Головна

Роль і значення фінансового аналізу

  1.  I Ватиканський собор і його значення для католицького вчення про Церкву
  2.  I. Якісні методи системного аналізу.
  3.  I. Міжнародне значення п'ятирічки
  4.  II. ПРИЗНАЧЕННЯ
  5.  III. Світове значення Жовтневого перевороту
  6.  III. ПРИЗНАЧЕННЯ І МІСЦЕ ПОХОДЖЕННЯ
  7.  IV. ЗНАЧЕННЯ ОБОХ СИСТЕМ. ЙОГИ З ТОЧКИ ЗОРУ ПСИХОЛОГІЇ І ФІЗІОЛОГІЇ

Розвиток ринкових відносин поставило господарюючі суб'єкти різних організаційно-правових форм в такі жорсткі економічні умови, які об'єктивно зумовлюють проведення ними збалансованої зацікавленої політики по підтримці і зміцненню фінансового стану, його платоспроможності та фінансової стійкості. Оцінка фінансового стану є частиною фінансового аналізу. Характеризується певною сукупністю показників, відображених в балансі станом на певну дату. Фінансовий стан характеризує в узагальненому вигляді зміни в розміщенні коштів і джерел їх покриття.

Фінансове становище є результатом взаємодії всіх виробничо-господарських факторів: праці, землі, капіталу, підприємництва.

На думку Ткачук М. І., автора багатьох книг з економіки, безперервна і ефективна діяльність кожного господарюючого суб'єкта можлива лише при його стійке положення, яке, перш за все, характеризується його фінансовими можливостями. Вони повинні відрізнятися плановим рухом грошових коштів, що забезпечують своєчасність розрахунків з учасниками виробничого процесу. Фінансовий стан підприємства, будучи результатом всіх дій господарюючого суб'єкта, відображає, перш за все, його платоспроможність, можливість виконати в термін фінансові зобов'язання. [1]

Селезньова Н. Н. вважає, що фінансовий стан організації характеризується розміщенням і використанням засобів (активів) та джерелами їх формування (власного капіталу і зобов'язань, тобто пасивів).

На думку Савицької Г. В., автора навчальних посібників з економіки, фінансовий стан підприємства характеризується системою показників, що відображають стан капіталу в процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання фінансувати свою діяльність на фіксований момент часу. [2]

Іонова А.Ф. дає наступне визначення фінансового стану: фінансовий стан проявляється в платоспроможності господарюючого суб'єкта, в здатності вчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників відповідно до господарських договорів, повертати кредити, виплачувати зарплату, вчасно вносити платежі в бюджет.

Основна мета аналізу фінансового стану полягає в тому, щоб на основі об'єктивної оцінки використання фінансових ресурсів виявити внутрішньогосподарські резерви зміцнення фінансового становища і підвищення платоспроможності.

Мета аналізу фінансового стану визначає завдання аналізу фінансового стану, якими є: [3]

- Оцінка динаміки, складу і структури активів, їх стану і руху;

- Оцінка динаміки, складу і структури джерел власного і позикового капіталу, їх стану і руху;

- Аналіз абсолютних і відносних показників фінансової стійкості підприємства та оцінка зміни її рівня;

- Аналіз платоспроможності господарюючого суб'єкта та ліквідності активів його балансу.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану господарюючого суб'єкта є:

- Інформація про технічну підготовку виробництва;

- Нормативна інформація;

- Планова інформація (бізнес-план);

- Господарський (економічний) облік, оперативний (оперативно-технічний) облік, бухгалтерський облік, статистичний облік;

- Звітність (публічна фінансова бухгалтерська звітність (річна), квартальна звітність (непублічна, що представляє собою комерційну таємницю), вибіркова статистична і фінансова звітність (комерційна звітність, вироблена за спеціальними вказівками), обов'язкова статистична звітність);

- Інша інформація (публікації в пресі, опитування керівника, експертна інформація).

У складі річного бухгалтерського звіту підприємства є такі форми, що представляють інформацію для аналізу фінансового стану:

- Форма № 1 «Бухгалтерський баланс». У ньому фіксується вартість (грошове вираження) залишків необоротних і оборотних активів капіталу, фондів, прибутку, кредитів і позик, кредиторської заборгованості інших пасивів. Баланс містить узагальнену інформацію про стан господарських засобів підприємства, що входять в актив, і джерел їх утворення, що становлять пасиви. Ця інформація може надаватися «на початку року» і «на кінець року», що і дає можливість аналізу, зіставлення показників, виявлення їх зростання або зниження. Однак відображення в балансі тільки залишків не дає можливості відповісти на всі питання власників та інших зацікавлених служб. Потрібні додаткові докладні відомості не тільки про залишки, а й про рух господарських засобів і їх джерел. Це досягається підготовкою наступних форм звітності:

- Форма № 2 «Звіт про фінансові результати»;

- Форма № 3 «Звіт про рух капіталу»;

- Форма № 4 «Звіт про рух грошових коштів»;

- Форма № 5 «Додаток до бухгалтерського балансу».

«Пояснювальна записка» з викладом основних факторів, що вплинули на початку року на підсумкові результати діяльності підприємства, з оцінкою його фінансового стану.

Принципами фінансового аналізу є безперервність спостереження за станом і розвитком фінансових процесів, наступність, об'єктивність, науковість, динамічність, комплексність, системність, практична значущість, істотність, надійність, узгодженість і взаємозв'язок даних форм бухгалтерської звітності, ясність в інтерпретації результатів фінансового аналізу, обгрунтованість і оперативність в прийнятті управлінських рішень. Для проведення фінансового аналізу застосовується широкий спектр його видів, методів і прийомів: структурний, структурно-динамічний, трендовий (перспективний), міжгосподарський аналіз; коефіцієнтний аналіз; факторний аналіз з використанням методів ланцюгових підстановок, інтегрального, кореляційного, регресійного і експоненціального аналізу, а також такі поширені прийоми, як абсолютне порівняння досягнутих рівнів, розрахунок абсолютних і відносних відхилень «пайової участі», деталізація показників на його зіставляють, угруповання, дисконтування та ін . [23, c57].

Слід розрізняти типи моделей фінансового аналізу, до найважливіших з них відносяться: дескриптивні, предикативні та нормативні. Дескриптивні моделі найчастіше описового характеру. Вони побудовані на використанні бухгалтерської звітності і пояснювальних записок до неї. Для такої моделі фінансового аналізу широко використовується структурний, структурно-динамічний і коефіцієнтний аналіз. Предикативні моделі, як правило, прогностичного характеру. Їх використовують для побудови прогнозних оцінок поточного і перспективного характеру про прибутки і доходи, платоспроможності, фінансової стійкості.

Зміст фінансового аналізу багато в чому залежить від того, хто є користувачем інформації, і яка сфера його економічних інтересів в оцінці різних сторін і аспектів фінансової діяльності комерційний організації. Напрями фінансового аналізу для кожного зовнішнього користувача фінансово-аналітичної інформації комерційної організації дозволяють їм (користувачам) зосередити зусилля при підборі партнерів, інвесторів, кредитних позичальників на найбільш важливих питаннях оцінки результатів їх фінансово-господарської діяльності з метою уникнення прорахунків, упущень і втрат через неефективне використання фінансових ресурсів.

Якість прийнятих управлінських рішень на рівні господарюючого суб'єкта залежить від якості їх аналітичного обгрунтування.

Отримання невеликого числа ключових інформативних показників, що дають об'єктивну оцінку фінансового стану підприємства, так само є основною метою фінансового аналізу. В ході фінансового аналізу виявляються зміни в складі майна господарюючого суб'єкта та в джерелах його формування, в фінансових результатах діяльності (його прибутків і збитків), в розрахунках з дебіторами і кредиторами.

Одним з найважливіших прийомів є читання фінансової звітності та вивчення абсолютних величин, представлених у звітності. Однак дана інформація, незважаючи на її значущість для прийняття управлінських рішень, не достатня, тому що не дозволяє оцінити динаміку основних показників, місце господарюючого суб'єкта серед аналогічних підприємств, що актуально в умовах конкурентної боротьби. Це досягається за допомогою: [4]

- Складання порівняльних таблиць, виявлення абсолютного і відносного відхилення;

- Обчислення показників за ряд років у відсотках до підсумкового показника (від виробленого балансу);

- Обчислення відносних відхилень у відсотках по відношенню до базисного року.

Поряд з абсолютними показниками, що характеризують різні аспекти фінансового стану, використовуються і фінансові коефіцієнти. Фінансовий коефіцієнт представляє собою відносні показники фінансового стану. Вони підрозділяються на коефіцієнти розподілу і координації. Коефіцієнти розподілу застосовуються в тих випадках, коли необхідно визначити, яку частину той чи інший абсолютний показник становить від підсумку що включає його групи абсолютних показників. Дані коефіцієнти використовуються в основному в попередньому аналізі.

Коефіцієнти координації використовуються для вираження відносин різних за суті абсолютних показників фінансового стану.

Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в порівнянні їх значення за періодами. В якості базисних величин можуть використовуватися показники базисного періоду даного господарюючого суб'єкта.

Спеціальні фінансові коефіцієнти, розрахунок яких грунтується на існуванні певних співвідношень між статтями звітності, називаються фінансово-оперативними показниками. Вони дозволяють реально оцінити становище даного господарюючого суб'єкта.

Крім фінансових коефіцієнтів в аналізі фінансового стану важливу роль відіграють абсолютні показники, які розраховуються на основі звітності (чисті активи - реальний власний капітал, власні оборотні кошти, показники оборотності запасів власними оборотними засобами). За допомогою даних показників формулюються критерії, що дозволяють оцінити якість фінансового стану.

Практика фінансового аналізу дозволяє виявити основні методи читання фінансової звітності: [5]

- Горизонтальний (тимчасовий) аналіз дозволяє здійснити порівняння кожної позиції з попереднім періодом;

- Вертикальний (структурний) аналіз дозволяє визначити структуру підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат в цілому;

- Трендовий аналіз дозволяє здійснити порівняння позиції з рядом попередніх періодів і визначити тренд, тобто. Е. Основну тенденцію динаміки показників, що виключає випадкові впливу та індивідуальні особливості окремих періодів. За допомогою тренда визначається можливе значення показників в майбутньому;

- Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) дозволяє здійснити розрахунок відносин даних звітності, визначити взаємозв'язку показників;

- Факторний аналіз дозволяє визначити вплив окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою різних прийомів дослідження;

- Порівняльний (просторовий) аналіз може здійснюватися як усередині підприємства (порівняння внутрихозяйственное за окремими показниками господарюючого суб'єкта), так і зовні, тобто. Е. Порівняння показників даного господарюючого суб'єкта з показниками конкуруючих суб'єктів господарювання, з середніми загальноекономічними даними;

- Фінансово-економічний аналіз може здійснюватися різними методами. До кількісних методів відносять статистичні (спостереження, порівняння, абсолютні та відносні величини, середні величини, зведення, угруповання, ряди динаміки, індекси і т. Д.), Економіко-математичні (методи математичного програмування, економіко-математичного моделювання та факторного аналізу, дослідження операції і т. д.). Кожен з економіко-математичних методів ділиться на окремі прийоми, способи, використовувані в аналітичній роботі.

Головна мета фінансового аналізу - своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. При цьому необхідно вирішувати наступні завдання:

1. На основі вивчення взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

2. Прогнозувати можливі фінансові результати, економічну рентабельність виходячи з реальних умов господарської діяльності, наявності власних і позикових ресурсів і розроблених моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.

3. Розробляти конкретні заходи, спрямовані на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Для оцінки стійкості фінансового стану підприємства використовується система показників, що характеризують зміни:

- Структури капіталу підприємства по його розміщенню і джерелам утворення;

- Ефективності і інтенсивності використання капіталу;

- Платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

- Запасу фінансової стійкості підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства грунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції складно привести до порівнянної увазі. Відносні показники фінансового стану аналізованого підприємства можна порівняти:

- З загальноприйнятими «нормами» для оцінки ступеня ризику і прогнозування можливості банкрутства;

- З аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і його можливості;

- З аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденції поліпшення або погіршення фінансового стану підприємства.

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори - з метою вивчення ефективності використання ресурсів; банки - для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику; постачальники - для своєчасного отримання платежів; податкові інспекції - для виконання плану надходження коштів до бюджету і т. д. Відповідно до цього аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній (рисунок 1.1).

 Фінансовий аналіз    Аналіз господарської діяльностіпідприємства    Управленческійаналіз
         
 Зовнішній фінансовий аналіз за даними публічної фінансової (бухгалтерської) звітності        
         
 Внутрішньогосподарський фінансовий аналіз за даними бухгалтерського обліку і звітності        
         
 Внутрішньогосподарський виробничий аналіз за даними управлінського обліку        

Мал. 1.1. Напрямки аналізу господарської діяльності

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства, його результати використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - забезпечити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і позикові кошти таким чином, щоб отримати максимальний прибуток і виключити банкрутство.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, контролюючими органами на основі інформації, що публікується звітності. Його мета - встановити можливість вигідного вкладення коштів, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити втрати.

Зовнішній аналіз має такі особливості:

- Безліч суб'єктів аналізу, користувачів інформацією про діяльність підприємства;

- Різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

- Наявність типових методик, стандартів обліку і звітності;

- Орієнтація аналізу тільки на зовнішню звітність;

- Обмеженість завдань аналізу при використанні тільки зовнішньої звітності;

- Максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації про діяльність підприємства.

Основними складовими фінансового аналізу підприємства є: загальний аналіз; аналіз фінансової стійкості; аналіз ліквідності балансу; аналіз коефіцієнтів фінансового стану; аналіз коефіцієнтів фінансових результатів.

 Вступ |  Оцінка платоспроможності.


 Оцінка фінансової стійкості. |  Коефіцієнти фінансових результатів діяльності підприємства |  Методи поліпшення фінансового стану підприємства |  Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства |  Аналіз складу і структури майна підприємства |  підприємства |  підприємства |  Поліпшення фінансового стану підприємства |  Список використаних джерел |  Глазунов, В. Н. Критерії оцінки рентабельності і платоспроможності / В. Н. Глазунов. - М.: Дело, 2009. - 190 с. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати