювання.

При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Відповідно до Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого Указом Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" від 10 лютого 1996 року, під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, щосклалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України.

Індикативні ціни можуть запроваджуватись на товари:


- щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами;

- щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процедури відповідно до статті 19 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

- щодо експорту яких встановлено режим квотування, ліцензування;

- щодо експорту яких встановлено спеціальні режими;

- експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому статтею 20 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

- в інших випадках на виконання міжнародних зобов'язань України.

Рішення про запровадження індикативних цін та їх переліки публікуються в газеті "Урядовий кур'єр" не менш як раз на місяць. Якщо в період між публікаціями рішення та переліків індикативних цін виникли істотні зміни кон'юнктури ринку певного товару та цін на такий товар, центральний орган виконавчої влади у сфері зовнішньої торгівлі приймає рішення про зміну індикативних цін і публікує його у газеті "Урядовий кур'єр".

За способом визначення вартості товару (роботи, послуги) ціни поділяються на:

- звичайні;

- ринкові;

- балансові.

Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена

сторонами договору.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги)передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціна, яка склалася на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Балансовою визнається ціна, за якою товар обліковується в балансіпідприємства.

При чому, слід мати на увазі, що звичайна та балансова ціни не завжди відповідають ринковим.


114. Порядок ціноутворення.

Вільні ціни (тарифи) встановлюються суб'єктами господарювання двомаспособами:

1) самостійно, тобто, в односторонньому порядку;

2) за домовленістю з їх контрагентами (договірні ціни і тарифи).

Оптова вільна ціна при її формуванні включає у себе, як правило, три складники: витрати на виробництво продукції (собівартість), прибуток, який має намір отримати суб'єкт господарювання, і суму податку на додану вартість (п. 4.1. Закону України "Про податок на додану вартість").

Якщо товари (продукція) визначені законом як підакцизні, до ціни цих товарів включається акцизний збір. Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26 грудня 1992 року акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Роздрібна ціна встановлюється на основі оптової ціни з урахуванням торговельної надбавки (націнки) або знижки. В сучасних умовах роздрібні продавці отримують прибуток не лише за рахунок торговельних надбавок, але й із платежів за надання права виставити свій товар у торговельних приміщеннях продавця. У зв'язку з цим, вони мають можливість встановлювати торговельні знижки на товари (продукцію), яку вони реалізують.

Державні ціни (тарифи), у свою чергу, за способом їх визначення поділяються на:

- державні фіксовані ціни (тарифи) (які визначаються у твердійгрошовій сумі);

- державні регульовані ціни (тарифи) (які можуть бути визначені

кількома способами).

Відповідно до ч.5 ст. 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни можуть бути визначені шляхом:

- встановлення граничних рівнів цін (тарифів);

- граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів;

- граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород;

- граничних нормативів рентабельності;

- запровадження обов'язкового декларування зміни цін.

Згідно із ч.2 ст. 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 3 грудня 1990 року державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи

встановлюються державними органами України.

Відповідно до ст. 116 Конституції України та ст. 4 закону про ціни і ціноутворення забезпечення проведення цінової політики в Україні


покладається на Кабінет Міністрів України, який у сфері цін та ціноутворення наділений такими повноваженнями:

- забезпечує здійснення в республіці державної політики цін;

- визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій;

- визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Інші державні органи та органи місцевого самоврядування можуть встановлювати державні ціни і тарифи на окремі товари (роботи, послуги) лише у межах повноважень, визначених Кабінетом Міністрів України. Обсяг повноважень державних та інших органів щодо встановлення цін і тарифів визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" від 25 грудня 1996 року.

Цією постановою визначено повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг.

Мінтрансзв'язку:

а) за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги; б) встановлює за погодженням з Мінекономіки:

- тарифи на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних та транзитних вантажів у морських і річкових портах (на причалах), та збори і плату за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах (на причалах) України;

- тарифи на перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні (крім приміських перевезень);

- тарифи на приймання та доставку вітчизняних періодичних друкованих видань за передплатою;

- плату за використання річкових портових гідротехнічних споруд та збори за спеціалізовані послуги, які надаються у річкових портах (на причалах) України (причальні, корабельні, якірні та адміністративні);

- ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України;

- аеропортові збори за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України;


в) за погодженням з Мінекономіки та Пенсійним фондом встановлює тарифи на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою пенсій та грошової допомоги населенню, що виплачуються з коштів Пенсійного фонду.

Адміністрація Держспецзв'язку встановлює граничні тарифи напослуги конфіденційного зв'язку, які надаються споживачам в Національній системі конфіденційного зв'язку.

МОН, МОЗ, інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать навчально-виховні заклади, запогодженням з Мінфіном встановлюють граничний розмір плати за проживання в студентських гуртожитках.

МОН, Держкомінформ, інші центральні органи виконавчої влади,що розміщують державне замовлення на випуск друкованої продукції, встановлюють норматив рентабельності виробництва (у разі випуску друкованої продукції за рахунок бюджетних коштів) у розмірі 15 відсотків та на їх доставку до споживачів у розмірі 5 відсотків.

МВС за погодженням з Мінфіном встановлює граничні розміриплати за проживання в гуртожитках системи Міністерства.

Національна комісія регулювання електроенергетики регулюєтарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, та встановлює:

- за погодженням з Мінекономіки роздрібні ціни на природний газ для потреб населення, з урахуванням граничних рівнів цін, встановлених для населення Кабінетом Міністрів України;

- тарифи на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, нафти, нафтопродуктів, аміаку та етиленових речовин, що поставляються споживачам України;

- тарифи на закачування, зберігання та відбір природного газу;

- тарифи на розподіл природного газу та його постачання.

Мінпраці здійснює регулювання цін на протезно-ортопедичнівироби і технічні засоби профілактики інвалідності та реабілітації.

Держкомлісгосп за погодженням з Мінекономіки для всіхкористувачів мисливських угідь України здійснює регулювання цін і тарифів:

- на продукцію полювання, включаючи живу дичину, яка поставляється на експорт;

- на мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами;

- на послуги, надані іноземним громадянам.

Держкомлісгосп за погодженням з Мінфіном затверджує ціни на


ліцензії для відстрілу диких копитних мисливських тварин та ведмедя.


Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють(встановлюють):

- торговельні (постачальницько-збутові) надбавки, нормативи рентабельності на паливно-енергетичні ресурси (вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний, торф паливний кусковий, дрова, торф'яні брикети, газ скраплений), що відпускаються населенню для побутових потреб;

- граничні рівні рентабельності та торговельні надбавки на дитяче харчування;

- розмір плати за послуги, які надаються медичними витверезниками при органах внутрішніх справ громадянам у нетверезому стані;

- тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні державні і комунальні заклади охорони здоров'я;

- граничні торговельні надбавки (націнки) на лікарські засоби і вироби медичного призначення, зазначені у переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, що реалізуються населенню через аптечну мережу, - на рівні не вище ніж 35 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок, а на ті, що придбаваються державними та комунальними закладами охорони здоров'я за бюджетні кошти, - на рівні не вище ніж 10 відсотків оптової ціни

виробника (митної вартості) зурахуванням знижок;

- тарифи на інвентаризацію нерухомого майна, на оформлення прав власності на об'єкти нерухомого майна та реєстрацію таких прав;

- граничні розміри плати за послуги, що надаються ринками з продажу продовольчих та непродовольчих товарів;

- граничні торговельні надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) на борошно, хліб і хлібобулочні вироби, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове та олію;

- тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні;

- граничні рівні рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту, борошна житнього обдирного, хліба і хлібобулочних виробів із борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту, із суміші борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту та житнього обдирного, а також хліб і хлібобулочні вироби для діабетиків;

- оптово-відпускні ціни на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця шляхом декларування їх зміни.


Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, виконавчі органи Львівської і Криворізької міських рад регулюють (встановлюють) тарифина перевезення пасажирів і вартість проїзних квитків у міському пасажирському транспорті - метрополітені, автобусі, трамваї, тролейбусі (який працює в звичайному режимі руху).

Рада міністрів Автономної Республіки Крим встановлює тарифина перевезення пасажирів і багажу пасажирським електротранспортом (тролейбусом) у міжміському і приміському сполученні.

Севастопольська міська державна адміністрація встановлюєтарифи на перевезення пасажирів і вартість проїзних квитків на поромах та катерах у м. Севастополі.

За погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим,

обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями затверджуються тарифи:

- на перевезення пасажирів і багажу залізничним транспортом у приміському сполученні - управліннями залізниць.

Держкомзем за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки:

- встановлює ціни (тарифи) на розроблення документації із землеустрою та проведення землеоціночних робіт;

- визначає граничні розміри плати з виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок відповідно до законодавства.

Мінекономіки за погодженням з Мінпаливенерго встановлює

граничні рівні оптово-відпускних цін на дизельне паливо та бензини моторні, що реалізуються на внутрішньому ринку, з 15 квітня по 1 червня та з 1 серпня по 15 жовтня.

Згідно із ч. 4 ст. 191 Господарського кодексу України законом може бути передбачено встановлення комунальних цін (тарифів) на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами.

115. Правове забезпечення дисципліни цін (тарифів).

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері ціноутворення належать: здійснення в країні державної політики цін; визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління; визначення повноважень органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також щодо контролю за цінами та тарифами. Поряд із цим Кабінет Міністрів України своїми постановами затверджує мінімальні ціни на цукрові буряки та на цукор, мінімальні ціни на вітчизняні та імпортні горілку і лікеро-горілчані вироби, склад витрат підприємств житлового господарства, що входять до квартирної плати, тощо.


Діяльність Мінекономіки у сфері ціноутворення спрямована на реалізацію цінової політики в країні, аналіз і прогнозування динаміки цін і тарифів, розроблення відповідних пропозицій щодо регулювання цін і отримання інфляції.

Основні повноваження у сфері ціноутворення надані місцевим органам виконавчої влади, що дає їм змогу оперативно, з урахуванням місцевих особливостей проводити в життя цінову політику держави. їхні управління з питань цінової політики регулюють: ціни на паливно-енергетичні ресурси (вугілля, газ скраплений, торф паливний та ін.), що відпускаються населенню для побутових потреб; граничні рівні рентабельності та торговельні надбавки на дитяче харчування; тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні державні і комунальні заклади охорони здоров'я; граничні рівні торговельних надбавок на окремі вітчизняні та імпортні лікарські засоби і вироби медичного призначення, а також встановлюють тарифи на перевезення пасажирів і вартість проїзних квитків у міському пасажирському транспорті (метрополітені, автобусі, трамваї, тролейбусі); тарифи на виробництво теплової енергії, на послуги водопостачання та водовідведення, за погодження і з Мінекономіки - тарифи на послуги кабельного телебачення тощо.

Державна політика цінового регулювання безперечно здійснює певний тиск на виробників і продавців продукції. У таких умовах вони змушені дотримуватися встановлених цін і відповідно нести від цього суттєві втрати. Для компенсації збитків держава часто супроводжує обмеження цін наданням підприємствам фінансової допомоги і тим самим не допускає їх банкрутства на регульованих ринках. Отже, державне регулювання цін - це політика держави за допомогою законодавчих,адміністративних та кредитно-фінансових заходів впливати на ціни з метою сприяння стабільному розвитку економічної ситуації в країні.

Втручання держави у процес ціноутворення здійснюється у трьох основних формах: обмеження рівня ціни; введення податкових платежів, що ведуть до вилучення доходів у виробників і споживачів; державна підтримка цін через дотації. Різноманітні методи державного регулювання цін можна об'єднати у дві групи: прямі методи та непрямі (опосередковані) методи.

Світова практика доводить, що державне регулювання цін застосовується в усіх країнах. Ступінь і форми державного втручання в процеси ціноутворення залежать від стану економічного розвитку країни, питомої ваги державного сектору, рівня монополізації та конкуренції, інтенсивності інформаційних процесів та інших факторів. Так, на етапі формування ринкових відносин або під час кризових ситуацій держава безпосередньо втручається в самий механізм ціноутворення, компенсуючи нездатність ринку утворювати рівноважні ціни. В умовах розвиненого ринку при стабільній грошово-фінансовій системі державне втручання в ціни обмежується лише відповідним впливом на передумови та побічні наслідки


вільного ціноутворення. При цьому уряди розвинених країн можуть здійснювати регулювання цін на певні товари та послуги, що мають особливе соціальне значення для населення (електроенергія, водопостачання, поштові послуги та ін.).

З метою забезпечення цінового регулювання держава створює спеціальну систему органів ціноутворення, до якої в Україні входять загальнодержавні, регіональні та відомчі установи. До першої групи належить Кабінет Міністрів України, Мінекономіки, а до другої - управління з питань цінової політики Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Втручання державних органів у процес ціноутворення здійснюється прямим і непрямим (опосередкованими методами.

Пряме регулювання, як правило, переважає на початковому етапістворення ринку, коли його регулювальні здібності ще недостатньо розвинені, або у разі виникнення кризової ситуації в економіці. До прямих методів належать: установлення фіксованих (твердих) цін на найважливіші товари та послуги; застосування граничних цін або граничних коефіцієнтів їх підвищення; декларування зміни цін, заморожування (блокування) цін на певний строк; уведення граничних рівнів посередницько-збутових націнок і торговельних надбавок; дотування виробників деяких товарів; укладання договорів про ціни між підприємствами і державою тощо.

Серед методів прямого регулювання ціноутворення найпоширеніші такі:

1. Встановлення максимальних цін. Це означає, що держава забороняєпідвищувати ціни вище певного рівня. Це робиться для захисту інтересів споживачів від надмірного зростання цін. Контроль за цінами може бути запроваджений, наприклад, щоб утримувати темпи інфляційного зростання, запобігати отриманню монопольними об'єднаннями надприбутків у період тимчасової відсутності товарів.

Але якщо встановлена державою максимальна ціна продажу товару буде нижча, ніж ціна, що склалася внаслідок «природних» економічних обставин на вільному від обмежень ринку, це може призвести до того, що виробникові товарів буде не вигідно реалізовувати товари за встановлений ми державою цінами. Наслідком можуть бути: зникнення певних товарів з ринку; виникнення черг; нормування товарів; пошуки легальних шляхів подолання обмежень; накопичення товарів; «чорний ринок».

2. Встановлення мінімальних цін. Уряд встановлює мінімальні ціни,вищі за ціни, які б склалися на ринку з об'єктивних причин, що призводить до утворення надлишкової пропозиції, скорочення виробництва і встановлення ціни ринкової рівноваги на мінімальному рівні.

3. Створення резерву товару. Система регулюваннями цін, як правило,запроваджується разом з планами створення резервів товару. Коли на



Органи контролю(орган, який здійснює оцінювання відповідностішляхом спостережень і висновків, які супроводжуються відповідними вимірами, випробуваннями і калібруванням). | Господарювання. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості майна. 2 страница

Майна у власність, господарське відання, оперативне управління 4 страница | Майна у власність, господарське відання, оперативне управління 5 страница | Поняття методів, засобів і форм державного регулювання економіки | Втратив чинність, проте є актуальним | У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ | Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ | ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ РОЗВИТКУ МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ | ОРГАНИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ РОЗВИТОК МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ, ТА ЇХ ПОВНОВАЖЕННЯ | ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА СУБ'ЄКТІВ МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА | Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати