На головну

Посилення відцентрових тенденцій

В умовах наростаючої економічної і політичної кризи другої половини 1980-х рр. в СРСР загострилися національні суперечності. Перші відкриті національні зіткнення відбулися в 1986 р в Якутську і Алма-Аті. З 1987 р почалося організоване рух кримських татар за відновлення автономії в Криму. У лютому 1988 р вірмени Нагірного Карабаху (територія Азербайджану) почали боротьбу за возз'єднання з Вірменією. Почалося озброєння добровольців з обох сторін. У 1988 р відбулися погроми вірменських сімей в Сумгаїті і Баку, в 1990 р - в Душанбе. З літа 1989 почалися запеклі зіткнення на національному грунті в Середній Азії: між узбеками і турками-месхетинці в Ферганській долині, між казахами і приїжджими робітниками в Новому Узень, між узбеками і киргизами в Оші. У 1989 р загострилася криза абхазо-грузинських відносин в Абхазії. У Прибалтиці в 1989-1990 рр. йшло формування націоналістичних рухів в Народні фронти ( «Саюдіс» у Литві).

Навесні 1990 р на виборах в верховні ради Естонії, Латвії та Литви перемогли націоналісти. Республіки прийняли декларації про державний суверенітет, про націоналізацію загальносоюзної власності, що знаходиться на їх території, про визнання державною мовою рідної мови титульної нації. З ініціативи Б. М. Єльцина на I З'їзді народних депутатів РРФСР 12 червня 1990 року була прийнята «Декларація про державний суверенітет РРФСР». До січня 1991 р декларації про суверенітет прийняли Верховні ради майже всіх союзних республік. Криза торкнулася і самої компартії. Протягом 1989-1990 рр. зі складу КПРС вийшли компартії прибалтійських республік. У 1990 році була створена КП РРФСР. Всі ці події отримали назву «парад суверенітетів».

У цей період однією з найважливіших задач М. С. Горбачова стала проблема реформування СРСР і укладення нового договору між республіками. До цього були спроби зберегти федеральну владу за допомогою сили (у квітні 1989 р - в Тбілісі, в січні 1990 року - в Баку, в січні 1991 року - в Вільнюсі та Ризі). У грудні 1990 р IV З'їзд народних депутатів СРСР прийняв Постанову «Про загальну концепцію Союзного договору». 17 березня 1991 в СРСР було проведено референдум, в ході якого абсолютна більшість громадян (76,4%) висловилися за збереження союзної держави в оновленому вигляді. У квітні 1991 року в Ново-Огарьово було підписано так звану угоду «9 + 1». До угоди не приєдналися республіки Прибалтики, Молдавія, Вірменія і Грузія. Цей договір, а також подальший проект угоди про створення Союзу Радянських Суверенних Республік передбачали надання значних прав республікам, і перетворював центр з керуючого в координуючий. Підготувавши проект до підписання, М. С. Горбачов поїхав у відпустку, де його застала звістка про спробу державного перевороту в Москві.



 Зовнішня політика СРСР в 1985-1991 рр. |  Серпневий путч 1991 року і розпад СРСР

 Боротьба за владу після смерті Сталіна |  XX з'їзд КПРС і його значення в житті суспільства |  Основні напрямки зовнішньої політики в 1953-1964 рр. |  Економічна політика |  Відставка Н. С. Хрущова |  СРСР в 60-80-і рр. |  криза ідеології |  І нове загострення світових суперечностей |  економічні реформи |  Реформа політичної системи |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати