Головна

Поняття про кратність повітрообміну

  1. Визначення необхідного повітрообміну при вентиляції
  2. Визначення поняття відключення
  3. Визначення поняття занулення
  4. Визначення поняття "шум" - фізичного та фізіологічного. Параметри звукового поля: звуковий тиск, інтенсивність, частота, коливальна швидкість. Дія шуму на організм людини.
  5. Визначення поняття, його загальна характеристика
  6. Визначити зміст поняття звернення громадян.
  7. Глава 6 Поняття злочину

Для сталого процесу загальнообмінної вентиляції та виділення у приміщення тих чи інших шкідливостей необхідна кількість вентиляційного повітря L, м3/год, обчислюється за формулами:

при поглинанні надлишкової теплоти

; (9.1)

при забиранні надлишкової пароподібної вологи

; (9.2)

при розбавленні свіжим повітрям шкідливих газів, парів та пилу

; (9.3)

де Q,W і G - відповідно кількість надлишкової теплоти, Вт, інтенсивність виділення пароподібної вологи, кг/год, газів, парів чи пилу, г/год; С - питома теплоємкість повітря, С = 1 кДж/(кг-К); ρ - густина повітря при даній температурі, при нормальних умовах ρ = 1,2 кг/м3; Т1 і Т2 - відповідно температура повітря, що надходить і виходить, К; d1 і d2 - відповідно вологовміст повітря, що надходить і виходить, г/кг; С1 і С2 - концентрації шкідливих газів, парів чи пилу відповідно у повітрі, що надходить і виходить, мг/м3.

Надлишки теплоти Q (формула (9.1)) визначають як різницю між загальною кількістю теплоти, що виділяється у приміщенні (теплота від гарячих поверхонь технологічного обладнання і трубопроводів, холонення нагрітих виробів, працюючого електрообладнання та штучного освітлення, людських тіл та ін.), та втратами теплоти через будівельні конструкції приміщення.

Величина кожного із доданків загальної кількості тепловиділень наведені у довідковій літературі. Величина тепловитрат визначається за СНиП ІІ-А.7-71, СНиП II-33-75 залежно від кліматичних умов.

Кількість вологи W (формула (9.2)), що випаровується у повітря приміщень, знаходиться за довідковими даними.

Концентрації шкідливих речовин у припливному та витяжному повітрі С1, С2 (формула (9.3)) обчислюють таким чином. Концентрація шкідливих речовин у припливному повітрі повинна бути мінімальна і відповідно до СН 245-71 не перевищувати 30% від ГДК в повітрі робочої зони. Концентрація парів, газів та пилу у витяжному повітрі не повинна перевищувати ГДК в повітрі робочої зони.

Дані про концентрації шкідливих речовин, температур та вологості повітря визначають за санітарними нормами СН 245-71, з технічної літератури та довідників.

Найбільші труднощі звичайно викликає визначення кількості теплоти, вологи та шкідливих речовин, що виділяються від технологічних процесів та обладнання. Встановлюють ці дані одним із способів - за наявними нормами, розрахунками або натурними дослідженнями.

Після розрахунку витрати вентиляційного повітря L встановлюють кратність повітрообміну п у приміщенні, год-1,

; (9.4)

де V - об'єм приміщення, м3

Кратність повітрообміну показує інтенсивність вентилювання даного приміщення, тобто кількість обмінів повітря у приміщенні, яке подається або витягується протягом однієї години. У разі, якщо повітря подається, перед значенням п ставлять знак плюс, якщо витягується - мінус; коли у приміщення одночасно подається та витягується повітря, ставлять знак плюс - мінус. Наприклад, n=-3 означає, що із даного приміщення витягується повітря у кількості трьох його об'ємів за одну годину.

У тих випадках, коли кількість шкідливих виділень важко визначити, розрахунок повітрообміну можна провести за кратністю. Із довідників з проектування промислових будівель вибирають кратність повітрообміну, а потім з формули (9.4) визначають необхідну витрату повітря L на вентиляцію.

При відсутності надлишків теплоти, вологи, виділення парів, газів та пилу необхідна кількість вентиляційного повітря визначається санітарними нормами СН 245-71 в залежності від об'єму приміщення, що припадає на одного робітника, тобто під питомого об'єму приміщення. Якщо цей об'єм менше 20 м3, подачу зовнішнього повітря належить передбачати у кількості не менше 30 м3/год на кожного робітника, а при питомому об'ємі приміщення більше 20 м3 - не менше 20 м3 /год. на кожного робітника. У випадку відсутності у приміщенні чи на окремих його ділянках природної вентиляції механічна вентиляція повинна забезпечувати подачу зовнішнього повітря у кількості не менше 60 м3/год на одного робітника. При цьому мінімальна кратність повітрообміну по усьому об'єму приміщення - 1 раз за годину.

Кількість повітря Lм, що видаляється місцевою витяжною вентиляцією та залежить від характеру шкідливих виділень, швидкості і напрямку їх руху, можна обчислити з виразу

Lм = 3600 F V , (9.5)

де F - площа відкритого перерізу витяжного пристрою, м2; V - швидкість всмоктування повітря у цьому прорізі (приймається 0,5...1,7 м/с в залежності від токсичності і леткості газів і парів).



Види та призначення вентиляційних систем | Обладнання для очищення повітря від пилу та газів

Та прилади для їх вимірювання | Виробничих приміщень | Та переробної промисловості | Класи небезпеки шкідливих речовин | Що потрапляють в повітря робочої зони | Аспіраційні системи, їх призначення та основи розрахунку | Продуктивність потоку ежекційного повітря | Здоров'я людини. Види освітлення | Нормування та розрахунок | Значення коефіцієнта сонячності клімату, С |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати