Головна

Джерела з історії середніх віків 11-15ст.

Медієвісти використовують акти дипломатики - публічні й приватні. До перших відносять грамоти й дипломи королів, суверенних феодалів, міських комун та сеньйорій, а також князів церкви - римських пап, православних патріархів, єпископів, документи, що виходили з папської канцелярії, називалися буллами (папські звернення, постанови чи розпорядження), бреве (папські послання), енцикліками (папські заяви чи циркуляри до єпископів, духовенства та віруючих). "Апостольські послання" називали буллами тому, що їх скріплювали у папській канцелярії свинцевими печатками - буллами. У Візантії жалувані грамоти імператора з золотою печаткою називалися хрисовулами - "золотопечатковим Словом". До приватних актів належать документи, складені нотаріями - особами, які мали спеціальну юридичну освіту. Ними оформлялися купівля-продаж майна, боргові зобов'язання, орендні відносини, комерційні угоди, дарування, тощо. Нотаріальні акти дійшли, здебільшого, в копіях чи стислих записах у складі капітуляріїв. З кінця XIV ст. дорогі нотаріальні акти почали замінювати приватними записами, що не мали юридичної сили. Компанії та банки для обліку капіталообігу заводили спеціальні бухгалтерські книги. Своєрідними путівниками у комерційному житті стали спеціальні посібники з організації торгівлі. Найпоширенішим із них був "Практикум торгівлі"флорентійця Фран-ческо Балдуччі Пеголотті (перша половина XIV ст.). Важливим джерелом з історії господарства є земельні описи та кадастри (переписи податного населення), зокрема, англійська "Книга Страшного Суду" (1086 р.).- це матеріали загального поземельного перепису королівства, покликаного визначити потенційні можливості поповнення державної скарбниці за рахунок податків з населення. "Сотенні сувої" - описи земельних володінь Англії наприкінці XIII ст. Земельні описи дійшли також і від Візантії, де вони називалися практиками. Доба XI-XV ст. багата на різноманітні юридичні пам'ятки, незамінні для вивчення соціально-економічної історії. Тоді ж на базі договорів міст з сеньйорами, місцевих звичаїв та запозичених норм римського права склалося міське право, відображене в міських хартіях і статутах. Існували окремо статути цехів, торгових гільдій, університетів, чернечі устави. Першим європейським цеховим статутом була візантійська "Книга єпарха"(X ст.), покликана забезпечити урядове регламентування діяльності торговельно-ремісничих колегій. Цехові статути західноєвропейських міст оформляли створення і функціонування самостійної цехової общини. До таких джерел належать, зокрема, "Книга ремесел міста Парижа" (XIII ст.), численні цехові статути німецьких міст.

У XIII-XV ст. складалися записи феодального звичаєвого права, зокрема, французькі кутюми, німецькі зерца-ла, іспанські фуерос. Вони проливають світло на особливості феодальної власності, структуру панівного класу, місцеві особливості системи адміністрації та судочинства. (Кутюми Бовезі"(кінець XIII ст.), "Саксонське зерцало" (початок XIII ст.) тощо.)

У 13-15ст. розвивалося також королівське законодавство: у Франції та Англії - ордонанси, у Священній Римській імперії - привілеї, патенти та мандати. Імператорські закони у Візантії називалися новелами, в XI- XV ст. їх найчастіше видавали у вигляді жалуваних грамот. У період формування станової монархії з'явилися нові документи: в Англії - парламентські акти і статути, у Франції - протоколи засідань Генеральних та провінційних штатів, у Священній Римській імперії - акти імперських зборів, в Іспанії - ухвали кастільських та арагонських кортесів тощо. Цінним джерелом є акти спеціальних судових комісій (інквізиції тощо)

У XI-XV ст. збільшилася кількість трактатів: візантійський агрономічний трактат "Геопоніка" (X ст.), трактат візантійського імператора Константина VII Багрянородного "Про управління імперією" (X ст.) та ін. Серед наративних джерел XI-XV ст. - аннали, хроніки та історії. У XII-XV ст. аннали витісняються хронікамиРяд хронік було присвячено Хрестовим походам. твір учасника четвертого Хрестового походу, французького маршала Жоффруа Віллардуена "Взяття Константинополя". Починаючи з XIII ст. в Англії, Франції, Іспанії складаються зведені хроніки, історії країни в цілому, а в Італії та Німеччині - хроніки окремих областей та міст ("Діяння римлян" чи "Вся історія Франції", "Саксонська універсальна хроніка" та ін.). У країнах Європи в XIII ст. з'являється мемуаристика (Філіпп де Комнін) - гуманістична історіографія зі спробами наукової критики джерела. Риторичні твори, екфраси (описи) візантійських міст та енкомії імператорам та іншим політичним і церковним діячам. Церковні джерела. Це акти церковних соборів, папські та патріарші послання і постанови.

Літературні пам'ятки: рицарський роман, поезія трубадурів, міннезінгерів .

 



Джерела з історії середніх віків 5-11ст. | Соціоекологія західноєвропейського середньовіччя.

Термін ,, Середні Віки". Періодизація середніх віків. | Демографічні процеси у країнах Західної Європи. | Правові норми у країнах Зх.Є. у С. В. | Ментальність н-ня середньовічної Зх.Є. | Загальні закономірності відтворення населення країн Зх.Є. у С. В. | Військова система серед. Зх.Є. | Зброя і військове спорядження у середні віки. | Причини великого переселення народів. Міграція германських племен у 2-4ст. | Утворення англосаксонських королівств в Британії та їх сусп. устрій у 5-8ст. | Заснування варварських королівств на території ЗХ.Є. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати