Головна |
Нудить стала мені моє життя!
Скаргами моїм волю дам,
в гіркоти душі моєї заговорю!
Скажу Богові я: Не засуджують мене,
відкрий, за що Ти на мене напав?
Що за вигода Тобі неправду творити,
відкидати творіння Твоїх же рук,
а над умислом злих являти світло?
Хіба очі тілесні у Тебе
і хіба зришь Ти, як дивиться людина;
хіба Твої дні як людини дні,
і, як дні мужа, - роки Твої, -
що Ти вивідуєш про моєї вини
і гріх мій лагодиш розшук,
хоч відомо Тобі, що я невинний?
А з Твоїх рук не позбавить ніхто.
Твої руки дали мені вид;
а після Ти обернувся - і мене згубив!
Згадай, що з глини Ти створив мене -
а нині повертаєш мене в прах!
Хіба ж Ти вилив мене, як молоко,
і, як сир, згустив мене?
Шкірою і м'ясом Ти наділив мене,
кістками і жилами скріпив мене,
Життя й милість подав Ти мені,
і я дихав, Тобою зберігаємо.
Але ось що заховав Ти у серці Твоєму -
знаю, ось що у Тебе на думці:
Ти вистежити мене, трохи погрешу,
і більше мені чистим не бути!
Якщо винен я - горе мені!
А якщо прав - мені голови не підняти:
я насичений соромом і горем п'яний.
Трохи підбадьорюся, Ти труїш мене, як лева,
супроти мене вельми великий:
послуху за послухом виводиш Ти,
множити Свою ревність,
і нова рать на мене йде!
Навіщо Ти з утроби вивів мене?
Нехай би я помер, не помічений ніким,
наче й не було мене,
з утроби в могилу перенесено!
Ось, недовгі дні мої!
Відпусти ж від мене і дай зітхнути,
перш, ніж без повернення піду
в країну, де морок і темрява,
де темна темінь і мерехтить імла,
в ту невлаштовану країну,
де навіть і самий світ - тьма ».
глава 3 | глава 4 | Глава 1 | глава 2 | глава 3 | глава 4 | глава 5 | глава 6 | глава 7 | глава 8 |