Головна |
В кінці XX ст. хвильова теорія не могла пояснити і описати теплове випромінювання у всьому діапазоні частот електромагнітних хвиль теплового діапазону. А то, що теплове випромінювання, і зокрема світло, є електромагнітними хвилями, стало науковим фактом. Дати точний опис теплового випромінювання вдалося німецькому фізику Максу Планку.
14 грудня 1900 р Планк виступив на засіданні Німецького фізичного товариства з доповіддю, в якому виклав свою гіпотезу квантової природи теплового випромінювання і нову формулу випромінювання (формула Планка). Цей день фізики вважають днем ??народження нової фізики - квантової. Видатний французький математик і фізик А. Пуанкаре писав: «Квантова теорія Планка є, поза всяким сумнівом, найбільша і найглибша революція, яку натуральна філософія зазнала з часів Ньютона».
Планк встановив, що теплове випромінювання (електромагнітна хвиля) випускається не суцільним потоком, а порціями (квантами). Енергія кожного кванта -
E = Hv,
тобто пропорційна частоті електромагнітної хвилі - v. тут h - Постійна Планка, рівна 6,62 · 10-34 Дж · с.
Збіг розрахунків Планка з досвідченими даними було повним. У 1919 р М. Планку присвоїли Нобелівську премію.
На основі квантових уявлень А. Ейнштейн в 1905 р розробив теорію фотоефекту (Нобелівська премія 1922 р), поставивши науку перед фактом: світло має і хвильовими і корпускулярним властивостями, він випромінюється, поширюється і поглинається квантами (порціями). Кванти світла стали називати фотонами.
Характеристики фундаментальних взаємодій | Гіпотеза де Бройля про корпускулярно-хвильовий дуалізм властивостей частинок
Наука як галузь культури | Наука як спосіб пізнання світу | Наука як соціальний інститут | Природознавство - комплекс наук про природу | Історичні етапи пізнання природи | Структура сучасного природознавства | Методи природничо-наукових досліджень | Матерія і її властивості | Класифікація елементарних частинок | фундаментальні взаємодії |