На головну

III.1 Порівняльний аналіз: ключові результати

  1. II. Прогнозирование уровней результативного признака
  2. XV. Фінансові результати від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів
  3. Глава 10. Жара и марафон. Влияние погодных условий на результативность бегунов-марафонцев
  4. Глава 10. Индикаторы оценки результативности деятельности фирмы
  5. Глава 10. Индикаторы оценки результативности деятельности фирмы
  6. Глава 10. Индикаторы оценки результативности деятельности фирмы

· Конвергенція між законодавством України та вимогами ЄС

Українське законодавство балансує між двома тенденціями. Одна походить від спадщини радянського періоду, а інша - від бажання модернізувати законодавство і наблизити його до європейських стандартів.

З одного боку, українське законодавство з охорони здоров'я та безпеки працівників, як і раніше, залишається надзвичайно фрагментованим і включає численні нормативно-технічні акти, накази і розпорядження. Звідси важко зібрати докупи усю необхідну інформацію щодо одного типу ризиків в одному місці, оскільки ця інформація може бути розпорошена в безлічі різних технічних регламентів (наприклад, коли мова йде про правила охорони праці і забезпечення безпечного ведення робіт на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках). Крім того, не завжди легко здійснювати порівняння гранично допустимих значень тих чи інших шкідливих факторів в українському законодавстві та праві ЄС, а також одиниць їх виміру; українське законодавство з охорони праці часто відрізняється високим рівнем технічної деталізації, яке не легко розшифрувати представникам нетехнічних професій. В цілому, базуючись на даних інтерв'ю з особами, що мають спеціальні знання (зокрема, санітарними лікарями), можна визнати, що українське законодавство з охорони праці пред'являє дуже суворі гранично допустимі концентрації. Порівняльний правовий аналіз показав, що українське законодавство з охорони праці, зокрема, встановлює дуже суворі гранично допустимі концентрації щодо впливу фізичних факторів (вібрації, шуму та електромагнітних полів), проте це не так у відношенні впливу хімічних і біологічних агентів (принаймні що стосується чинного законодавства - див. нижче пояснення про передбачуване законодавство).

Інша успадкована від радянських часів ознака пов'язана з сильною позицією профспілок у сфері праці в Україні. Це означає, що вимоги відносно інформування працівників, їх консультування та навчання принаймні однаково сильні в українському законодавстві та в ЄС.

Друга тенденція, а саме наближення українського законодавства до європейських стандартів означає, що для деяких категорій ризиків, зокрема, щодо впливу хімічних речовин, українське законодавство знаходиться в процесі прийняття нових вимог, які повинні привести це законодавство у відповідність з вимогами ЄС. Тим не менш, цей процес знаходиться здебільшого на стадії проектування правил, лише деякі з яких були прийняті в грудні 2011 року. Зміст майбутнього регулювання використання азбесту був невідомим на момент підготовки цього звіту. Зміст передбаченого законодавства щодо впливу хімічних факторів був відомим, але не у зв'язку з граничними значеннями відповідних впливів під час роботи, що робить наше порівняння менш релевантним.

Нарешті, українське законодавство з охорони праці часто накладає на роботодавця обов'язок покращувати умови праці за рахунок «впровадження прогресивних технологій, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки та позитивний досвід з охорони праці» (наприклад, щодо робочого обладнання або комп'ютерного обладнання).[18] На додаток до впровадження принципу ергономіки, це вимога можна розглядатися як відображення зобов'язання використовувати «найкращі з доступних технологій».

· Національне законодавство України йде далі, ніж законодавство ЄС / міжнародні стандарти

Як уже зазначалося в попередньому пункті, а також у підрозділі 2.1.1 цього звіту, українське законодавство з охорони праці подекуди виступає як більш жорстке, ніж вимоги ЄС, коли йдеться про гранично допустимі концентрації / рівні впливу на працівників певних небезпечних речовин (зокрема, канцерогенів), а також небезпечних фізичних факторів. Однак, як це має місце в цілому щодо законодавства з охорони праці в Україні, реалізуються ці граничні значення дуже слабо, а дані Міністерства охорони здоров'я показують, що фактичні значення експозиції шкідливих факторів на виробництві можуть іноді перевищувати від 5 до 100 разів стандарти шуму, вібрації, пилу і т. п. Це відбувається загалом внаслідок застарілості обладнання, відсутності засобів індивідуального захисту або поганих вентиляційних систем.

Друга сфера українського законодавства, яка теоретично передбачає більш високий рівень захисту, ніж стандарти ЄС, відноситься до захисту окремих категорій працівників, зокрема жінок і працівників з обмеженими можливостями. Але тут ми виявили два винятки:

1. Оцінка ризику для вагітних жінок не носить систематичного характеру в Україні і повинна здійснюватися лише за медичними показаннями.

2. Вплив хімічних факторів не є підставою для включення до списку заборонених робочих місць для вагітних жінок.

Коли справа доходить до захисту вагітних жінок від впливу шкідливих факторів, українське законодавство є надзвичайно захисним, оскільки забороняє вагітним жінкам займатися певною діяльністю і вимагає від роботодавців переміщення вагітних жінок на менш шкідливі види діяльності. Насправді це є частиною більш широкої правової концепції в Україні, відповідно до якої всім працюючим жінкам забороняється виконання певних небезпечних видів діяльності (таких, як підземні роботи або підйом дуже важких предметів).[19] Крім того, в Україні встановлена дуже вигідна система стимулювання вагітності та пологів, що дозволяє працюючим жінкам брати трирічну декретну відпустку за фінансової підтримки держави та їх компаній. Водночас, ці дві правові диспозиції (заборона певних небезпечних видів діяльності та вигідні декретні відпустки) можна розглядати й з іншого боку - як інституціоналізовані форми дискримінації щодо жінок у сфері зайнятості. Крім того, що офіційно заборонено наймати жінок на певні робочі місця, ці положення підштовхують роботодавців до небажання наймати молодих жінок на роботи, хай більш ризикованого характеру, але краще оплачувані або компенсовані, враховуючи, що можливо в майбутньому доведеться переміщувати їх подалі від цих позицій, якщо вони завагітнюють, а зарплату платити їм ту ж саму, що й раніше, а можливо, - й надаючи їм аліменти протягом трьох років після народження дитини. Ця дискримінаційна установка є відносно новою, оскільки за радянських часів, відповідно до Human Rights Watch, більше 90 відсотків жінок були зайняті або навчались, і частка жінок у сукупній робочій силі навіть перевищувала чоловіків в 1970-х і 1980-х роках.[20] Статистика показує, що в період між 1980 і 2008 роками рівень жінок у всій робочій силі скоротився в Україні з 70% до 62%.[21]

Що стосується робочих місць для інвалідів, останні зміни в законодавстві, починаючи з жовтня 2005 року (стаття 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»), ввів квоти робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві. На папері це дуже просунута норма. Однак реалізація цієї квоти, здійснюється дуже важко, і більшість компаній воліють сплачувати встановлені законом санкції, а не оплачувати витрати щодо адаптації робочих місць для роботи людей з обмеженими можливостями. Інше рішення, яке часто приймається підприємствами, - це використання інваліда на папері, але ненадання йому реального робочого місця (знову ж таки, якщо витрати з адаптації вищі, ніж річна заробітна плата інваліда).

Ці різні правові положення українського законодавства щодо захисту окремих категорій працівників мають важливий наслідок для охорони здоров'я працівників та забезпечення їх безпеки в цілому. Заборона праці жінок та інших категорій більш «вразливих» працівників у певних небезпечних секторах чи на робочих місцях з високим рівнем ризику означає, що існує менше стимулів для зниження роботодавцями рівня ризику, пов'язаного з такими робочими місцями в цілому або встановлення ними більш суворих заходів захисту для гарантування здоров'я та безпеки всіх працівників.

· Прогалини, пов'язані із загальними зобов'язаннями роботодавця / працівника

Ключовою прогалиною в частині зобов'язань роботодавця є відсутність ефективних санкцій у разі, якщо роботодавець не здійснює оцінку ризиків. Зобов'язання щодо проведення оцінки ризику не вміщено в окрему статтю законодавства України про працю та про охорону праці, але розпорошене по різним положенням різних нормативних актів. Зокрема, стаття 17 Закону про охорону праці передбачає, що роботодавці повинні забезпечити відповідність робочих місць вимогам різних інструкцій з охорони праці шляхом організації лабораторного аналізу умов праці, організації ідентифікації, класифікації та розроблення плану ліквідації небезпечних ситуацій та реалізації заходів по боротьбі з небезпечними і шкідливими умовами праці. Загальна система санкцій, пов'язаних з охороною праці, передбачених законодавством України, свідчить про те, що роботодавець може бути покараний у разі, якщо він порушує вимоги з охорони праці, але рівень відповідних санкцій є дуже слабким і тому не є ефективним стримуючим фактором. Штрафи становлять від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ), а НМДГ дорівнює 17 грн (приблизно 2 євро). Крім того, немає жодних конкретних санкцій, які б безпосередньо передбачались саме за нездійснення роботодавцем оцінки ризиків.

На додаток до відсутності санкцій, або, скоріше, саме через це, реалізація відповідної вимоги є дуже слабкою в Україні. Всі опитані зацікавлені сторони (урядові, неурядові, представники працівників і роботодавців) підтвердили, що це правда, особливо для невеликих вітчизняних компаній, меншою мірою - для великих, особливо міжнародних, компаній. Державна експертиза умов праці показала, що 23% всіх підприємств узагалі не здійснюють оцінки ризиків, а якість оцінки ризиків, яка все ж здійснюється, рідко буває задовільною.[22] Відсутність комплексної оцінки ризиків означає, що профілактичні заходи, що вживаються роботодавцями, можуть не відповідати реальним потребам працівників і можуть залишитися на зародковому рівні.

Загалом, вимоги щодо охорони здоров'я і забезпечення безпеки працівників розпорошені та сильно фрагментовані по правовій базі України; вони в дуже докладній і технічно складній формі регулюють використання певних видів робочого устаткування і робочих місць. Регламентації цих питань не вистачає всеохоплюючих правових рамок, які б включали в себе як загальні принципи, так і конкретне регулювання оцінки ризиків, їх мінімізації та запобігання.

· Прогалини щодо специфічних сфер регулювання

Ми виділили кілька сфер, де законодавство в ЄС з охорони праці вже розроблено, а в Україні ще ні. Зокрема, це стосується впливу біологічних агентів і законодавства, пов'язаного з умовами розміщення трудящих-мігрантів. Дана прогалина легко пояснюється тим, що Україна має дуже обмежену кількість трудящих-мігрантів. Це країна еміграції, а не імміграції. Ніяких конкретних регулюючих норм щодо створення умов для проживання трудящих-мігрантів в Україні немає, і це можна розглядати як прогалину в законодавстві в порівнянні з стандартами Міжнародної Фінансової Корпорації (IFC), бо якою б незначною не була кількість мігрантів в Україні, вона все ж існує, і такі люди повинні працювати, причому, як і у всіх інших європейських країнах, вони зайняті на найнебезпечніших роботах.

Друга прогалина стосується хімічних і біологічних агентів. Відносно хімічних речовин, в українському законодавстві було виявлено, зокрема, відсутність заборони на використання деяких небезпечних речовин, заборонених в ЄС. Однак створено суворі умови виробництва і продажу певних небезпечних речовин. Крім того, в рамках триваючого процесу гармонізації українського законодавства із законодавством ЄС, українське законодавство дуже скоро має прийняти аналогічні до стандартів ЄС положення щодо хімічних речовин, у тому числі й заборони на використання деяких з них.

Не існує в Україні ніяких конкретних законодавчих положень щодо захисту працівників від впливу біологічних агентів. Однак біологічні фактори включені до сфери регулювання Закону України про об'єкти підвищеної небезпеки від 18 січня 2001 року, що означає, що різні положення цього закону (наприклад, щодо складання декларації безпеки) поширюються на компанії, які виробляють / використовують біологічні агенти. Водночас сферою регулювання такого законодавства є запобігання нещасних випадків на виробництві; воно не зорієнтоване на профілактику професійних захворювань, пов'язаних з тривалим впливом на працюючих шкідливих факторів роботи (в тому числі біологічних). Таким чином, існує явна прогалина в українському законодавстві щодо профілактики впливу шкідливих біологічних агентів, оцінки ризиків, пов'язаних з впливом біологічних агентів, і затвердження ГДК впливу біологічних факторів на працівників (як це зроблено для хімічних чи фізичних речовин і канцерогенів), а також заходи профілактики.

Були виявлені також інші прогалини у відношенні до конкретних частин законодавства ЄС (наприклад, обладнання для роботи, канцерогени / мутагени та ін.), що докладно описані в наступній таблиці.


III.2 Узагальнена тематична таблиця

Теми Конвергенція ps
Рамкова директива ЄС з охорони праці Більшість вимог цієї Директиви включені в різні законодавчі акти, зокрема, Закон «Про охорону праці» та Кодекс законів про працю, а також у Закон «Про об'єкти підвищеної небезпеки», Списки небезпечних професій та ін.   Наближені до європейських вимоги, пов'язані з консультаціями, наданням інформації робітникам, а також їх навчанням з питань охорони праці, включені до Кодексу законів про працю та Закону «Про охорону праці». Ці вимоги законодавства з охорони праці застосовуються до всіх, крім випадків наявності спеціального регулювання по конкретній темі. Вимога щодо здійснення оцінки ризиків вписана в законодавство України, але її реалізація є дуже слабкою. Державна експертиза умов праці показала, що на 23% всіх підприємств взагалі не здійснюється оцінка таких ризиків, а якість оцінки ризику там, де вона здійснюється, далеко не завжди є задовільною.   Ніяких специфічних положень не було знайдено в українському законодавстві щодо робочих місць, що поділяються кількома працівниками, а також відносно зовнішніх працівників.
Робочі місця, обладнання, знаки та засоби індивідуального захисту Робочі місця Численні технічні акти, стандарти і правила, в тому числі галузевого законодавства (наприклад, гірничодобувної промисловості) охоплюють більшість вимог, включених до Директиви. Однак дуже важко скласти повну картину всіх вимог з організації робочих місць з метою охорони праці в Україні. «Інструкція з санітарного утримання приміщень та обладнання виробничих підприємств», схоже, надає еквівалентний рівень охорони стосовно різних елементів безпеки робочих місць, однак вона датується 1966 роком і тому, мабуть, почала застарівати.   Не передбачено спеціальних обов'язків роботодавця щодо: - Забезпечення технічного обслуговування робочих місць - Забезпечення чистоти обладнання - Забезпечення того, щоб належно підтримувалося обладнання, призначене для запобігання небезпеки Відповідна вимога, закріплена в Законі «Про охорону праці» та в Кодексі законів про працю, декларує, що роботодавці повинні "забезпечувати належні умови праці" працівникам. Ця різниця в регулюванні може бути відображенням відсутності рамкового законодавства про робочі місця, а не свідченням наявності прогалини в законодавстві, оскільки вищезгадані вимоги зазвичай включені в більш специфічні технічні стандартів (нормативи).   Видається, що правила безпеки відкритих робочих місць існують тільки для зовнішніх робіт в холодну пору року (причому датуютья 1929). Крім того, як видається, складається враження, що не існує якихось конкретних правил щодо руху пішоходів і транспортних засобів в місцях здійснення зовнішніх робіт.
Обладнання робочих місць Всі мінімальні вимоги щодо безпеки роботи обладнання, представлені в Директиві, включені в українському законодавстві до різних технічних норм і правил. Крім того, Технічний регламент безпеки машин та устаткування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 р., встановлює мінімальні вимоги до машин і устаткування для захисту життя і здоров'я людини, тварин і рослин, майна та навколишнього середовища. Вона також включає в себе процедуру оцінки відповідності машин та устаткування і впровадження їх в обіг. Обов'язок роботодавця щодо мінімізації ризику для працівників, не включений до нормативних актів, які регулюють безпеку машин і устаткування.   Не передбачено вимоги щодо перевірки машин після їх установки і перед використанням; відповідальність за правильність установки і функціонування машин покладається на виробника. Не виявлено в українському законодавстві спеціальних положень щодо обмеження числа осіб, що експлуатують та ремонтують ризикове устаткування. Так само, не знайдено в українському законодавстві спеціальних норм щодо контролю обладнання, що використовується за межами підприємства.  
Екранне устаткування Усі вимоги відповідної Директиви включені до спеціального законодавства України щодо дисплейного устаткування, а саме: Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПІН 3.3.2.007-98, затвердженими наказом № 65 Міністерства охорони здоров'я України.   На додаток до забезпечення мінімальних вимог безпеки комп'ютерних апаратних засобів і програмного забезпечення, законодавство вимагає, щоб роботодавці планували щоденні перерви для працівників. Працівники також підлягають медичному обстеженню очей, якщо це необхідно, на додаток до обов'язкових попередніх і регулярних медичних оглядів.  
Ручне перенесення вантажів Українське законодавство встановлює гранично допустимі норми ваги, які може піднімати особа. Особливі граничні вимоги встановлені для жінок.   Крім того, законодавство зобов'язує роботодавця надавати засоби індивідуального захисту, вантажного устаткування, а також чисті і безпечні майданчики для вантажно-розвантажувальних робіт. Спеціальне законодавство щодо поведінки при здійсненні навантажувально-завантажувальних робіт існує, але воно датується 1931 роком і не встановлює мінімальних вимог до поводження з вантажами. Вимоги до роботодавця для забезпечення безпеки і запобігання травматизму серед працівників шляхом впровадження сучасних технологій і т. д. закріплено в рамках загального українського законодавства з охорони праці (Кодекс України про працю і Закон України «Про охорону праці»). Роботодавці не несуть конкретного зобов'язання інформувати працівників щодо ваги вантажу, ця інформація повинна зазначатися на упаковці товарів.
Позначення небезпеки чи загроз здоров'ююзди здоровю Всі вимоги директиви включені в українське законодавство, в тому числі мінімальні вимоги для всіх видів знаків з охорони праці, вимоги щодо підготовки робочих з питань використання цих знаків і вимоги до складання інформаційних повідомлень про знаки безпеки для робітників.  
Засоби індивідуального захисту Всі вимоги директиви включені в українське законодавство, в тому числі вимоги до роботодавця щодо забезпечення адекватних засобів індивідуального захисту, щодо гарантування того, що надані засоби індивідуального захисту адекватно відповідають характеру і рівню ризику, щодо забезпечення адекватною інформацією і підготовки працівників до використання засобів індивідуального захисту і т. д.    
Вплив хімічних факторів Хімічні агенти Проект нормативного акту щодо захисту працівників від шкідливого впливу хімічних речовин має бути прийнятий в наступному році в рамках Плану адаптації українського законодавства до законодавства ЄС. Він повинен включити вимоги, передбачені директивою ЄС, у тому числі положення щодо проведення оцінки ризиків, загальні принципи запобігання ризиків, процедури на випадок аварій, вимірювання концентрацій і т. д. Значення гранично допустимих концентрацій хімічних речовин були встановлені в Україні в 1988 року і, на думку представників усіх опитаних зацікавлених сторін, є більш жорсткими, ніж стандарти ЄС. Однак аналіз законодавства показує, що гранично допустимі рівні концентрації більшості забруднюючих речовин у повітрі вищі за українським законодавстві, ніж за законодавством ЄС. Проте це може змінитися з передбаченим введенням майбутнього законодавства.   В українському законодавстві відсутня вимога щодо включення робіт з технічного обслуговування в оцінку ризику впливу хімічних речовин. Крім того, законодавством не передбачені профілактичні заходи для підтримки діяльності в умовах впливу хімічних факторів. В законодавстві України були ідентифіковані заборони на використання певних хімічних речовин, зокрема пестицидів з метою захисту навколишнього середовища і здоров'я людини. Триваючий процес гармонізації із законодавством ЄС забезпечить більш високий рівень узгодженості між двома правовими системами з точки зору заборон і обмежень у використанні. На даний момент, виробництво і продаж в Україні речовин, заборонених законодавством ЄС, перебувають під суворим контролем, але не заборонені. Систематичні медичні огляди є обов'язковими в Україні для всіх працівників, які працюють в небезпечних умовах. Робота з хімічними речовинами не тягне за собою додаткових, специфічних медичних обстежень. Дотримання гранично допустимих концентрацій хімічних речовин є надзвичайно слабким на більшості підприємств.    
Біологічні агенти   В правові рамки України не вміщено спеціального регулювання щодо запобігання впливу на працівників шкідливих біологічних факторів.   Біологічні фактори включені до Закону про об'єкти підвищеної небезпеки від 18 січня 2001 року. Це означає, що різні положення цього закону застосовуються до компаній, які виробляють / використовують біологічні агенти. Однак спектр регулюючого впливу такого законодавства включає запобігання нещасних випадків на виробництві та не орієнтований на профілактику професійних захворювань, пов'язаних з тривалим впливом на працівників шкідливих біологічних факторів, в українському законодавстві немає нормативів професійного впливу граничних значень цих агентів або вимоги щодо їх заміни на менш шкідливі біологічні агенти. Інші вимоги, викладені в Директиві (навчання, надання інформації, медичні огляди і т. д.) покриваються загальним українським законодавством з охорони праці, але не спеціальним законодавством щодо біологічних факторів, як в ЄС.
Азбест Певна частина законодавства існує щодо захисту здоров'я та забезпечення безпеки працівників в азбестовій промисловості, яка датується 1982 роком. Вона включає в себе загальні положення щодо захисту працівників від шкідливого впливу азбесту, у тому числі зобов'язання роботодавців впроваджувати сучасні технології для запобігання впливу та можливості для представників працівників розробляти комплексні плани поліпшення умов охорони праці та здоров'я, впровадження санітарних заходів для захисту працівників від впливу азбесту і контроль за виконанням цих планів.   Крім того, український уряд, у руслі загальних зусиль щодо наближення українського законодавства до стандартів ЄС, готує проект нового законодавчого акту про захист працівників від шкідливого впливу азбесту на робочому місці. Передбачається, що це нове законодавство має вмістити всі вимоги ЄС.   До цього часу захист працівників від шкідливого впливу азбесту був обмежений положеннями нормативного акту 1982 р., який не охоплює всіх вимог ЄС. Водночас, законодавство України щодо використання азбесту знаходиться в процесі змін і адаптації до стандартів ЄС. Зокрема, поточна нормативна база містить більш низький рівень граничних значень при контакті працівників з азбестом, ніж законодавство ЄС, однак жодних конкретних вимог до устаткування в частині засоби захисту від азбесту.  
Канцерогени/ Мутагени Українське законодавство щодо впливу канцерогенних / мутагенних речовин носить всеосяжний характер і включає в себе майже всі вимоги, що містяться в директиві. Вимоги до навчання та інформування працівників включаються до загального законодавства України з охорони праці. Гранично допустимі значення впливу канцерогенів в Україні є більш жорсткими, ніж ГДК ЄС.   Кілька аспектів щодо канцерогенів залишились не урегульованими в українському законодавстві, зокрема: - визначення зон ризику; - вимоги, пов'язані з спостереженням за здоров'ям, які є специфічними для Директиви ЄС щодо канцерогенів / мутагенів Хоча граничні значення є більш жорсткими в Україні, ніж у ЄС, дотримання цього законодавства є дуже слабким і граничні значення здебільшого значно перевищуються.
Вплив фізичних факторів Вібрація Українське законодавство про захист працівників від шкідливих впливів вібрації є принаймні настільки ж всеосяжним, як і законодавство ЄС, якщо в деяких випадках і не більше (проведення профілактичних заходів, технічне обслуговування, граничні значення). Всі різного роду вимоги Директиви (оцінка ризику, профілактика і заходи захисту, гранично допустимі рівні) включені до українського законодавства. Хоча наше порівняння є дещо обмеженим через відсутність одноманітності в методах вимірювання і вимірювальній техніці, гранично допустимі впливи вібрації на руки і на все тіло є більш жорсткими, ніж в ЄС. Крім того, українське законодавство забороняє залучати працівників молодше 18 років до праці на робочих місцях, що піддаються вібрації.  
Шум Більшість вимог ЄС щодо захисту працівників від шкідливих наслідків впливу шуму також присутні в українському законодавстві з охорони праці, в тому числі обмеження впливу, оцінка ризиків і заходи профілактики. Гранично допустимі рівні шуму на виробництві є такими ж суворими, як в ЄС, або навіть більш суворими.   Незначна кількість вимог ЄС не включені до українського законодавства або ж не забезпечують адекватного рівня захисту: - немає норм, що регулювали б рівень шуму в приміщеннях для відпочинку; - загальні положення законодавства з охорони праці поширюються на обов'язок інформування працівників відносно рівня шуму, однак немає конкретних норм щодо інформування, пов'язаного із шумовим впливом; - обов'язок медичного огляду працівників, що працюють в шкідливих чи небезпечних умовах, поширюється й на працюючих в умовах шуму, однак на законодавчому рівні це спеціально не виділяється.
Електромагнітні хвилі Більшість вимог ЄС щодо захисту працівників від шкідливих наслідків впливу електромагнітних полів також присутні в українському законодавстві з охорони праці, в тому числі оцінка ризиків і заходи профілактики. Хоча можливості порівняння обмежені через відсутність одноманітності у методах вимірювання, нормованих показниках і вимірювальній техніці, гранично допустимі рівні впливу електромагнітних полів є такими ж суворими, як у ЄС, або навіть більш жорсткими. Оцінка ризику електромагнітних коливань слідує загальному законодавству щодо оцінки ризику, яке, видається, не включає конкретних вимог щодо оцінки ризику впливу електромагнітних полів. Так само, як щодо шуму, вимоги інформувати працівників відносно впливу електромагнітних коливань, та перевіряти стан їх здоров'я регулюються загальним українським законодавством з охорони праці, однак в законодавстві немає конкретної вимоги, яка б у цих аспектах регулювала вплив електромагнітних полів.
Інші директиви Тимчасові/ мобільні будівельні майданчики Величезна кількість різного роду технічних актів (норм, стандартів, правил, регламентів) на різних регулюючих рівнях і для різних галузей передбачають умови праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках. Це означає, що дуже важко оцінити ступінь конвергенції між українським законодавством та законодавством ЄС в цій царині. Однак деякі з фундаметлальних вимог ЄС вдалося віднайти в українському законодавстві, такі, як регламентація використання пристроїв на таких майданчиках або призначення відповідального за координацію будівництва, у тому числі відповідального за охорону праці та техніку безпеки. Крім того, Директива 92/57/ЄEC включена до плану адаптації українського законодавства до законодавства ЄС. Профілактичні заходи щодо охорони здоров'я та безпеки включаються в проектну документацію, якою регулюються різного роду технічні заходи імплементації проекту, але це не поширюється на конкретні вимоги щодо розроблення плану запобігання шкоди здоровю та безпеці працюючих. Не встановлено ніяких конкретних вимог щодо призначення координатора з питань охорони праці та техніки безпеки на тимчасових/мобільних робочих майданчиках. Високий ступінь фрагментації законодавства, як і в інших сферах охорони праці, що порівнюються з вимогами ЄС.
Вибухонебезпечне середовище Українські вимоги щодо захисту працівників від вибухонебезпеки досягли аналогічного рівня захисту, що й у ЄС. Українське законодавство включає вимоги щодо оцінки ризиків, заходи профілактики, захисту обладнання, навчання працівників та класифікацію небезпечних місць на підприємстві. Попереджувальні знаки також є сумісними зі стандартами ЄС. Високий ступінь фрагментації законодавства, що порівнюється з вимогами ЄС.
СевезоII Законодавство України про об'єкти підвищеної небезпеки включає в себе основні вимоги Seveso II (щодо надання екстреної інформації компетентним органам, розроблення декларації безпеки, розроблення та перегляд планів надзвичайних ситуацій та ін.). Інспекція небезпечних об'єктів також добре регулюється і охоплює питання, пов'язані з охороною здоров'я та безпеки, екологічною безпекою та охороною довкілля, захистом населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, пожежною безпекою, санітарно-епідеміологічною безпекою, урбаністичними питаннями тощо.   Відповідальність за перевірку небезпечних об'єктів розподілена між вісьмома різними органами влади, які можуть проводити інспекцію праці: - Держслужба гірничого нагляду та промислової безпеки; - Міністерство екології та природних ресурсів; - Міністерство з надзвичайних ситуацій і захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (діяло на момент підготовки цього звіту, зараз ліквідоване); - Міністерство охорони здоров'я; - Міністерство внутрішніх справ; - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства; - місцеві державні адміністрації; - органи місцевого самоврядування і створювані ними спеціальні структури.
Гендерна рівність Україна запровадила ключові елементи правової та інституційної бази, яка сприяє забезпеченню гендерної рівності та перешкоджає дискримінації. Виключення жінок і працівників з обмеженими можливостями з числа тих, хто може працювати на важких роботах і роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, носить неоднозначний характер, оскільки, з одного боку, здається, що це має на меті захист здоров'я та безпеки цих категорій, але, з іншого, - закріплює у законодавстві певні форми дискримінації, означаючи, що вимога забезпечити безпечні умови праці для всіх працівників у всіх секторах може бути таким чином задоволена. І можна докладати менше зусиль у зниженні небезпеки умов праці в таких галузях, як, наприклад, видобуток корисних копалин, лише на тій підставі, що найбільш вразливі категорії працівників (наприклад, жінки, молодь, працюючі інваліди) не можуть працювати там.
Шодо рівності Вимога щодо пристосування в межах розумного працівників з обмеженими можливостями, до умов праці, з метою забезпечення працівникам-інвалідам доступу до роботи, повною мірою включена до українського законодавства. Що стосується молодих працівників, українське законодавство передбачає, що молоді працівники мають ті ж права, що і дорослі, і повинні мати за однакову працю однакові зарплати.   Законодавство України умістило багато норм, що передбачають пільги для працівників з обмеженими можливостями, такі як контрактні умови праці, але воно одночасно включило й деякі обмежувальні положення, як-то заборона на роботу в нічний і надурочний час. В українському суспільстві, це може бути також свідченням обмеженого включення людей з обмеженими можливостями в трудове і суспільне життя. Крім того, не проводиться належний моніторинг того, що нормативні положення, такі, як зобов'язання забезпечити доступність робочих місць для інвалідів, дійсно на практиці ефективно застосовуються (наприклад, що інвалідні пандуси фактично доступні і придатні для використання працівниками в інвалідних візках).
Робочий час Регулювання робочого часу в Україні є таким же жорстким, якщо не більш жорстким, ніж в ЄС. Наприклад, щорічна відпустка встановлена законодавством Україні мінімум на 24 дні, коли це тільки 20 днів у директиві ЄС. Більша щорічна відпустка та скорочений робочий тиждень передбачені для працівників, які не досягли 18 років, для працівників з обмеженими можливостями та для працівників, що зайняті у певних секторах важкої роботи (таких як видобуток корисних копалин).  
Директиви, що стосуються окремих категорій працівників Тимчасових працівників У відповідності з законодавством України про охорону праці, тимчасові працівники мають той самий рівень захисту, що й постійні працівники. Вони повинні бути проінформовані про небезпеку свого робочого місця. Вони підлягають медичним оглядам, якщо їх становище вимагає цього. Одна вимога ЄС не була знайдена в українському законодавстві. Не існує ніяких конкретних вимог, звернених до служби з охорони праці на підприємстві, щодо інформування тимчасових працівників про умови охорони здоров'я та техніки безпеки на робочому місці.
Молоді Молодим працівникам забороняється працювати в дуже небезпечних секторах, на небезпечних робочих місцях або в умовах праці (підземні роботи, роботи в нічний час, понаднормову роботу або у вихідні дні). Скорочений робочий тиждень встановлено для працівників у віці до 18 років. Це 36 годин для працівників від 16 до 18 і 24 годин для працівників у віці від 14 до 16 років. Вони також мають більшу щорічну відпустку (31 день), яка повинна бути пристосована до їх розкладу (якщо вони ще школярі). Хоча законодавство України ефективно захищає працівників молодших за 18 років, які працюють в небезпечних умовах, Комітет експертів МОП із застосування конвенцій та рекомендацій відзначив, що діти у віці від 14 до 16 років можуть бути легально залучені до професійно-технічної підготовки, яка, може включати роботу в небезпечних умовах або виконання небезпечних видів діяльності.
Вагітних працівниць На дуже небезпечних робочих місцях заборонено працевлаштування вагітних жінок, так само, як і всіх жінок. Не існує спеціальної систематичної оцінки ризиків для працюючих вагітних жінок. Ця оцінка має місце тільки за медичними показаннями. Вплив хімічних небезпек не вказаний як такий, якому заборонено піддавати вагітних жінок, але він ультимативно включений до заборон піддавати їх впливу «шкідливого фактора». Не існує ніяких конкретних правил, що стосуються захисту матерів, що годують груддю.
Мігрантів   Не виявлено жодного спеціального правового регулювання умов праці (і проживання) робітників-мігрантів.



Надійність інформації | Фрагментарність законодавства

Квітень 2012 | I. Вступ | Правові рамки | Недавній розвиток політики і права щодо охорони праці | Iнституційні рамки | На рівні підприємств | Профспілки | II.3Санкції | II.4Професійні медичні огляди | Низький рівень реалізації |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати