Головна

Е. І. Реріх 1 сторінка

  1.  1 сторінка
  2.  1 сторінка
  3.  1 сторінка
  4.  1 сторінка
  5.  1 сторінка
  6.  1 сторінка
  7.  1 сторінка

ОСНОВИ БУДДИЗМА

Книга "Основи буддизму", яка вперше вийшла анонімно в 1927 році в Урге (Улан-Батор), перевидана в 1940 р в Ризі під псевдонімом Наталія Рокотова, належить перу Олени Іванівни Реріх. Тут в стислій формі викладено основні ідеї раннього буддизму, які потім були продовжені в Ученні Живої Етики (Агні Йоги).

Передмова

Великий Готама дав світові закінчене вчення життя. Будь-яка спроба зробити з великого еволюціонер бога приводить до безглуздості.

Звичайно, до Готами був цілий ряд подвижників загального блага, але вчення їх розпорошилося сотнями століть. Тому вчення Готами має бути прийнято як перший вчення знання законів великої матерії і еволюції світу.

Сучасне розуміння громади дає прекрасний міст від Будди до наших днів. Вимовляємо цю формулу не для звеличення, не для приниження, але як факт очевидний і незаперечний.

Закон безстрашності, закон відмови від власності, закон цінності праці, закон гідності людської особистості поза класів і зовнішніх відмінностей, закон реального знання, закон любові на основі самопізнання роблять заповіти Вчителів безперервної веселкою радості людства.

Побудуємо основи буддизму в його явлені заповітах. Вчення просте, рівне по красі Космосу, видалить будь-який натяк на ідола, недостойний великого Учителя народу.

Знання було провідною стежкою всіх великих Вчителів. Знання дозволить підійти до великим вченням вільно, життєво, як життєво реальна сама велика матерія.

Не будемо вводити пізніших складнощів, коротко скажемо про тих засадах, які не можуть бути зарепечують.

Радість кожний народ!

Радість всім трудящим!

ОСНОВИ БУДДИЗМА

Говорячи про основи буддизму, не можна зупинятися на пізніших ускладненнях і розгалуженнях. Важливо знати, що ідея очищення вчення завжди жива в буддійському свідомості. Незабаром після смерті Вчителя почалися відомі собори в Раджагрихе, потім в Вайшали і в Патна, повертаючи вчення до його первісної простоти.

Головні існуючі школи буддизму - Махаяна (Тибет, Монголія, Росія - калмики, буряти, Китай, Японія, Північна Індія) і Хинаяна (Індо-Китай, Бірма, Сіам, Цейлон і Індія). Але у всіх школах однаково пам'ятають про якості самого Вчителя.

Якості Будди: Шакья Муні - мудрий з роду Шакья; Шакья Сінха - Шакья Лев; Бхагават - Благословенний; Саттха - Учитель; Татхагата - Минулий Великий Шлях; Джина - Переможець; Владика Благого Закону.

Незвичайно прекрасний цей прихід царя в образі могутнього жебрака. "Ідіть, ви жебраки, несіть порятунок і благо народам". У цьому напутствии Будди в одному визначенні "жебраки" укладена ціла програма.

Пізнаючи вчення Будди, розумієте, звідки йде твердження буддистів: "Будда - людина". Його вчення життя - поза всяких забобонів. Храм для нього не існує, але є місце зборів і будинок знань, тибетські дуканг і цуглаканг.

Будда заперечував існування особистого Бога. Будда заперечував існування вічної і незмінною душі. Будда дав вчення життя кожного дня. Будда дієво виступав проти власності. Будда особисто боровся проти бузувірства каст і переваги класів. Будда стверджував дослідне, достовірне знання і цінність праці. Будда заповів вивчати життя світу в повній його реальності .. Будда заклав громаді, передбачаючи торжество Громади Миру.

Сотні мільйонів шанувальників Будди поширені по всьому світу і кожен стверджує: "Прибігаю до Будди, прибігаю до Навчання, прибігаю до Громади".

---

Буддійська письмова традиція і сучасні нам дослідження встановлюють ряд подробиць життя Готами Будди. Кончина Будди відноситься більшістю дослідників до 483 м до нашої ери. Згідно сингальською хроніками, Будда жив з 621 по 543 р. До н.е. е. А китайські хроніки фіксують народження Будди в 1024 р. До н.е. е. Вказано вік Учителя - близько вісімдесяти років (усні традиції стверджують сто років). Відомо місце народження Учителя - Капілавасту, розташоване в Непальському Тераи. Відомий царський рід Шакья, з якого відбувався Готама.

Звичайно, все біографії великого Учителя сильно прикрашені сучасниками і послідовниками, особливо в пізніших писаннях, але для збереження колориту і характеру епохи доводиться певною мірою користуватися традиційним викладом.

---

Згідно з переказами, в шостому столітті до нашої ери в Північній Індії, в передгір'ях Гімалаїв, існувало володіння Капілавасту; воно було населено численними племенами Шакья, нащадками Ікшваку, сонячного роду кшатріїв. Вони керувалися старшим племені, і глава племені жив в місті Капілавасту, від якого в даний час не залишилося слідів, бо ще за життя Будди він був зруйнований сусіднім ворожим царем. У той час в Капілавасту царював Шуддходана, останній прямий нащадок Ікшваку. Від цього царя і його дружини Майї зродився майбутній великий Учитель, який отримав ім'я Сіддхарта, що означає - "виконав своє призначення".

Бачення і пророцтва передували його народженню. Чимало легенд про його чудесне зачаття. Так, за однією легендою, Бодхисаттва, обравши царицю Майю своєю матір'ю для своєї появи на землі, прийняв образ чудесного білого слона і увійшов в її лоно; за іншою - це був сон, який бачила Майя. За давнім переказом, бачення слона завжди означає втілення божественного Аватара. Саме народження його в день травневого повного місяця супроводжувалося численними сприятливими знаменнями на небесах і землі. Так, великий Ріші Атиша, який перебував в Гімалаях, в самоті, почувши від Дев про народження в гаю Люмбіні (поблизу Капілавасту) Бодхисаттви, майбутнього Будди, який пустить в хід Колесо Навчання, негайно зібрався в дорогу для відплати шанування майбутньому Учителю людства. Прийшовши до палацу Шуддходани, він висловив бажання побачити новонародженого Бодхисаттву. Цар наказав принести немовля, чекаючи благословення від великого Ріші. Але Атиша, побачивши немовляти, спочатку радісно посміхнувся, потім заридав. Стурбований цар запитав про причини його горя і чи не бачить він поганих ознак для його сина. На це Ріші відповів, що ніщо не загрожує дитині. Він радіє, бо Бодхисаттва досягне повного осяяння і стане великим Буддою, але він сумує, бо не доживе до його днів і не почує Великий Закон, який буде сповіщений у порятунок світу.

Цариця Майя, давши народження Бодхисаттве, на сьомий день померла, і місце її зайняла сестра її, по імені Праджапаті. В історії буддизму вона відома як перша учениця Будди і як засновниця і перша настоятелька жіночої буддійської громади.

---

За звичаєм того часу на п'ятий день після народження Бодхисаттви сто вісім брамінів, з найбільш обізнаних у Ведах і прогнозах, були скликані до палацу Шуддходани, щоб дати ім'я новонародженому царевичу і прочитати і визначити його життєвий шлях в приречення світил.

Вісім з найбільш вчених сказали: "Хто має такі знаки, як царевич, зробиться світовим монархом - Чакравартин, але якщо ви забираєте його від світу, він стане Буддою і зніме полуду невігластва з очей світу".

Восьмий, наймолодший, додав: "Царевич покине світ після того, як він побачить чотири знаки, - старого, хворого людини, труп і відлюдника".

---

Шуддходана, бажаючи утримати сина-спадкоємця, вжив усіх заходів до того. Оточив його розкішшю, всіма задоволеннями, які могла надати царська влада. Знаючи, що син його буде піднятий до зречення і догляду зазначеними чотирма зустрічами, цар видав суворий указ спостерігати за тим, щоб царевич не міг побачити жодного із зазначених явищ. У всі чотири сторони за чверть милі від палаців була поставлена ??надійна варта, яка нікого не мала пропускати. Але визначене виповнилося.

Є багато даних, що вказують, що царевич Сиддхарта отримав прекрасну освіту, бо знання в ті часи було в великій повазі і, згідно з приміткою в Буддхачарита Асвагоші, саме місто Капілавасту був названий так на честь великого Капіли, засновника філософії Санкхья. Відлуння цієї філософії можуть бути знайдені в навчанні Благословенного.

---

У Каноні для більшої переконливості в уста самого Будди вкладено опис розкішного життя при палаці Шуддходани. "Про жебручі, я був вихований в витонченості, в надзвичайній витонченості. У володіннях мого батька ставки лотосів, синіх, білих, і червоних, були зроблені для мене. Я вживав сандалове масло тільки з Бенареса, і всі мої одягу привозилися з Бенареса. День і ніч білий парасольку тримали наді мною, щоб ні спека або холод, ні пил або дощ не торкнулися мене. я володів трьома палацами - один для зими, інший для літа і третій для дощового періоду. В продовження чотирьох дощових місяців я був оточений музикантами, співаками і танцівницями і не залишав палацу. і тоді як в інших володіннях висівки рису давалися в їжу рабам і працівникам, у мого батька раби і працівники отримували рис і м'ясо в їжу ".

Але ця розкіш і щаслива безтурботна життя не могли приспати великий дух, і в найдавніших традиціях ми зустрічаємо вказівку, що пробудження свідомості до страждань людства і до проблем існування відбулося набагато раніше, ніж це прийнято пізнішими писаннями.

У тій же Ангуттара-Никая наведені і наступні слова, нібито самого Будди: "І мені, про жебручі, народженому в такій розкоші і вихованому в такий витонченості, з'явилася думка:" Істинно, неосвічений, звичайна людина, будучи сам схильний до старості, без можливості уникнути її, сумує, коли він бачить, як старіють інші. Я теж схильний до старості, і не можу уникнути її. І якщо я, будучи підданий всього цього, побачу старезного діда, що хворіє і страждає, то тяжко буде мені ". (Те ж повторюється і про хвороби, і про смерть). Продовжуючи так міркувати, вся моя радість юності зникла назавжди".

---

Так, за цим традиціям, Бодхисаттва з найраніших років виявляв надзвичайне співчуття і зірку спостережливість до навколишніх явищ. Сказання рясніють зворушливими епізодами з дитячого життя Бодхисаттви. Наведемо деякі з них.

У Махавасту розповідається, як одного разу малолітній Бодхисаттва з царем і в супроводі придворних перебував в парку. І так як він міг вже самостійно ходити, то пройшов непомічений у напрямку до місцевого села, і тут на поле він побачив змію і жабу, убитих плугом. Жаба була взята в їжу, змія ж викинута. Видовище так вразило Бодхисаттву, що він сповнився великої печалі і відчув надзвичайне співчуття. І, бажаючи усамітнитися для роздумів над щойно побаченим, він попрямував до квітучої яблуні, що стояла у відокремленому місці. Тут, сидячи на землі, покритої сухими листям, він віддався своїм думкам. Тим часом цар, стурбований його відсутністю, послав придворних на його розшуки. Один з них знайшов його під тінню яблуні, зануреного в глибоке міркування.

---

Іншим разом він побачив орачів. Вони були брудні, нечесаний, босі і по тілу їх котився піт. Вони поганяли биків залізними прутами. По спинах і бокам тварин струменіла кров. Вони були поїдені мухами і комахами і покриті що кровоточать і гнояться ранами від ударів залізними прутами; обтяжені своїм ярмом, вони ледь переводили подих, надриваючись в страшних зусиллях. Ніжне серце Бодхисаттви сповнилося гострого жалю.

"Кому належите ви?" - Запитав він орачів.

"Ми власність царя", - відповідали вони.

"Від цього дня ви більше не раби, ви більше не будете слугами. Ідіть, куди хочете, і живіть в радості".

Він також звільнив биків, сказавши їм: "Від цього дня пасіться на свободу і пийте найчистішу воду, і нехай благодатний вітер з чотирьох сторін світу овіє вас".

Потім, побачивши тінисте бамбукове дерево, він сів біля його підніжжя і віддався роздумів.

---

Девадата, побачивши гусака, що летить над своєю головою, пустив стрілу, і поранений птах впала в сад Бодхисаттви. Бодхисаттва підняв її і, вийнявши стрілу, перев'язав рану. Девадата послав за птахом, але Бодхисаттва відмовився віддати її посланцеві, сказавши, що птах належить не тому, хто хотів позбавити її життя, але тому, хто врятував її. Так стався перший розлад з Девадатой.

Коли царевичу виповнилося шістнадцять років, за звичаєм його країни він повинен був обрати собі дружину після того, як з'явиться переможцем на змаганнях у військовому мистецтві і в іграх. Вибір царевича впав на царівну Яшодхару з того ж роду Шакья. Вона стала матір'ю Рахули, який згодом став учнем свого батька і досяг архатства.


---

Але особисте щастя, як би не було воно велике, не могло задовольнити вогненно спрямований дух Бодхисаттви. Серце його продовжувало відзвучати на кожне людське горе, і розум його, споглядаючи мінливість і швидкоплинність всього існуючого, не відав спокою. Він нудився в розкішних приміщеннях свого палацу, і, як лев, простромленому ядоносной стрілою, у стражданні вигукував: "Світ повний невігластва і страждання, немає нікого, хто б міг зцілити недуги існування!"

Це стан його духу символічно описано в чотирьох вказаним зустрічах, що зафіксували в розумі царевича свідомістю страждання і тлінність всього сущого. Після них він залишив своє царство в пошуках звільнення світу від страждання.

За давніх текстів, рішення Будди піти від світу виникло з його внутрішнього потягу, але пізніші тексти приписують це впливу Богів, які спонукали його до цього і послали йому чотирьох ангелів, які взяли образи старезного діда, хворого, трупа і анахорета. Так, в древній біографії у вірші, наступного після третьої зустрічі, є примітка, що тільки Бодхисаттва і його візник бачили труп, який переносили через дорогу. Відповідно до цієї Сутра, царевичу трохи менше двадцяти років. Так легенда свідчить:

Одного разу царевич сказав своєму возничему Чандака, що він бажає проїхатися по парку. На шляху їм зустрів старий дід. Візник пояснила царевичу, що є старість і як всі люди схильні до неї. Глибоко вражений царевич велів повернути назад і повернувся додому.

Незабаром після цієї зустрічі він знову проїжджав тим же парком і на дорозі побачив людину, все тіло якого було спотворене огидною хворобою, і тяжко стогнав від страждань. Візник пояснив йому, що є хвороба і як всі люди схильні до того ж. І знову царевич наказав повернути назад. Все задоволення зблякли для нього, і радості життя стали ненависні.

Іншим разом він зустрів хід із запаленими смолоскипами, люди несли носилки і на них щось, закрите білим покривом; жінки з розпущеним волоссям і голосним плачем супроводжували їх - це був труп .. Чандака сказав йому, що всі люди повинні прийти до такого стану. І царевич вигукнув: "О, люди! Як згубно ваше омана! Неминуче ваше тіло звернеться в порох, але ви продовжуєте жити безтурботно, не звертаючи ні на що уваги!" Візник, помітивши, яке враження справило це видовище на царевича, повернув коней у напрямку до міста.

Тут стався новий випадок, який як би вказав царевичу дозвіл мучив його питання. Коли вони проїжджали повз палаци, що належали представникам знаті з роду Шакья, одна з царівен побачила царевича з балкона свого палацу і вітала його віршами, в яких слово нібутта (Нірвана, звільнення, щастя) повторювалося в кожному рядку, що означали:

"Щасливий батько, що породив тебе,

Щаслива мати, що зростила тебе,

Щаслива дружина, яка назве чоловіком

цього прекрасного коханого.

Вона стане понад страждань ".

Царевич, почувши слово нібутта, зняв з шиї дорогоцінне намисто і послав його царівні, просячи її прийняти це в нагороду за те повчання, яке вона йому дала. Він подумав: "

"Щасливі ті, які знайшли звільнення. Прагнучи до спокою розуму, я шукатиму блаженство Нірвани".

В ту ж ніч Яшодхаре снився сон, що царевич покинув її; прокинувшись, вона розповіла йому свій сон: "О, мій коханий, куди ти підеш, дозволь і мені піти за тобою".

І він, маючи намір відправитися туди, де не було страждань (Нірвана), відповів: "Нехай буде так, куди я піду, ти теж можеш йти".

Після повернення Будди Яшодхара разом з його другою матір'ю Праждапаті стали його першими ученицями.

---

Була ніч. Царевич не міг знайти заспокоєння на своєму ложі. Встав і вийшов в сад. Там він сів під великим бамбуковим деревом і поринув у роздуми над життям і смертю, над лихом розкладання. Він зосередив свій розум і знайшов ясність мислення, і повний спокій зійшло на нього. Перебуваючи в такому стані, розумовий погляд його відкрився, і він побачив перед собою високий і величний вигляд Старця, виконаний спокою і гідності.

"Звідки Ти і хто Ти?" - Запитав царевич. У відповідь Бачення сказало: "Я - шрамана. Пригнічений думкою про старість, хвороби і смерті, я покинув будинок мій в пошуках шляху порятунку. Всі речі спрямовуються до розкладання, лише Істина перебуває у вічності. Все підлягає зміні, і немає сталості, але слова Будди залишаються незмінними ".

Сіддхарта запитав: "Чи можна знайти спокій в цьому світі горя і страждання? Я пригнічений пустотою земних задоволень, і всяка чуттєвість мені ненависна. Всі пригнічує мене, і саме існування здається нестерпним".

Шрамана відповідав: "Де є спека, там є і можливість холоду. Істоти, піддані стражданням, володіють і здатністю насолоджуватися. Початок зла вказує, що і добро може бути розвинене. Бо ці речі - відносні. Там, де страждання великі, там і блаженство буде велике, якщо тільки ти відкриєш очі, щоб побачити. Як людина, що впала на купу покидьків, повинен знайти найближчий ставок, покритий лотосами, так само точно повинен ти шукати велике безсмертне озеро Нірвани, щоб очистити скверну. якщо озеро це не стане предметом шукання , то провина не в озері. Так само, коли існує благословенний шлях, що веде людину, пов'язаного гріхом, до порятунку в Нірвані, вина не в стежці, але в людині, якщо стежка ця залишається осторонь. І коли людина, обтяжений недугою, що не скористається допомогою лікаря, який може зцілити його, провина не в лікарі. Так само точно, коли людина, охоплений бажанням злісних учинків, не шукає духовного керівництва Осяяння, провина буде не в цьому звільняючому від гріхів керівництві ".

Царевич слухав мудрих слів і сказав: "Я знаю, що досягну мети, але батько говорить, що я ще юний і пульс мій б'ється занадто повнокровно, щоб вести життя шрамана".

Великий Старець відповів: "Ти повинен знати, що для пошуків Істини час завжди сприятливо".

Трепет радості пронизав серце Сиддхарти: "Саме тепер час шукати Істину. Тепер час порвати всі зв'язки, які можуть перешкодити мені досягти досконалого осяяння".

Небесний Вісник вислухав зі схваленням рішення Сиддхарти: "Іди, Сиддхарта, і виконай своє призначення. Бо ти - Бодхисаттва обраний Будда; тобі судилося просвітити світ. Ти - Татхагата, Зроблений: бо ти побачиш праведність і станеш Дхармарадж, царем Істини. Ти - Бхагават , ти - Благословенний, бо ти покликаний стати Спасителем і Искупителем світу.

Виконай досконалість Істини. І якщо навіть блискавка обрушиться на голову твою, що не поступися приваблення, уводящим людей зі шляху Істини. Як сонце в усі часи дотримується свого шляху і не шукає іншого, так ти не покинеш тропи праведності, ти станеш Буддою.

Будь наполегливий у шуканнях твоїх, і ти знайдеш, що шукаєш. Йди твоєї мети невідступно, і ти переможеш. Благословення всіх богів, всіх тих, хто шукає світло буде над тобою, і небесна мудрість направить твої кроки. Ти будеш Буддою, ти просвітиш світ і врятуєш людство від загибелі ".

Так сказавши, Бачення зникло, а душа Сиддхарти була виконана захвату. Він сказав собі:

"Я прокинувся для Істини, і я вирішую виконати моє призначення. Я порву всі зв'язки, які прив'язують мене до світу, і залишу будинок мій, щоб знайти шлях порятунку. Істинно, я стану Буддою".

Царевич повернувся до палацу, щоб в останній раз поглянути на тих, кого любив вище всіх земних скарбів. Він попрямував до покоїв матері Рахули і відкрив двері. Там горіла лампа запашного масла. На ложі, всіяному жасмином, спала Яшодхара, поклавши руку на голову сина. Стоячи на порозі, Бодхисаттва дивився на них, і серце його розривалося від туги. Біль розлуки пронизала його. Але нічого не могло похитнути його рішення, і мужнім серцем придушив він свої почуття і відірвався від самого йому дорогого.

Його кінь Кантака був осідланий, і, знайшовши брами палацу широко відкритими, він направив коня в тишу ночі. Вірний візник супроводжував його. Так царевич Сиддхарта відрікся від земних насолод, відмовився від свого царства, порвав усі зв'язки і вступив на шлях бездомів'я / 2,3 /.

До сих пір чотири місця в Індії викликають паломництво шанувальників вчення Будди. Місце народження - Капілавасту. Місто цей, як уже було сказано, знаходився в Північній Індії, в передгір'ях Гімалаїв, у верхів'ях річки Гондакі, і був зруйнований ще при житті Будди. Місце осяяння - Бодхі-Гайя, де знаходилася часто згадувана гай Урувелу, під тінню якої Готама осяяння об'єднав всі свої досягнення. Місце першої проповіді - Сарнат (близько Бенареса), де, за висловом перекази, Будда пустив в хід Колесо Закону. Місце це до сих пір зберігає руїни найдавніших гуртожитків. Місце смерті - Кушинагара (Непал).

У записках китайського мандрівника Фа-Сяня (392-414), який відвідав Індію, ми зустрічаємо описи руїн володінь Капілавасту, а також і інших шанованих місць.

Незважаючи на ці факти, незважаючи на давні колони царя Ашоки, знаходяться любителі зробити з Будди міф і відірвати це високе вчення від життя. Француз Сенар в особливій книзі стверджує, що Будда є сонячний міф. Але і тут наука відновила людську особистість Учителя Готами Будди. Урна з частиною золи і кісток Будди, знайдена в Піправе (Непальський Тераи) і датована написом, а також історична урна з частиною реліквій Вчителі, покладена царем Канишки і знайдена близько Пешавара, свідчать виразно про смерть Первоучителя Світовий Громади Готами Будди.

Не потрібно думати, що життя Готами Будди протікала серед загального визнання і спокою. Навпаки, збереглися дані, що вказують на наклеп і всілякі перешкоди, на яких Учитель, як щирий борець, тільки зміцнювався, тим збільшуючи значення свого подвигу. Багато дані говорять про ту ворожості, яку він зустрічав серед аскетів і брамінів, які ненавиділи його. Перші за осудження їх бузувірства, другі за відмову визнати їх права на соціальні переваги і на знання істини по праву народження.

Першим він говорив: "Якби можна було досягти досконалості і звільнення від уз, що прив'язують людини до землі, тільки відмовою від м'ясної їжі і людських умов, то слон і корова давно досягли б його".

Другим - "У справах людина стає парією, у справах стає браміном. Вогонь, запалений браміном, і вогонь, запалений шудри, однаково мають полум'я, яскравість і світло. До чого привела ваша відокремленість? За хлібом ви йдете на загальний базар і цінуєте монети з гаманця шудри. Ваша відокремленість просто називається грабунком. І священні речі ваші просто знаряддя обману.

Майно багатого браміна чи не є паплюження Божественного Закону? Ви вважаєте південь світлом, а північ - тьмою. Буде час, коли прийду від півночі, і ваш світ померкне. Навіть птахи летять на північ, щоб там принести світу пташенят. Навіть сірі гуси знають цінність майна на землі. Але брамін намагається набити золотом аж до пояса свого і набрати скарби під порогом будинку. Брахман, ти ведеш жалюгідне життя і кінець твій буде жалюгідним. Ти перший будеш підлягати знищенню. Якщо піду на північ, то звідти і повернуся ". (Зі слів усної традиції буддистів Індії).

Відомі випадки, коли, після проголошення їм промов, величезна більшість слухачів покинуло його, і Благословенний сказав: "Зерно відокремилося від полови; залишилася громада, сильна переконанням, заснована. Добре, що ці горді пішли".

Згадаймо епізод, коли його найближчий учень і родич Девадатта задумав скинути уламок скелі на що проходив Вчителі і навіть встиг пошкодити йому палець.

Згадаймо жорстоку долю, яка спіткала його плем'я і батьківщину від мстивого царя. Легенди розповідають, що Будда, перебуваючи з улюбленим учнем Анандом недалеко від міста в момент нападу на його країну, відчув жорстоку головний біль, ліг на землю і накрився плащем, щоб приховати від єдиного свідка скорботу, що оволоділа його стоїчним серцем.

Також не був він позбавлений і фізичних страждань. Часто згадуються відчувають їм жорстокі болі в спині, і сама смерть його нібито сталася від недоброякісної їжі. Всі ці подробиці роблять його вигляд істинно людським і близьким.

Слово "Будда" не їсти ім'я, але означає стан розуму, яке сягнуло вищої точки розвитку, в буквальному перекладі "пізнав", або той, хто опанував досконалим знанням - мудрістю.

Згідно палийского сутри, Будда ніколи не стверджував свого всезнання, яким наділили його учні та послідовники. "Ті, хто сказали тобі, Вачча, що Учитель Готама знає все, бачить все, стверджує своє володіння безмежної міццю провидіння і знання і каже:" Ходжу я або нерухомий, не сплю або сплю, завжди і у всьому притаманне мені всезнання ", - ті люди не говорять, що я сказав, - вони звинувачують мене, всупереч будь-якій істині ".

Сили, якими володіє Будда, що не чудесні, бо чудо є порушення законів природи. Вища міць Будди цілком узгоджується з вічним порядком речей. Його надлюдські здібності "чудесні" настільки, наскільки діяльність людини повинна здаватися чудовою нижчих істот. Подвижникам, борцям істинного знання так само природно виявляти свої незвичайні здібності, як птаху літати і рибі плавати.

"Будда, - відповідно до одного тексту, - є лише старший з людей, що відрізняється від них не більше, ніж перший вилупилося курча від інших курчат однієї квочки".

Знання підняло його в іншу категорію істот, бо принцип диференціації укладений в глибині свідомості.

Особливо підкреслюється людяність Готами Будди в найдавніших писаннях, де зустрічаються вирази: "Готама Будда, цей досконалий з двоногих".

Палийского Сутри містять багато яскравих визначень високих якостей Готами - Вчителі, який вказав шлях. Наведемо деякі з них: "Він - Водій каравану, Він - Засновник, Він - Учитель, Він - незрівнянний Наставник людей. Людство котилося подібно колесу вози по шляху загибелі, заблукало без провідника і покровителя. Він вказав їм вірний шлях.

Він - Владика Колеса Благого Закону. Він - Лев Закону "/ 5 /.

"Він - чудовий Цілитель, жалісливими засобами він виліковує небезпечно хворих людей" / 6 /.

"Шанований Готама - Орач. Його рілля - безсмертя" / 7 /.

"Він - Світло Миру. Подібно піднімати з землі, подібно розкриває що приховано, подібно несе в темряві світильник, щоб мають очі могли бачити, - так Готама освітив своє Вчення з усіх боків".

"Він - Визволитель. Він звільняє, бо сам був звільнений". Його моральні і духовні досконалості свідчать істину його вчення, і міць його впливу на оточуючих полягала в прикладі його особистої праці.

Стародавні писання завжди підкреслюють життєвість його вчення. Готама Не відвертайтеся від життя, але проникав в усі будні трудящих. Шукав розташувати їх до навчання, надавав їм участь в своїх громадах, брав їх запрошення і не боявся відвідувань куртизанок і раджей, двох центрів світського життя в містах Індії. Намагався не ображати даремно традиційних звичаїв; мало того, він шукав можливість дати їм своє вчення, знаходячи опору в особливо шанованої традиції, не надійшли при цьому основними принципами.

Не було абстрактності в його вченні, він ніколи не протиставляв існуючої реальності ідеал життя містичної і трансцендентальної. Він підкреслював реальність існуючих речей і умов для даного часу. І так як його діяльність і думка переважно оберталися в колі життєвих умов, то і зміст своїх промов і притч він черпав з повсякденного життя, користуючись найпростішими образами і порівняннями.

Виходячи з уявлення паралелізму між природою і людським життям, індуські мислителі вважають, що явища природи можуть нам багато пояснити в проявах нашого життя. Будда, приймаючи цей метод щасливо зберіг для свого вчення досвід старої традиції. "Я зроблю тобі порівняння, бо багато розумні люди зрозуміли допомогою порівняння", - такою була звичайна формула Будди. І цей простий, життєвий підхід повідомляв його вченню яскравість і переконливість.

Вплив його на людей було пропорційно його вірі в себе, в свої сили і в свою місію. Завжди входив він у положення кожного учня і слухача, даючи їм найнеобхідніше і погодившись з їх розумінням. Чи не обтяжував учнів і слухачів, які не мали необхідної підготовки до засвоєння вищого знання, непосильним для них розумовим процесом. Також не заохочував прагнули до відверненого знання і не застосували в життя його високо етичне вчення. Коли один з подібних запитувача, на ім'я Малунка, запитав одного разу Благословенного про початок всіх речей - Благословенний зберігав мовчання, бо він вважав, що найголовніша задача була в утвердженні реальності навколишнього нас, тобто бачити речі, як вони існують навколо нас, і намагатися перш поліпшити їх, сприяти їх еволюції і не витрачати час на інтелектуальні спекуляції.

 Первинні засоби пожежогасіння |  Е. І. Реріх 2 сторінка


 Е. І. Реріх 3 сторінка |  Е. І. Реріх 4 сторінка |  Е. І. Реріх 5 сторінка |  Е. І. Реріх 6 сторінка |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати